Населення Сполучених Штатів Америки
Населення Сполучених Штатів Америки | |
---|---|
Чисельність | ▲ 335 893 238[1] осіб |
Густота | 35,2 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 3,86 ‰ |
Природний рух | |
Природний приріст | ▲0,78 % |
Народжуваність | 12,49 ‰ |
Фертильність | 1,6 дітей на 1 жінку |
Смертність | 8,15 ‰ |
Смертність немовлят | 5,87 ‰ |
Вікова структура | |
• до 14 років | 18,99 % |
• 15–64 років | 66,13 % |
• старіші за 65 років | 14,88 % |
Середня тривалість життя | 79,68 року |
• чоловіків | 77,32 року |
• жінок | 81,97 року |
Статева структура | |
загалом | 0,97 чол./жін. |
до 15 років | 1,04 чол./жін. |
15–64 років | 1 чол./жін. |
після 65 років | 0,79 чол./жін. |
Етнічні групи | |
Нація | американці |
Найбільший етнос | американці |
Нацменшини | латиноси |
Мови | |
Офіційна | англійська |
Також у побуті | іспанська |
Населення Сполучених Штатів Америки. Чисельність населення країни у 2024 році становила 335 893 238 осіб (3-тє місце у світі)[1]. Чисельність американців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,49 ‰ (158-ме місце у світі), смертність — 8,15 ‰ (93-тє місце у світі), природний приріст — 0,78 % (141-ше місце у світі) .
Народжуваність у Сполучених Штатах Америки, станом на 2015 рік, дорівнювала 12,49 ‰ (158-ме місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,87 дитини на одну жінку (142-ге місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції — 76,4 % (станом на 2010 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 25,6 року (оцінка на 2011 рік)[2].
Смертність у Сполучених Штатах Америки 2015 року становила 8,15 ‰ (93-тє місце у світі)[2].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,78 % (141-ше місце у світі)[2].
Середній вік населення Сполучених Штатів Америки становить 37,9 року (62-ге місце у світі): для чоловіків — 36,6, для жінок — 39,3 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 79,68 року (43-тє місце у світі); для чоловіків — 77,32 року, для жінок — 81,97 року[2].
Вікова структура населення США, станом на 2015 рік, виглядала таким чином:
- діти віком до 14 років — 18,99 % (31 171 623 чоловіки, 29 845 713 жінок);
- молодь віком 15—24 роки — 13,64 % (22 473 687 чоловіків, 21 358 609 жінок);
- дорослі віком 25—54 роки — 39,76 % (63 838 086 чоловіків, 63 947 036 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 12,73 % (19 731 664 чоловіки, 21 172 201 жінка);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,88 % (21 129 978 чоловіків, 26 700 267 жінок)[2].
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,8; коефіцієнт розлучуваності — 3,6; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 53 (дані за 2011 рік)[3][4]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 29 років, жінки — 27 років, загалом — 28 років (дані за 2014 рік)[5].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — дані відсутні;
- у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці старше за 64 роки — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[2].
