Перевірена версія

Прапор України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Державний прапор України)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прапор України
Прапор України
Використання
Пропорції2:3
Затверджений28 січня 1992 року
ДизайнСиньо-жовтий біколор
Кольори
синій
жовтий
ТипДержавний
ПриналежністьУкраїна
CMNS: Прапор України у Вікісховищі

Держа́вний пра́пор Украї́ни — сучасний прапор України, стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3[1].

Синій і жовтий (золотий) кольори використовувалися на гербі Королівства Руського XIV століття. Вони також уживалися на гербах руських земель, князів, шляхти й міст середньовіччя й раннього нового часу.

Прапор України (1991—1992), пропорції 1:2
Марка Укрпошти «Перша річниця незалежності України. Державний Герб та Державний Прапор України». 1992 р.
Зчіпка «20 років із часу затвердження Державного Прапора України, Державного Герба України і Державного Гімну України» із 2 марок: «Державний Прапор України», «Державний Герб України». 2012 р.

Починаючи із XVI століття козаки Війська Запорозького використовували в невеликій кількості прапори-хоругви синьо-жовтих барв[2], а вже з 1710-х років синьо-жовті козацькі прапори почали переважати серед козацьких хоругов, такі прапори часто виготовляли із синього полотнища з нашитим на ньому лицарем у золотих або червоних шатах і золотим орнаментом та арматурою[3].

Синьо-жовтий прапор із червоним хрестом посередині з'являється у 1803 році як прапор Чорноморського козацького війська.

Сучасний синьо-жовтий прапор був уперше публічно зафіксований 25 червня 1848 року у Львові, який українці Королівства Галичини й Володимирії вивісили над Львівською ратушею як національний прапор. Саме після цього випадку синьо-жовтий стяг набував усе більшої популярності в українців, а після Революції 1905 року його почали використовувати й у Наддніпрянській Україні[4].

У 1917—1921 роках, під час Української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави.

У 1938—1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році — Української Держави.

Надалі, за радянських часів синьо-жовтий стяг використовувався підпільно, його використання в СРСР каралося ув'язненням на два роки.

1991 року, після розпаду СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни[5][6]. 23 серпня в Україні щорічно святкують День Державного прапора.

Стандартизація розміру й кольору

[ред. | ред. код]
Пропорції прапора
Схема Синій Жовтий
Pantone Pantone Coated 2935 C[7][8] Pantone Coated Yellow 012 C[7][9]
Lab 34,02, −2,19, −64,19[10] 85,29, 5,18, 109,8[10]
RAL 5005[11] 1023 Traffic yellow
RGB 0, 87, 183[8] 255, 215, 0[9]
CMYK 100, 52, 0, 0[8] 0, 2, 98, 0[9]
HEX #0057b8[8] #ffd700[9]
Websafe #0066cc #ffcc00
У Вікіджерелах є

Сучасний державний прапор України повинен мати співвідношення висоти до ширини 2:3 і дві смуги однакової ширини. Прапори флоту мають подібне співвідношення розміру (2:3). При вертикальному розміщенні прапора першою (лівою для глядача) іде синя смуга, а потім жовта[12]. Синій колір (а не блакитний) обрано передусім із практичних міркувань: блакитні прапори швидко вигорають на сонці[13]

Порядок смуг

[ред. | ред. код]
Плакат 1917 р. «Своїй хаті своя правда і сила, і воля»

За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений, хоча переважно використовували варіант із верхньою блакитною смугою, а з жовтою внизу. На початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга законодавчо фіксувалася як блакитна чи синя[14][15][16][17].

Жовто-блакитний прапор на плакаті УНР (1917)

За часів Гетьманату Павла Скоропадського 1918 року порядок кольорів не зазнав змін[14]. Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів».

Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена в листопаді 1918 року, але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна»[18].

Після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920 верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою.

Проєкт прапора Української Держави з гербом (1918)

Після поразки українських визвольних змагань на Західній Україні певну плутанину спричинив своїми публікаціями Т. Скотинський, який наполягав на зміні порядку смуг, апелюючи до німецьких «геральдичних правил». Це спричинило непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого й жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного встановлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.

Карпатська Україна в березні 1939 року ухвалила такий же порядок смуг — синя над жовтою[19]. Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941 року з ініціативи ОУН(б). Натомість протилежний порядок смуг використовували структури, ініційовані ОУН(м), у тому числі й адміністрація окупованих територій на сході[20], а також і Українське Визвольне Військо (УВВ)[21].

Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно ухвалено в незалежній Україні 28 січня 1992 року.

В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі, закликаючи «перевернути» його (див. статтю Міфи про жовто-блакитний прапор України). Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Євромайдану, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори. Основними аргументами прихильників цієї ідеї є посилання на перший прапор УНР (як було сказано, протягом 1917 року порядок кольорів на прапорі не був усталений), на «геральдичні правила», а також езотеричні ідеї, які до становлення прапора не мають жодного стосунку[14][22]. У відповідь на це в серпні 2014 року історики-дослідники цієї теми й низка інших науковців опублікували відкритого листа з осудом подібних дій, указавши їхню безпідставність і назвавши «провокаціями»[23][24].

Тлумачення

[ред. | ред. код]

Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави.[джерело?].

Існує популярне тлумачення, за яким синій колір символізує небо (що збігається з традиційним тлумаченням геральдичних кольорів), а жовтий — пшеничне колосся.[14][25] Саме таке пояснення й сприяло поширенню прапора в Наддніпрянщині на початку XX ст.[джерело?]

Історія

[ред. | ред. код]

Київська Русь

[ред. | ред. код]

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.

Галицько-волинське князівство

[ред. | ред. код]
Прапор Королівства Руського

Польсько-литовська доба

[ред. | ред. код]

На зламі XIII—XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш уживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, зрідка жовтий. Були й кольорові сполучення. Найуживанішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила й княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний із золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна із золотим левом.

Прапор Великого князівства Литовського в XV столітті був червоний із золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний із зображенням білого лицаря на такому ж коні із золотою упряжкою, з мечем у правій руці й із блакитним щитом із подвійним золотим хрестом на лівому плечі.

1410 року руські війська брали участь у битві під Грюнвальдом на боці Королівства Польського і Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти свого давнішнього союзника часів Галицько-Волинського князівства — Тевтонського ордену. Польський хроніст Ян Длугош залишив опис хоругов військ із руських земель, які з'явилися на рать із хрестоносцями.

Козацька доба

[ред. | ред. код]
Докладніше: Козацькі прапори
Прапор Гетьманщини
Козацький прапор
Прапор Сенчанської сотні Лубенського полку

За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний колір прапору, так званий малиновий (буро-червоний). Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські хоругви: перша — червона із зображенням білого Архістратига Михаїла й друга — із зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий.

Особистий прапор Богдана Хмельницького був із традиційними козацькими символами — зірками й срібним хрестом над півмісяцем — символу перемоги християнства над ісламом, що використовувався у Європі від 1572 року опісля битви при Лепанто[26]. На прапорі присутня абревіатура Б. ХГ. В. З. Е. К. МЛС. — Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького, його королівської милості.

Загальний військовий прапор Війська Запорозького часів Хмельниччини, що був дарований козакам королем Яном Казиміром, був червоного кольору з Архістратигом Михаїлом, що попирає списом змія з одного боку, і коронованим білим орлом із двома православними хрестами з другого.

Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища із золотими чи жовтими зображеннями гербів і частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних хоругов і знамен була національною емблемою із зображенням козака із самопалом у золотому чи жовтому щитовому полі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з установленим зображенням. Великий прапор Запорозької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові із зображенням Архістратига Михаїла чи білого хреста й жовто-блакитні. Запорожжя дало також початок українському морському прапорництву. Хоругва для морських походів була біла із зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини й приєднанням Центральної та Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.

  • Корогва Хмельницького з архангелом Михаїлом
    Корогва Хмельницького з архангелом Михаїлом
  • Прапор Хмельницького з символом надії
    Прапор Хмельницького з символом надії
  • Козацькі прапори 1651 року
    Козацькі прапори 1651 року
  • Велика корогва Війська Запорозького Низового
    Велика корогва Війська Запорозького Низового
  • Прапор Чорноморського козацького війська 1803 року
    Прапор Чорноморського козацького війська 1803 року

Збереглося три гетьманські прапори: Богдана Хмельницького — у Стокгольмі (Військовий музей), Данила Апостола — у Москві (Збройова палата Московського Кремля) й Івана Мазепи — у Харкові (Харківський історичний музей). Прапор гетьмана Мазепи був пошитий із білої та жовтої шовкової тканини — камки — й пофарбований і позолочений з обох боків. У центрі полотнища зображений двоголовий орел із символами влади в кігтях і гербом на грудях: у щиті вершник, що списом б'є змія. Поруч намальовано три картуші з різними текстами. Посередині верхньої ділянки видніється напівпостать Ісуса Христа. Цей прапор почали виготовляти в 1686 році для гетьмана Івана Самойловича, але поки тривала робота, його було усунуто від влади, і в 1688 році штандарт передали гетьману Івану Мазепі.

