Мови в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мови України)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
  Портал «Україна»

Мови України — мови, що використовуються населенням України. Найбільш поширеною мовою в Україні є українська. В окремих регіонах і місцях компактного проживання національних громад поширені російська, білоруська, румунська, угорська, болгарська, польська, кримськотатарська, єврейські мови, гагаузька, грецька, словацька, німецька та інші. Значно поширені діалекти та змішані мови, що виникли з української із залученням слів мов інших національних громад. Серед іноземних мов велике значення має англійська, німецька мова.

Законодавство України визнає: державну мову — українську та мови національних меншин України. Згідно зі ст. 10, р. 1 Конституції України «державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України».[1] Згідно зі Всеукраїнським переписом населення 2001 р., українську мову вважають рідною 67,5 % населення України, російську — 29,6 %.[2] На 2011 рік українською мовою спілкувалось 53,8 % громадян України, російською — 44,5 %,[3] хоча існують й інші цифри.[4][5][6] Треба зазначити, що точнішої інформації немає, оскільки в соцопитуваннях йдеться про літературну українську/російську мови: не враховують фактора суржику (тобто людина розмовляє суржиком, але вказує українську чи російську), часто виникає плутанина і з конкретикою терміна «рідна мова» (це етнічна мова, що асоціюється з корінним етносом держави, мова, якою людина думає і найчастіше спілкується, або мова дитинства).

Українська мова переважає на Заході, Центрі та Північному Сході, російська — на Донбасі, Криму та Півдні.[7] В Україні, особливо в етнічно змішаних районах (Закарпаття, Донбас, Одеська область, Крим) поширені явища двомовності та полілінгвізму (багатомовності). З XIX ст. формується суржик (змішана українсько-російська мова), найпоширеніша на Лівобережжі.

Мовний склад населення[ред. | ред. код]

Найбільші поширені рідні мови у районах та містах обласного підпорядкування за переписом 2001 р.
Найбільші поширені рідні мови у міських, селищних та сільських радах за переписом 2001 р.
Російська мова як рідна за переписом 2001 р.

Мовний склад населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року:[8]

Рідна мова населення України за переписом 2001 р.[9]
мова чисельність частка
українська 32 577 468 67,53 %
російська 14 273 670 29,59 %
кримськотатарська 231 382 0,48 %
молдовська 185 032 0,38 %
угорська 161 618 0,34 %
румунська 142 671 0,30 %
болгарська 134 396 0,28 %
білоруська 56 249 0,12 %
вірменська 51 847 0,11 %
гагаузька 23 765 0,05 %
циганська 22 603 0,05 %
інша мова 178 764 0,38 %
не вказали мову 201 437 0,42 %


Національність Вважали рідною мовою (%)
мову своєї національності українську російську іншу мову
українці 85,2 х 14,8 0,0
росіяни 95,9 3,9 х 0,2
білоруси 19,8 17,5 62,5 0,2
молдовани 70,0 10,7 17,6 1,7
кримські татари 92,0 0,1 6,1 1,8
болгари 64,2 5,0 30,3 0,5
угорці 95,4 3,4 1,0 0,2
румуни 91,7 6,2 1,5 0,6
поляки 12,9 71,0 15,6 0,5
євреї 3,1 13,4 83,0 0,5
вірмени 50,4 5,8 43,2 0,6
греки 6,4 4,8 88,5 0,3
татари 35,2 4,5 58,7 1,6
цигани 44,7 21,1 13,4 20,8
азербайджанці 53,0 7,1 37,6 2,3
грузини 36,7 8,2 54,4 0,7
німці 12,2 22,1 64,7 1,0
гагаузи 71,5 3,5 22,7 2,3
інші національності 32,6 12,5 49,7 5,2
Рідна мова за переписом 2001 р.
українська російська румунська і молдовська
кримськотатарська болгарська угорська

Розподіл населення України за рідною мовою за переписом 2001 р.[10]