Переписи населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1610 | 350 | — |
1620 | 2302 | +557.7% |
1630 | 4646 | +101.8% |
1640 | 26 634 | +473.3% |
1650 | 50 368 | +89.1% |
1660 | 75 058 | +49.0% |
1670 | 111 935 | +49.1% |
1680 | 151 507 | +35.4% |
1690 | 210 372 | +38.9% |
1700 | 250 888 | +19.3% |
1710 | 331 711 | +32.2% |
1720 | 466 185 | +40.5% |
1730 | 629 445 | +35.0% |
1740 | 905 563 | +43.9% |
1750 | 1 170 760 | +29.3% |
1760 | 1 593 625 | +36.1% |
1770 | 2 148 076 | +34.8% |
1780 | 2 780 369 | +29.4% |
1790 | 3 929 214 | +41.3% |
1800 | 5 236 631 | +33.3% |
Джерело: Дані Американського Бюро переписів[6][7][8]. |
Переписи населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1810 | 7 239 881 | — |
1820 | 9 638 453 | +33.1% |
1830 | 12 866 020 | +33.5% |
1840 | 17 069 453 | +32.7% |
1850 | 23 191 876 | +35.9% |
1860 | 31 443 321 | +35.6% |
1870 | 38 558 371 | +22.6% |
1880 | 49 371 340 | +28.0% |
1890 | 62 979 766 | +27.6% |
1900 | 76 212 168 | +21.0% |
1910 | 92 228 531 | +21.0% |
1920 | 106 021 568 | +15.0% |
1930 | 123 202 660 | +16.2% |
1940 | 132 165 129 | +7.3% |
1950 | 151 325 798 | +14.5% |
1960 | 179 323 175 | +18.5% |
1970 | 203 211 926 | +13.3% |
1980 | 226 545 805 | +11.5% |
1990 | 248 709 873 | +9.8% |
2000 | 281 421 906 | +13.2% |
2010 | 308 745 538 | +9.7% |
2020 | 331 449 281 | +7.4% |
2024[1] | 335 893 238 | +1.3% |
Джерело: Дані Американського Бюро переписів[6][7][8]. |
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- Бюро перепису населення США (англ. United States Census Bureau).
Густота населення країни 2015 року становила 35,2 особи/км² (181-ше місце у світі)[2]. Населення країни розміщене диспропорційно: густо населений схід, західне тихоокеанське узбережжя і південні штати, малонаселений гірський західний регіон, пустельний південний. Міські агломерації групуються навколо узбережжя Великих озер (Чикаго, Детройт), Нова Англія (Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія), південно-східне узбережжя, південь, південний захід (Сан-Франциско, Лос-Анджелес), північний захід (Сіетл). Населення штату Аляска концентрується вздовж південно-східного узбережжя (Анкоридж). Населення штату Гаваї концентрується на острові Оаху.
-
Розміщення населення США
-
Зміщення центру маси населення США по роках
-
Населення штатів США за чисельністю (2010 р.)
Сполучені Штати Америки надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 81,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,02 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].
Головні міські агломерації держави:
- Нью-Йорк — Ньюарк — 18,593 млн осіб
- Лос-Анджелес — Лонг-Біч — Санта-Ана — 12,31 млн осіб
- Чикаго — 8,745 млн осіб
- Маямі — 5,817 млн осіб
- Даллас — Форт-Верт — 5,703 млн осіб
- Вашингтон (столиця) — 4,955 млн осіб (дані за 2015 рік)[2].
№ | Назва | Штат | Населення | № | Назва | Штат | Населення | ||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Нью-Йорк Лос-Анджелес |
1 | Нью-Йорк | Нью-Йорк | 8 244 910 | 11 | Джексонвілл | Флорида | 827 908 | Чикаго Х'юстон |
2 | Лос-Анджелес | Каліфорнія | 3 819 702 | 12 | Індіанаполіс | Індіана | 827 609 | ||
3 | Чикаго | Іллінойс | 2 707 120 | 13 | Остін | Техас | 820 611 | ||
4 | Х'юстон | Техас | 2 145 146 | 14 | Сан-Франциско | Каліфорнія | 812 826 | ||
5 | Філадельфія | Пенсільванія | 1 536 471 | 15 | Колумбус | Огайо | 797 434 | ||
6 | Фінікс | Аризона | 1 469 471 | 16 | Форт-Верт | Техас | 758 738 | ||
7 | Сан-Антоніо | Техас | 1 359 758 | 17 | Шарлотт | Північна Кароліна | 751 087 | ||
8 | Сан-Дієго | Каліфорнія | 1 326 179 | 18 | Детройт | Мічиган | 706 585 | ||
9 | Даллас | Техас | 1 223 229 | 19 | Ель-Пасо | Техас | 665 568 | ||
10 | Сан-Хосе | Каліфорнія | 967 487 | 20 | Мемфіс | Теннессі | 652 050 |
Річний рівень імміграції 2015 року становив 3,86 ‰ (34-те місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними та незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
У формуванні населення країни виняткова роль належить міграціям. З початку XIX століття до країни переселилися з інших частин світу 60 млн осіб. У наш час, попри різні обмеження, щорічний потік населення становить 600—800 тис. осіб. США поповнюють свої людські ресурси мігрантами як дешевою робочою силою, а також спеціалістами високої кваліфікації. Імміграція розглядається як позитивне явище, що урізноманітнює можливості країни.
