Андрієвський Дмитро Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрієвський Дмитро Йосипович
Dmytro Yosypovych Andriyevskyi.jpg
Народився 6 січня 1967(1967-01-06) (55 років)
Ольга (Приморський Край), Приморський край, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського і Національна академія державного управління при Президентові України
Науковий ступінь Кандидат наук з державного управління
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада народний депутат України[1] і народний депутат України
Партія безпартійний
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Сайт andrievsky.kiev.ua
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Андріє́вський Дмитро́ Йо́сипович (нар. 6 січня 1967(19670106), с. Ольга, Приморський край, СРСР) — український політичний діяч і бізнесмен. Народний депутат України VII і VIII скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 січня 1967 року в селі Ольга Приморського краю (СРСР) в сім'ї військового.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1984 році закінчив середню школу у м. Ржев Калінінської області. У цьому ж році вступив на перший курс Політехнічного інституту м. Калініна.

З 1985 по 1987 роки проходив службу в армії. Учасник бойових дій в Афганістані.

У 1987 році вступив на другий курс Київського політехнічного інституту на факультет гірничої електромеханіки, який закінчив з відзнакою в 1992 році, отримавши диплом інженера з енергопостачання.

У 2005 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за фахом «управління містом». Кандидат наук з державного управління з 2011 року.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту працював інженером-технологом на Київському заводі реле та автоматики, директором по маркетингу малого приватного підприємства «ОНІКС», очолював представництво «Franklin Group Ltd».

З 2001 по 2004 роки займав посаду віце-президента, а з 2004 по 2007 роки — Президента ТОВ "Концерн «Київпідземшляхбуд».

В 2008—2012 рр. та з 2020 року у займає керівні посади на підприємствах групи Inteco.[2] З листопада 2019 р. також займає посаду виконавчого директора ColorTec Kft. (Угорщина).[3]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 2002 по 2006 рік — депутат Київради IV скликання від 81 виборчого округу (Солом'янський район Києва), де був членом фракції «Наша Україна», членом постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.[4]

Під час Президентської виборчої компанії 2004 року — довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка по територіальному округу № 222 (Солом'янський район Києва).[5]

У 2006 році обраний депутатом Київради V скликання, член фракції Блоку «Наша Україна» у Київській міській раді, член постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

У 20062007 рр. — керівник виконавчого комітету Київської міської організації політичної партії Народний Союз «Наша Україна».

У п'ятому скликанні очолював фракцію «Наша Україна», але вийшов з партії, коли фракція стала брати участь в земельних аферах команди Черновецького.[6]

До 2008 року — член Ради політичної партії Народний Союз «Наша Україна», член ради Київської міської та Солом'янської районної в місті Києві організації партії. У 2008 році вийшов з політичної партії НСНУ.

З травня 2008 року — депутат Київради VI скликання, член депутатської фракції Блоку Віталія Кличка[7], з вересня 2010 року — позафракційний.

2 серпня 2008 року обирається головою Української селянської демократичної партії.[8]

На виборах до Верховної Ради 2012 року кандидат у народні депутати в окрузі № 222 (Солом'янський район міста Києва) від Об'єднаної опозиції «Батьківщина»[9]. Переміг, отримавши 33,87 % (34 006 голосів виборців). Заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації[10].

18 вересня 2012 року було скоєно напад на його помічника Максима Шкуро, який Дмитро Андрієвський пов'язав зі своєю політичною діяльністю[11][12].

На дострокових виборах до Верховної Ради 2014 був обраний депутатом від «Блоку Петра Порошенка» по 222-му одномандатному виборчому округу м Київ (Солом'янський район). Переміг, отримавши 57,29 % (48011 голосів виборців). У Верховній Раді VIII скликання є членом фракції «Блок Петра Порошенка» і обраний Першим заступником голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.[13][14]

25 грудня 2018 року включений до списку санкцій Росії.[15]

2019 року брав участь до виборів у Верховній Раді України як самовисуванець, не обрано.[16]

Майно по декларації[ред. | ред. код]

Згідно офіційної декларації Дмитру Андрієвському належить:[17]

  • 86 картин Рєпіна, Бакста, Айвазовського та інших відомих художників. Вартість картин в декларації не вказана;
  • 7 швейцарських годинників. Вартість годинника не вказана, але найдешевші годинники цих брендів коштують 900 000 гривень;
  • 14 земельних ділянок загальною площею 317 172 квадратних метрів або 32 гектара. Для порівняння площу Ватикану — 44 гектара.
  • 3 будинки загальною площею 714 квадратних метрів.
  • Інша нерухомість (офіси, квартири, гаражі) площею 1 010 квадратних метрів.
  • Автомобілі Bentley Continental, Lexus LX 570, Mercedes-benz GLS500 4matic. Автомобілі були придбані під час депутатства Дмитра Андрієвського.
  • Акції ПАТ "Акціонерне товариство «Київводоканал», ПАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», ПАТ «Український професійний банк»
  • Кіпрський офшор Restima Construction Limited.

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

Прийнято такі важливі закони, ініціатором або співініціатором яких був Дмитро Андрієвський (всього 16)[18].

