Населення Сполучених Штатів Америки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Сполучених Штатів Америки
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 321,368 млн осіб
Густота 35,2 особи/км²
Природний приріст 0,78 ‰
Народжуваність 12,49 ‰
Смертність 8,15 ‰
Середня тривалість життя 79,68 року
 • чоловіків 77,32 року
 • жінок 81,97 року
Смертність немовлят 5,87 ‰
Коефіцієнт міграції 3,86 ‰
Вікова структура
до 14 років 18,99 %
15–64 років 66,13 %
старіші за 65 років 14,88 %
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
у віці 15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,79 чол./жін.
Етнічні групи
Нація американці
Найбільший етнос американці
Національні меншини латиноси
Мови
Офіційна англійська
Також у побуті іспанська

Населення Сполучених Штатів Америки. Чисельність населення країни 2015 року становила 321,368 млн осіб (4-те місце у світі)[1]. Чисельність американців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,49 ‰ (158-ме місце у світі), смертність — 8,15 ‰ (93-тє місце у світі), природний приріст — 0,78 % (141-ше місце у світі) .

Історія[ред.ред. код]

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Сполучених Штатах Америки, станом на 2015 рік, дорівнює 12,49 ‰ (158-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,87 дитини на одну жінку (142-ге місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 76,4 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 25,6 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Сполучених Штатах Америки 2015 року становила 8,15 ‰ (93-тє місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,78 % (141-ше місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Сполучених Штатів Америки, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Сполучених Штатів Америки становить 37,9 року (62-ге місце у світі): для чоловіків — 36,6, для жінок — 39,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 79,68 року (43-тє місце у світі), для чоловіків — 77,32 року, для жінок — 81,97 року[1].

Вікова структура населення США, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 18,99 % (31 171 623 чоловіка, 29 845 713 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 13,64 % (22 473 687 чоловіків, 21 358 609 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 39,76 % (63 838 086 чоловіків, 63 947 036 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 12,73 % (19 731 664 чоловіка, 21 172 201 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,88 % (21 129 978 чоловіків, 26 700 267 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,8; коефіцієнт розлучуваності — 3,6; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 53 (дані за 2011 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 29 років, жінки — 27 років, загалом — 28 років (дані за 2014 рік)[4].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 35,2 особи/км² (181-ше місце у світі)[1]. Населення країни розміщене диспропорційно: густо населений схід, західне тихоокеанське узбережжя і південні штати, малонаселений гірський західний регіон, пустельний південний. Міські агломерації групуються навколо узбережжя Великих озер (Чикаго, Детройт), Нова Англія (Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія), південно-східне узбережжя, південь, південний захід (Сан-Франциско, Лос-Анджелес), північний захід (Сіетл). Населення штату Аляска концентрується вздовж південно-східного узбережжя (Анкоридж). Населення штату Гаваї концентрується на острові Оаху.

Урбанізація[ред.ред. код]

Сполучені Штати Америки надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 81,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,02 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міські агломерації держави:

Шаблон:Найбільші міста Сполучених Штатів Америки

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 3,86 ‰ (34-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

У формуванні населення країни виняткова роль належить міграціям. З початку XIX століття до країни переселилися з інших частин світу 60 млн чоловік. У наш час, незважаючи на різні обмеження, щорічний потік населення становить 600 — 800 тис. чоловік. За рахунок мігрантів США поповнюють свої людські ресурси дешевою робочою силою, а також спеціалістами високої кваліфікації. Імміграція розглядається як позитивне явище, що урізноманітнює можливості країни.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 18,38 тис. біженців з М'янми; за цей же рік було прийнято 69,9 тис. біженців: 12,67 тис. з Іраку, 8,86 тис. з Сомалі, 7,9 тис. з Демократичної Республіки Конго, 5,75 тис. з Бутану, 3,11 тис. з Ірану, 1,68 тис. з Сирії[1].

Сполучені Штати Америки є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2007 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
білі
  
79.96%
темношкірі
  
12.85%
азіати
  
4.43%
інші
  
1.79%

Етнічний склад населення країни строкатий. Головні етноси країни: білі — 79,96 %, темношкірі — 12,85 %, азіати — 4,43 %, індіанці та корінні народи Аляски — 0,97 %, гавайці та інші тихоокеанці — 0,18 %, мішаних рас — 1,61 % населення (оціночні дані за 2007 рік)[1]. Бюро перепису населення США зараховує до іспаномовного латиноамериканського населення (15,1 % населення) усіх вихідців з Мексики, Карибського регіону та Південної Америки, які можуть бути будь-якої раси, відноситись до будь-якої етнічної групи.