українська російська білоруська болгарська вірменська гагаузька кримськотатарська молдовська німецька польська циганська румунська словацька угорська караїм. єврейська грецька інша мова не вказали
Україна 67,53 29,59 0,12 0,28 0,11 0,05 0,48 0,38 0,01 0,04 0,05 0,3 0,01 0,34 0 0,01 0,01 0,3 0,42
Автономна Республіка Крим 10,02 76,55 0,26 0,02 0,23 0,01 11,33 0,06 0,01 0,01 0,06 0 0 0 0 0 0,03 1 0,39
Вінницька область 94,81 4,74 0,06 0,01 0,04 0 - 0,1 0 0,01 0,03 0 0 0 0 0,01 0 0,09 0,11
Волинська область 97,26 2,51 0,11 0 0,02 0 - 0,02 0 0,01 0 0 0 0,01 - 0 0 0,05 -
Дніпропетровська область 67 31,91 0,18 0,01 0,17 0,01 0 0,05 0,01 0,01 0,07 0 0 0,01 0 0,01 0 0,27 0,3
Донецька область 24,1 74,92 0,1 0,01 0,13 0 0 0,02 0 0 0,04 0 0 0 0 0 0,09 0,38 0,18
Житомирська область 93,02 6,57 0,1 0 0,03 0 0 0,05 0,01 0,05 0,03 0 0 0 - 0,01 0 0,08 0,03
Закарпатська область 81 2,9 0,05 0,01 0,02 0 - 0,03 0,15 0,01 0,24 2,57 0,21 12,65 - 0,01 0 0,14 0,02
Запорізька область 50,2 48,19 0,11 0,47 0,19 0,01 0,02 0,04 0,01 0 0,07 0 0 0,01 0 0,01 0,01 0,59 0,07
Івано-Франківська область 97,81 1,78 0,05 0 0,01 0 - 0,03 0 0,03 0,01 0 0 0,01 0 0 0 0,04 0,22
Київська область 92,27 7,17 0,17 0,01 0,08 0 0 0,04 0 0,01 0,03 0 0 0 - 0 0 0,13 0,08
Кіровоградська область 88,89 10,02 0,16 0,05 0,2 0 0 0,44 0 0 0,05 0,01 0 0,01 - 0 0 0,15 0
Луганська область 30,01 68,84 0,11 0,01 0,12 0 - 0,03 0 0 0,05 0 - 0 - 0 0 0,27 0,55
Львівська область 95,32 3,77 0,07 0 0,02 0 0 0,02 0 0,41 0,01 0 0 0,01 0 0,01 0 0,06 0,28
Миколаївська область 69,2 29,26 0,13 0,13 0,19 0,03 0 0,58 0,01 0,01 0,05 0 0 0 - 0,01 0 0,29 0,1
Одеська область 46,28 41,95 0,11 4,87 0,16 0,9 0 3,78 0,01 0,01 0,1 0,01 0 0 0 0,02 0,02 0,46 1,32
Полтавська область 89,98 9,47 0,12 0,01 0,1 0 - 0,09 0 0 0,04 0 0 0,02 - 0 0 0,16 -
Рівненська область 97 2,73 0,12 0 0,01 0 - 0,02 0 0,02 0,01 0 0 0 - 0 0 0,06 0,02
Сумська область 83,29 15,5 0,11 0 0,06 0 0 0,03 0 0 0,05 0 0 0 0 0 0 0,11 0,83
Тернопільська область 98,34 1,19 0,03 0 0,01 0 - 0,02 0 0,03 0 0 0 0,01 - 0 0 0,04 0,31
Харківська область 53,8 44,29 0,12 0,01 0,18 0 0 0,03 0 0,01 0,05 0 0 0,01 0 0,01 0 0,49 1
Херсонська область 73,19 24,86 0,18 0,02 0,26 0,01 0,07 0,15 0,01 0,01 0,08 0,01 0 0,01 - 0 0 0,98 0,17
Хмельницька область 95,24 4,09 0,06 0 0,06 0 - 0,05 0 0,18 0,02 0 0 0 - 0,01 0 0,24 0,04
Черкаська область 92,49 6,66 0,09 0,01 0,09 0 - 0,06 0 0 0,05 0 0 0,01 - 0 0 0,12 0,41
Чернівецька область 75,57 5,27 0,05 0,01 0,02 0 0 6,79 0,01 0,16 0,01 11,85 - 0,01 - 0,03 0 0,1 0,13
Чернігівська область 89,05 10,26 0,19 0,01 0,04 0 0 0,02 0 0 0,04 0 0 0 - 0 0 0,07 0,3
м. Київ 72,15 25,27 0,12 0,02 0,08 0 0 0,03 0,01 0,02 0,01 0 0 0,01 0 0,02 0 0,36 1,92
м. Севастополь 6,76 90,56 0,17 0,02 0,11 0,01 0,25 0,06 0 0,01 0 0 0 0 0 0 0 0,87 1,18


