Поляков Максим Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поляков.
Поляков Максим Анатолійович
Народився 23 квітня 1982(1982-04-23) (42 роки)
Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність політик
Alma mater Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Членство Верховна Рада України VIII скликання
Посада народний депутат України
Партія Народний фронт
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Максим Анатолійович Поляков (нар. 23 квітня 1982(19820423), Умань, Черкаська область, Українська РСР) — український політик. З 12 березня 2014 року — член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. З 25 листопада 2014 року — обраний народним депутатом VIII скликання за виборчим списком партії Народний фронт. Член МДО «Депутатський контроль»[1]. Фігурант резонансної корупційної «бурштинової справи».

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Уманський педагогічний університет ім. Тичини (з відзнакою) за спеціальністю «Фінанси» у 2004 році, а також аспірантуру за спеціальністю «Економіка та управління національним господарством» у 2008 році.

Кандидат економічних наук.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

З вересня 2004 по вересень 2008 — аспірант Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини.

З вересня 2006 по січень 2007 — начальник відділу експорту ПП «Імпексагро».

З квітня по листопад 2008 — директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро Авто Груп».

З жовтня по серпень 2010 — викладач кафедри економіки і менеджменту Уманської філії Європейського університету.

З вересня 2010 по жовтень 2011 — викладач кафедри економіки підприємства‚ фінансів і туризму Уманського педагогічного університету ім. Тичини.

Політика[ред. | ред. код]

З жовтня 2011 по червень 2012 — заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Уманської міської ради, член виконавчого комітету Уманської міськради. З червня 2012 по березень 2014 — експерт ГО Фронт змін.

2012 року балотувався до Верховної Ради VII скликання від партії Батьківщина як безпартійний за 200 округом (Черкаська область). З 2012 до 2014 року — експерт ГО «Фронт Змін»[2].

З 12 березня дог 19 листопада 2014 року був членом комісії з державного регулювання ринків фінансових послуг[3].

З 25 листопада 2014 до 29 серпня 2019  — народний депутат VIII скликання від партії «Народний фронт».

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального колексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[4].

2019 року балотувався до Верховної Ради по 101 округу (Кіровоградська область) як безпартійний самовисуванець.

Розслідування[ред. | ред. код]

Бурштинова справа[ред. | ред. код]

В червні—липні 2017 разом з депутатом Борисом Розенблатом фігурував як підозрюваний в матеріалах розслідування корупції бурштинової справи[5]. 11 липня 2017 року позбавлений недоторканності за поданням Генерального Прокурора України.

21 липня 2017 року Солом'янський районний суд міста Києва встановив Полякову заставу у 304 тис. грн та зобов'язання носити електронний браслет, не залишати без повідомлення слідчих Київ і Умань та здати закордонні паспорти. 25 липня Поляков вніс заставу, але не з'явився до поліції для отримання браслету[6].

28 липня 2017 року глава САП Назар Холодницький заявив, що Полякову вдруге не одягли браслет, однак це вдалося зробити 23 серпня того ж року.

Компенсація за житло[ред. | ред. код]

У червні 2020 року Полякова звинуватили у тому, що 2018—2019 року він незаконно отримав 367 тис. грн компенсації за житло як народний депутат, а також у недостовірному декларуванні. За даними слідства, з лютого 2018 по серпень 2019 року Поляков отримував компенсацію за оренду номеру в готелі «Київ», хоча з 2016 року проживав у власній київській квартирі[7].

18 квітня 2024 року, ВАКС визнав винним екснардепа Максима Полякова в незаконному отриманні компенсації за житло. Слідство встановило, що у 2018−2019 роках Поляков отримав 367,2 тисячі гривень компенсації за користування номером у готелі «Київ». Як з’ясувалося, екснардеп при цьому фактично жив у власній столичній квартирі, а отже, не мав права претендувати на компенсацію. Суд призначив йому 3 (три) роки випробувального терміну і 17 тис. грн штрафу. Вирок не набув законної сили й може бути оскаржений протягом 30 днів до Апеляційної палати ВАКС[8][9].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У вересні 2016 року Поляков подарував Уманському відділу поліції два автомобілі «Рено», незважаючи на те, що згідно з декларацією за 2015 рік він вказав 76747 гривень, які були його заробітною платою[10].

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина Маргарита Геннадіївна Полякова (Лещенко), син Матвій.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Депутати — члени Міжфракційного депутатського об'єднання «Депутатський контроль». Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  2. ↑ Поляков Максим Анатолійович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 5 червня 2020.
  3. ↑ Кабмін звільнив члена Нацфінпослуг Полякова. українські новини. 19 листопада 2014.
  4. ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Процитовано 03.03.2019.
  5. ↑ У НАБУ розкрили «бурштинову схему», до якої причетні нардепи Розенблат і Поляков
  6. ↑ Поляков Максим. LIGA. Процитовано 5 червня 2020.
  7. ↑ До суду направили ще одне звинувачення проти екс-нардепа Полякова. РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 червня 2020.
  8. ↑ Вирок у Справі № 991/4634/20, Провадження № 1-кп/991/48/20
  9. ↑ Екснардеп Поляков отримав три роки умовно за незаконне отримання компенсації за оренду житла. 18.04.2024, 16:27
  10. ↑ Нардеп подарував поліції автомобілі, хоч живе на одну зарплату, 27 вересня 2016, Українська Правда

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Поляков Максим Анатолійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поляков_Максим_Анатолійович&oldid=42343912