Після ліквідації російською імператрицею Катериною II Війська Запорозького й Січі в 1775 році, із частини українських запорожців було утворено 1787 року Чорноморське козацьке військо, яке з 1860 року склало основу Кубанського козацтва. 27 лютого 1788 року ліквідаторка Січі жалувала чорноморцям двостороннє військове знамено з російським орлом і андріївською зіркою і 7 курінних значків. Пізніше, 24 лютого й 30 березня 1803 року, військо отримало від Олександра І 2 нових блакитно-помаранчевих знамена.

Імперська доба

[ред. | ред. код]
Докладніше: Прапор Галичини та Володимирії
Малюнок польської артистки та художниці Целіни Домініковської. Зображається вивішування руського (українського) та польського стягів над Львівською ратушею у 1848 році.

Під час революційної «Весни народів» 1848 року Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Королівства Руського (Галицько-Волинської держави) XIII—XIV століття із зображенням золотого лева, що спинається на скелю в синьому полі, а як національні прапори широко вживаються стяги з поєднанням синього й жовтого кольорів. На початку XX століття, під упливом поширеної в Німеччині практики для створення місцевих прапорів (згідно з якими кольором верхньої смуги на прапорі є колір основної гербової фігури), певного поширення набув жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта). Тому до початку 1918 року вживалися обидва варіанти прапорів[14]. Уперше український синьо-жовтий прапор було вивішено над Львівською ратушею рано вранці 25 червня 1848 року[27][28]. Майорів український національний стяг на ратуші недовго, усього лише кілька днів.

19 жовтня 1848 року відбувся перший з'їзд українських вчених у Львові (Собор руських учених). Ось як описує тлумачення кольорів прапора Яків Головацький:[29]

«Синій колір, як чисте небо південної Русі, ясний, погідливий, як душа щирого не скаженного Русина, зображав мир і спокій, якого до розвитку нашого народного потреба. Золотий колір, як ті зірниці на яснім небі, зображали ясне світло, до якого нам прагнути належить.»
Хлопець разом із паломницьким прапором «Руського паломництва до Святої землі», 1906 рік

Саме ж зібрання проходило в приміщенні прикрашеними синьо-жовтими прапорами:

«Під образом державного монарха спочило дві, хоругви синьо-жовті… вікна і стовпи прикрашені були народними барвами – при цих останніх стриміли по парі прапорів теж синьо-жовтих барв…»

Надалі синьо-жовті й жовто-блакитні прапори використовувались у Львові на прийомах державних діячів, як, наприклад, Імператора Франца Йосифа I в 1851[30] й 1880 роках. У цей час підкарпатські русини, як тоді називалися галицькі українці, уже визнавали синьо-жовті кольори своїми національними барвами, що підтверджується збереженими історичними писемними згадками. У кінці XIX століття на державні й національні свята львівські міщани привселюдно використовували національні прапори в синьо-жовтих барвах. Про це ж свідчить старовинна галицька колядка[31][32]:

«Україно – ненька,
Як зоря Різдвяна,
Чорний кожух, сива шапка,
Синьо–жовта фана».

Починаючи з 5 травня 1900 року в Галичині під синьо-жовтим прапором розпочинає діяльність українське спортивно-пожежно-руханкове товариство «Січ»[33].

Поступово поняття про синьо-жовтий український прапор поширюється на закарпатські землі, а з початком масової еміграції українців у кінці XIX століття за океан — і на поселення в Америці. На українських землях, що входили до складу Російської імперії, де українофільський рух уважався царським режимом як ворожий і переслідувався, національні кольори почали утверджуватися лише після Революції 1905 року в середовищі свідоміших верств населення[34].

Подальша публічна дискусія на цю тему на сторінках львівських і київських часописів у 1911—1912 роках довела історичну традицію синьої та жовтої барв не лише в Галичині, але й на Наддніпрянщині.

