Левус Андрій Мар'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Мар'янович Левус
Андрій Мар'янович Левус
Нині на посаді
На посаді з

Народився 9 серпня 1979(1979-08-09) (38 років)
м. Стрий, Львівська область
Рідня сестра Оксана Суранович
Україна Народний депутат України
8-го скликання
«Народний фронт» 27.11.2014

Андрі́й Мар'я́нович Ле́вус (нар. 9 серпня 1979(19790809), м. Стрий, Львівська область) — громадсько-політичний діяч, керівник комендатури Самооборони Майдану (2013—2014 роки)[1], заступник голови Служби безпеки України26 лютого 2014 по 24 листопада 2014)[2]. Народний депутат України 8-го скликання. Голова підкомітету з питань державної безпеки Комітету Верховної Ради України  з питань національної безпеки і оборони[3]. Голова Проводу громадської організації «Вільні Люди»[4].

Освіта[ред.ред. код]

Закінчив Стрийську середню школу № 3. У 2002 році закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.

Кар'єра[ред.ред. код]

З 2002 року працював вчителем історії та права у середній школі, в якій навчався до того.

Під час виборів Президента України 2004 року очолював штаб Віктора Ющенка на своїй батьківщині. Очолював місцевий штаб партії «Наша Україна».

Згодом працював у місцевій газеті. Очолював «Українську інформаційну службу» (прес-служба «Світового конгресу українців»).

У 2007-2012 роках — помічник народного депутата України Андрія Парубія.

У 2012 році брав активну участь у парламентській виборчій кампанії, в Тернопільській області, у Зборівському окрузі очолив штаб кандидата в народні депутати Валентина Наливайченка.

У 20132014 роках — активний учасник протестних акцій, керівник комендатури Самооборони Майдану.

У лютому 2014 року був призначений заступником голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка. На посаді займався кадровими змінами, сприянням учасникам АТО, звільненням заручників. Відповідав за департамент інформаційної безпеки, за департамент інформаційно-аналітичного забезпечення. 24 листопада Левус був звільнений з посади президентом Петром Порошенком[5].

Депутатська діяльність[ред.ред. код]

З осені 2014 року — народний депутат України 8-го скликання від політичної партії «[[Народний фронт (Україна)|Народний фронт]». Член депутатської фракції ПП «Народний Фронт». Голова підкомітету з питань державної безпеки Комітету з питань національної безпеки і оборони.

Член міжфракційного антиокупаційного об'єднання «Наступ». За словами Левуса, головне завдання цього об'єднання — очищення від «руського мира»[6].

Андрій Левус є автором ряду законопроектів щодо введення санкцій проти осіб, що несуть загрозу національній безпеці України; про обмеження використання медійної продукції Російської Федерації та державну мову; про про заходи захисту національних інтересів, Національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності; про оборонну здатність та резервну армію; про особливий статус УПЦ МП та низки інших.[7]

Громадсько-політична діяльність[ред.ред. код]

Школярем вступив до «Спілки незалежної української молоді».[8].

Виступив співзасновник громадської ініціативи «Оновлення країни», був членом оргкомітету «Опір»[джерело?].

Голова Проводу громадської організації «Вільні Люди»[джерело?].

Діяльність проти «Українського вибору»[ред.ред. код]

У березні 2017-го Андрій Левус звернувся до ГПУ з вимогою перевірити причетність Медведчука до проведення сепаратистських форумів, які проходили в Київі, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі та Одесі, а також покарати Медведчука за державну зраду, сепаратизм і фінансування тероризму[9][1]. Під петицією про арешт Віктора Медведчука підписалися «тисячі осіб» онлайн під час публічного збирання підписів у 15-ти містах України.[10]

У свою чергу, у русі «Український вибір» заявили, що Печерський районний суд Києва зобов'язав Нацполіцію внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про можливу підготовку вбивства лідера руху кума Володимира Путіна Віктора Медведчука. За словами заступника голови громадського руху «Український вибір» народного депутата Василя Німченка, фігурантами справи про нібито підготовку вбивства Медведчука є народні депутати Андрій Левус, Сергій Висоцький, Микола Княжицький[11]. Однак згодом Генеральна прокуратура України закрила кримінальне провадження[12]

Діяльність проти компанії «Мегаполіс»[ред.ред. код]

Левус організував боротьбу з тютюновою компанією «Мегаполіс», яка є монополістом на українському ринку і належить Ігорю Кесаєву, господарю російського збройного заводу ім. Дегтярьова та засновнику Фонду ветеранів ФСБ, що внесені до санкційного списку рішенням РНБОУ та указом Президента № 467 від 17 жовтня 2016 року[13].

