Усов Костянтин Глібович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Усов
Kostiantyn Usov.JPG
Народився 9 липня 1988(1988-07-09) (29 років)
Кривий Ріг
Громадянство Україна Україна
Діяльність журналіст та громадський діяч, народний депутат України
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада Народний депутат України
Партія Блок Петра Порошенка
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України Україна
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014

Усов Костянтин Глібович на сайті Верховної Ради України

Костянти́н Глі́бович У́сов — український журналіст та громадський діяч, з 2009 року був спеціальним кореспондентом телеканалу ТВі до балотування до Верховної Ради у 2012 році. У 2007–2009 роках був кримінальним оглядачем газети «Коммерсантъ Украина».

Ранні роки та освіта[ред.ред. код]

Костянтин Усов народився 9 липня 1988 року у Кривому Розі в родині інженерів[1]. Мати, Ольга Усова, — інженер-технолог машинобудування. Батько, Гліб Усов, — інженер-гірник. Є молодший брат — Данило.

З чотирьох років Костянтин почав займатися спортом, а в шість потрапив до старшого тренера збірної України з рукопашного бою — Анатолія Волошина — на секцію традиційного карате. У тринадцять років став володарем чорного поясу з карате. Завдяки тренуванням з карате захопився орієнталістикою.

У 2005 році закінчив Центрально-міську гімназію Кривого Рогу зі срібною медаллю[відео 1]. Того ж року вступив на бюджет денного відділення кафедри міжнародної журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив з дипломом бакалавра. У 2010—2013 роках навчався на юридичному факультеті Київського національгого університету імени Тараса Шевченка, отримавши спеціальність юриста-правознавця.

Кар'єра[ред.ред. код]

З першого курсу університету почав займатися медійною діяльністю. Уже в 2006 році стажувався в українській редакції BBC World Service у Лондоні. Пізніше працював у «Телекритиці», журналістом на «Новому каналі», знімав документальне кіно для СТБ. Писав для видань «Фокус» і «Дзеркало тижня».

З 2007 року вів щоденну рубрику кримінальних подій, судочинства і розслідувань у газеті «Коммерсантъ Украина». З 2009 працював спеціальним кореспондентом каналу ТВі.

У квітні 2012 року став лауреатом премії «Честь професії»[2]. У травні 2012-го — лауреатом Премії імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці»[3].

У жовтні 2014 року на дострокових виборах до Верховної Ради України був обраний народним депутатом від міста Кривий Ріг (33 виборчий округ).

Розслідування й громадська діяльність[ред.ред. код]

2008 рік[ред.ред. код]

Одним із перших суспільно-важливих матеріалів, підготовлених Костянтином Усовим у 2008 році, стала стаття «Піанісимо» в журналі «Фокус». Журналіст написав про людей, які не мають можливості говорити й чути. Навчившись основам мови жестів, він кілька днів прожив у такій сім'ї.

15 жовтня 2008 року Усов опублікував у виданні «Коммерсантъ Украина» статтю «Грецьке вантажне судно Faina може виявитися українським», написану в співавторстві з Мартою Бондаренко[4]. Тоді одеські моряки сто днів перебували у полоні сомалійських піратів. Власник корабля бажав лишитися невідомим, але Усов зміг встановити, що власником судна була компанія Kaalby Shipping, яка в свою чергу належала заступнику міністра транспорту та зв'язку Ігорю Урбанському. Урбанський подав позов на «Комерсантъ» та журналістів[5], однак у лютому Печерський районний суд Києва ухвалив рішення відмовити у задоволенні позову[6].

2011 рік[ред.ред. код]

У січні 2011 року вийшло розслідування Усова про пологові будинки в Україні[відео 2][відео 3]. Зокрема, йшлося про пологовий будинок № 1 міста Кривий Ріг, де лікарі без хабарів відмовлялися допомагати вижити недоношеним малюкам, але й після отримання медиками грошей через їх непрофесіоналізм помирали десятки немовлят. У Кривому Розі журналіст також виявив факти експлуатації дитячої праці і примусу дітей з неповних сімей до скоєння злочинів проти власності[відео 4]. Підлітків навчали стрибати на потяги під час їх руху і скидати з них металеву продукцію.

У цей же час Костянтин Усов почав власне розслідування справи так званого «маніяка Елвіса», уродженця Київської області Юрія Кузьменка. В ході власних оперативних заходів Усов виявив не тільки факти злочинів, але й раніше невідомий труп жертви маніяка[відео 5][відео 6].

