Гальченко Андрій Володимирович
| Гальченко Андрій Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 липня 1971 (52 роки) СРСР, Кривий Ріг |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | політик |
| Галузь | політик |
| Alma mater | Криворізький національний університет[1] |
| Знання мов | російська |
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання |
| Посада | народний депутат України |
| Партія | Опозиційний блок[2] |
| Сайт | galchenko-office.com |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 8-го скликання | |||
| 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 | |
|
| |||
Андрі́й Володи́мирович Га́льченко (13 липня 1971) — народний депутат України VIII скл. Член фракції «Опозиційний блок».[3]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 13 липня 1971 року в Кривому Розі Дніпропетровської області.[4] Проходив навчання в Криворізькому технікумі гірського транспорту за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів». У 1995 році закінчив Криворізький технічний університет, спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство». Інженер-механік.
З вересня 1989 року — слюсар Інгулецького спеціалізованого управління проектного будівельно-монтажного об'єднання «Укрмонолітспецбуд».
З 1993 — водій гаража Криворізького гірничорудного інституту, референтом-водієм Академії гірничих наук України.
1996 — інженер Криворізької філії департаменту гірничодобувної промисловості Промислово-фінансової корпорації «Єдині енергетичні системи України»; з серпня 1997 року — інженер виробничо-аналітичного відділу закритого акціонерного товариства «Кривбасрудпром».
З квітня 2000 по 2010 — завідувач «Технологічно-виробничого комплексу», проректор з адміністративно-господарської роботи Криворізького технічного університету.
З квітня 2010 року по листопад 2014 року — заступник Криворізького міського голови, перший заступник Криворізького міського голови.
На виборах в 2014 році був обраний народним депутатом України від виборчого округу № 32 (Дніпропетровська область). Безпартійний. Член депутатської фракції Політичної партії «Опозиційний блок». Член Комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлового комунального господарства.[3]
Політика[ред. | ред. код]
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над ОРДЛО.[5]
Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального колексу про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.galchenko-office.com/andrey-galchenko-biography
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=18071&skl=9
- ↑ а б Народний депутат України VIII скликання. Гальченко Андрій Володимирович. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 7 червня 2015.
- ↑ Гальченко Андрій Володимирович на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
- ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 03.03.2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Результати голосування депутата Верховної Ради України VIII скликання Гальченка Андрія Володимировича [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