Доба визвольних змагань

[ред. | ред. код]
Солдати Української Галицької армії з синьо-жовтим прапором (синій колір на чорно-білих фото з поч. XX ст. відображався світлішим від жовтого)[37].
Прапор другої піхотної повстанської армії України/Махновщини

Уперше після Лютневої революції 1917 року українські синьо-жовті прапори публічно з'явилися в Києві[38], Одесі[39] й Харкові[40] 16 березня[41] 1917 року.

17 березня[42] 1917 року було оголошено про організацію Української Центральної Ради, що мала перетворитися на орган тимчасового державного правління незалежної України, з цього часу в Києві починають публічно на державному рівні з'являтися українські синьо-жовті прапори.

25 березня[43] 1917 року в Петрограді відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді, які використовували синьо-жовті українські прапори[44].

26 березня[45] 1917 року над будівлею Педагогічного музею в Києві Центральна Рада здійняла український жовто-блакитний прапор. Прапор мав вітати Михайла Грушевського, який повертався в столицю з російського заслання[46].

29 березня[47] 1917 року вже в Києві проведено «свято свободи», на якому українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами, а ще через три дні понад 100-тисячна маніфестація стала кульмінацією відродження українського життя в Києві. У цьому заході 1 квітня[48] 1917 року «прапорів було більше ніж 320 самих національних та понад десять червоних, робітничих, з українськими написами про міжнародну солідарність робітничої кляси». Це було перше масове використання українських прапорів в Україні.[49]

Протягом наступних тижнів відбулися маніфестації та інші заходи під українськими прапорами в багатьох інших містах України, зокрема в Харкові, Катеринославі (1 травня[50]), Чернігові (31 березня[51]), Полтаві, Сімферополі, Севастополі (7 квітня[52]), Одесі. Процес українського національного відродження охопив не лише етнічні території, але й регіони центральної Росії, Сибіру, Туркестану, Далекого Сходу й інші землі — скрізь, куди доля завела українських поселенців, репресованих або військовополонених. Українці виходили на площі із синьо жовтими прапорами.

27 січня 1918 року Українська Центральна Рада затвердила проєкт українського морського прапора, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг: угорі блакитна, унизу жовта; на верхній — золотий знак князя Володимира — Тризуб із хрестом угорі)[15][16][17][53].

За гетьмана Скоропадського порядок кольорів на прапорі не змінюється — блакитна смуга вгорі, жовта — унизу.

13 листопада 1918 року був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки.

У 1919 році ухвалено синьо-жовті прапори для підрозділів Дієвої Армії УНР[54] та Української Галицької армії[55].

15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг. Однак у 1930-х у Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого й жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо (блакитно)-жовтий.

23 лютого[56] 1919 року кубанською Радою разом з останньою державною символікою був затверджений синьо-малиново-зелений державний прапор. Ширина двох його крайніх смуг дорівнювала ширині середньої смуги (кожна крайня — 1/4 ширину прапора, середня — 1/2). Є версія, що допускалося використання прапора, у якому ширина кожної смуги дорівнювала 1/3 ширини середньої (кожна крайня — 1/5 ширини прапора, середня — 3/5), або ж прапора, де всі три смуги були рівновеликими, проте офіційних даних про подібні модифікації прапора немає.

Значення кольорів прапора та їхнього розташування не були закріплені документально. Проте існують різні неофіційні версії значень символіки кубанського прапора. За однією з них, малиновий колір символізував козаків-чорноморців, нащадків запорожців, синій — козаків-лінійців, спадкоємців донців, зелений — адигів (або всіх горців-мусульман). За іншою версією малиновий колір символізував усіх казаків Кубані, нащадків як запорожців, так і донців, синій — іногороднє (некозаче) населення («гамселів»), зелений — адигів (або всіх горців-мусульман).

Розташування кольорів, за неофіційними даними, теж несло в собі символізм. За однією з версій, малинова смуга в центрі символізувала «центральне», державотворче населення Кубані — казаків-черноморців (або всіх козаків Кубані), зелена знизу символізувала автохтонне населення Кубані — адигів, синя зверху символізувала «пізніше» (полярне «початковому») останнє населення Кубані. Усі кольори разом символізували єдиний «народ Кубані», що створює кубанську державу.

Кольори й дизайн прапора Кубанської народної республіки використані в прапорі сучасного Краснодарського краю.

