Гринів Ігор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Гринів)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Олексійович Гринів
Народився10 березня 1961(1961-03-10) (63 роки)
Львів
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Галузьполітик
Alma materЛНУ ім. І. Франка і Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України I скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4] і народний депутат України
ПартіяРеформи і порядок
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Почесна грамота Верховної Ради України
Сайтhttps://www.facebook.com/Igor.Hryniv
Україна Народний депутат України
1-го скликання
Народний Рух України 15 травня 1990 10 травня 1994
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
6-го скликання
Реформи і порядок (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 25 березня 2014 27 листопада 2014
8-го скликання
безпартійний (Блок Петра Порошенка) 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

І́гор Олексі́йович Гри́нів (нар. 10 березня 1961, м. Львів) — український політик, політтехнолог, народний депутат України п'яти скликань. Голова наглядової ради Інституту стратегічних досліджень та прогнозів «Янус» (з 2019). Почесний професор Університету Ланьчжоу (Китай). Керівник виборчої кампанії кандидата в президенти України Петра Порошенка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

В 1978–1983 навчався на хімічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка, отримав диплом про вищу освіту за фахом хімік. В 1991–1996 навчався на юридичному факультеті Київського університету ім. Тараса Шевченка, отримав кваліфікацію юриста. В 1992 пройшов курси підготовки дипломатичних кадрів для МЗС при Інституті міжнародних відносин. Володіє німецькою мовою.

Після закінчення Львівського університету з 1983 по 1989 працював у ньому науковим працівником.

З 1988 активно зайнявся громадською діяльністю — в 1988 очолив громадське об'єднання «Товариство Лева» та увійшов до ради «Меморіалу», в 1989 по 1990 працював секретарем з питань національного відродження Львівського міського комітету ЛКСМУ, того ж 1989 став одним із засновників Народного руху України, членом Великої ради Руху. В 1993–1994 представляв Україну в Комітеті Ради Європи, з 1994 — член ради об'єднання «Нова хвиля». У 1997 став членом правління політичної партії «Реформи і порядок», і з 1997 по 1998 керував її виборчим штабом. В 1998–2002 працював виконавчим директором Українського фонду підтримки реформ.

З 2002 працював заступником керівника виборчого штабу блоку «Наша Україна», у 2004 — стратег виборчої кампанії кандидата в Президенти Віктора Ющенка (визнана Американською асоціацією політтехнологів кращою виборчою кампанією у світі 2004 року).

З лютого по вересень 2005 — директор Національного інституту стратегічних досліджень.

У 2006 керував виборчою кампанією кандидата на Київського міського голову Віталія Кличка.

У 2014 на позачергових виборах Президента України керував виборчою кампанією Петра Порошенка,[5] у 2019 — призначений головним стратегом виборчої кампанії Петра Порошенка на чергових виборах Президента України 2019 року[6], з 15 лютого 2019 — призначений керівником виборчої кампанії кандидата в президенти України Петра Порошенка[7].

З 18 червня 2014 по 17 травня 2019 працював радником Президента України (поза штатом)[8][9], з 11 липня 2014 року — заступник Глави Адміністрації Президента України.[10] Курував питання внутрішньої та гуманітарної політики[11].

З 27 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року — Народний депутат України 8-го скликання, у 2016 — голова парламентської фракції партії «Європейська Солідарність».

З вересня 2019 Ігор Гринів — голова наглядової ради Інституту стратегічних досліджень і прогнозів «Янус».

Ігор Гринів колекціонує картини львівських майстрів, старовинні книги та ікони[12].

Парламентська діяльність

[ред. | ред. код]

Народний депутат України 1-го скликання з 15 травня 1990 року до 10 травня 1994 року від Нестеровського виборчого округу № 276 Львівської області. Голова підкомісії з питань розвитку місцевого самоврядування Комісії з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування; голова українсько-польської міжпарламентської комісії. На час виборів: Львівський МК ЛКСМУ, секретар, член КПРС. У 1-му турі явка виборців склала 96.2 %. Ігоря Гриніва підтримали 52.5 % виборців. По цьому округу балотувалися ще 4 суперники (основний — Кирей М. І., 1936 р. н., голова виконкому Львівської облради, 1-й тур — 14.6 %).

Березень 1994 року — кандидат у народні депутати України за Жовківськім виборчім округом № 276 Львівської області, висунутий виборцями. У 1-му турі за Ігоря Гриніва проголосували 3.58 %. Він посів 4 місце з 17 претендентів.

Березень 1998 року — кандидат у народні депутати України від ПРП (№ 13 в списку). На час виборів: виконавчий директор Українського фонду підтримки реформ, член ПРП.

Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 року до 25 травня 2006 року від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» (№ 51 в списку). На час виборів: виконавчий директор Українського Фонду підтримки реформ, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 року — вересень 2005 року), член фракції політичної партії «Реформи і порядок» (з вересня 2005 року). Голова підкомітету з питань зовнішньоекономічних зв'язків Комітету у закордонних справах (з липня 2002 року).

