Рибчинський Євген Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Рибчинський
Євген Юрійович Рибчинський
Народився 21 грудня 1969(1969-12-21) (47 років)
Київ, Україна Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Політик, громадський діяч, народний депутат Верховної Ради України VIII скликання
Партія Безпартійний
Батько Юрій Євгенович Рибчинський
Мати Олександра Іванівна Рибчинська
Дружина Юлія Рибчинська
Діти Микита (1989), Данило (2003), Георгій (2011), Іван (2014)
Нагороди лауреат премії «Людина року — 2009»

Євген Юрійович Рибчинський (нар. 21 грудня 1969, Київ) — український політик, громадський діяч, народний депутат Верховної Ради України VIII скликання.

Заступник голови Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.

Протягом останніх семи років проживає на території України, освіта вища, директор, ТОВ «Рибчинський та сини», безпартійний, проживає в місті Києві, судимість відсутня, суб'єкт висування — ПАРТІЯ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА»

Поет, журналіст, медіа-менеджер.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився 21 грудня 1969 в Києві.

  • Батько — поет і драматург Юрій Євгенович Рибчинський (1945)
  • Мати — Олександра Іванівна Рибчинська (1948) — тренер із художньої гімнастики.

Освіта[ред.ред. код]

1986—1991 — Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, факультет журналістики.

1997—1998 — The Open University (OU)

Володіє українською, англійською, російською мовами.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Журналістську кар'єру розпочав на третьому курсі університету на Держтелерадіо України, спочатку в програмі «Бліц» радіостанції «Молода Гвардія», потім на УР-2 «Промінь» в першому комерційному радіо-шоу, грі «Пан або пропав». Там починається його продюсерська кар'єра.

  • У 1992 створює компанію «MB Advertising». Основою діяльності компанії стає маркетинг, виробництво та розміщення реклами, екаунтинг клієнтів : Oriflame, MTI, UMC (МТС), Helen Marlen Group і багатьох інших.
  • У 1993 відкриває студію звукозапису «Музична біржа», яка стає провідною студією України 90-х.
  • У 1997 створює і реєструє проект «Наше радіо», права на який згодом передає Андрію Волкову.
  • У 1999 створює «Радіо Ностальгія» з позивним «Радіо Ностальжі». Через рік радіостанція має у Києві перший рейтинг.
  • З 2003 видає популярний жіночий журнал «Єва».

Політична діяльність[ред.ред. код]

На позачергових виборах до Верховної Ради 26 жовтня 2014 року був обраний народним депутатом України по 211 одномандатному округу (Голосіївський район м. Києва). Безпартійний.

З жовтня 2014 року по листопад 2015 року — член фракції «Блок Петра Порошенка». Пояснив вихід з партії тим, що для нього Україна — це парламентсько-президентська республіка, а не президентсько-прем'єрська.

На своїй сторінці у Facebook політик зазначив: «Чому я вийшов з БПП? Якщо почати перераховувати причини, то одної доби не вистачить. А якщо коротко, то не зважаючи на те, що у нас з Петром Олексійовичем мета одна — розбудова вільної незалежної Держави, наші погляди на методи, засоби і способи досягнення цієї мети відрізняються докорінно.»

З листопада 2015 року приєднався до депутатської групи «Воля народу».

Голова міжфракційної депутатської групи «Атлантичний рух».

Член групи з міжпарламентських зв'язків зі Сполученими Штатами Америки та з Королівством Норвегія.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

У 1996 р. провів масштабну акцію «Дорога до Храму», за рахунок якої був добудований Успенський собор КПЛ. Акція зібрала понад 200 000 $.

Учасник Помаранчевої революції (2004 р.) і революції Гідності (2014 р.) в Україні.

Організатор численних благодійних акцій для допомоги учасникам та сім'ям загиблих в АТО.

Творчість[ред.ред. код]

Автор поетичної збірки «Я — дзеркало», видавничий дім «Фоліо», Харків, 2014.

Готується до виходу україномовна поетична збірка «Не треба покірно схиляти голів», видавничий дім «Фоліо», Харків.

Автор слів і музики багатьох популярних пісень, таких, як:

Родина[ред.ред. код]

Має 4 синів: Микиту (1989), Данила (2003), Георгія (2011) та Івана (2014).

Дружина — Юлія Рибчинська (1982).

Нагороди[ред.ред. код]

В 2010 став лауреатом всеукраїнської премії «Людина року — 2009» як видавець найкращого українського жіночого журналу «Єва».

Посилання[ред.ред. код]