Доба радянської окупації

[ред. | ред. код]
Докладніше: Прапор Української РСР
Агітаційний плакат 1919 року

Першим прапором УРСР, за керування Леніна, став червоний стяг із жовто-блакитним прапором у верхньому лівому куті. Та в 1919 році, з ідеологічних міркувань, прапор УСРР став мати тільки червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.[60]

Перший офіційно затверджений прапор УСРР (ухвалений на III Всеукраїнському з'їзді рад у березні 1919 р., коли було ухвалено першу конституцію УСРР) був червоний із золотими ініціалами «УРСР» у горішньому червоному накутнику із золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УРСР». 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила стяг із горизонтально розташованими смугами: верхньою — червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньою — лазурного кольору із зображенням у верхній частині золотих серпа й молота й над ними — червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Торговим, морським і військовим прапором УСРР (ст. 35 Конституції 1919 року) стало червоне полотнище з написом у кантоні золотими літерами: «Українська Соціалістична Радянська Республіка» чи абревіатурою «УСРР». Відомі кілька варіантів назви українською (або російською) мовами, що відмінні правописом.

Інші визвольні змагання

[ред. | ред. код]
Проєкт державного прапору Миколи Битинського[61]
Державні Корогви й Штандарти Миколи Битинського[61]

Молдавська АРСР у складі України

[ред. | ред. код]
  • Прапор Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (1925—1932)
    Прапор Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (1925—1932)
  • Прапор Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (1937—1938)
    Прапор Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (1937—1938)
  • Прапор Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (1938—1940)
    Прапор Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (1938—1940)

2 лютого 1932 року Бюро Молдавського обкому КП (б) України ухвалив постанову про переведення молдавської мови на латинську графіку. Найімовірніше, зміни торкнулися й прапора республіки. Абревіатура на прапорі отримала вигляд: «R.A.S.S.M.». Законодавчих актів, що стосуються змін у гербі й прапорі, а також зображень цих символів, поки не виявлено[62].

Вивішування синьо-жовтого прапора в радянську добу (1950—1980-ті роки)

[ред. | ред. код]
Прапор, установлений Г. Москаленком і В. Куксою в ніч проти 1 травня 1966 року над будівлею КІНГ. Напис на полотнищі: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ ».

У радянську добу зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, а поява українського прапора в громадських місцях розцінювалася як надзвичайна подія. Органи безпеки докладали всіх зусиль, аби виявити й покарати «антирадянські елементи». Патріотів за такі дії засуджували на два роки позбавлення волі[63]. У 1950—1980-х роках органи КДБ регулярно повідомляли про вивішування стяга в населених пунктах України[64]:

Прапор у діаспорі

[ред. | ред. код]
Прапор українців-русинів Югославії
Д. Мигаль з українським прапором на полі під час гри збірних НДР і СРСР. Монреаль, 1976

Національна символіка в діаспорі з'явилася з початком масової еміграції українців наприкінці XIX ст. до США, Канади й інших країн. Емігранти у виданнях і на урочистостях постійно використовували тризуб і синьо-жовтий прапор.

22 січня, у День соборности України, на ратуші Оттави щорічно протягом 1966—1974 років вивішувався синьо-жовтий прапор. Теж саме практикувалося в Торонто й Вінніпезі. Лише 1974 року мер канадської столиці заборонив ці заходи, посилаючись на вказівку міністра закордонних справ Канади. Проте в березні 1974 року в парламенті Канади розглянули питання законності вивішування прапорів національних меншин на будівлях державних закладів. Зрештою можливість розв'язувати це питання надали мерам міст. Радянські агенти через керівництво Товариства об'єднаних українських канадців намагалися натиснути на мерів Оттави, Торонто й Вінніпега й заборонити в майбутньому вивішувати українські прапори на ратушах цих міст[74].

22 липня 1976 року в Монреалі на XXI Олімпійських іграх під час змагань гандбольних команд СРСР і Соціалістичної Республіки Румунія студент із Торонто Любомир Шух вимахував українським прапором, за що був видалений з арени. Речник Організаційного комітету Олімпійських ігор пояснив, що дії студента мали ознаки політичного протесту, а «потенційно небезпечний» прапор «міг призвести до заворушень»[75].

27 липня 1976 року так само у Монреалі під час півфіналу з футболу між збірними НДР і СРСР, у складі якої переважали гравці з київського «Динамо», 150 українців вивісили плакат із надписом: «Свобода Україні!» За матчем спостерігало від 50 до 57 тис. уболівальників і десятки тисяч телеглядачів. У другому таймі двадцятирічний Данило Мигаль із Тандер-Бея (Онтаріо) вибіг на поле у вишиванці й із синьо-жовтим прапором, вигукуючи слова «Свобода Україні!» й танцюючи гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону[76][77][78][79].