Березень 2006 року — кандидат в народні депутати України від Громадянського блоку «Пора-ПРП» (№ 9 в списку). На час виборів: народний депутат України, член ПРП[13].

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 року до 12 грудня 2012 року від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 42 в списку). На час виборів: президент юридичної компанії «Середньоєвропейська агенція», член ПРП. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007 року). Голова підкомітету з питань зовнішньоекономічних зв'язків та транскордонного співробітництва Комітету у закордонних справах (з грудня 2007 року).

Народний депутат України 7-го скликання з 25 березня до 27 листопада 2014 року від ВО «Батьківщина» (№ 70 в списку). На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції ВО «Батьківщина» (з березня 2014 року). Член Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій (з червня 2014 року)[14].

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року від Блоку Петра Порошенка.

Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку.

16 травня 2016 року обраний головою фракції Блок Петра Порошенка «Солідарність» у Верховній Раді України[15]. На цій посаді змінив Юрія Луценка, якого обрали генеральним прокурором України. Паралельно Гринів є радником президента України Петра Порошенка[16]. У команді Порошенка Гринів, перш за все, політтехнолог. Саме він придумав гасло: «Жити по-новому!», з яким Порошенко виграв президентську кампанію. Нардеп також займався підготовкою до дострокових парламентських виборів, відповідав за стратегію кампанії і придумав девіз для партії президента: «Час єднатися!».[17]

Ігор Гринів є автором передвиборчої стратегії «Армія. Мова. Віра», яку він запропонував на нараді в Адміністрації Президента у 2016-му році, однак тоді ця стратегія не була прийнята.[18][19]

29 вересня 2016 року Гринів вніс до Верховної Ради законопроєкт, яким пропонувалося закрити від суспільства і залишити лише для контролюючих органів інформацію про майно і подарунки чиновників в електронних деклараціях. Також в ньому пропонувалося залишити кримінальну відповідальність за подачу недостовірної інформації про податки і ухиляння від податків, в іншому має бути адміністративна і політична відповідальність.[20] 3 жовтня того ж року він відкликав свій законопроєкт[21].

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Батько — Олексій Григорович (1938—2002) — директор підприємства, мати — Любов Михайлівна Гринів (1938—2021) — викладач Національного університету «Львівська політехніка».

Брат — Юрій Олексійович Гринів (1975—2023) — економіст, доктор економічних наук, генеральний директор ДП «Львівстандартметрологія», голова львівської обласної організації БПП «Солідарність», екс-голова Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у місті Львові[24].

Дружина — Оксана Іванівна (1960) — вчитель.

Дочка Марія (1984). Син Роман-Данило (1993).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  5. Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
  6. Rbc.ua. Головним стратегом виборчої кампанії Порошенка может стати Гринів, - джерела. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  7. У Києві відкрився виборчий штаб кандидата в президенти України Порошенка. interfax.com.ua. 15 лютого 2019. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  8. Указ Президента України № 538/2014 «Про призначення І.Гриніва Радником Президента України». Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 19 червня 2014.
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №258/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  10. Указ Президента України № 590/2014 «Про призначення І.Гриніва Заступником Глави Адміністрації [[Президент України|Президента України]]». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  11. Гриніва призначено заступником голови Адміністрації президента — указ. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  12. Гринів Ігор Олексійович | досьє ЄДНІСТЬ | ЗГАДУВАННЯ | УСІ НОВИНИ | Є!. Єдність.інфо. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
  13. Постанова Центральної виборчої комісії від 4 січня 2006 року № 34 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку "Громадянського блоку ПОРА-ПРП"»
  14. Постанова Верховної Ради України від 19 червня 2014 року № 1524-VII «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання"»
  15. Головою фракції БПП обрали Ігоря Гриніва. ukranews.com. Українські новини. 16 травня 2016. Архів оригіналу за 17 травня 2016.
  16. Гринів Ігор Олексійович | досьє ЄДНІСТЬ | ЗГАДУВАННЯ | УСІ НОВИНИ | Є!. Єдність.інфо. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
  17. Не пробув і року: чому Гринів пішов з посади глави фракції БПП і хто може його замінити. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 4 лютого 2018.
  18. Максим Каменєв (30 вересня 2019). Політтехнолог Ігор Гринів: «У 2014-му Путін дзвонив Порошенкові й питав: «Чем я могу помочь?». Громадське. Процитовано 22 березня 2023.
  19. Крістіна Бердинських (9 вересня 2018). Його слухає президент. Як політтехнолог Ігор Гринів готує Порошенка до виборів publisher = NV. Процитовано 22 березня 2023.
  20. У БПП хочуть закрити інформацію про майно і подарунки чиновників [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.], 30 вересня 2016, Українська Правда
  21. Голова фракції БПП Гринів відкликав скандальну поправку до е-декларування [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.], 4 жовтня 2016, Тиждень.ua
  22. Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  23. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  24. Юрій Гринів: «Під час путчу ми якраз таборувалися в карпатських горах» | Справжня Варта. varta.com.ua. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]