У лютому 2011 року в саркастичному сюжеті «Орендувати натовп»[відео 7] в програмі «Знак оклику» на ТВі Костянтин Усов розповів, яка зарплатня професійного мітингувальника. Костянтин за свій рахунок організував «мітинговану виставу»: найняті за 30 гривень на годину бабусі вийшли під абсурдними гаслами про «звільнення дружини Віктора Януковича з-під домашнього арешту» та потрапили на перші шпальти популярних видань[7][8].

У липні 2011 року в телевізійному циклі каналу ТВі «Спецрозслідування. Політичні репресії» був показаний перший документальний фільм Усова — «Справа Луценка»[відео 8] про переслідування колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка[9][8]. У ході розслідування були встановлені причини погіршення здоров'я екс-міністра, а також розкриті агенти цілодобового зовнішнього спостереження і удавані журналісти. Усову вдалося з'ясувати, що кількість грошей, витрачених за тиждень такого спостереження за обвинуваченим, перевищує суму розтрати, інкриміновану екс-міністрові.

Розслідування «Кортеж Азарова»[відео 9] Костянтина Усова у співпраці з виданням «Кореспондент» дало точну математичну викладку, скільки коштує забезпечити один день роботи високопосадових чиновників України. Зокрема, встановлено, що доба президента — це місяць роботи 627 українців. Були зняті й показані факти безпрецедентної поведінки кортежів чиновників на дорогах Києва.

2012 рік[ред.ред. код]

Восени 2011 року знімальна група Костянтина Усова першою потрапила на місце захоплення банди Дікаєва в Одесі[відео 10]. До нього в готелі, в який випустили чотири тисячі куль, працювали тільки слідчі. В цьому розслідуванні вперше прозвучали точні дані про озброєння чеченців і схему дій силовиків, а також Костянтин встановив, хто винен у загибелі двох представників міліції та пораненні чотирьох. За результатами внутрішнього розслідування, в тому числі і внаслідок демонстрації сюжету Усова, з МВС були звільнені начальник Одеської міліції Михайло Яцков, заступник начальника управління карного розшуку ГУ МВС, начальник відділу професійної підготовки управління кадрового забезпечення та начальник кримінальної міліції.

У квітні 2012 року на каналі ТВі відбулася прем'єра спецрозслідування Костянтина Усова «Лук'янівка. Тюрма № 1»[відео 11] про умови перебування в Лук'янівському СІЗО[8]. Для проведення розслідування Усов створив розгалужену по всій тюремній зоні агентурну мережу ув'язнених, які отримали мобільні телефони з відеокамерами[8]. Міський прокурор Анатолій Мельник доручив провести перевірку наведених у фільмі фактів[10]. У той же час народний депутат Юрій Стець повідомив про те, що найближчим часом київською прокуратурою буде порушена кримінальна справа проти самого Усова[11]. У прокуратурі це заперечили і повідомили, що продовжують розслідувати факти, викладені у фільмі[12].

У травні 2012 року, в результаті втручання Костянтина Усова, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував умовний вирок Сергію Демішкану, синові друга президента Януковича — голови «Укравтодору» Володимира Демішкана, та віддав справу на повторний розгляд. Сергій Демішкан раніше зізнався у викраденні і вбивстві 62-річного бізнесмена Василя Кривозуба, якого задушив, прив'язав до батареї і кинув у річку. Демішкан наприкінці 2011 року був засуджений до умовного покарання. Усов знайшов суддю та зняв сюжет, в якому зіставив факти кримінальної справи і судового рішення. Після виходу сюжету на ТВі[відео 12] вирок скасували, діло передали на новий розгляд, а справу судді Єременко — до Вищої ради юстиції для вирішення питання про позбавлення його повноважень.

У липні 2012 року Костянтин Усов зайнявся проблемою найбільшого одеського ринку «Привоз». У ході розслідування виявилося, що ринок давно не входить до комунальної власності міста, а податки, які змушені платити підприємці, значно завищені. У зв'язку з цим товари, для одеситів коштують на 30—40 % дорожче їх реальної вартості. Під керівництвом Костянтина Усова була створена група підприємців, яка розгорнула громадський рух «За чесну оренду». В ході розслідування журналіст встановив зв'язок з реальними власниками ринку і змусив їх сісти за стіл переговорів з підприємцями. Виконавчі органи влади Одеси зобов'язалися проконтролювати процес оподаткування, а прокуратура — порушити кримінальні справи проти незаконних власників ринку.

