Гопко Ганна Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гопко.
Ганна Миколаївна Гопко
Народилася 4 березня 1982(1982-03-04) (41 рік)
с. Ганачівка, Перемишлянський район, Львівська область
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність народний депутат України
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь Кандидат наук із соціальних комунікацій
Знання мов українська
Членство Верховна Рада України VIII скликання
Посада народний депутат України
Партія Об'єднання «Самопоміч» (2014 — 2015)
безпартійна
Україна Народний депутат України
VIII скликання
позафракційна[ком. 1] 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Га́нна Микола́ївна Гопко́ (нар. 4 березня 1982(19820304), с. Ганачівка, Перемишлянський район, Львівська область) — українська громадська діячка і журналістка, народний депутат України VIII скликання. Голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Координатор Коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну», співзасновниця регіонального центру громадянського представництва «Життя», координатор з адвокації в Україні міжнародної громадської організації «Кампанії за майбутнє дітей без куріння».

Консультантка секретаріату Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (Женева), член Опікунської Ради НДСЛ «Охматдит», член Наглядової ради Національного медичного університету ім. О. Богомольця, член правління Центру протидії корупції, координаторка адвокаційної кампанії «Наші діти» руху добровольців «Простір свободи». Голова правління ГО "Мережа захисту національних інтересів «АНТС»[1]. Голова конференції Democracy in Action (DIA).[2] Співзасновниця Міжнародного центру української перемоги[3].

Біографія[ред. | ред. код]

1999 року з відзнакою закінчила школу № 2 у Підволочиську.

Випускниця 2004 року факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Міжнародна журналістика», магістр.

Працювала на телебаченні та радіо, на волонтерських засадах й у штаті громадських організацій. Закінчила Українську школу політичних студій, є експертом із громадського лобіювання для Інституту політичної освіти. 2009 року у Київському університеті захистила дисертацію «Екологічна публіцистика: світоглядний аспект (на прикладі українських та зарубіжних видань 1992—2008 рр.)»[4][5]. Кандидатка наук із соціальних комунікацій.

Трудова та громадська діяльність[ред. | ред. код]

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

З 2001 почала працювати власною кореспонденткою телеканалу «Інтер» у Львові.

2002 — вела радіопрограму «Екогармонія» на радіо «Люкс».

З 2004 — власна кореспондентка Першого національного телеканалу у Львові.

У 2005 році на телеканалі «5 канал» вела авторську програму «З життя лісу».

У період з 2005 по 2007 рік працювала менеджером з комунікацій у проєкті міжнародної допомоги ISC / UCAN USAID із розвитку громадянського суспільства.

2007—2009 — координатор в Україні проєктів міжнародної громадської організації «Кампанії за майбутнє без куріння».

З 2009 по 2013 роки була співзасновницею та заступницею голови правління регіонального центру громадянського представництва «Життя».

Стажувалася в університетах Джонса Гопкінса та Оксфорда. Здійснювала експертизу в розробці ініціативи за «Доступне житло» — «Владо, будуй обіцяне», захисті Біличанського лісу. Брала участь у кампанії проти вирубування 200-літніх дубів та повернення природо-заповідного статусу лісовому заказнику «Корналовичі».

У 2014 році після подій на Майдані, разом з іншими активістами Громадського сектору Євромайдану, Гопко стала членом координаційної ради групи «Реанімаційного пакету реформ».[6] Зі слів Гопко, вона та її група разом з іншими рухами та політиками домоглися ухвалення Верховною Радою 12-и законів, серед яких: «Про прозорість державних закупівель», «Про вищу освіту», «Про доступ до публічної інформації» та інших.[7] За інформацією ЗМІ, тоді саме Гопко разом з іншими активістами розробила та домоглася прийняття «Реанімаційного пакету реформ»[8][9].

Під час другої міжнародній конференції з питань реформ в Україні у 2018 приєдналася до акції на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[10]

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну заснувала разом з однодумцями Міжнародний центр української перемоги.[11]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Виступ у Верховній Раді України

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обрана народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 1 у списку) від партії «Об'єднання „Самопоміч“»[12]. 4 грудня була обрана головою Комітету Верховної Ради у закордонних справах[13]. У 31 серпня 2015-го Ганну виключили з фракції «Самопоміч» за підтримку проєкту щодо децентралізації 31 серпня 2015 року[14].

За період роботи депутатом Ганна Гопко стала авторкою чи співавторкою 140 проєктів законів та постанов, з яких 56 — чинні; подала понад 100 поправок до 17 прийнятих за основу законопроєктів[джерело?]. Серед яких: поіменне голосування в усіх місцевих радах[15], повернення податкових пільг для неприбуткових організацій[16], запровадження механізмів прозорого фінансування політичних партій[17], відкриття вільного доступу громадян через Інтернет до реєстрів нерухомості, землі й транспортних засобів[18], заборона пропаганди комуністичного та нацистського режимів[19].

У рейтингу ефективності комітетів ВР за 2 роки роботи парламенту очолюваний Ганною Гопко комітет у закордонних справах посів перше місце за кількістю (52) та часткою (68 % від підтриманих комітетом) законопроєктів, що стали Законами України[20].

