Андрієвський Дмитро Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (липень 2019)
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Дмитро Андрієвський.
Андрієвський Дмитро Йосипович
Dmytro Yosypovych Andriyevskyi.jpg
Народився 6 січня 1967(1967-01-06) (55 років)
Ольга (Приморський Край), Приморський край, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського і Національна академія державного управління при Президентові України (НАДУ)
Науковий ступінь Кандидат наук з державного управління
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України
Партія безпартійний
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Сайт andrievsky.kiev.ua
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Андріє́вський Дмитро́ Йо́сипович (нар. 6 січня 1967(19670106), с. Ольга, Приморський край, СРСР) — український політичний діяч і бізнесмен. Депутат 7–8 скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 січня 1967 року в селі Ольга Приморського краю (СРСР) в сім'ї військового.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1984 році закінчив середню школу у м. Ржев Калінінської області. У цьому ж році вступив на перший курс Політехнічного інституту м. Калініна.

З 1985 по 1987 роки проходив службу в армії. Учасник бойових дій в Афганістані.

У 1987 році вступив на другий курс Київського політехнічного інституту на факультет гірничої електромеханіки, який закінчив з відзнакою в 1992 році, отримавши диплом інженера з енергопостачання.

У 2005 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за фахом «управління містом». Кандидат наук з державного управління з 2011 року.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту працював інженером-технологом на Київському заводі реле та автоматики, директором по маркетингу малого приватного підприємства «ОНІКС», очолював представництво «Franklin Group Ltd».

З 2001 по 2004 роки займав посаду віце-президента, а з 2004 по 2007 роки — Президента ТОВ "Концерн «Київпідземшляхбуд».

З 2008 року обраний на посаду Голови ради директорів ТОВ «Інтеко-Холдінг».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 2002 по 2006 рік — депутат Київради IV скликання від 81 виборчого округу (Солом'янський район Києва), де був членом фракції «Наша Україна», членом постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.[2]

Під час Президентської виборчої компанії 2004 року — довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка по територіальному округу № 222 (Солом'янський район Києва).[3]

У 2006 році обраний депутатом Київради V скликання, член фракції Блоку «Наша Україна» у Київській міській раді, член постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

У 2006–2007 рр. — керівник виконавчого комітету Київської міської організації політичної партії Народний Союз «Наша Україна».

У п'ятому скликанні очолював фракцію «Наша Україна», але вийшов з партії, коли фракція стала брати участь в земельних аферах команди Черновецького.[4]

До 2008 року — член Ради політичної партії Народний Союз «Наша Україна», член ради Київської міської та Солом'янської районної в місті Києві організації партії. У 2008 році вийшов з політичної партії НСНУ.

З травня 2008 року — депутат Київради VI скликання, член депутатської фракції Блоку Віталія Кличка[5], з вересня 2010 року — позафракційний.

2 серпня 2008 року обирається головою Української селянської демократичної партії.[6]

На виборах до Верховної Ради 2012 року кандидат у народні депутати в окрузі № 222 (Солом'янський район міста Києва) від Об'єднаної опозиції «Батьківщина»[7]. Переміг, отримавши 33,87 % (34 006 голосів виборців). Заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації[8].

18 вересня 2012 року було скоєно напад на його помічника Максима Шкуро, який Дмитро Андрієвський пов'язав зі своєю політичною діяльністю[9][10].

На дострокових виборах до Верховної Ради 2014 був обраний депутатом від «Блоку Петра Порошенка» по 222-му одномандатному виборчому округу м Київ (Солом'янський район). Переміг, отримавши 57,29 % (48011 голосів виборців). У Верховній Раді VIII скликання є членом фракції «Блок Петра Порошенка» і обраний Першим заступником голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.[11][12]

25 грудня 2018 року включений до списку санкцій Росії.[13]

Майно по декларації[ред. | ред. код]

Згідно офіційної декларації Дмитру Андрієвському належить:[14]

  • 86 картин Рєпіна, Бакста, Айвазовського та інших відомих художників. Вартість картин в декларації не вказана;
  • 7 швейцарських годинників. Вартість годинника не вказана, але найдешевші годинники цих брендів коштують 900 000 гривень;
  • 14 земельних ділянок загальною площею 317 172 квадратних метрів або 32 гектара. Для порівняння площу Ватикану — 44 гектара.
  • 3 будинки загальною площею 714 квадратних метрів.
  • Інша нерухомість (офіси, квартири, гаражі) площею 1 010 квадратних метрів.
  • Автомобілі Bentley Continental, Lexus LX 570, Mercedes-benz GLS500 4matic. Автомобілі були придбані під час депутатства Дмитра Андрієвського.
  • Акції ПАТ "Акціонерне товариство «Київводоканал», ПАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», ПАТ «Український професійний банк»
  • Кіпрський офшор Restima Construction Limited.

