Венедіктова Ірина Валентинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Венедіктова.
Ірина Валентинівна Венедіктова
Генеральний прокурор України
Нині на посаді
На посаді з 17 березня 2020
Президент Володимир Зеленський
Попередник Руслан Рябошапка
Віктор Чумак (в.о)
Народився 21 вересня 1978(1978-09-21) (45 років)
Харків, УРСР
Відомий як політична діячка, викладачка університету, юристка, генеральний прокурор України
Місце роботи ХНУ імені В. Н. Каразіна
Громадянство Україна Україна
Національність російська
Освіта Харківський національний університет внутрішніх справ
Alma mater Харківський національний університет внутрішніх справ
Політична партія Слуга народу
Професія юрист
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 14 січня 2020

Ірина Валентинівна Венедіктова (нар. 21 вересня 1978, Харків) — український державний діяч, юрист. Генеральний прокурор України з 17 березня 2020 року.

Доктор юридичних наук, професор. Завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського університету ім. Каразіна[1].

Народний депутат України від партії «Слуга народу» IX скликання (з 29 серпня 2019 до 14 січня 2020 року)[2]. Експерт з питань реформи судової системи команди Зеленського[3]. Тимчасовий директор Державного бюро розслідувань (з 27 грудня 2019 до 17 березня 2020)[4].

Життєпис

Народилася в Харкові в родині юристів. Закінчила Харківський університет внутрішніх справ,[коли?][5]. Член науково-консультативної ради Верховного Суду[6]. Арбітр Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Має власну наукову школу[прояснити: ком.], що складається із кандидатів юридичних наук, які під керівництвом Венедіктової захистили дисертаційні роботи. Раніше була радником у низці юридичних фірм.[яких?]

Член редакційної колегії журналів «Приватне право», «Медичне право», віце-президент Фундації медичного права і біоетики України, голова спеціалізованої вченої ради юридичного факультету, суддя третейського суду з медичних справ[7].

Спеціалізується на конституціоналізмі, розбудові громадянського суспільства, на приватному та міжнародному праві.

2015 та 2017 — кандидат на посаду судді касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду[8]. Вибула, отримавши менший за мінімально допустимий бал за результатами іспиту[9].

Політика

Стала народним депутатом IX скл. від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 3 у списку[10]. Безпартійна, живе в смт Високий Харківського району Харківської області[11]. Член Комісії з питань правової реформи з 7 серпня 2019[12]. Названа кандидатом на посаду голови комітету з питань правової політики і правосуддя у ВРУ IX скликання[13]. Радниця Зеленського з юридичних та судових реформ[14].

27 грудня указом президента України призначена в.о. директора ДБР, замінивши на цій посаді Романа Трубу[15].

В січні 2020 Ірина подала заяву на припинення повноважень депутатки, 14 січня ВРУ підтримала відповідну постанову[16].

Член РНБО з 13 березня 2020 року[17].

17 березня ВРУ затвердила подання Зеленського щодо призначення Венедиктовою генпрокурором України[18][19]. Замінила на цій посаді Віктора Чумака.

Скандали

20 січня Венедикова призначила першим заступником директора ДБР Олександра Бабікова, колишнього адвоката експрезидента Януковича[20]. Це призначення викликало критику українського суспільства, низка громадських організацій, серед яких представники Небесної сотні, звернулись до президента і голови ДБР із закликом не призначати Бабікова:

Призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить. Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки, як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому

Сім'я

Денис Колесник — чоловік Ірини, працює в департаменті кіберполіції у Харкові. Виховують доньку Аделіну й сина Данила.

