Білоцерковець Дмитро Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоцерковець Дмитро Олександрович
Народився 21 лютого 1986(1986-02-21) (38 років)
Севастополь, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність політик
Alma mater EU Business Schoold
Членство Верховна Рада України VIII скликання
Посада народний депутат України
Партія Європейська Солідарність
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Порошенка 29 березня 2016 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Дмитро́ Олекса́ндрович Білоцерко́вець (народився 21 лютого 1986(19860221), Севастополь) — депутат Київської міської ради IX скликання, народний депутат України VIII скл. (Блок Порошенка).

Освіта[ред. | ред. код]

2003 року закінчив севастопольську школу № 3. 2007 року закінчив київський Європейський університет за спеціальністю «Менеджмент».

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Грудень 2009 — грудень 2012 — ТОВ «Віадук-Р», директор.

Січень 2013 — вересень 2014 — Апарат Верховної Ради України, помічник-консультант народного депутата України[кого?].

Вересень 2014 — березень 2016 — Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), директор.

З 29 березня 2016 до серпня 2019 — народний депутат України, фракція Блоку Порошенка.[1]

З 25 жовтня 2020 обраний депутатом Київської міської ради за списком партії УДАР.  Член комісій Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.[2]

Політика[ред. | ред. код]

Після університету зайнявся політичною діяльністю. 2007 року очолив виконком громадської організації «Севастополь без корупції». У 2007—2012 на громадських засадах був помічником народного депутата 6-го скликання від блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» В'ячеслава Кириленка[3].

З 2008 по 2009 рік очолював севастопольський осередок молодіжного союзу «Наша Україна»[4][5].

Балотувався на довиборах[коли?] до Севастопольської міськради від громадської організації «За справедливий Севастополь» в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 19. Виступав організатором проукраїнських акцій в Севастополі. За активну підтримку Євромайдану 7 лютого 2014 року в Севастополі невідомі спалили автомобіль Білоцерковця[джерело?].

З 29 березня 2016 до серпня 2019 — народний депутат України, фракція Блоку Порошенка.[1] У ВРУ входив до депутатських груп з міжпарламентських зв'язків з такими країнами як Польща, Італія, Німеччина, США, Латвія Британія.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У лютому 2016 року Білоцерковець ініціював створення кримськотатарського класу в Києві, для дітей вимушених переселенців з Криму[джерело?].

Критика[ред. | ред. код]

Незаконні рішення[ред. | ред. код]

08 лютого 2024 року, на Пленарному засіданні, під час голосування про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРІКС» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу на вул. Олеся Гончара, 71 у Шевченківському районі міста Києва (579941440). (від 01.07.2020 № 08/231-1663/ПР) проголосував ЗА. Таке рішення є порушенням Закону України про охорону культурної спадщини,, оскільки Будинок Родіна має статус пам'ятки архітектури та історії місцевого значення й, відповідно, не підлягає жодним перебудовам чи знесенню.[6] [7][8]

Захоплення[ред. | ред. код]

Кандидат в майстри спорту з легкої атлетики на 400, 800 і 1500 метрів, багаторазовий переможець чемпіонатів і кубків Криму, переможець Всеукраїнських студентських ігор[джерело?].

Електронна декларація[ред. | ред. код]

Станом на початок 2016 року Білоцерковець володів 2 автомобілями, 1 земельною ділянкою. Депутат задекларував 398 одиниць криптовалюти Bitcoin, 37 тисяч євро, 35 тисяч доларів США, 60 тисяч гривень, 5 картин. Середня заробітна платня народного депутата склала 6232 грн на місяць[9].

В жовтні 2019-го НАБУ повідомило про розслідування, що триває з 2017 року, щодо приховування Дмитром інформації про будинок в Києві у своїй декларації за 2016 та 2017 роки. Невраховану власність оцінюють в 3,8 млн грн[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Бригинець та Білоцерковець склали присягу нардепів і увійшли до фракції БПП. Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 31 березня 2016.
  2. ↑ Білоцерковець Дмитро Олександрович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 15 листопада 2023.
  3. ↑ chesno.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 23 листопада 2019.
  4. ↑ У Севастополі заборонили «Російський марш». Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 23 листопада 2019.
  5. ↑ Суд виправдав проросійського активіста, що закликав віддати Крим Росії. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 23 листопада 2019.
  6. ↑ РЕЗУЛЬТАТИ ПОІМЕННОГО ГОЛОСУВАННЯ (PDF).
  7. ↑ Про охорону культурної спадщини. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 9 лютого 2024.
  8. ↑ ​Садиба Осипа Родіна | Мапа Реновації. renovationmap.org. Процитовано 9 лютого 2024.
  9. ↑ Електронна декларація народного депутата України Дмитра Білоцерковця. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  10. ↑ У НАБУ розповіли деталі підозри Білоцерковцю. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білоцерковець_Дмитро_Олександрович&oldid=41720783