Очікує на перевірку

Рибчинський Євген Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рибчинський.
Євген Рибчинський
Євген Юрійович Рибчинський
Народився21 грудня 1969(1969-12-21) (54 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ДіяльністьПолітик, громадський діяч, народний депутат Верховної Ради України VIII скликання
Alma materННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання
Посаданародний депутат України
ПартіяБезпартійний
БатькоЮрій Євгенович Рибчинський
МатиОлександра Іванівна Рибчинська
ДітиМикита (1989), Данило (2003), Георгій (2011), Іван (2014)
Нагородилауреат премії «Людина року — 2009»
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Євген Юрійович Рибчинський (нар. 21 грудня 1969, Київ) — український поет, композитор, громадський діяч та журналіст. Народний депутат України VIII скликання. Кандидат наук з державного управління.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 21 грудня 1969 року в Києві в сім'ї героя України, заслуженого діяча культури, народного артиста України, поета і драматурга Юрія Євгеновича Рибчинського (нар. 1945) і тренера з художньої гімнастики Олександри Іванівни Рибчинської (нар. 1948).[1][2][3]

Освіта

[ред. | ред. код]

1986—1991 — Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, факультет журналістики.

1997—1998 — The Open University (OU)

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]

Журналістську кар'єру розпочав на третьому курсі університету на Держтелерадіо України, спочатку в програмі «Бліц» радіостанції «Молода Гвардія», потім на УР-2 «Промінь» в першому комерційному радіо-шоу, грі на гроші «Пан або пропав». Там розпочалася його продюсерська кар'єра.

  • У 1992 створив компанію «MB Advertising Group». Основою діяльності компанії був маркетинг, виробництво та розміщення реклами, екаунтинг клієнтів : Oriflame, MTI, UMC (Vodafone), Helen Marlen Group і багатьох інших.
  • У 1993 разом з Володимиром Бебешко відкрив студію звукозапису «Музична біржа», яка була провідною студією України 1990-х років.
  • У 1997 створив проєкт «Наше радіо», права на який згодом передав «Альфа груп».
  • У 1999 створив «Радіо Ностальгія» з позивним «Радіо Ностальжі». Через рік радіостанція посіла першу сходинку рейтингу у місті Києві.
  • У 2003 став співзасновником видавництва «Вавілон», яке видавало популярні жіночі журнали «L'Officiel» і «Єва».

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

На позачергових виборах до Верховної Ради, що відбулися 26 жовтня 2014 року був обраний народним депутатом України по 211 одномандатному округу (Голосіївський район м. Києва). У парламенті обійняв посаду заступника голови Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. Став головою міжфракційного депутатського об'єднання «Атлантичний рух», метою якого була підготовка до вступу України в НАТО. Був членом груп з міжпарламентських зв'язків із США, Норвегією та Ізраїлем.

З жовтня 2014 року по листопад 2015 року — член фракції «Блок Петра Порошенка».

У 2015 році брав участь у виборах Київського міського голови.

25 грудня 2018 року був включений в список українських фізичних осіб, проти яких російським урядом було введено санкції.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 1996 р. провів масштабну акцію «Дорога до Храму», за рахунок якої був добудований Успенський собор КПЛ. Акція зібрала понад 200 000 доларів.

Учасник Помаранчевої революції (2004 р.) і революції Гідності (2014 р.) в Україні.

Організатор та учасник численних благодійних акцій на допомогу учасникам бойових дій та сім'ям загиблих в російсько-українській війні.

21 грудня 2023 року в МЦКМ "Жовтневий палац" провів благодійний авторський вечір "Того, хто не здався, не перемогти", усі гроші від якого було переведено на дрони для ЗСУ.

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор поетичної збірки «Я — дзеркало», видавничий дім «Фоліо», Харків, 2014.

Автор поетичної збірки «На жовто-блакитній землі», видавничий дім «Фоліо», Харків, 2019.

Автор слів і музики багатьох популярних українських пісень:

Особиста інформація

[ред. | ред. код]

Має 4 синів: Микиту, Данила, Георгія та Івана

Володіє українською, російською та англійською мовами.

Нагороди

[ред. | ред. код]

В 2010 став лауреатом всеукраїнської премії «Людина року — 2009» як видавець найкращого українського жіночого журналу «Єва».

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання на джерела

  1. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
  2. ↑ Евгений Рыбчинский: От написания песен к отстаиванию государственных интересов. https://politeka.net (русский) . 15 апреля 2018.
  3. ↑ Євген Рибчинський. www.facebook.com (укр.). Процитовано 4 жовтня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рибчинський_Євген_Юрійович&oldid=43248927