Мовна динаміка в 2001—2011 рр.[ред. | ред. код]

Зведена таблиця опитувань
(результати подано у відсотках)
Пропоновані питання Варіанти відповідей 1994[11] 1995[11] 1996[11] 1997[11] 1998[11] 1999[11] 2000[11] 2001[12][11] 2002[13][14] 2005[15] 2006[11] 2007[11] 2008[16] 2011[17] 2012[18][19] 2013[20]
Рідна мова українська × × × × × × × 67,5 % 65,4 % 64,3 % × × × × 50,0 % 62,0 % 56,0 %
російська × × × × × × × 29,6 % 33,3 % 34,4 % × × × × 29,0 % 36,0 % 40,0 %
інша × × × × × × × 2,9 % 1,3 % 1,5 % × × × × 1,0 %[21] 2,0 % 3,0 %
Мова спілкування
(в родині / вдома) 		українська 36,7 % 31,9 % 36,9 % 38,2 % 37,6 % 36,3 % 39,1 % 36,9 % 37,5 % 41,8 % 43,7 % 37,5 % 45,0 % 47,0 % 45,0 % 44,0 % ×
російська 32,4 % 32,8 % 33,1 % 34,5 % 33,4 % 33,6 % 36,0 % 36,7 % 42,2 % 36,4 % 47,2 % 42,3 % 38,0 % 37,0 % 39,0 % 35,0 % ×
обидві 29,4 % 34,5 % 29,6 % 26,8 % 28,4 % 29,0 % 24,8 % 25,8 % 19,8 % 21,6 % 7,8 % 19,7 % 17,0 % 15,0 % 15,0 % 20,0 % ×
іншою 0,7 % 0,9 % 0,4 % 0,6 % 0,5 % 1,1 % 0,2 % 0,6 % 0,5 % × 0,4 % 0,1 % × × × 1,0 % ×
Мова спілкування
(на роботі / за місцем навчання) 		українська × × × × × × × × 34,0 % × 37,7 % 34,4 % 39,0 % 45,0 % × 42,0 % ×
російська × × × × × × × × 38,5 % × 50,0 % 48,0 % 39,0 % 35,0 % × 36,0 % ×
обидві × × × × × × × × 19,5 % × 12,1 % 17,1 % 22,0 % 18,0 % × 21,0 % ×
іншою × × × × × × × × 0,6 % × 0,3 % 0,9 % × × × 1,0 % ×
Державна мова українська × × × × × × × × × × × 36,6 % × 48,0 % 46,0 % 46,0 % 19,0 %
українська, в окремих регіонах
- офіційні мови 		× × × × × × × × × × × 27,1 % × × × × 47,0 %
українська і російська × × × × × × × × × × × 31,4 % × 49,0 % 45,0 % 47,0 % 28,0 %

Опитування центру Разумкова (2002)[ред. | ред. код]

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 16 по 24 грудня 2002 року в усіх регіонах України. Опитано 2010 респондентів віком від 18 років у 123 населених пунктах, включаючи села, селища міського типу, малі, середні та великі міста. Похибка вибірки — 2,3 %.

