Рибчинський Євген Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Рибчинський
Євген Юрійович Рибчинський
Євген Юрійович Рибчинський.jpg
Народився 21 грудня 1969(1969-12-21) (49 років)
Київ, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Політик, громадський діяч, народний депутат Верховної Ради України VIII скликання
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Посада Народний депутат України
Партія Безпартійний
Батько Юрій Євгенович Рибчинський
Мати Олександра Іванівна Рибчинська
Діти Микита (1989), Данило (2003), Георгій (2011), Іван (2014)
Нагороди лауреат премії «Людина року — 2009»
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Депутатська група «Воля народу» 27 листопада 2014

Рибчинський Євген Юрійович на сайті Верховної Ради України

Євген Юрійович Рибчинський (нар. 21 грудня 1969, Київ) — український політик, громадський діяч, поет та журналіст. Народний депутат України VIII скликання, член депутатської групи «Воля народу».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 грудня 1969 в Києві в сім'ї народного артиста України, поета і драматурга Юрія Євгеновича Рибчинського (нар. 1945) і тренера з художньої гімнастики Олександри Іванівни Рибчинської (нар. 1948).

Освіта[ред. | ред. код]

1986—1991 — Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, факультет журналістики.

1997—1998 — The Open University (OU)

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Журналістську кар'єру розпочав на третьому курсі університету на Держтелерадіо України, спочатку в програмі «Бліц» радіостанції «Молода Гвардія», потім на УР-2 «Промінь» в першому комерційному радіо-шоу, грі «Пан або пропав». Там почалась його продюсерська кар'єра.

  • У 1992 створив компанію «MB Advertising Group». Основою діяльності компанії був маркетинг, виробництво та розміщення реклами, екаунтинг клієнтів : Oriflame, MTI, UMC (Vodafone), Helen Marlen Group і багатьох інших.
  • У 1993 відкрив студію звукозапису «Музична біржа», яка була провідною студією України 90-х.
  • У 1997 створив проект «Наше радіо», права на який згодом передав «Альфа груп».
  • У 1999 створив «Радіо Ностальгія» з позивним «Радіо Ностальжі». Через рік радіостанція посіла у Києві першу сходинку рейтингу.
  • У 2003 став співзасновником видавництва «Вавілон», яке видавало популярні жіночі журнали «L'Officiel» і «Єва».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

На позачергових виборах до Верховної Ради, що відбулися 26 жовтня 2014 року був обраний народним депутатом України по 211 одномандатному округу (Голосіївський район м. Києва). У парламенті зайняв посаду заступника голови комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. Став головою міжфракційного депутатського об'єднання «Атлантичний рух», метою якого є підготовка до вступу України в НАТО. Є членом груп з міжпарламентських зв'язків із США, Норвегією та Ізраїлем.

З жовтня 2014 року по листопад 2015 року — член фракції «Блок Петра Порошенка». Пояснив вихід з партії тим, що для нього Україна — це парламентсько-президентська республіка, а не президентсько-прем'єрська.

З листопада 2015 року приєднався до депутатської групи «Воля народу».

У 2015 році брав участь у виборах Київського міського голови.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 1996 р. провів масштабну акцію «Дорога до Храму», за рахунок якої був добудований Успенський собор КПЛ. Акція зібрала понад 200 000 доларів.

Учасник Помаранчевої революції (2004 р.) і революції Гідності (2014 р.) в Україні.

Організатор численних благодійних акцій для допомоги учасникам та сім'ям загиблих в АТО.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор поетичної збірки «Я — дзеркало».

Готується до виходу україномовна поетична збірка «Не треба покірно схиляти голів», видавничий дім «Фоліо», Харків.

Автор слів і музики багатьох популярних пісень, таких, як:

Особиста інформація[ред. | ред. код]

Має 4 синів: Микиту (1989), Данила (2003), Георгія (2011) та Івана (2014).

Володіє українською, англійською та російською мовами.

Нагороди[ред. | ред. код]

В 2010 став лауреатом всеукраїнської премії «Людина року — 2009» як видавець найкращого українського жіночого журналу «Єва».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання на джерела

[1]

[2]

[3]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2018-10-04. 
  2. Евгений Рыбчинский: От написания песен к отстаиванию государственных интересов. https://politeka.net (русский). 15 апреля 2018. 
  3. Євген Рибчинський. www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-10-04.