Примітки

  1. ↑ Судово-юридична газета sud.ua
  2. ↑ Слуга народа. LIGA. Процитовано 15 червня 2019.
  3. ↑ «Хто є ху» в «кадровому мішку» Зеленського Укрінформ
  4. ↑ Указ Президента України від 27 грудня 2019 року № 961/2019 «Про призначення тимчасово виконуючого обов’язки Директора Державного бюро розслідувань»
  5. ↑ Хто така Ірина Венедиктова: що відомо про нового генпрокурора. РБК-Украина (рос.). Процитовано 17 березня 2020.
  6. ↑ Склад Науково-консультативної ради supreme.court.gov.ua
  7. ↑ Професорсько-викладацький склад Юридичний факультет
  8. ↑ Кандидати на посади суддів Касаційного цивільного суду vkksu.gov.ua
  9. ↑ Кандидати у Верховний Суд (2016—2017 рр.) Венедіктова Ірина Валентинівна
  10. ↑ На з'їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії Радіо Свобода (9 червня 2019)
  11. ↑ Центральна виборча комісія
  12. ↑ Указ Президента України від 7 серпня 2019 року № 584/2019 «Питання Комісії з питань правової реформи»
  13. ↑ Хто зі «слуг народу» обійме керівні посади у фракції та комітетах парламенту: список
  14. ↑ Що відомо про Ірину Венедіктову, яка очолила ДБР. 24 Канал. Процитовано 28 грудня 2019.
  15. ↑ Зеленський призначив нову голову ДБР замість Труби. РБК-Украина (рос.). Процитовано 27 грудня 2019.
  16. ↑ Рада достроково припинила повноваження нардепа Венедіктової. РБК-Украина (рос.). Процитовано 14 січня 2020.
  17. ↑ Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 80/2020 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  18. ↑ Постанова «Про надання згоди на призначення Президентом України Венедіктової І.В. на посаду Генерального прокурора». Верховна Рада України (укр.). Процитовано 17 березня 2020.
  19. ↑ Ірина Венедіктова очолила Офіс генпрокурора: Зеленський підписав указ. 24 Канал. Процитовано 17 березня 2020.
  20. ↑ Першим заступником Венедіктової у ДБР став колишній адвокат Януковича. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 21 січня 2020.

Посилання

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Аграрної та земельної політики Микола Сольський
Олександр Гайду
Антикорупційної політики Анастасія Радіна
Бюджету Юрій Арістов
Роксолана Підласа
Гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко
Микита Потураєв
Екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко
Економічного розвитку Дмитро Наталуха
Енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус
Здоров'я нації, медичної допомоги
та медичного страхування 		Михайло Радуцький
Зовнішньої політики та
міжпарламентського співробітництва 		Богдан Яременко
Олександр Мережко
Інтеграції України з Європейським Союзом Іванна Климпуш-Цинцадзе
Молоді і спорту Андрій Кожем'якін
Національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич
Організації державної влади, місцевого
самоврядування, регіонального
розвитку та містобудування 		Андрій Клочко
Олена Шуляк
Освіти, науки та інновацій Сергій Бабак
Прав людини, деокупації та реінтеграції
тимчасово окупованих територій,
нацменшин і міжнаціональних відносин 		Дмитро Лубінець
Андрій Задорожний
Правової політики Ірина Венедіктова
Андрій Костін
Денис Маслов
Правоохоронної діяльності Денис Монастирський
Сергій Іонушас
Регламенту, депутатської етики та
організації роботи Верховної Ради України 		Сергій Кальченко
Свободи слова Нестор Шуфрич
Соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова
Транспорту та інфраструктури Юрій Кісєль
Фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев
Цифрової трансформації Михайло Крячко
Віктор Шишкін (1991–1993) · Владислав Дацюк (1993–1995) · Григорій Ворсінов (1995–1997) · Олег Литвак (в. о.) (1997—1998) · Богдан Ференц (в. о.) (1998) · Михайло Потебенько (1998–2002) · Микола Гарник (в. о.) (2002) · Святослав Піскун (2002–2003) · Геннадій Васильєв (2003–2004) · Святослав Піскун (2004–2005) · Олександр Медведько (2005–2007) · Святослав Піскун (2007) · Віктор Шемчук (в. о.) (2007) · Олександр Медведько (2007–2010) · Віктор Пшонка (2010–2014) · Олег Махніцький (в. о.) (2014) · Віталій Ярема (2014–2015) · Віктор Шокін (2015–2016) · Юрій Севрук (в. о.) (2016) · Юрій Луценко (2016–2019) · Руслан Рябошапка (2019–2020) · Віктор Чумак (в. о.) (2020) · Ірина Венедіктова (2020–2022) · Олексій Симоненко (в. о.) (2022) · Андрій Костін (2022—)
Голова РНБОУ
Секретар РНБО
Члени РНБО
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Венедіктова_Ірина_Валентинівна&oldid=27505070