Перейти до вмісту

Марченко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марченко Олександр Олександрович
Марченко у Верховній Раді
Ім'я при народженніОлександр Олександрович Марченко
Прізвисько«Каменяр»
Народився14 січня 1965(1965-01-14) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рибчинці, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 березня 2022(2022-03-06) (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мощун, Київська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБіла Церква Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, військовослужбовець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМАУП Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникросійсько-українська війна (з 2014), російське вторгнення в Україну (з 2022) і Битва за Київ (2022) Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВО «Свобода»
Нагороди
Відзнака «За оборону Авдіївки»
Відзнака «За оборону Авдіївки»
Україна Народний депутат України
8-го скликання
ВО «Свобода» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Марченко Олександр Олександрович ( 14 січня 1965(1965-01-14) Редагувати інформацію у Вікіданих, Рибчинці, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих — 6 березня 2022(2022-03-06) Редагувати інформацію у Вікіданих, Мощун, Київська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих) — український підприємець та політичний діяч, народний депутат України 8-го скликання.

Освіта вища. Був генеральним директором ТДВ «Білоцерківський кар'єр», членом політичної партії ВО «Свобода». Жив у місті Біла Церква, Київська область.

З 27 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року — народний депутат України, обраний по Виборчому округу № 90, Київська область. Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

У політиці

[ред. | ред. код]

2002 року обраний депутатом Білоцерківської міської ради за округом № 40 від ВО «Свобода». У 2008 році очолив Білоцерківську міську партійну організацію ВО «Свобода». 2010 року був обраний депутатом Білоцерківської міської ради від ВО «Свобода» до 2014 року, поки не став народним депутатом України. Був головою фракції партії та заступником голови комісії з економічних реформ, соціально-економічного розвитку, інвестицій та підприємництва в міській раді.[1]

У 2012 році очолив Київську обласну організацію ВО «Свобода». На виборах до Верховної Ради України того року балотувався від партії в окрузі № 90 (Біла Церква)[2]. За даними мокрих протоколів виборчих дільниць здобув перемогу на окрузі, випередивши провладного кандидата Віталія Чудновського, однак через фальсифікацію результатів на користь останнього з боку окружною виборчою комісією так і не став депутатом попри судове оскарження фальсифікацій[3][4][5][6]. На доцільність визнання результатів виборів недійсними на окрузі № 90 у той час вказували зокрема заступниця голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна та місія спостерігачів Світового конґресу Українців[7][8]. Був помічником народного депутата 7-го скликання Олега Гелевея на громадських засадах.[9]

На позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року знову балотувався за округом № 90 від ВО «Свобода»[10], де здобув перемогу, отримавши 23,66 % голосів[11]. Другий результат після Олександра Марченка здобув чинний на час виборів голова Київської обласної ради Микола Бабенко, висуванець партії «Блок Петра Порошенка», який отримав 20,60 % голосів[11][12].

Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

Був учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[13]. У 2014 році був бійцем 72-ї бригади[14]. 10 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій системою «Смерч» був поранений під Красним Лучем[15].

У травні 2015 року журналіст телеканалу «Інтер» Роман Бочкала випадково натрапив на Олександра Марченка у зоні АТО. Депутат працював на екскаваторі, облаштовуючи на передовій укріпрайон[15].

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Виступав за[16]:

  • скасування депутатської, суддівської та президентської недоторканності щодо кримінальних і економічних злочинів;
  • скорочення та перебудову правоохоронних органів за грузинським зразком;
  • спрощення податкової та дозвільної систем, зменшення бюрократії;
  • відродження українського виробництва;
  • встановлення візового режиму з Російською Федерацією та безвізового з Європейським Союзом.

Смерть

[ред. | ред. код]

З 2014 року Олександр Марченко захищав Україну у складі 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців. Отримав позивний «Каменяр». Загинув 6 березня 2022 року у селищі Мощун, відбиваючи атаку російських загарбників на Київ.[17] Згідно з повідомленнями, в цей день Олександр Марченко разом з іншими трьома бійцями прикривали відступ товаришів[18]. 3 квітня 2022 року похований у місті Біла Церква, на кладовищі «Сухий яр» на Алеї Героїв.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 28 липня 2022 року у місті Біла Церква вулицю Чайковського перейменували на вулицю Олександра Марченка.
  • книга Миколи Дороша «Його позивний − „Каменяр“». — Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2023. — 104 с.[19]

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.chesno.org/politician/19934/
  2. ↑ Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі № 90 — Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  3. ↑ Злата Угрин. Члени ОВК № 90 в Київській області вносили на сервер ЦВК неправдиві дані [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] — Gazeta.ua, 01.11.2012.
  4. ↑ Мілан Лєліч. 90-ий округ: результат виборів визначають «спортивні журналісти» та сліпі судді [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Український тиждень, 04.11.2012.
  5. ↑ Йов Йонний. Як засланий казачок вибори фальсифікував[недоступне посилання з червня 2019] — 06.11.2012.
  6. ↑ Київщина: Суд ухвалив рішення щодо позову Олександра Марченка [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] — ОПОРА, 03.11.2012.
  7. ↑ ЦВК може ухвалити рішення про повторні вибори ще в чотирьох округах [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.] — Корреспондент.net, 05.11.2012.
  8. ↑ UWC Observer Mission identifies falsified results on CEC web site and expresses grave concern over disregard for rule of law during the election count [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Ukrainian World Congress, 05.11.2012. (англ.)
  9. ↑ https://lb.ua/file/person/1786_marchenko_oleksandr_oleksandrovich.html
  10. ↑ Марченко Олександр Олександрович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  11. 1 2 Результати голосування на виборчих дільницях округу № 90 — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  12. ↑ Бабенко Микола Вікторович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  13. ↑ Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  14. 1 2 Олександра Марченка відзначили медаллю «За оборону Авдіївки». Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  15. 1 2 Під час облаштування опорного пункту на лінії фронту журналіст випадково натрапив на нардепа (українською) . Архів оригіналу за 14 грудня 2021.
  16. ↑ Передвиборче інтерв'ю. Олександр Марченко [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // ПроБЦ, 22.10.2014.
  17. ↑ Революція гідності, АТО, Верховна Рада та велика війна. Згадаймо депутата Олександра Марченка. Главком (укр.). 16 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
  18. ↑ З'явилися подробиці загибелі колишнього нардепа у війні проти окупанта[недоступне посилання]
  19. ↑ Знайомтеся: книга Миколи Дороша «Його позивний − «Каменяр»
  20. ↑ ПАМ'ЯТІ ОЛЕКСАНДРА МАРЧЕНКА — ПОДВИЖНИКА, ГЕРОЯ, ПАТРІОТА…

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марченко_Олександр_Олександрович&oldid=47653006