Політична діяльність[ред.ред. код]

30 липня 2012 року стало відомо, що Костянтин Усов балотуватиметься до Верховної Ради за одномандатним виборчим округом № 134 (з центром у місті Одеса, Малиновський район[13]) від ВО «Батьківщина»[14]. 31 липня він написав заяву на звільнення з каналу ТВі[15]. Посів третє місце в окрузі з результатом 18,21%.[16]

На позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року балотувався за одномандатним виборчим округом № 33 (з центром у місті Кривий Ріг, Центрально-Міський район[17]) від партії «Блок Петра Порошенка».[18] Здобув перемогу, отримавши 28,43% голосів.[19] У парламенті працює на посадах заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку та секретаря Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Костянтин Усов: Правоохоронні органи професійно і монопольно торгують свободою. Український тиждень. 2012-04-16. Процитовано 2012-04-17. 
  2. «Честь професії - 2012»: Денис Данько переміг у трьох номінаціях. Телекритика. 2012-04-27. Процитовано 2012-08-20. 
  3. Костянтин Усов здобув премію імені Олександра Кривенка. Телекритика. 2012-05-11. Процитовано 2012-05-11. 
  4. Константин Усов, Марта Бондаренко (2008-10-15). Греческий сухогруз Faina может оказаться украинским. Коммерсантъ Украина. Процитовано 2012-04-09. 
  5. Олексій Зубенко (2009-01-26). Неправдиве повідомлення у ЗМІ: цивільний позов чи кримінальна справа?. Телекритика. Процитовано 2012-04-09. 
  6. „КоммерсантЪ“ виграв суд у Ігоря Урбанського. Телекритика. 2009-02-11. Процитовано 2012-04-09. 
  7. Богдан Кутєпов (2011-02-07). Як 20 бабусь одурили українських журналістів. Телекритика. Процитовано 2012-04-09. 
  8. а б в г Аркадій Сидорук (2012-04-09). Пройти крізь тюремні мури. Телекритика. Процитовано 2012-04-09. 
  9. Борис Бахтєєв (2011-07-27). «Політичні репресії» на ТВi: про мед і дьоготь. Телекритика. Процитовано 2012-04-09. 
  10. Прокуратура Києва перевірить факти з фільму ТВі про Лук’янівське СІЗО. Телекритика. 2012-04-05. Процитовано 2012-04-09. 
  11. За сюжет про Лук'янівське СІЗО проти журналіста порушать кримінальну справу?. Українська правда. 2012-04-09. Процитовано 2012-04-09. 
  12. Прокуратура заперечує, що може порушити справу щодо Усова через розслідування про СІЗО. Телекритика. 2012-04-09. Процитовано 2012-04-09. 
  13. Одеська область. Одномандатні виборчі округи — Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року — ЦВК. (Перевірено 8 листопада 2014)
  14. Костянтин Усов іде у Верховну Раду. Телекритика. 2012-07-30. Процитовано 2012-08-05. 
  15. Костянтин Усов звільняється з ТВі. Телекритика. 2012-07-31. Процитовано 2012-08-05. 
  16. Результати голосування на виборчих дільницях округу № 134 — Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року — ЦВК. (Перевірено 8 листопада 2014)
  17. Дніпропетровська область. Одномандатні виборчі округи — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року — ЦВК. (Перевірено 8 листопада 2014)
  18. Усов Костянтин Глібович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року — ЦВК. (Перевірено 8 листопада 2014)
  19. Результати голосування на виборчих дільницях округу № 33 — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року — ЦВК. (Перевірено 8 листопада 2014)
Відео
  1. Відео «Костянтин УСОВ нагороджує найкращих випускників» на YouTube
  2. «Жахи пологових будинків», частина перша, на YouTube
  3. «Жахи пологових будинків», частина друга, на YouTube
  4. «Криворізька мафія» на YouTube
  5. «Маніяк Елвіс», частина перша, на YouTube
  6. «Маніяк Елвіс», частина друга, на YouTube
  7. Сюжет «Орендувати натовп» на YouTube («Знак оклику!» від 5 лютого 2011 року)
  8. Фільм «Справа Луценка» на YouTube
  9. «Дорога наша владо» на YouTube
  10. «Одеса. Чеченці. Крах МВС» на YouTube
  11. Фільм «Лук'янівка. Тюрма № 1» на YouTube
  12. «Друзям президента можна все» на YouTube

Посилання[ред.ред. код]