Щодо реформування жкг
Щодо вдосконалення відносин у сфері будівництва
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо містобудівної діяльності (Закон 1817), який спростив дозвільні процедури для невеликих проектів і запровадив більш жорсткий контроль при будівництві  багатоповерхових багатоквартирних будинків;[23]
  • Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, який спростив прийняття в експлуатацію індивідуальних будинків побудованих без дозволу до 2015 року;[24]
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо інвестиційної привабливості будівництва об'єктів відновлювальної енергетики)[25]
Забезпечення прав мешканців гуртожитків
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків;[26]
  • про внесення змін до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»;[26]
Щодо соціального захисту за ініціативою виборців
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо уточнення правових норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню);[27]
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми.[28]

Участь у скасуванні статті про незаконне збагачення держслужбовців[ред. | ред. код]

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом. Конституційний Суд визнав, що ст. 368-2 КК порушує конституційний принцип презумпції невинуватості. На думку суддів, доводити незаконність доходів має сторона звинувачення.[29]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

В грудні 2003 року Дмитро Андрієвський увійшов до складу наглядової ради Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут».[30]

У 2013—2014 роках був учасником Революції гідності. Спільно з колегами депутатами організували роботу депутатської приймальні в наметі на Майдані Незалежності.[31]

Благодійність[ред. | ред. код]

2009 року видання «Дело» назвало Андрієвського 5-м серед найкращих меценатів України.[32] Зокрема, за фінансування фестивалю театральних шкіл «Натхнення», вистави «Мертві душі» (авторства українофобсткого письменника Булгаков[33][34]), поставленої до 200-річчя Миколи Гоголя Театром на Подолі.[35]

2010 року за ініціативою Андрієвського у КПІ було запроваджено іменну стипендію для здібних студентів.[36]

Андрієвський допомагає своїй альма матер відкривати скульптурні композиції: пам'ятник Олені Телізі (2009), скульптура «Еволюція пізнання».[37]

2018 року Андрієвський став президентом БФ «Асоціація випускників КПІ ім. Ігоря Сікорського».[38]

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (27 травня 2005)[39], Орденом «За заслуги» ІІ ступеня (15 лютого 2017)[40], подякою Президента України, почесною грамотою Кабінету Міністрів України[41], нагрудним знаком «Знак пошани»[42], грамотою та подяками Київського міського голови[43].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. Андриевский Дмитрий Иосифович. Биография.. golos.ua. 17 липня 2012. 
  3. Служба інформації про компанії Міністерства юстиції Угорщини. 
  4. Андрієвський Дмитро Йосипович. Чесно. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  5. Довірена особа кандидата. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  6. Заступнику Черновецького виділили майже 8 га землі?. Українська правда - Київ. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  7. Три партії створили блок Віталія Кличка. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  8. Депутат Блоку Кличка очолив УСДП. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  9. Ан. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 27 серпня 2012. 
  10. Андрієвський Дмитро Йосипович на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 21 липня 2013. 
  11. На помічника кандидата «Батьківщини» напали з ножем. [Архівовано 22 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 18.09.2012.
  12. Міліція порушила справу через напад на помічника опозиційного депутата. [Архівовано 24 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 19.09.2012.
  13. Звіт щодо активності народного депутата України Андрієвського Дмитра Йосиповича у виборчому окрузі № 222 за період з 1 по 31 травня. Рада - все про Верховну раду України (uk-ua). Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  14. Політична мапа одномандатного виборчого округу № 222 (м. Київ). Рада - все про Верховну раду України (uk-ua). Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  15. О внесении изменений в постановление Правительства Российской Федерации от 1 ноября 2018 г. № 130 (рос.). 25/12/18. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 27/02/19. 
  16. Електоральна пам'ять. ukr.vote (укр.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022. 
  17. Сайт офіційних декларацій чиновників. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019. 
  18. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  19. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  20. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  21. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  22. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  23. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  24. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  25. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  26. а б Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  27. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  28. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  29. Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019. 
  30. Про затвердження нового складу наглядової ради Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут" та встановлення строку її повноважень. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 8 травня 2022. 
  31. Дмитро Андрієвський - народний депутат України - На Майдані Незалежності цілодобово працює громадська приймальня Дмитра Андрієвського. www.andrievsky.kiev.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  32. Лучшие меценаты Украины — Delo.ua. delo.ua (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 8 травня 2022. 
  33. https://www.rbc.ua/ukr/travel/ukrainofob-nastoyashchiy-kievlyanin-delat-1654962988.html
  34. Багацька, Любов (24 червня 2015). «Як ставитися до Булгакова та його спадку?» (Огляд соцмереж). Радіо Свобода. Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 19 серпня 2022. 
  35. Міжнародний фестиваль театральних шкіл "Натхнення". knutkt.com.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2022. 
  36. Нова стипендія у КПІ. Запровадження персональної стипендії Дмитра Андрієвського | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 8 травня 2022. 
  37. Пам’ятники і пам’ятні знаки КПІ. Путівник-довідник територією КПІ ім. Ігоря Сікорського. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 24 травня 2022. 
  38. Конференція засновників Асоціації випускників КПІ | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022. 
  39. Указ Президента України № 855/2005 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій міста Києва». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 21 липня 2013. 
  40. Указ Президента України "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав" від 15.02.2017 №36/2017. 
  41. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1805 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України». 
  42. Выдающиеся выпускники кфедры АУЭК. auek.kpi.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 27 лютого 2019. 
  43. Віталій Кличко вручив почесні грамоти депутатам Київської міської ради різних скликань з нагоди Дня місцевого самоврядування.