Марченко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марченко Олександр Олександрович
Марченко Олександр Олександрович.jpeg
Марченко у Верховній Раді
Ім'я при народженні Олександр Олександрович Марченко
Народився 14 січня 1965(1965-01-14) (54 роки)
Рибчинці, Хмільницький район, Вінницька область
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Міжрегіональна академія управління персоналом
Посада Народний депутат України
Партія ВО «Свобода»
Нагороди
Відзнака «За оборону Авдіївки»
Україна Народний депутат України
8-го скликання
ВО «Свобода» 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Олекса́ндр Олекса́ндрович Ма́рченко (нар. 14 січня 1965, Рибчинці, Хмільницький район, Вінницька область) — український підприємець та політичний діяч, народний депутат України.

Освіта вища. Генеральний директор ТДВ «Білоцерківський кар'єр». Член політичної партії ВО «Свобода». Проживає в місті Біла Церква, Київська область.

З 27 листопада 2014 р. — народний депутат України обраний по Виборчому округу № 90, Київська область. Голова підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

У політиці[ред. | ред. код]

На виборах до Верховної Ради України 2012 року балотувався за округом № 90 (Біла Церква) від ВО «Свобода».[1] За даними мокрих протоколів виборчих дільниць здобув перемогу на окрузі, випередивши провладного кандидата Віталія Чудновського, однак через фальсифікацію результатів на користь останнього окружною виборчою комісією так і не став депутатом попри судове оскарження фальсифікацій.[2][3][4][5] На доцільність визнання результатів виборів недійсними на окрузі № 90 у той час вказували зокрема заступниця голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна та місія спостерігачів Світового конгресу Українців.[6][7]

На позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року знову балотувався за округом № 90 від ВО «Свобода»,[8] де здобув перемогу, отримавши 23,66 % голосів.[9] Другий результат після Олександра Марченка здобув чинний на час виборів голова Київської обласної ради Микола Бабенко, висунутий партією «Блок Петра Порошенка», який отримав 20,60 % голосів.[9][10]

Голова підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

Є учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[11]. В 2014 році був бійцем 72-ої бригади[12]. 10 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій системою «Смерч» був поранений під Красним Лучем.[13]

У травні 2015 року журналіст телеканалу «Інтер» Роман Бочкала випадково натрапив на Олександра Марченка у зоні АТО. Депутат працював на екскаваторі, облаштовуючи на передовій укріпрайон.[13]

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Олександр Марченко виступає за:[14]

  • скасування депутатської, суддівської та президентської недоторканності щодо кримінальних і економічних злочинів;
  • скорочення та перебудову правоохоронних органів за грузинським зразком;
  • спрощення податкової та дозвільної систем, зменшення бюрократії;
  • відродження українського виробництва;
  • встановлення візового режиму з Російською Федерацією та безвізового з Європейським Союзом.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі № 90 — Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  2. Злата Угрин. Члени ОВК № 90 в Київській області вносили на сервер ЦВК неправдиві дані — Gazeta.ua, 01.11.2012.
  3. Мілан Лєліч. 90-ий округ: результат виборів визначають «спортивні журналісти» та сліпі судді // Український тиждень, 04.11.2012.
  4. Йов Йонний. Як засланий казачок вибори фальсифікував[недоступне посилання з червень 2019] — 06.11.2012.
  5. Київщина: Суд прийняв рішення щодо позову Олександра Марченка — ОПОРА, 03.11.2012.
  6. ЦВК може ухвалити рішення про повторні вибори ще в чотирьох округах — Корреспондент.net, 05.11.2012.
  7. UWC Observer Mission identifies falsified results on CEC web site and expresses grave concern over disregard for rule of law during the election count — Ukrainian World Congress, 05.11.2012. (англ.)
  8. Марченко Олександр Олександрович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Архівовано 31 жовтень 2014 у Wayback Machine. — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  9. а б Результати голосування на виборчих дільницях округу № 90 — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Архівовано 29 жовтень 2014 у Wayback Machine. — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  10. Бабенко Микола Вікторович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Архівовано 29 жовтень 2014 у Wayback Machine. — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  11. Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 2015-08-25. 
  12. а б Олександра Марченка відзначили медаллю «За оборону Авдіївки»
  13. а б Під час облаштування опорного пункту на лінії фронту журналіст випадково натрапив на нардепа – Інформаційний Акцент (українською). 
  14. Передвиборче інтерв'ю. Олександр Марченко Архівовано 30 жовтень 2014 у Wayback Machine. // ПроБЦ, 22.10.2014.

Джерела[ред. | ред. код]