Опитування Інституту соціології НАН України (2005)[ред. | ред. код]

Як показало всеукраїнське опитування Інституту соціології НАН України, у 2005 році:

  • українську мову вважали рідною лише 64,3 % населення,
  • російську 34,4 %,
  • іншу — 1,5 %;

мовою спілкування дорослого населення в родинній сфері були:

  • переважно українська — 41,8 %,
  • переважно російська — 36,4 %,
  • обидві мови (залежно від обставин) — 21,6 %.

Опитування Research & Branding Group (2011)[ред. | ред. код]

Збір інформації проводився методом особистого інтерв'ю в 24-х областях України і АР Крим у період з 12 — 22 серпня 2011 року. Респонденти відбиралися за квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення країни за місцем проживання (область), статтю і віком. Обсяг вибіркової сукупності склав 2075 осіб. Очікувана середня помилка вибірки складає + -2,2 %.

Опитування центру Разумкова (2017)[ред. | ред. код]

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова 3 — 9 березня 2017 року в усіх регіонах України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2 016 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3 %. Згідно з результатами соціологічного дослідження, понад дві третини (68 %) опитаних вважають рідною мовою українську, 14 % – російську, 17 % – і українську, і російську однаковою мірою, 0,7 % – інші мови[22].

Українська[ред. | ред. код]

Докладніше: Українська мова в Україні
Українська мова як рідна в Україні по областях за переписом 2001.

Державною мовою України є українська. Згідно з переписом населення 2001 року її вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними перепису 1989 року. 29,6 % населення визначили рідною російську мову.

Вільне володіння українською мовою у 2001 р. задекларували 42 374 848 мешканців України (87,8 % населення), в тому числі 97 % українців, 95 % поляків, понад 60 % євреїв, білорусів та циган, понад 50 % росіян, греків, молдован та вірмен. Найнижчий рівень володіння українською був зафіксований серед кримських татар (20 %), болгар (42 %) та румунів (44 %).

Українська мова більш поширена в центральній частині, на півночі та заході країни, російська — на півдні та сході, де існування української у великих містах, на жаль, часто обмежено лиш державними установами, і вона повноцінно функціонує лиш у сільській місцевості.

Станом на 2002 р., українську як мову, якій надається перевага в спілкуванні (на відміну від української як рідної мови) було визначено лише 43,9 % населення держави (дані Києво-Могилянської академії). Найбільші розбіжності між цими двома поняттями спостерігаються на сході, півдні та в Києві, де рідною українську мову вважають від 40 до 60 %, але надають їй перевагу як мові спілкування лише 10-25 %. Така ситуація пояснюється тривалим домінуванням у цих районах саме російської мови в найавторитетніших сферах застосування: освіта, наука, право, влада, церква. Водночас, наявність сучасної переважно української самоідентификації громадян в цих регіонах свідчить про реальну можливість «українізації українців» — тобто непримусового повернення українців в лоно рідної культури та мови.

Вивчення поширення і діалектів української мови дозволяють зробити висновок, що сучасна мова знаходиться на етапі свого відновлення як загальнонаціональної. Дві найхарактерніші риси мовної політики:

  1. Поширення викладання української в навчальних закладах, що спрямовано на створення покоління з орієнтацією на національну культуру (частка українськомовних шкіл зросла з 47,4 % у 1989 р. до 74,9 % у 2004 р., дані Міністерство освіти і науки України).
  2. Пришвидчений розвиток літературної мови за рахунок повернення раніш вилучених (але не застарілих) слів (летовище) або слів регіонального походження (як східного так і західного) (наживо, хода, гелікоптер, сапетка), розвитку фахової української термінології — в економіці, техніці, медицині, гірничій справі тощо.

