Марченко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марченко Олександр Олександрович
Марченко Олександр Олександрович.jpeg
Марченко у Верховній Раді
Ім'я при народженні Олександр Олександрович Марченко
Народився 14 січня 1965(1965-01-14)
Рибчинці, Українська РСР
Помер 7 березня 2022(2022-03-07) (57 років)
Пуща-Водиця, Київ, Україна
Поховання Біла Церква
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик, військовослужбовець
Alma mater МАУП
Учасник Російсько-українська війна (з 2014), російське вторгнення в Україну (2022) і Бої за Київ (2022)
Посада Народний депутат України
Партія ВО «Свобода»
Нагороди
Відзнака «За оборону Авдіївки»
Україна Народний депутат України
8-го скликання
ВО «Свобода» 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Марченко Олександр Олександрович (14 січня 1965(1965-01-14), Рибчинці, Українська РСР — 7 березня 2022(2022-03-07), Пуща-Водиця, Київ, Україна) — український підприємець та політичний діяч, народний депутат України 8-го скликання.

Освіта вища. Був генеральним директором ТДВ «Білоцерківський кар'єр», членом політичної партії ВО «Свобода». Жив у місті Біла Церква, Київська область.

З 27 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року — народний депутат України, обраний по Виборчому округу № 90, Київська область. Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

У політиці[ред. | ред. код]

На виборах до Верховної Ради України 2012 року балотувався в окрузі № 90 (Біла Церква) від ВО «Свобода»[1]. За даними мокрих протоколів виборчих дільниць здобув перемогу на окрузі, випередивши провладного кандидата Віталія Чудновського, однак через фальсифікацію результатів на користь останнього окружною виборчою комісією так і не став депутатом попри судове оскарження фальсифікацій[2][3][4][5]. На доцільність визнання результатів виборів недійсними на окрузі № 90 у той час вказували зокрема заступниця голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна та місія спостерігачів Світового конгресу Українців[6][7].

На позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року знову балотувався за округом № 90 від ВО «Свобода»[8], де здобув перемогу, отримавши 23,66 % голосів[9]. Другий результат після Олександра Марченка здобув чинний на час виборів голова Київської обласної ради Микола Бабенко, висунутий партією «Блок Петра Порошенка», який отримав 20,60 % голосів[9][10].

Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

Був учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[11]. У 2014 році був бійцем 72-ї бригади[12]. 10 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій системою «Смерч» був поранений під Красним Лучем[13].

У травні 2015 року журналіст телеканалу «Інтер» Роман Бочкала випадково натрапив на Олександра Марченка у зоні АТО. Депутат працював на екскаваторі, облаштовуючи на передовій укріпрайон[13].

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Виступав за[14]:

  • скасування депутатської, суддівської та президентської недоторканності щодо кримінальних і економічних злочинів;
  • скорочення та перебудову правоохоронних органів за грузинським зразком;
  • спрощення податкової та дозвільної систем, зменшення бюрократії;
  • відродження українського виробництва;
  • встановлення візового режиму з Російською Федерацією та безвізового з Європейським Союзом.

Смерть[ред. | ред. код]

З 2014 року Олександр Марченко захищав Україну у складі 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців. Отримав позивний «Каменяр». 7 березня 2022 року стало відомо про загибель Олександра Марченка у бою з окупантами під час російського вторгнення в Україну в районі київської Пущі-Водиці. Про це повідомив голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок[15]. Згідно з повідомленнями, в цей день Олександр Марченко разом з іншими трьома бійцями прикривали відступ товаришів[16]. 3 квітня 2022 року похований у місті Біла Церква, на кладовищі «Сухий яр» на алеї героїв.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі № 90 — Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  2. Злата Угрин. Члени ОВК № 90 в Київській області вносили на сервер ЦВК неправдиві дані [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] — Gazeta.ua, 01.11.2012.
  3. Мілан Лєліч. 90-ий округ: результат виборів визначають «спортивні журналісти» та сліпі судді [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Український тиждень, 04.11.2012.
  4. Йов Йонний. Як засланий казачок вибори фальсифікував[недоступне посилання з червня 2019] — 06.11.2012.
  5. Київщина: Суд прийняв рішення щодо позову Олександра Марченка [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] — ОПОРА, 03.11.2012.
  6. ЦВК може ухвалити рішення про повторні вибори ще в чотирьох округах [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.] — Корреспондент.net, 05.11.2012.
  7. UWC Observer Mission identifies falsified results on CEC web site and expresses grave concern over disregard for rule of law during the election count [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Ukrainian World Congress, 05.11.2012. (англ.)
  8. Марченко Олександр Олександрович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  9. а б Результати голосування на виборчих дільницях округу № 90 — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  10. Бабенко Микола Вікторович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
  11. Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015. 
  12. а б Олександра Марченка відзначили медаллю «За оборону Авдіївки». Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019. 
  13. а б Під час облаштування опорного пункту на лінії фронту журналіст випадково натрапив на нардепа (українською). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. 
  14. Передвиборче інтерв'ю. Олександр Марченко [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // ПроБЦ, 22.10.2014.
  15. У війні з окупантом загинув народний депутат VIII скликання свободівець Олександр Марченко. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022. 
  16. З'явилися подробиці загибелі колишнього нардепа у війні проти окупанта

Джерела[ред. | ред. код]