Початковими елементами етносу американців були аборигени-індіанці, європейські іммігранти (англійці, ірландці, німці, скандинави) і негри-раби з Африки. З-поміж європейців найбільше було вихідців з Британських островів, що забезпечило зверхність англійської мови і культури. З кінця XIX ст. серед іммігрантів стали переважати вихідці з Південної і Східної Європи (італійці, греки, чехи, поляки, українці), а нині — вихідці з латинської Америки та Азії. Нові переселенці помітно відрізнялися своєю мовою і культурою від попередніх. Вони селилися компактними групами і тільки в містах, у яких до певної міри зберігали свою етнічну відокремленість.

Сучасна американська нація — це передусім результат етнічного змішання і злиття переселенців з різних частин світу, і особливо з Європи та Африки. Населення США представляє всі три головні раси людства — монголоідну, европеоідну і негроідну. На відміну від багатьох країн в США при перепису виділяються всього шість етнічних категорій, які називаються «расами»: білі, чорні або афро-американці, американські індіанці і народності Аляски, азіати, народності Гаваїв та інших островів Тихого Океану та інші «раси».

Білі, — це нащадки європейців, переселенців з різних країн Європи: Великої Британії, Франції, Ірландії, Італії, Польщі, України, Білорусі, Росії тощо. Афро-американці — нащадки рабів, завезених з Африки в XVIII столітті. Іспаномовні складають близько 15,1 % населення США. Американське Бюро перепису населення розглядає вихідців з Латинської Америки (включаючи уродженців Куби, Мексики, Пуерто-Рико) що нині проживають в США, як представників різних етнічних груп (білі, чорні, азіати тощо).

Уродженці інших країн завжди складали значну частину постійного населення США. За даними Бюро перепису населення США, в 2005 році в країні проживало 35,7 млн уродженців інших країн. Майже 11 млн чоловік з них становили мексиканці, 4,9 млн чоловік народжені в Європі, приблизно по 1,4 млн чоловік народжені в Китаї або Індії.


Українська діаспора[ред.ред. код]

Іммігранти-українці переселялися в Новий Світ у пошуках кращої долі або з політичних причин. Спочатку це були селяни, робітники. Після Другої світової війни значною стала також частка інтелігенції. На відміну від Канади українці в США зразу ж осідали в містах . Нині кількість громадян США українського походження становить, за різними оцінками, від 0,5 до одного млн чоловік. Проживають вони здебільшого в штатах Пенсильванія, Нью-Йорк і Нью-Джерсі. Є в США й іммігранти — євреї з України.

Мови[ред.ред. код]

Мови Сполучених Штатів Америки (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
79.2%
іспанська
  
12.9%
інші
  
8%

Офіційна мова діловодства й судочинства, законодавчо визначена офіційною в 31 штаті з 50 і на Віргінських островах і Пуерто-Рико[6]: англійська — розмовляє 79,2 % населення країни. Інші поширені мови: іспанська — 12,9 %, інші індо-європейські мови — 3,8 %, азійсько-тихоокеанські — 3,3 %, інші мови — 0,9 % (дані на 2011 рік). На Гаваях гавайська визначена офіційною мовою штату.

Найбільш багатомовний штат — Каліфорнія, де зареєстровано 207 мов у повсякденному вжитку. «Найодноманітніший» зі всіх штатів — Вайомінг — 56 мов. У Нью-Йорку говорять на 129 мовах, а в Лос-Анджелесі — на 137.

Конгрес США час від часу розглядає законопроект по затвердженню англійської офіційною мовою країни, але він не набирає потрібного числа голосів. Останній раз голосування відносно «Акту про єдність англійської мови» проводилося в 2003 році. Основним лобістом на користь ухвалення законопроекту є Фонд англійської мови США. В той же час автори доповіді не вважають за необхідне узаконювати на федеральному рівні іспанську мову, якою активно користуються 28 млн жителів США. Згідно з даними бюро перепису населення США, в 2002 році в США проживало близько 37,4 млн американців латиноамериканського походження — при цьому за рік їх число зросло на 1,3 млн. У багатьох компаніях південної Флориди, південної Каліфорнії і Техасу знання іспанської є обов'язковою умовою при прийомі на роботу.