Родина[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2000 — фіналіст другого Європейського аудіовізуального конкурсу «Сталий розвиток в новинах» на тему «Довкілля та здоров'я»
  • 2007 — лауреат всеукраїнського конкурсу «Соціальний журналіст» (третя премія) Міністерства праці та соціальної політики України в номінації «Соціальний захист інвалідів»
  • 2007 — Почесна грамота за перемогу у II Всеукраїнському творчому конкурсі серед журналістів за найкращий матеріал з висвітлення екологічної тематики «Збережемо разом»
  • 2008 — Certificate of Johns Hopkins, Bloomberg School of Public Health
  • 2014 — Leading Global Thinker, Foreign Policy[21]
  • 2014 — National Democratic Institute 2014 Democracy Award[22]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі

  1. ↑ До 31 серпня 2015-го входила до складу фракції «Об'єднання „Самопоміч“»

Посилання на джерела

  1. ↑ Мережа захисту національних інтересів "АНТС". Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021. 
  2. ↑ Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 19 травня 2023. 
  3. ↑ Міжнародний центр української перемоги. International Center for Ukrainian Victory | ICUV. 
  4. ↑ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 12 червня 2022. 
  5. ↑ Захищено дисертацію з екожурналістики. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 23 жовтня 2014. 
  6. ↑ Двигатель прогресса: кто пишет украинские реформы. life.pravda.com.ua. 08.05.2014. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 31.10.2014. 
  7. ↑ Ганна ГОПКО: «Я не пішла у владу, бо для країни важливо мати потужне громадянське суспільство» [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]. Урядовий кур'єр. 15 серпня 2014
  8. ↑ Гопко Ганна Миколаївна. Кандидат от партии Самопоміч Номер в партийном списке: 1 [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.]. РБК-Україна
  9. ↑ Яценюк пропонує Гопко на пост міністра екології [Архівовано 6 грудня 2014 у Wayback Machine.], Українські новини, 14.11.2014
  10. ↑ Учасники міжнародної конференції з питань реформ в Україні закликали звільнити Сенцова [Архівовано 30 червня 2018 у Wayback Machine.] // РБК-Україна, 27.06.2018
  11. ↑ Ганна Гопко, Міжнародний центр української перемоги: Гуртую міжнародну спільноту для захисту демократичної України. USAID/ENGAGE. 
  12. ↑ Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014. 
  13. ↑ Верховна Рада України. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 27 листопада 2014. 
  14. ↑ 5 депутатів виключили з фракції «Самопоміч». Архів оригіналу за 4 вересня 2015. Процитовано 31 серпня 2015. 
  15. ↑ «Про внесення змін до статті 59-ї Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“». Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017. 
  16. ↑ «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування неприбуткових організацій)». Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017. 
  17. ↑ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції». Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017. 
  18. ↑ «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції». Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017. 
  19. ↑ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки». Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017. 
  20. ↑ Ефективність роботи парламентських комітетів. Рада - все про Верховну раду України (uk-ua). Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018. 
  21. ↑ Hanna Hopko: For carrying Ukraine's revolution beyond the Maidan. Foreign Policy. Архів оригіналу за 13 вересня 2020. Процитовано 25 липня 2015. 
  22. ↑ New Ukrainian Leaders Honored at NDI Democracy Dinner. National Democratic Institute. 10 грудня 2014. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 25 липня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гопко Ганна Миколаївна
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Hanna Hopko
Аграрної політики та земельних відносин Тарас Кутовий (2014—2016)
Будівництва, містобудування і
житлово-комунального господарства 		Сергій Скуратовський
Бюджету Андрій Павелко
Ветеранів, учасників бойових дій,
учасників антитерористичної
операції та людей з інвалідністю 		Олександр Третьяков
Державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергій Власенко
Екологічної політики,
природокористування та ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи 		Микола Томенко (2014—2016)
Економічної політики Андрій Іванчук
Європейської інтеграції Ірина Геращенко (2014—2016)
Законодавчого забезпечення
правоохоронної діяльності 		Андрій Кожем'якін
Закордонних справ Ганна Гопко
Запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв (2014—2017)
Інформатизації та зв'язку Олександр Данченко
Культури і духовності Микола Княжицький
Науки і освіти Лілія Гриневич (2014—2016)
Національної безпеки і оборони Сергій Пашинський
Охорони здоров'я Ольга Богомолець
Паливно-енергетичного комплексу,
ядерної політики та ядерної безпеки 		Микола Мартиненко (2014—2015)
Податкової та митної політики Ніна Южаніна
Прав людини, національних меншин
і міжнаціональних відносин 		Григорій Немиря
Правової політики та правосуддя Руслан Князевич
Промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк
Регламенту та організації роботи
Верховної Ради України 		—
Свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар
Сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артур Палатний
Соціальної політики, зайнятості
та пенсійного забезпечення 		Людмила Денісова (2014—2018)
Транспорту Ярослав Дубневич
Фінансової політики і банківської діяльності Сергій Рибалка (2014—2017)
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гопко_Ганна_Миколаївна&oldid=40351061