Куліченко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Куліченко Іван Іванович
Куліченко Іван Іванович

Міський голова Дніпропетровська
Час на посаді:
в.о. 27 квітня 1999 — 30 січня 2000
30 січня 2000 — 21 листопада 2014
Попередник Микола Швець
Наступник Борис Філатов

Народився 7 липня 1955(1955-07-07) (62 роки)
м. Дніпропетровськ
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Національність українець
Діти дві доньки
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений будівельник України
Державна премія України в галузі архітектури
Куліченко Іван Іванович на сайті Верховної Ради

Іва́н Іва́нович Куліче́нко (*7 липня 1955, Дніпропетровськ) — народний депутат України 8-го скликання, Дніпропетровський міський голова з 2000 по 2014 роки, Президент Асоціації міст України, голова делегації України в Конгресі Місцевих та регіональних влад Ради Європи (Страсбург).

Куліченко є директором приватного підприємства науково-виробничого торговельного об'єднання «Україна» і «наказним отаманом Полтавської крайової козацької громади українського козацтва».[1]

Політична кар'єра[ред.ред. код]

2000 року — обраний Дніпропетровським міським головою, на виборах міського голови 2002, 2006, 2010 років був переобраний.

2010 року відмовився брати участь у молебені, що вшановував пам'ять жерств Голодомору.[2]

У лютому 2011 року був одним із чиновників Дніпра, які, згідно з рішенням міської ради депутатів, мали отримувати щомісячну премію у розмірі своєї зарплатні.[3][4]

2 вересня 2010 року вступив до Партії регіонів. того ж місяця, незважаючи на більшість однопартійців, заявив про необхідність мати лише одну офіційну мову — українську. До вступу до лав «регіоналів» був самовисуванцем, але мав підтримку БЮТ.[5]

Іван Куліченко, тоді ще член партії Регіонів, разом з Євгеном Удодом  був одним з організаторів насильницьких дій тітушок і антимайдану під час Революції гідності в Дніпрі.[6][7]

22 лютого 2014 року, одразу після розстрілу на Майдані після наполягань місцевих жителів написав заяву про вихід з Партії регіонів.[8][9]

З листопада 2014 року є народним депутатом Верховної ради України від фракції «Солідарність» Петра Порошенка.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 7 липня 1955 року у Дніпропетровську. Після закінчення школи в 1972 році обрав професію будівельника і вступив до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

У 1979 після служби у ЗС СРСР, як інженер був прийнятий на роботу до управління капітального будівництва облвиконкому.

1986 — Куліченка призначили заступником голови планової комісії міськвиконкому. Вся його подальша доля пов'язана з роботою в органах місцевого самоврядування.

1990 — призначений заступником голови міськвиконкому, 1994 — першим заступником міського голови.

2000 року — обраний мером Дніпропетровська.

2009 року у інституті (нині Придніпровська академія будівництва та архітектури) Іван Куліченко захистив дисертацію і став кандидатом технічних наук. Куліченко має близько 20 наукових публікацій з питань будівництва та архітектури.

Державні нагороди[ред.ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (1 грудня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[10]

Приватне життя[ред.ред. код]

Одружений, виховує двох доньок.

Міські голови Дніпра
Попередник:
Микола Швець
мер Дніпра
19992014
Наступник:
Борис Філатов

Примітки[ред.ред. код]

  1. Потенційний кандидат відмовляється вносити 2,5 мільйони. Українська правда. Процитовано 2016-10-16. 
  2. Влада Дніпропетрощини проігнорувала Голодомор. Українська правда. Процитовано 2016-10-16. 
  3. Дніпропетровські чиновники підняли собі зарплатню на 50%. Українська правда. Процитовано 2016-10-16. 
  4. Зарплата дніпропетровських чиновників зросла на 50%. Радіо Свобода. Процитовано 2016-10-16. 
  5. Ігор Коломойський хоче змінити правила гри. Українська правда. Процитовано 2016-10-16. 
  6. Многотысячный днепропетровский «антимайдан» возглавили губернатор и мэр (ФОТО). comments.ua. Процитовано 2016-10-16. 
  7. В Днепропетровске Антимайдан ждет палатки и полевую кухню. www.segodnya.ua. Процитовано 2016-10-16. 
  8. Жителі Дніпропетровська примусили мера вийти із Партії регіонів. espreso.tv. Процитовано 2016-10-16. 
  9. У Дніпропетровську площу Леніна перейменували на Героїв Майдану, мер вийшов з ПР. Українська правда. Процитовано 2016-10-16. 
  10. Указ Президента України від 1 грудня 2016 року № 533/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»