Гринів Ігор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Гринів)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гринів.
Ігор Олексійович Гринів
Народився10 березня 1961(1961-03-10) (63 роки)
Львів
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Галузьполітик
Alma materЛНУ ім. І. Франка і Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України I скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4] і народний депутат України
ПартіяРеформи і порядок
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Почесна грамота Верховної Ради України
Сайтhttps://www.facebook.com/Igor.Hryniv
Україна Народний депутат України
1-го скликання
Народний Рух України 15 травня 1990 — 10 травня 1994
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 — 25 травня 2006
6-го скликання
Реформи і порядок (БЮТ) 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 25 березня 2014 — 27 листопада 2014
8-го скликання
безпартійний (Блок Петра Порошенка) 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

І́гор Олексі́йович Гри́нів (нар. 10 березня 1961, м. Львів) — український політик, політтехнолог, народний депутат України п'яти скликань. Голова наглядової ради Інституту стратегічних досліджень та прогнозів «Янус» (з 2019). Почесний професор Університету Ланьчжоу (Китай). Керівник виборчої кампанії кандидата в президенти України Петра Порошенка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

В 1978–1983 навчався на хімічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка, отримав диплом про вищу освіту за фахом хімік. В 1991–1996 навчався на юридичному факультеті Київського університету ім. Тараса Шевченка, отримав кваліфікацію юриста. В 1992 пройшов курси підготовки дипломатичних кадрів для МЗС при Інституті міжнародних відносин. Володіє німецькою мовою.

Після закінчення Львівського університету з 1983 по 1989 працював у ньому науковим працівником.

З 1988 активно зайнявся громадською діяльністю — в 1988 очолив громадське об'єднання «Товариство Лева» та увійшов до ради «Меморіалу», в 1989 по 1990 працював секретарем з питань національного відродження Львівського міського комітету ЛКСМУ, того ж 1989 став одним із засновників Народного руху України, членом Великої ради Руху. В 1993–1994 представляв Україну в Комітеті Ради Європи, з 1994 — член ради об'єднання «Нова хвиля». У 1997 став членом правління політичної партії «Реформи і порядок», і з 1997 по 1998 керував її виборчим штабом. В 1998–2002 працював виконавчим директором Українського фонду підтримки реформ.

З 2002 працював заступником керівника виборчого штабу блоку «Наша Україна», у 2004 — стратег виборчої кампанії кандидата в Президенти Віктора Ющенка (визнана Американською асоціацією політтехнологів кращою виборчою кампанією у світі 2004 року).

З лютого по вересень 2005 — директор Національного інституту стратегічних досліджень.

У 2006 керував виборчою кампанією кандидата на Київського міського голову Віталія Кличка.

У 2014 на позачергових виборах Президента України керував виборчою кампанією Петра Порошенка,[5] у 2019 — призначений головним стратегом виборчої кампанії Петра Порошенка на чергових виборах Президента України 2019 року[6], з 15 лютого 2019 — призначений керівником виборчої кампанії кандидата в президенти України Петра Порошенка[7].

З 18 червня 2014 по 17 травня 2019 працював радником Президента України (поза штатом)[8][9], з 11 липня 2014 року — заступник Глави Адміністрації Президента України.[10] Курував питання внутрішньої та гуманітарної політики[11].

З 27 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року — Народний депутат України 8-го скликання, у 2016 — голова парламентської фракції партії «Європейська Солідарність».

З вересня 2019 Ігор Гринів — голова наглядової ради Інституту стратегічних досліджень і прогнозів «Янус».

Ігор Гринів колекціонує картини львівських майстрів, старовинні книги та ікони[12].

Парламентська діяльність

[ред. | ред. код]

Народний депутат України 1-го скликання з 15 травня 1990 року до 10 травня 1994 року від Нестеровського виборчого округу № 276 Львівської області. Голова підкомісії з питань розвитку місцевого самоврядування Комісії з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування; голова українсько-польської міжпарламентської комісії. На час виборів: Львівський МК ЛКСМУ, секретар, член КПРС. У 1-му турі явка виборців склала 96.2 %. Ігоря Гриніва підтримали 52.5 % виборців. По цьому округу балотувалися ще 4 суперники (основний — Кирей М. І., 1936 р. н., голова виконкому Львівської облради, 1-й тур — 14.6 %).

Березень 1994 року — кандидат у народні депутати України за Жовківськім виборчім округом № 276 Львівської області, висунутий виборцями. У 1-му турі за Ігоря Гриніва проголосували 3.58 %. Він посів 4 місце з 17 претендентів.

Березень 1998 року — кандидат у народні депутати України від ПРП (№ 13 в списку). На час виборів: виконавчий директор Українського фонду підтримки реформ, член ПРП.

Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 року до 25 травня 2006 року від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» (№ 51 в списку). На час виборів: виконавчий директор Українського Фонду підтримки реформ, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 року — вересень 2005 року), член фракції політичної партії «Реформи і порядок» (з вересня 2005 року). Голова підкомітету з питань зовнішньоекономічних зв'язків Комітету у закордонних справах (з липня 2002 року).