Найбільш поширені мови, що використовуються в родині, серед населення віком старше 5 років за даними перепису домогосподарств 2006—2008 років[7]

Релігії[ред.ред. код]

Релігії у Сполучених Штатах Америки (2007 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
протестанти
  
51.3%
католики
  
23.9%
мормони
  
1.7%
християни
  
1.6%
юдаїзм
  
1.7%
буддисти
  
0.7%
мусульмани
  
0.6%
агностики
  
2.5%
атеїсти
  
16.1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 51,3 %, римо-католицтво — 23,9 %, мормони — 1,7 %, інші течії християнства — 1,6 %, юдаїзм — 1,7 %, буддизм — 0,7 %, іслам — 0,6 %, не визначились — 2,5 %, не сповідують жодної, або атеїсти — 16,1 % (станом на 2007 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 5,2 % ВВП країни, станом на 2011 рік (63-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,45 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 17,1 % ВВП країни (1-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 5,87 ‰ (167-ме місце у світі); хлопчиків — 6,37 ‰, дівчаток — 5,35 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 14 випадків на 100 тис. народжень (136-те місце у світі)[1].

Сполучені Штати Америки входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 35 % (18-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 0,5 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,4 % населення в містах і 98,2 % в сільській місцевості; загалом 99,2 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 50,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 28,6 %; частка осіб похилого віку — 22,3 %, або 4,5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 15,1 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 30 % (станом на 2007 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 239,58 млн унікальних інтернет-користувачів (3-тє місце у світі), що становило 74,6 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 156,4 млн осіб (4-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 0,7 %; промисловість, транспорт, видобувна галузь — 20,3 %; управління — 37,3 %; торгівля — 24,2 %; інші сфери послуг — 17,6 % (станом на 2009 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,2 % працездатного населення, 2014 року — 6,2 % (56-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 13,4 %, серед юнаків — 14,5 %, серед дівчат — 12,2 % (68-ме місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Найбільший у світі споживач колумбійського кокаїну і героїну (доставляється через Мексику і карибські країни), мексиканського героїну і марихуани, екстазі й мексиканського метамфетаміну; невеликі поставки південно-східноазійського героїну. Нелегальне вирощування марихуани, депресантів, стимуляторів, галюциногенів, метамфетамінів. Важливий світовий центр відмивання грошей[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сполучених Штатів Америки докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[8][9].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — дані відсутні;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Переписи населення
Рік Населення Зміна
1610 350
1620 2302 +557.7%
1630 4646 +101.8%
1640 26 634 +473.3%
1650 50 368 +89.1%
1660 75 058 +49.0%
1670 111 935 +49.1%
1680 151 507 +35.4%
1690 210 372 +38.9%
1700 250 888 +19.3%
1710 331 711 +32.2%
1720 466 185 +40.5%
1730 629 445 +35.0%
1740 905 563 +43.9%
1750 1 170 760 +29.3%
1760 1 593 625 +36.1%
1770 2 148 076 +34.8%
1780 2 780 369 +29.4%
1790 3 929 214 +41.3%
1800 5 236 631 +33.3%
1810 7 239 881 +38.3%
1820 9 638 453 +33.1%
1830 12 866 020 +33.5%
1840 17 069 453 +32.7%
1850 23 191 876 +35.9%
1860 31 443 321 +35.6%
1870 38 558 371 +22.6%
1880 49 371 340 +28.0%
1890 62 979 766 +27.6%
1900 76 212 168 +21.0%
1910 92 228 531 +21.0%
1920 106 021 568 +15.0%
1930 123 202 660 +16.2%
1940 132 165 129 +7.3%
1950 151 325 798 +14.5%
1960 179 323 175 +18.5%
1970 203 211 926 +13.3%
1980 226 545 805 +11.5%
1990 248 709 873 +9.8%
2000 281 421 906 +13.2%
2010 308 745 538 +9.7%
Джерело: Дані Американського Бюро переписів[10][11][12].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау (англ.) United States // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  3. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  4. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  5. (англ.) International Organization for Migration.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. (англ.) Language Use — American Community Survey.
  8. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  9. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  10. (англ.) 2-11-Z-COLONIAL & PRE-FEDERAL.pdf.
  11. Resident Population Data. Resident Population Data – 2010 Census. www.census.gov. Процитовано 22 лютого 2013 року. 
  12. Historical Census Statistics on Population Totals By Race, 1790 to 1990… — U.S. Census Bureau.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]