Російська[ред. | ред. код]

Кримськотатарська[ред. | ред. код]

Угорська[ред. | ред. код]

Молдовська[ред. | ред. код]

Румунська[ред. | ред. код]

Болгарська[ред. | ред. код]

Польська[ред. | ред. код]

Білоруська[ред. | ред. код]

Переписи та соціологічні опитування[ред. | ред. код]

Найпоширеніші рідні мови в Українській РСР за даними перепису 1926 року
Рідна мова населення України за переписами[23][24]
рік перепису українська російська інші
1897 / 1900  70,7 %  9,6 %  19,7 %
1920 / 1926  71,3 %  11,9 %  16,8 %
1959  73,0 %  24,3 %  2,7 %
1970  69,4 %  28,1 %  2,5 %
1979  66,4 %  31,3 %  2,3 %
1989  64,7 %  32,8 %  2,5 %
2001  67,5 %  29,6 %  2,9 %

Вільне володіння мовами серед представників різних національностей за даними перепису населення 2001 року[25][26]

чисельність мовою своєї
національності 		українською російською
українці 37 541 693 96,8 % - 58,1 %
росіяни 8 334 141 98,9 % 58,8 % -
білоруси 275 763 31,7 % 64,3 % 85,8 %
молдовани 258 619 78,9 % 50,7 % 71,1 %
кримські татари 248 193 94,9 % 19,6 % 85,9 %
болгари 204 574 76,0 % 42,2 % 89,7 %
угорці 156 566 97,5 % 49,1 % 31,7 %
румуни 150 989 94,5 % 43,9 % 45,5 %
поляки 144 130 27,6 % 94,6 % 54,7 %
євреї 103 591 7,6 % 77,2 % 95,3 %
вірмени 99 894 64,6 % 50,0 % 87,7 %
греки 91 548 23,4 % 57,5 % 97,5 %
татари 73 304 50,1 % 46,7 % 93,3 %
цигани 47 587 53,5 % 60,8 % 47,0 %
азербайджанці 45 176 65,4 % 44,4 % 84,9 %
  • За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українську мову вважали рідною 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6 % населення, в порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,2 %. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 % і становила 2,9 %.[27]
  • Хоча згідно зі Всеукраїнським переписом населення 2001 р. українську мову вважають рідною 67,5 % населення України, російську — 29,6 %.[2] спілкуються українською мовою станом на серпень 2011 р. приблизно 53 % громадян України, російською — 45 %,[3] хоча існують й інші цифри.[4]
  • Центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова з 16 по 25 червня 2012 року провів опитування (опитано 2009 осіб старших 18 років, що мешкають в усіх областях Україні, статистична похибка не перевищує 2,3 %), згідно з яким 43,6 % респондентів виступають за те, щоб українська мова була єдиною державною, 23,9 % респондентів вважають за необхідне зробити російську другою державною мовою, 25 % — за надання російській мові офіційного статусу в деяких регіонах, а 2 % виступають за російську мову як єдину державну в Україні.[28]

Рідні мови за переписом 2001 р.[29]

українська російська кримськотатарська молдовська угорська румунська болгарська інша
Україна 67,5 29,6 0,5 0,4 0,3 0,3 0,3 0,7
Автономна Республіка Крим 10,0 76,6 11,3 0,1 1,7
Вінницька область 94,8 4,7 0,1 0,2
Волинська область 97,3 2,5 0,2
Дніпропетровська область 67,0 31,9 0,1 0,7
Донецька область 24,1 74,9 0,8
Житомирська область 93,0 6,6 0,1 0,4
Закарпатська область 81,0 2,9 12,7 2,6 0,9
Запорізька область 50,2 48,2 0,5 1,1
Івано-Франківська область 97,8 1,8 0,2
Київська область 92,3 7,2 0,5
Кіровоградська область 88,9 10,0 0,4 0,1 0,6
Луганська область 30,0 68,8 0,6
Львівська область 95,3 3,8 0,6
Миколаївська область 69,2 29,3 0,6 0,1 0,7
Одеська область 46,3 42,0 3,8 4,9 1,8
Полтавська область 90,0 9,5 0,1 0,5
Рівненська область 97,0 2,7 0,3
Сумська область 83,3 15,5 0,4
Тернопільська область 98,3 1,2 0,2
Харківська область 53,8 44,3 0,9
Херсонська область 73,2 24,9 0,1 0,2 1,6
Хмельницька область 95,2 4,1 0,1 0,6
Черкаська область 92,5 6,7 0,1 0,4
Чернівецька область 75,6 5,3 6,8 11,9 0,4
Чернігівська область 89,1 10,3 0,0 0,4
м. Київ 72,2 25,3 0,7
м. Севастополь 6,8 90,6 0,3 0,1 1,2

