Єленський Віктор Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єленський Віктор Євгенович
Віктор Єленський.JPG
Народився 26 березня 1957(1957-03-26) (61 рік)
Чадан, Тувинська АРСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Проживання Київ
Діяльність український учений, релігієзнавець, публіцист, педагог
Посада Народний депутат України

Віктор Євгенович Єленський (нар. 26 березня 1957(19570326), м. Чадан, Тувинська АРСР) — український учений, релігієзнавець, публіцист, педагог, доктор філософських наук. Народний депутат України VIII-го скликання.

Життєпис[ред.ред. код]

Віктор Євгенович Єленський народився 26 березня 1957 року в місті. Чадан, Тувинська АРСР, де працювали його батьки — випускники київських вишів. Того ж року сім'я повернулась до Києва.

Закінчив середню школу № 85 у місті Київ.

У 1975-1977 рр. проходив строкову військову службу.

У 1986 р. брав участь в ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС; у складі спецбатальйону 731 працював в особливо небезпечній зоні.

Освіта[ред.ред. код]

У 1982 році з відзнакою закінчив історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

У 1989 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Протестантизм у процесі соціальної адаптації до умов радянського суспільства».

У 1998 році стажувався у Колумбійському університеті, в місті Нью-Йорк.

З 2003 року доктор філософських наук. Тема дисертації: «Релігійно-суспільні зміни в процесі посткомуністичних трансформацій: Україна в центрально-східноєвропейському контексті».

У 2004 році був стипендіатом програми Фулбрайт Україна. Досліджував проблеми релігійної свободи та національної ідентичності в Університеті Брігема Янга, штат Юта, США.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

З 1991 по 1992 рік — науковий співробітник Інституту соціології НАН України.

З 1992 року провідний співробітник Інституту філософії НАН України ім. Г. С. Сковороди.  

У 19952004 роках головний редактор науково-популярного журналу «Людина і світ».

У 2005-2008 роках керівник київського бюро Радіо «Свобода».

З 2001 р. президент Української Асоціації релігійної свободи.

З 2005 викладач Дипломатичної Академії при МЗС України.

З 2010 професор Українського католицького університету.

З 2011 професор Національного Педагогічного Університету ім. Драгоманова.

З березня 2014 року Радник Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка.

На позачергових парламентських виборах 2014 року був обраним Народним депутатом України VIII скликання за списками політичної партії «Народний фронт».

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Віктор Єленський автор численних книг, наукових праць і публікацій як в Україні, так і за кордоном (США, Велика Британія, Швейцарія, Польща, Сербія, Росія, Бельгія, Німеччина та інші) Сфера наукових інтересів: соціологія та політологія релігії, релігія і глобалізація, релігія і конфлікт, державно-церковні відносини.  

У 2000 р. підготував проект Меморандуму «Релігія і зміни у Центральній і Східній Європі», на ґрунті якого Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила однойменну Рекомендацію № 1556 (квітень 2002)[1].

Найвідоміші монографії: «Велике повернення: релігія у глобальній політиці та міжнародних відносинах кінця XX — початку XXI століття» (2013 рік)[2], «Релігія після комунізму. Україна в центрально-східноєвропейському контексті» (2002 рік).

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

У Верховній Раді VIII скликання заступник Голови Комітету з питань культури і духовності, голова підкомітету з питань державної політики у сфері свободи совісті та релігійних організацій.

Взяв участь у 98% засідань Комітету [3].

Автор або співавтор низки законів, спрямованих на розвиток культурних індустрій, збереження культурної спадщини, реалізацію конституційних гарантій свободи совісті.

Зокрема, «Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності» [4], «Про державну підтримку кінематографії в Україні» [5], «Про внесення змін до деяких законів України (щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів)» [6], «Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (щодо надання об'єктам підводної культурної спадщини статусу Морського меморіалу)» [7].

Згідно з індексом iMoRe, який характеризує зусилля влади з впровадження реформ, за результатами чотирьох сесій 8 скликання, посів 24 місце з підтримки реформаторських законопроектів з-поміж 416 депутатів [8].

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений. Має доньку, сина та двох онуків.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]