Ванат Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ванат Петро Михайлович
Народився 28 січня 1938(1938-01-28)
Дубно, Перемишльський повіт, Польща
Помер 8 лютого 2017(2017-02-08) (79 років)
Запоріжжя
Країна  Україна
Діяльність політик
Alma mater ДВНЗ ДонНТУ
Членство Верховна Рада України VIII скликання
Посада народний депутат України
Партія КПРС
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Орден «Знак Пошани»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Народний фронт 9 грудня 2014 8 лютого 2017

Картка на сайті Верховної Ради України

Петро Михайлович Ванат (нар. 28 січня 1938(19380128), село Дубно, Польща — 8 лютого 2017, м. Запоріжжя[1]) — український політик, депутат Верховної Ради України VIII скликання. Член ЦК КПУ у 1986—1991 роках.

Член правління та президії УСПП. Голова Запорізької обласної організації Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода», член координаційної ради ВОДС «Злагода». Президент Запорізького обласного союзу промисловців і підприємців та роботодавців «Потенціал». Член Ради Федерації роботодавців України, голова Запорізької обласної федерації роботодавців. Член Національної тристоронньої соціально-економічної ради від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців. Співголова Громадської ради при Державній податковій адміністрації в Запорізькій області. Член колегії Запорізької облдержадміністрації. Член Національної соціально-економічної ради при Президентові України. Почесний громадянин міста Запоріжжя.

Освіта[ред. | ред. код]

  • У 1947—1950 роках — учень Глубочанської початкової школи Збаразького району Тернопільської області.
  • У 1950—1953 роках — учень Красносільської семирічної школи Збаразького району Тернопільської області.
  • У 1953—1956 роках — учень Збаразької середньої школи № 1 Тернопільської області.
  • У вересні 1956 — червні 1961 року — студент металургійного факультету Донецького політехнічного інституту, інженер-металург.
  • У 1979—1982 роках — заочний слухач Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • У вересні 1961—1962 роках — підручний зварювальника, у 1962—1964 роках — зварювальник, у 1964—1965 роках — старший зварювальник нагрівальних колодязів, виконувач обов'язків диспетчера, начальник зміни, старший майстер цеху слябінг Запорізького металургійного заводу «Запоріжсталь».
  • 11 жовтня 1965 — 6 квітня 1970 року — секретар комітету комсомолу Запорізького металургійного заводу «Запоріжсталь».
  • 6 квітня 1970 — 2 грудня 1971 року — інструктор відділу організаційно-партійної роботи Запорізького обласного комітету КПУ.
  • 2 грудня 1971 — 19 вересня 1975 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету ЛКСМУ.
  • 19 вересня 1975 — 17 грудня 1980 року — 1-й секретар Заводського районного комітету КПУ міста Запоріжжя.
  • 13 грудня 1980 — 18 квітня 1985 року — 2-й секретар Запорізького міського комітету КПУ.
  • 18 квітня — 23 жовтня 1985 року — завідувач відділу транспорту і зв'язку Запорізького обласного комітету КПУ.
  • 23 жовтня 1985 — 29 квітня 1991 року — 1-й секретар Запорізького міського комітету КПУ.
  • 18 квітня 1991 — квітень 1992 року — заступник голови виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів з питань промисловості та енергетики.
  • У квітні 1992 — травні 1993 року — начальник Головного управління економіки Запорізької обласної ради народних депутатів.
  • У травні 1993 — жовтні 1995 року — начальник управління зовнішньоекономічних зв'язків Запорізької облдержадміністрації (облвиконком).
  • У жовтні 1995 — травні 1998 року — заступник голови Запорізької облдержадміністрації з питань промисловості та енергетики[2].
  • З травня 1998 року — президент Запорізького обласного союзу промисловців і підприємців «Потенціал».
  • З липня 2004 року — голова Запорізької обласної федерації роботодавців.
  • Голова Спостережної ради ВАТ «Інтурист-Запоріжжя».
  • Керував групами по розробці міської екологічної програми «Біосфера», обласних програм «Біосфера» і «Енергозбереження».

Полковник запасу.

Суспільно-політична діяльність[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Почесні звання[ред. | ред. код]

Доктор Запорізького державного університету, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії, почесний академік Академії наук соціальних технологій та місцевого самоврядування.

Звання «Почесний громадянин міста Запоріжжя» присвоєно рішенням міської ради від 23 вересня 2009 № 5, враховуючи його значний особистий внесок у розвиток і модернізацію Запорізького індустріального комплексу, житлового будівництва, розробку екологічних програм, рішення проблем соціального захисту працюючих і мало захищених категорій населення, соціально-економічне розвиток міста Запоріжжя.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Народився в селянській сім'ї. Рано залишившись сиротою, знайшов притулок у родичів. Попав до дитячого будинку, а згодом до школи-інтернату в Тернопільській області. Українець; дружина Людмила Олександрівна — голова Наглядової ради ВАТ "Туркомплекс «Запоріжжя»"; сини Олександр (1967) і Максим (1973) — підприємці.

Поховання[ред. | ред. код]

Похований 10 лютого 2017 року на Капустяному цвинтарі міста Запоріжжя.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

8 лютого 2019 року в Запоріжжі відкрито меморіальну дошку на будинку по вулиці Тбіліській, 21, де мешкав Петро Ванат з 1974 по 2009 роки[7]. Над створенням барельєфу для меморіальної дошки працював скульптор Борис Чак, член Національної спілки художників України[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Помер депутат від «Народного фронту» Ванат. ukranews.com. Українські новини. 8 лютого 2017. Архів оригіналу за 13 лютого 2017.
  2. Розпорядження Президента України від 19 жовтня 1995 року № 373/95-рп «Про призначення П. Ваната заступником голови Запорізької обласної державної адміністрації»
  3. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 908 «Про призначення Ваната П.М. радником Прем'єр-міністра України».
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2002 року № 1815 «Про звільнення радників Прем'єр-міністра України на громадських засадах».
  5. Указ Президента України від 28 січня 1999 року № 90/99 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ і організацій Запорізької області»
  6. Указ Президента України від 15 лютого 2002 року № 139/2002 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. У Запоріжжі відкрили меморіальну дошку Петру Михайловичу Ванату. Архів оригіналу за 11 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  8. Скульптор Борис Чак розповів, як він працював над створенням барельєфа видатного запорожця Петра Ваната. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.

Посилання[ред. | ред. код]