Сабашук Петро Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Павлович Сабашук
Народився 13 липня 1957(1957-07-13) (66 років)
с. Селище, Літинський район, Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Alma mater Інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада народний депутат України[1] і народний депутат України
Партія безпартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Сайт sabashuk.com.ua
Народний депутат України Україна
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Петро́ Па́влович Сабашу́к (нар. 13 липня 1957, с. Селище, Літинський район, Вінницька область) — український політик, підприємець та інженер. Народний депутат України 4-го і 8-го скликань.

Освіта[ред. | ред. код]

1976–1978 — служба в армії.

У 1983 році закінчив Вінницький політехнічний інститут (факультет «Автоматика і телемеханіка») і за розподілом приїхав до Запоріжжя, де і почав свою трудову діяльність на Комунарському підприємстві теплових мереж: пройшов шлях від рядового інженера до директора цього ж підприємства.

У 1988 році закінчив вечірнє відділення Запорізького індустріального інституту за спеціальністю «Промислова енергетика»; в цьому ж році очолив Комунарське підприємство теплових мереж.

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1995 році став головою правління ВАТ «Рассвет» (м. Запоріжжя). З 2001 до 2002 року був у цьому акціонерному товаристві головним конструктором наукового центру «Енергія». Зараз — голова домобудівного комбінату м. Запоріжжя.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 2001 року — президент громадського об'єднання «Наше Запоріжжя».

Петро Сабашук двічі балотувався в мери Запоріжжя (у 2003 і 2006 роках), але займав лише третє місце.

З 14 травня 2002 до 25 травня 2006 — народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 76 (Запорізька область). Голова підкомітету з питань ядерної політики та ядерної безпеки Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У березні 2006 був кандидатом у народні депутати від Громадянського блоку «ПОРА-ПРП» (№ 27 в списку), але він не зміг подолати тривідсотковий прохідний бар'єр.

2006–2010 роки — депутат Запорізької міської ради (за списками партії «Реформи і порядок»).

У 2010 році очолив Запорізький обласний виборчий штаб кандидата в Президенти України Віктора Ющенка.

На виборах до Верховної Ради 2012 року кандидат в народні депутати в окрузі № 74 (Комунарський та частина Жовтневого райони міста Запоріжжя)[2].

Переміг на ОВО № 74 на позачергових виборах до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 року від партії «Блок Петра Порошенка».

Партійність[ред. | ред. код]

Член партії «Реформи і порядок» (був членом Ради Запорізької обласної організації та головою Запорізької міської організації), потім — «Наша Україна». Наразі — безпартійний.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Олена Анатоліївна (1961). Дочка Віталія, сини Ілля та Петро.

Нагороди[ред. | ред. код]

Кавалер ордена «За заслуги» III (квітень 1997)[3] і II (січень 2009)[4] ступенів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 26 серпня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Указу Президента України «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  4. Указу Президента України № 30/2009 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]