Станом на 2015 рік у країні постійно перебувало 18,38 тис. біженців з М'янми; за цей же рік було прийнято 69,9 тис. біженців: 12,67 тис. з Іраку, 8,86 тис. з Сомалі, 7,9 тис. з Демократичної Республіки Конго, 5,75 тис. з Бутану, 3,11 тис. з Ірану, 1,68 тис. з Сирії[2].
Сполучені Штати Америки є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[9].
Етнічний склад населення країни строкатий. Головні етноси країни: білі — 79,96 %, темношкірі — 12,85 %, азійці — 4,43 %, індіанці та корінні народи Аляски — 0,97 %, гавайці та інші тихоокеанці — 0,18 %, мішаних рас — 1,61 % населення (оцінювальні дані за 2007 рік)[2]. Бюро перепису населення США зараховує до іспаномовного латиноамериканського населення (15,1 % населення) усіх вихідців з Мексики, Карибського регіону та Південної Америки, які можуть бути будь-якої раси, відноситись до будь-якої етнічної групи.
Початковими елементами етносу американців були аборигени-індіанці, європейські іммігранти (англійці, ірландці, шотландці, німці, нідерландці, скандинави) і негри-раби з Африки. З-поміж європейців найбільше було вихідців з Британських островів, що забезпечило верховенство англійської мови та культури. З кінця XIX ст. серед іммігрантів стали переважати вихідці з Південної та Східної Європи (італійці, іспанці, португальці, греки, українці, росіяни), а нині — вихідці з латинської Америки та Азії. Нові переселенці помітно відрізнялися своєю мовою і культурою від попередніх. Вони селилися компактними групами й тільки в містах, у яких до певної міри зберігали свою етнічну відокремленість.
Сучасна американська нація — це передусім результат етнічного змішання і злиття переселенців з різних частин світу, і особливо з Європи та Африки. Населення США представляє всі три головні раси людства — монголоїдну, європеоїдну і негроїдну. На відміну від багатьох країн у США при перепису виділяються всього шість етнічних категорій, які називаються «расами»: білі, чорні або афроамериканці, американські індіанці та народності Аляски, азійці, народності Гаваїв та інших островів Тихого Океану та інші «раси».
Білі — це нащадки європейців, переселенців з різних країн Європи: Великої Британії, Франції, Ірландії, Італії, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Бельгії, України, Білорусі, Росії тощо. Афроамериканці — нащадки рабів, завезених з Африки у XVIII столітті. Іспаномовні складають близько 15,1 % населення США. Американське Бюро перепису населення розглядає вихідців з Латинської Америки (включаючи уродженців Куби, Мексики, Пуерто-Рико), що нині проживають у США, як представників різних етнічних груп (білі, чорні, азійці тощо).
Уродженці інших країн завжди становили значну частину постійного населення США. За даними Бюро перепису населення США, у 2005 році в країні проживало 35,7 млн уродженців інших країн. Майже 11 млн осіб з них становили мексиканці, 4,9 млн осіб — народжені в Європі, приблизно по 1,4 млн осіб — народжені в Китаї або Індії.