Шкільна освіта різними мовами[ред. | ред. код]

У 2008/2009 навчальному році в Україні провадилося вивчення як української та іноземних, так само й мов одинадцяти національних меншин та корінних народів: болгарської, гагаузької, гебрейської та їдишу, кримськотатарської, молдовської, російської, новогрецької, польської, румунської, словацької, угорської.[30] Випускники мали можливість скласти ЗНО однією з семи мов: українською, кримськотатарською, російською, молдовською, польською, румунською чи угорською.

Мова Кількість закладів з навчанням цією мовою Навчальний процес цією мовою, учнів Вивчають мову як предмет Вивчають факультативно або в гуртках Спільний відсоток до загальної кількості учнів (4 438 383) Відсоток відповідного етносу за Переписом-2001
Болгарська — 80 9592 1275 0,25 % 0,42 %
Гагаузька — — 1400 — 0,03 % 0,07 %
Гебрейська та їдиш — — 1292 114 0,03 % 0,21 %
Кримськотатарська 15 484 17725 5153 0,53 % 0,51 %
Молдовська 6 4756 1590 434 0,15 % 0,53 %
Російська 1199 779423 1292518 165544 50,41 % 17,20 %
Новогрецька — — 3073 248 0,07 % 0,19 %
Польська 5 1389 6889 4443 0,29 % 0,30 %
Румунська 89 21671 683 — 0,51 % 0,31 %
Словацька — 79 224 202 0,011 % 0,013 %
Угорська 66 16407 1337 278 0,41 % 0,32 %

У 2008/2009 навчальному році в Україні функціонувало 20 045 загальноосвітніх навчальних закладів, в яких навчалося 4 438 383 учні. Серед яких:

  • 1 199 загальноосвітніх навчальних закладів — із навчанням російською мовою: в них здобувають освіту 403 719 учнів, та
  • 1 628 шкіл — із навчанням українською і російською мовами (російською мовою навчаються 368 594 учні).

Працюють також школи з навчанням трьома мовами (українською, російською та кримсько-татарською; українською, російською та румунською; українською, російською та болгарською; українською, російською та молдовською).

Загалом, у загальноосвітніх навчальних закладах України російською мовою навчаються 779 423 учні. Крім того, російську мову як предмет вивчають 1 292 518 учнів, а як факультатив або в гуртках — 165 544 учні.

Таким чином, кількість російських шкіл в Україні становить 5,9 % від загальної їх кількості (для порівняння, у 1991/1992 році їх було 3 364, що становило 15,9 % від загальної кількості).

Розподіл учнів України за класами за мовами навчання (2003/2004 н.р.)[31]
Українська Російська Румунська Угорська Молдовська Кримськотатарська Польська
Всього  75,05 %  23,89 %  0,47 %  0,35 %  0,11 %  0,10 %  0,02 %
1 клас  81,04 %  17,78 %  0,54 %  0,37 %  0,11 %  0,12 %  0,03 %
2 клас  79,95 %  18,87 %  0,52 %  0,39 %  0,11 %  0,13 %  0,03 %
3 клас  78,26 %  20,63 %  0,53 %  0,32 %  0,10 %  0,13 %  0,03 %
4 клас  86,30 %  12,22 %  0,58 %  0,62 %  0,21 %  0,04 %  0,04 %
5 клас  76,21 %  22,17 %  0,51 %  0,36 %  0,13 %  0,09 %  0,03 %
6 клас  75,73 %  23,28 %  0,39 %  0,36 %  0,12 %  0,08 %  0,02 %
7 клас  74,09 %  24,90 %  0,45 %  0,34 %  0,10 %  0,09 %  0,02 %
8 клас  72,81 %  26,16 %  0,49 %  0,32 %  0,10 %  0,09 %  0,02 %
9 клас  69,23 %  29,83 %  0,43 %  0,31 %  0,09 %  0,09 %  0,01 %
10 клас  69,25 %  29,81 %  0,44 %  0,25 %  0,09 %  0,14 %  0,02 %
11 клас  68,51 %  30,64 %  0,36 %  0,26 %  0,10 %  0,11 %  0,02 %


