Андрієвський Дмитро Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дмитро Йосипович Андрієвський

Дмитро Йосипович Андрієвський

Dmytro Yosypovych Andriyevskyi.jpg
Народився 6 січня 1967(1967-01-06) (50 років)
с. Ольга, Приморський край, Російська РФСР,
СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність державний діяч, політик, народний депутат, меценат
Alma mater Київський політехнічний інститут
Національна академія державного управління при Президентові України
Партія безпартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Сторінка в інтернеті andrievsky.kiev.ua

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014

Андріє́вський Дмитро́ Йо́сипович (нар. 6 січня 1967(19670106), с. Ольга, Приморський край, Російська РФСР) — український державний та політичний діяч, бізнесмен.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 6 січня 1967 року в селі Ольга Приморського краю (РРФСР) в сім'ї військового.

Освіта, професійна діяльність[ред.ред. код]

У 1984 році закінчив середню школу в м. Ржев Калінінської області. У цьому ж році вступив на перший курс Політехнічного інституту м. Калініна. З 1985  по 1987 роки проходив службу в армії. Учасник бойових дій в Афганістані. 

У 1987 році вступив на другий курс Київського політехнічного інституту на факультет гірничої електромеханіки, який закінчив з відзнакою у 1992 році, отримавши диплом інженера з енергопостачання.

У 1992 році закінчив факультет гірничої електромеханіки та автоматики КПІ, у 2005 році — Національну академію державного управління при Президентові України за фахом « управління містом». Кандидат наук з державного управління з 2011 року.

У 1992 році працював інженером-технологом на Київському заводі реле та автоматики.

З 1992 по 1996 роки працював на керівних посадах в господарських структурах, які здійснювали науково-виробничу діяльність.

З 1996 по 2001 роки займав посаду Голови Представництва «Франклін Груп, ЛТД» (Велика Британія) в Україні.

З 2001 по 2004 роки займав посаду віце-президента, а з 2004 по 2007 роки — Президента ТОВ "Концерн «Київпідземшляхбуд».

У 20062007 рр. — роки працював на посаді керівника виконавчого комітету Київської міської організації політичної партії Народний Союз «Наша Україна».

З 2008 року обраний на посаду Голови ради директорів ТОВ «Інтеко-Холдінг».

Громадсько-політична діяльність[ред.ред. код]

З 2002 по 2006 рік — депутат Київради IV скликання від 81 виборчого округу (Солом'янський район Києва), де був членом фракції «Наша Україна», членом постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Під час Президентської виборчої компанії 2004 року — довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка по територіальному округу № 222 (Солом'янський район Києва).

У 2006 році обраний депутатом Київради V скликання, член фракції Блоку «Наша Україна» у Київській міській раді, член постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. У п'ятому скликанні очолював фракцію «Наша Україна», але вийшов з партії, коли фракція стала брати участь в земельних аферах команди Черновецького.

До 2008 року — член Ради політичної партії Народний Союз «Наша Україна», член ради Київської міської та Солом'янської районної в місті Києві організації партії. У 2008 році вийшов з політичної партії НСНУ.

З травня 2008 року — депутат Київради VI скликання, член депутатської фракції Блоку Віталія Кличка, з вересня 2010 року — позафракційний.

2 серпня 2008 року обирається головою Української селянської демократичної партії.

На виборах до Верховної Ради 2012 року кандидат у народні депутати в окрузі № 222 (Солом'янський район міста Києва) від Об'єднаної опозиції «Батьківщина»[1]. Переміг, отримавши 33,87% голосів виборців. Заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації[2].

18 вересня 2012 року було скоєно напад на його помічника Максима Шкуро, який Дмитро Андрієвський пов'язав зі своєю політичною діяльністю[3][4].

У 2013 – 2014 роках був активним учасником Революції Гідності. Спільно з колегами депутатами організували роботу депутатської приймальні в наметі на Майдані Незалежності.