Іммігранти-українці переселялися в Новий Світ у пошуках кращої долі або з політичних причин. Спочатку це були селяни, робітники. Після Другої світової війни значною стала також частка інтелігенції. На відміну від Канади українці в США зразу ж осідали в містах. Нині кількість громадян США українського походження становить, за різними оцінками, від 0,5 до 1 млн осіб. Проживають вони здебільшого в штатах Пенсільванія, Нью-Йорк і Нью-Джерсі. Є в США й іммігранти — євреї з України.
Офіційна мова діловодства й судочинства, законодавчо визначена офіційною в 31 штаті з 50 і на Віргінських островах і Пуерто-Рико[10]: англійська — розмовляє 79,2 % населення країни. Інші поширені мови: іспанська — 12,9 %, інші індоєвропейські мови — 3,8 %, азійсько-тихоокеанські — 3,3 %, інші мови — 0,9 % (дані на 2011 рік). На Гаваях гавайська визначена офіційною мовою штату.
Найбільш багатомовний штат — Каліфорнія, де зареєстровано 207 мов у повсякденному вжитку. «Найодноманітніший» зі всіх штатів — Вайомінг — 56 мов. У Нью-Йорку говорять на 129 мовах, а в Лос-Анджелесі — на 137.
Конгрес США час від часу розглядає законопроєкт щодо затвердження англійської офіційною мовою країни, але він не набирає потрібного числа голосів. Останній раз голосування щодо «Акта про єдність англійської мови» проводилося в 2003 році. Основним лобістом на користь ухвалення законопроєкту є Фонд англійської мови США. Водночас автори доповіді не вважають за необхідне узаконювати на федеральному рівні іспанську мову, якою активно користуються 28 млн жителів США. Згідно з даними бюро перепису населення США, у 2002 році в США проживало близько 37,4 млн американців латиноамериканського походження — при цьому за рік їх число зросло на 1,3 млн. У багатьох компаніях південної Флориди, південної Каліфорнії і Техасу знання іспанської є обов'язковою умовою при прийомі на роботу.
- Найбільш поширені мови, що використовуються в родині, серед населення віком старше 5 років за даними перепису домогосподарств 2006—2008 років[11]
Мова | Кількість мовців | З них не дуже добре володіють англійською |
---|---|---|
Англійська | 225 488 799 | - |
Іспанська | 34 183 622 | 47,16 % |
Китайська | 2 455 583 | 55,83 % |
Французька | 1 304 758 | 21,83 % |
В'єтнамська | 1 204 454 | 60,74 % |
Німецька | 1 119 963 | 17,58 % |
Корейська | 1 048 173 | 58,23 % |
Російська | 846 233 | 50,91 % |
Італійська | 807 010 | 28,72 % |
Арабська | 760 505 | 34,67 % |
Португальська | 676 963 | 42,80 % |
Польська | 632 362 | 43,44 % |
Креольська французька | 621 135 | 44,09 % |
Гінді | 531 313 | 21,47 % |
Японська | 457 033 | 46,17 % |
Перська | 359 176 | 38,36 % |
Грецька | 340 028 | 26,57 % |
Урду | 335 213 | 30,54 % |
Гуджараті | 301 658 | 35,92 % |
Сербохорватська | 273 729 | 42,07 % |
Йоруба, ігбо, кру | 267 174 | 20,58 % |
Вірменська | 220 922 | 44,38 % |
Іврит | 216 615 | 18,60 % |
Пенджабська | 208 387 | 43,89 % |
Бенгальська | 190 090 | 42,00 % |
Хмонгська | 185 401 | 47,76 % |
Кхмерська | 182 387 | 54,15 % |
Телугу | 171 495 | 20,82 % |
їдиш | 162 511 | 31,36 % |
Лаоська | 147 865 | 50,57 % |
Румунська | 146 840 | 39,74 % |
Амхарська | 146 337 | 43,83 % |
Українська | 142 711 | 47,99 % |
Тайська | 139 845 | 52,20 % |
Голландська | 132 191 | 16,91 % |
Тамільська | 130 731 | 17,00 % |
Албанська | 125 220 | 45,81 % |
Пенсільванська німецька | 117 547 | 32,75 % |
Малаялам | 112 378 | 31,37 % |
Турецька | 107 405 | 41,01 % |
Всього: | 280 564 877 | 8,64 % |
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 51,3 %, римо-католицтво — 23,9 %, мормони — 1,7 %, інші течії християнства — 1,6 %, юдаїзм — 1,7 %, буддизм — 0,7 %, іслам — 0,6 %, не визначились — 2,5 %, не сповідують жодної, або атеїсти — 16,1 % (станом на 2007 рік)[2].