Динаміка частки учнів у школах з українською мовою викладання у 1991/1992 — 1998/1999 навчальних роках в регіонах України:[32]

1991 1992 1994 1996 1998
Автономна республіка Крим 0,1 % 0,1 % 0,5 %
Вінницька область 81,3 % 83,8 % 89,9 % 93,0 % 96,0 %
Волинська область 94,6 % 95,6 % 97,3 % 98,0 % 99,0 %
Дніпропетровська область 31,1 % 32,6 % 41,8 % 50,0 % 59,0 %
Донецька область 3,3 % 3,9 % 5,4 % 7,0 % 10,0 %
Житомирська область 76,7 % 79,1 % 85,1 % 89,0 % 93,0 %
Закарпатська область 81,7 % 82,4 % 83,8 % 85,0 % 85,0 %
Запорізька область 22,7 % 24,9 % 29,8 % 33,0 % 38,0 %
Івано-Франківська область 96,0 % 96,7 % 97,7 % 99,0 % 99,0 %
Київська область 84,6 % 86,7 % 91,1 % 93,0 % 95,0 %
м.Київ 30,9 % 41,7 % 63,4 % 76,0 % 87,0 %
Кіровоградська область 62,2 % 65,3 % 72,0 % 78,0 % 84,0 %
Луганська область 6,7 % 7,3 % 8,7 % 10,0 % 13,0 %
Львівська область 91,8 % 93,6 % 95,4 % 97,0 % 98,0 %
Миколаївська область 43,5 % 46,1 % 53,3 % 59,0 % 66,0 %
Одеська область 24,5 % 27,4 % 30,0 % 33,0 % 37,0 %
Полтавська область 74,3 % 74,4 % 80,6 % 85,0 % 89,0 %
Рівненська область 93,6 % 96,6 % 98,4 % 99,0 % 99,5 %
Сумська область 48,5 % 49,0 % 59,7 % 67,0 % 76,0 %
Тернопільська область 97,6 % 98,0 % 98,7 % 99,0 % 99,5 %
Харківська область 28,0 % 30,6 % 35,2 % 39,0 % 47,0 %
Херсонська область 51,7 % 56,2 % 59,9 % 65,0 % 70,0 %
Хмельницька область 81,5 % 84,1 % 89,6 % 94,0 % 97,0 %
Черкаська область 75,8 % 78,3 % 83,8 % 88,0 % 92,0 %
Чернівецька область 67,7 % 70,5 % 77,4 % 80,0 % 80,0 %
Чернігівська область 67,1 % 70,3 % 78,0 % 83,0 % 89,0 %
Україна 49,3 % 51,4 % 56,5 % 60,0 % 65,0 %

В Україні функціонує 711 державних професійно-технічних закладів освіти. У 35 закладах викладання всіх предметів проводиться російською мовою. Кількість учнів, які навчаються російською мовою, становить 51,4 тисячі осіб, або 12,5 % від загальної кількості учнів. Усі предмети викладаються російською мовою в Автономній Республіці Крим — у 29 професійно-технічних навчальних закладах, а в Севастополі — у 6 таких закладах. Частково російською мовою викладаються предмети в деяких закладах Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Одеської, Харківської областей.