Березень 2006 року — кандидат в народні депутати України від Громадянського блоку «Пора-ПРП» (№ 9 в списку). На час виборів: народний депутат України, член ПРП[13].

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 року до 12 грудня 2012 року від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 42 в списку). На час виборів: президент юридичної компанії «Середньоєвропейська агенція», член ПРП. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007 року). Голова підкомітету з питань зовнішньоекономічних зв'язків та транскордонного співробітництва Комітету у закордонних справах (з грудня 2007 року).

Народний депутат України 7-го скликання з 25 березня до 27 листопада 2014 року від ВО «Батьківщина» (№ 70 в списку). На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції ВО «Батьківщина» (з березня 2014 року). Член Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій (з червня 2014 року)[14].

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року від Блоку Петра Порошенка.

Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку.

16 травня 2016 року обраний головою фракції Блок Петра Порошенка «Солідарність» у Верховній Раді України[15]. На цій посаді змінив Юрія Луценка, якого обрали генеральним прокурором України. Паралельно Гринів є радником президента України Петра Порошенка[16]. У команді Порошенка Гринів, перш за все, політтехнолог. Саме він придумав гасло: «Жити по-новому!», з яким Порошенко виграв президентську кампанію. Нардеп також займався підготовкою до дострокових парламентських виборів, відповідав за стратегію кампанії і придумав девіз для партії президента: «Час єднатися!».[17]

Ігор Гринів є автором передвиборчої стратегії «Армія. Мова. Віра», яку він запропонував на нараді в Адміністрації Президента у 2016-му році, однак тоді ця стратегія не була прийнята.[18][19]

29 вересня 2016 року Гринів вніс до Верховної Ради законопроєкт, яким пропонувалося закрити від суспільства і залишити лише для контролюючих органів інформацію про майно і подарунки чиновників в електронних деклараціях. Також в ньому пропонувалося залишити кримінальну відповідальність за подачу недостовірної інформації про податки і ухиляння від податків, в іншому має бути адміністративна і політична відповідальність.[20] 3 жовтня того ж року він відкликав свій законопроєкт[21].

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Батько — Олексій Григорович (1938—2002) — директор підприємства, мати — Любов Михайлівна Гринів (1938—2021) — викладач Національного університету «Львівська політехніка».

Брат — Юрій Олексійович Гринів (1975—2023) — економіст, доктор економічних наук, генеральний директор ДП «Львівстандартметрологія», голова львівської обласної організації БПП «Солідарність», екс-голова Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у місті Львові[24].

Дружина — Оксана Іванівна (1960) — вчитель.

Дочка Марія (1984). Син Роман-Данило (1993).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  5. ↑ Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
  6. ↑ Rbc.ua. Головним стратегом виборчої кампанії Порошенка может стати Гринів, - джерела. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  7. ↑ У Києві відкрився виборчий штаб кандидата в президенти України Порошенка. interfax.com.ua. 15 лютого 2019. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  8. ↑ Указ Президента України № 538/2014 «Про призначення І.Гриніва Радником Президента України». Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 19 червня 2014.
  9. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №258/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  10. ↑ Указ Президента України № 590/2014 «Про призначення І.Гриніва Заступником Глави Адміністрації [[Президент України|Президента України]]». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  11. ↑ Гриніва призначено заступником голови Адміністрації президента — указ. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  12. ↑ Гринів Ігор Олексійович | досьє ЄДНІСТЬ | ЗГАДУВАННЯ | УСІ НОВИНИ | Є!. Єдність.інфо. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
  13. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 4 січня 2006 року № 34 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку "Громадянського блоку ПОРА-ПРП"»
  14. ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 червня 2014 року № 1524-VII «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання"»
  15. ↑ Головою фракції БПП обрали Ігоря Гриніва. ukranews.com. Українські новини. 16 травня 2016. Архів оригіналу за 17 травня 2016.
  16. ↑ Гринів Ігор Олексійович | досьє ЄДНІСТЬ | ЗГАДУВАННЯ | УСІ НОВИНИ | Є!. Єдність.інфо. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
  17. ↑ Не пробув і року: чому Гринів пішов з посади глави фракції БПП і хто може його замінити. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 4 лютого 2018.
  18. ↑ Максим Каменєв (30 вересня 2019). Політтехнолог Ігор Гринів: «У 2014-му Путін дзвонив Порошенкові й питав: «Чем я могу помочь?». Громадське. Процитовано 22 березня 2023.
  19. ↑ Крістіна Бердинських (9 вересня 2018). Його слухає президент. Як політтехнолог Ігор Гринів готує Порошенка до виборів publisher = NV. Процитовано 22 березня 2023.
  20. ↑ У БПП хочуть закрити інформацію про майно і подарунки чиновників [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.], 30 вересня 2016, Українська Правда
  21. ↑ Голова фракції БПП Гринів відкликав скандальну поправку до е-декларування [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.], 4 жовтня 2016, Тиждень.ua
  22. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  23. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  24. ↑ Юрій Гринів: «Під час путчу ми якраз таборувалися в карпатських горах» | Справжня Варта. varta.com.ua. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гринів_Ігор_Олексійович&oldid=40657614