За словами Левуса, було написано звернення Президенту, підготовлено законопроекти, скликано санкційний комітет Кабміну. Активісти пікетували Адміністрацію Президента, блокували склади компанії по всій Україні. Справу розглядав Антимонопольний комітет. Рішенням Антимонопольним комітетом було прийнято відповідне рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції «Мегаполісом» (наразі ця компанія називається «Тедіс Україна»)[14]

Діяльність проти телеканалу «Інтер»[ред.ред. код]

Андрій Левус закликав народних депутатів України бойкотувати телеканал «Інтер», а громадськість моніторити ефір «Інтера»[15]. Андрій Левус також звернувся до СБУ з вимогою випровадити з України політтехнолога Ігоря Шувалова, який співпрацював з «Інтером»[16].

Скандали[ред.ред. код]

Слідчий комітет Російської Федерації порушив кримінальну справу стосовно українських депутатів Андрія Левуса, Юрія Берези і Ігоря Мосійчука, які прокоментували події в Грозному 4 грудня 2014 року, коли група чеченців напала на пост ДПС, а потім сховалася в Будинку друку. Як повідомляється на сайті відомства, «Береза, Левус і Мосійчук виступили із заявами, виправдовуючи злочини, вчинені 4 грудня 2014 року в місті Грозному, і за допомогою засобів масової інформації закликали до скоєння аналогічних злочинів на території Російської Федерації».[17]

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений.

Нагороди[ред.ред. код]

Медаль «За працю і звитягу» (21 серпня 2014 року)[18]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Левус Андрій Мар’янович | досьє ЄДНІСТЬ | ЗГАДУВАННЯ | УСІ НОВИНИ | Є!. Єдність.інфо. Процитовано 2017-03-12. 
  2. Указ Президента України № 163/2014 «Про призначення А. Левуса заступником Голови Служби безпеки України»
  3. Народний депутат України VIII скликання Левус Андрій Мар'янович. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2017-03-12. 
  4. Про нас. vilni.org.ua. Процитовано 2017-03-12. 
  5. Порошенко звільнив заступника голови СБУ Левуса. українські новини. 24 листопада 2014. 
  6. У Раді створили міжфракційне об'єднання для боротьби з "руським миром". espreso.tv. Процитовано 2017-03-12. 
  7. Законопроекти, подані Левусом Андрієм Мар'яновичем. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2017-03-12. 
  8. Андрій Левус: ми провели “червоні лінії” перед низкою депутатів "Народного фронту". LB.ua. Процитовано 2017-03-12. 
  9. Цензор.НЕТ. Парламентарії вимагають арешту Медведчука, - Левус. ДОКУМЕНТ. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-03-12. 
  10. Україна, Світлана Дорош ВВС. Медведчук і сепаратизм: що спільного?. BBC Україна. Процитовано 2017-03-12. 
  11. Левус, Высоцкий и Княжицкий — фигуранты дела о подготовке убийства Медведчука. vybor.ua. Процитовано 2017-03-12. 
  12. ГПУ закрила справу проти депутата Левуса, який звинуватив Медведчука у сепаратизмі. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2017-03-12. 
  13. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №467/2016 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2017-03-12. 
  14. Андрей Левус: АМКУ має зруйнувати монополію ФСБшної компанії "Мегаполіс", а санкції Президента мають вдарити і по бізнесу Кауфмана. Обозреватель. Процитовано 2017-03-12. 
  15. Левус закликав українських політиків бойкотувати телеканал "Інтер". espreso.tv. Процитовано 2017-03-12. 
  16. Цензор.НЕТ. Левус вимагає від СБУ випровадити Шувалова, який співпрацював з "Інтером", з України. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-03-12. 
  17. СК РФ завел дело на украинских нардепов за комментарии про Чечню. LB.ua. Процитовано 2017-03-12. 
  18. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №660/2014 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2017-03-12. 

Посилання[ред.ред. код]