Вищі навчальні заклади, які пропонують здобуття освіти російською мовою, розміщуються в основному в Луганську, Донецьку, Харкові, Дніпрі, Одесі та в Автономній Республіці Крим. У 2008/2009 році кількість студентів закладів першого-другого рівнів акредитації, які навчаються російською мовою, становила 45 907 (для порівняння: у 1999/2000 році їх було 123 560), а кількість студентів закладів третього-четвертого рівнів акредитації, які навчаються російською мовою, становила 280 767 (для порівняння, у 1999/2000 році їх було 395 605). Тобто 2009 року російською мовою загалом навчалося 326 674 студенти. Один із варіантів їх працевлаштування — педагогіка. Готують педагогів для шкіл із російською мовою викладання зараз 12 вищих навчальних закладів першого-другого рівнів акредитації та 34 вищих навчальних заклади третього-четвертого рівнів акредитації.[33]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 червня 2009. Процитовано 16 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 16 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 16 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ а б Українці перехотіли другу державну. Українська правда. 7 вересня 2011. Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 16 лютого 2023.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ http://www.rb.com.ua/eng/politics/research/2009/4689.html[недоступне посилання з червня 2019]
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 16 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року — Мовний склад населення України. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 7 березня 2008.
  9. ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою (0,1). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 18 березня 2022.
  10. ↑ Перепис 2001 р. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 18 березня 2022.
  11. ↑ а б в г д е ж и к л О. Вишняк. Мовна ситуація та статус мов в Україні: динаміка, проблеми, перспективи (соціологічний аналіз) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 серпня 2013. Процитовано 22 червня 2013.
  12. ↑ Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  13. ↑ Згідно з даними дослідження соціологічної служби Центру Разумкова з 16 по 24 грудня 2002 року. Більш детально тут.
  14. ↑ Етномовний чинник політичної ідентичності в Донбасі (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2021. Процитовано 22 червня 2013.
  15. ↑ опитування Інституту соціології НАН України
  16. ↑ Демоскоп: Русский язык на постсоветских просторах [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Українці перехотіли другу державну. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 12 вересня 2011.
  18. ↑ Соціологічна група «Рейтинг» Питання мови: результати останніх досліджень 2012 року [Архівовано 31 грудня 2012 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Research&Branding Group: Проект «Мови спілкування українців» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Київський міжнародний інститут соціології:Думки населення України щодо зовнішньої політики та мовного питання [Архівовано 24 травня 2013 у Wayback Machine.]
  21. ↑ і українська і російська - 20%
  22. ↑ Етнічна та мовна ідентичність [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Основні засади і шляхи формування спільної ідентичності громадян України. Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу 12 квітня 2017 р. / Центр Разумкова. – Київ, 2017. – С. 6.
  23. ↑ Р. Лозинський Тенденції мовної ситуації в Україні[недоступне посилання з червня 2019]
  24. ↑ В. М. Кабузан - Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века – 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса" - М., Наука, 2006 [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
  26. ↑ Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 12 березня 2013.
  27. ↑ Про кількість та склад населення України за підсумкамиВсеукраїнського перепису населення 2001 року. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 16 червня 2012.
  28. ↑ ZIK. «Більшість українців вважають „мовний“ закон передвиборчим кроком ПР, — опитування». Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 11 серпня 2012.
  29. ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 18 березня 2022.
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 20 серпня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 25 квітня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  32. ↑ «Статистичний щорічник України за 1998 рік» — К., 1999
  33. ↑ Дзеркало тижня № 30 (758) 15 — 21 серпня 2009. Українська діаспора: менталітет «в екзилі»? Автор: Ірина Кириченко. Архів оригіналу за 27 серпня 2009. Процитовано 5 вересня 2009.

Зовнішні ланки[ред. | ред. код]

Офіційні мови
Мови нацменшин
Жестові мови
Україна Україна в темах
Географія
Устрій
Історія
Символи
Державний лад
Оборона
Безпека
Економіка
Транспорт
і зв'язок
Соціум
Знання
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мови_в_Україні&oldid=42266378