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 5,2 % ВВП країни, станом на 2011 рік (63-тє місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,45 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 17,1 % ВВП країни (1-ше місце у світі)[2].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 5,87 ‰ (167-ме місце у світі); хлопчиків — 6,37 ‰, дівчаток — 5,35 ‰[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 14 випадків на 100 тис. народжень (136-те місце у світі)[2].
Сполучені Штати Америки входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[2]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[2].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 35 % (18-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 0,5 % (оцінка на 2012 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,4 % населення в містах і 98,2 % в сільській місцевості; загалом 99,2 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 478,4 км³ на рік, або 1,583 тонни на одного мешканця на рік: з яких 14 % припадає на побутові, 46 % — на промислові, 40 % — на сільськогосподарські потреби[2].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 50,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 28,6 %; частка осіб похилого віку — 22,3 %, або 4,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[2]. Загалом ці показники характеризують рівень попиту державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 15,1 % населення країни[2]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 30 % (станом на 2007 рік)[2].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 239,58 млн унікальних інтернет-користувачів (3-тє місце у світі), що становило 74,6 % загальної кількості населення країни[2].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 156,4 млн осіб (4-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 0,7 %; промисловість, транспорт, видобувна галузь — 20,3 %; управління — 37,3 %; торгівля — 24,2 %; інші сфери послуг — 17,6 % (станом на 2009 рік)[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,2 % працездатного населення, 2014 року — 6,2 % (56-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 13,4 %, серед юнаків — 14,5 %, серед дівчат — 12,2 % (68-ме місце у світі)[2].
Найбільший у світі споживач колумбійського кокаїну й героїну (доставляється через Мексику і карибські країни), мексиканського героїну й марихуани, екстазі й мексиканського метамфетаміну; невеликі постачі південно-східноазійського героїну. Нелегальне вирощування марихуани, депресантів, стимуляторів, галюциногенів, метамфетамінів. Важливий світовий центр відмивання грошей[2].
Згідно з щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сполучених Штатів Америки докладає усіх можливих зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава перебуває у списку першого рівня[12][13].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
-
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
- ↑ а б в Moore, Derick (29 грудня 2022). U.S. Population Estimated at 335,893,238 on Jan. 1, 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау The United States : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ ' Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 3 October. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ ' Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 3 October. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 3 October. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ а б (англ.) 2-11-Z-COLONIAL & PRE-FEDERAL.pdf. [Архівовано 7 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Resident Population Data. Resident Population Data – 2010 Census. www.census.gov. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 22 лютого 2013 року.
- ↑ а б Historical Census Statistics on Population Totals By Race, 1790 to 1990… [Архівовано 2013-07-08 у Wayback Machine.] — U.S. Census Bureau.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ (англ.) Language Use [Архівовано 2012-05-21 у Wayback Machine.] — American Community Survey.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) США // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) США // Страны и народы. Америка. Общий обзор. Северная Америка / Редкол. : Ю. П. Аверкиева и др. — М. : «Мысль», 1980. — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. The United States : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Сполучених Штатів Америки.
- At a glance: The United States. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей Сполучених Штатів Америки.
- The United States. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Сполучених Штатів Америки.
- The United States. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Сполучених Штатів Америки від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme : [англ.] // UNDP. — сторінка Програми розвитку ООН.
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.