На дострокових виборах до Верховної Ради 2014 року був обраний депутатом від «Блоку Петра Порошенка» по 222-му одномандатному виборчому округу м. Києва. У Верховній Раді VIII скликання є членом фракції «Блок Петра Порошенка» та обраний Першим заступником Голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. 

З 2014 року від самого початку проведення Антитерористичної операції на сході України, Дмитро Андрієвський  особисто відвідував підрозділи на передовій та надавав їм допомогу. 

З літа 2014 Дмитро Андрієвський здійснював поїздки в АТО, з метою доставки допомоги, зокрема спеціалізованих автомобілів, київським батальйонам та десантникам, надання гуманітарної допомоги, та ін.

Народний депутат допомагав при евакуації постраждалих від обстрілів військових - разом з медслужбою 12-го БТО, волонтерською медичною службою вивозив поранених.

У 2015 році, Дмитро Андрієвський зустрічав Новий Рік в АТО.

Народний депутат України Дмитро Андрієвський постійно підтримує 12-й батальйоном територіальної оборони м. Києва (окремий мотопіхотний батальйон 26-ї окремої Бердичівської артилерійської бригади Сухопутних військ України) від для його заснування і до сьогодні. Разом з друзями і колегами допомагає бійцям 95-ї Житомирської аеромобільної бригади, 101-й бригаді охорони Генерального Штабу Збройних Сил України, 25-й окремій бригаді Національної гвардії м. Київ. Надає допомогу пораненим і шпиталям, підтримує родини загиблих.

У 2015 році разом з колегами придбали і передали  медичне обладнання (колоноскоп) вартістю 1000000 гривень Національному інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова, також передали операційний стіл Центральному військовому госпіталю.

Займається  благодійництвом і меценатством. Заснував іменну стипендію для кращих студентів Національного технічного університету України "Київський політехнічний інституті ім. Сікорського". Організував ряд соціальних і гуманітарних проектів – виставку картин відомого грузинського художника Ніко Піросмані, відкриття пам'ятників Шота Руставелі та Олени Теліги, надав підтримку в організації та проведенні вже 3-х Міжнародних фестивалів театральних шкіл "Натхнення", підтримує участь студентів і викладачів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого у  міжнародних та всесвітніх конкурсах і фестивалях, зокрема на Філіппінах, Китаї. Серед реалізованих театральних меценатських проектів – вистава театру на Подолі  "Мертві душі" за п'єсою Михайла Булгакова до 200-річчя Миколи Гоголя. Разом з Національним художнім музеєм України реалізовано ряд виставок українських художників і проект "Бібліотека мистецтв" (бібліотеки та музеї 13 областей України отримали книги та альбоми, присвячені образотворчому мистецтву України різних епох зі скарбниці Національного художнього музею). Разом з Національною оперою України та Денисом Матвієнком організовано вечір балетних прем'єр і виступ світової зірки балету Ніно Ананіашвілі та низку балетних проектів. Надано допомогу на укріплення пам’ятника Ярослава Мудрого та будівлі музею Івана Кавалерідзе на Андріївському узвозі, на якому разом з мистецькою громадою проведено низку виставок та фестивалів.    

Активно співпрацює з Національним авіаційним університетом. У 2016 році вручив спеціальну премією «За інноваційність» фіналістам Першого всеукраїнського конкурсу науково-інженерних проектів «Безпілотна авіація» в НАУ. Її отримав проект «Програмне забезпечення реєстрації та обробки видової інформації з безпілотного літального апарату», розробниками якого виступили фахівці Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова. Гранти отримали й учасники першого хакатону «Відкриті данні і локальні медіа» на розробку проекту «Радіо НАУ».

Захоплюється мистецтвом і спортом.

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (27 травня 2005)[5], подякою Президента України, почесною грамотою Кабінету Міністрів України, нагрудним знаком «Знак пошани», грамотою та подяками Київського міського голови.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]