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

Прийнято такі важливі закони, ініціатором або співініціатором яких був Дмитро Андрієвський (всього 16)[15].

Щодо реформування жкг
Щодо вдосконалення відносин у сфері будівництва
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо містобудівної діяльності (Закон 1817), який спростив дозвільні процедури для невеликих проектів і запровадив більш жорсткий контроль при будівництві  багатоповерхових багатоквартирних будинків;[20]
  • Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, який спростив прийняття в експлуатацію індивідуальних будинків побудованих без дозволу до 2015 року;[21]
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо інвестиційної привабливості будівництва об'єктів відновлювальної енергетики)[22]
Забезпечення прав мешканців гуртожитків
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків;[23]
  • про внесення змін до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»;[23]
Щодо соціального захисту за ініціативою виборців
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо уточнення правових норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню);[24]
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми.[25]

Участь у скасуванні статті про незаконне збагачення держслужбовців[ред. | ред. код]

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[26].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2013—2014 роках був активним учасником Революції гідності. Спільно з колегами депутатами організували роботу депутатської приймальні в наметі на Майдані Незалежності.[27]

З 2014 року з самого початку проведення антитерористичної операції на сході України, Дмитро Андрієвський особисто відвідував підрозділи на передовій і надавав військовослужбовцям необхідну допомогу.[28] В тому числі, спеціалізовані автомобілі.[29]

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (27 травня 2005)[30], подякою Президента України, почесною грамотою Кабінету Міністрів України, нагрудним знаком «Знак пошани»[31], грамотою та подяками Київського міського голови.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Андрієвський Дмитро Йосипович. Чесно. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  3. ↑ Довірена особа кандидата. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
  4. ↑ Заступнику Черновецького виділили майже 8 га землі?. Українська правда - Київ. Процитовано 27 лютого 2019. 
  5. ↑ Три партії створили блок Віталія Кличка. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2019. 
  6. ↑ Депутат Блоку Кличка очолив УСДП. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2019. 
  7. ↑ Ан. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 27 серпня 2012. 
  8. ↑ Андрієвський Дмитро Йосипович на сайті Верховної Ради України
  9. ↑ На помічника кандидата «Батьківщини» напали з ножем. Українська правда. 18.09.2012.
  10. ↑ Міліція порушила справу через напад на помічника опозиційного депутата. Українська правда. 19.09.2012.
  11. ↑ Звіт щодо активності народного депутата України Андрієвського Дмитра Йосиповича у виборчому окрузі № 222 за період з 1 по 31 травня. Рада - все про Верховну раду України (uk-ua). Процитовано 27 лютого 2019. 
  12. ↑ Політична мапа одномандатного виборчого округу № 222 (м. Київ). Рада - все про Верховну раду України (uk-ua). Процитовано 27 лютого 2019. 
  13. ↑ О внесении изменений в постановление Правительства Российской Федерации от 1 ноября 2018 г. № 130 (рос.). 25/12/18. Процитовано 27/02/19. 
  14. ↑ Сайт офіційних декларацій чиновників
  15. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  16. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  17. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  18. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  19. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  20. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  21. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  22. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  23. ↑ а б Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  24. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  25. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  26. ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Процитовано 04.03.2019. 
  27. ↑ Дмитро Андрієвський - народний депутат України - На Майдані Незалежності цілодобово працює громадська приймальня Дмитра Андрієвського. www.andrievsky.kiev.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
  28. ↑ Про цю дивну подію я писав вранці. blogs.korrespondent.net (рос.). Процитовано 27 лютого 2019. 
  29. ↑ Доброчинну справу Геннадія Зубка по допомозі 95-й бригаді підтримують народні депутати. Житомир.info. 16.09.2014. Архів оригіналу за 28.02.2019. Процитовано 27.02.2019. 
  30. ↑ Указ Президента України № 855/2005 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій міста Києва». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 21 липня 2013. 
  31. ↑ Выдающиеся выпускники кфедры АУЭК. auek.kpi.ua. Процитовано 27 лютого 2019. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрієвський_Дмитро_Йосипович&oldid=34120567