Час від часу в містах Канади й США на флагштоках українці офіційно здіймають прапор України, як наприклад, 21 серпня 2015 року на центральній площі Чикаго до Дня Незалежности України[80], у Воррені в березні 2015 року, під час російсько-української війни. 24 серпня 2016 року прапор підняли над меріями Оттави, Сан-Франциско й Філадельфією[81][82][83].

Сучасність (від 1989 року і дотепер)

[ред. | ред. код]
Прапор, який використовували активісти на Євромайдані.
Вертикальне розташування прапора у вигляді стяга (банера). Їх використання для закладів нічим не регламентовано[84]
Український прапор, унесений у сесійний зал Верховної Ради 24.08.1991. Музей ВРУ
Поширена асоціація прапора: стигле золоте колосся під блакитним небом

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х. 12 грудня 1989 року воно порушувалося на II З'їзді народних депутатів СРСР.

26 квітня 1989 року Юрко Волощак, активіст Товариства Лева вперше в Україні підняв національний прапор на мітингу на честь річниці Чорнобильської катастрофи на пл. Ринок у Львові[85]; пошила його художниця Галя Дмитришин, він був із нашитим золотим тризубом. Відразу після цього підняв прапор і хтось із членів Українського християнсько-демократичного фронту, керованого Петром Січком. Це був перший за радянських часів прецедент публічного підняття українського національного прапора в УРСР[86].

1 травня 1989 року Василь Рибак, член Хмельницької філії УГС[87] повісив синьо-жовтий прапор на даху 16-поверхівки в Хмельницькому, а потім майже через чотири місяці вдруге — 23 серпня, у день підписання Пакту Молотова — Рібентропа[88].

Синьо-жовтий прапор широко застосовувався в Києві при проведенні Установчого з'їзду Народного руху України, який відбувався з 8 по 10 вересня 1989 року[89].

З 17 по 24 вересня 1989 року прапор України неодноразово піднімали на фестивалі «Червона Рута» в Чернівцях. Чернівецькі міліціонери завзято кидалися на кожен такий прапор, намагаючись відібрати й пошматувати його[90].

Фани харківського «Металіста» з'явилися з жовто-блакитним прапором на стадіоні в Ленінграді 23 вересня 1989 року[91][92].

21 січня 1990 року під час акції «Живий ланцюг» до Дня соборности України вперше на території країни люди масово вийшли на вулиці із синьо-жовтими прапорами, які переважно самотужки шили вдома[93][94].

14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний прапор над будівлею міської ради. Це був перший прецедент публічного підняття українського національного прапора над офіційною радянською установою[86][95][96][97].

23 березня 1990 перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання ухвалила постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапора на будівлі міської ради поруч із державним прапором УРСР.

2 квітня 1990 року в Дрогобичі, за рішенням народних депутатів першої сесії двадцять першого скликання, було демонтовано радянський державний прапор і піднято український національний прапор над ратушею. Ця подія викликала шалений спротив тодішньої комуністичної влади. Рішення відразу було опротестовано прокурором міста Володимиром Гуком. Адже Дрогобич стало першим містом в Україні, де відбувся демонтаж символу радянської влади. Перший секретар міськкому компартії Олексій Радзієвський виступив перед депутатами із заявою, у якій було висловлено протест проти рішення сесії підняти на вежі Ратуші синьо-жовтий прапор, незважаючи на опротестування цього рішення прокурором міста[98].

3 квітня 1990 року Львівська міська рада прийняла ухвалу про використання синьо-жовтого прапора у Львові. Того ж дня він був установлений на вежі львівської ратуші[86].

У Вікіджерелах є
Зовнішні зображення
Картина «Державотворення» Олексія Кулакова
http://lib.rada.gov.ua/img/excursion/foto21.htm

8 квітня 1990 року депутати Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання ухвалили рішення про встановлення синьо-жовтих прапорів над міською і обласною радою. 15 квітня 1990 р. прапор замайорів в Івано-Франківську над ратушею — однією з найвищих споруд Івано-Франківська.

28 квітня 1990 року аналогічні рішення були ухвалені Львівською обласною Радою народних депутатів.

13 червня 1990 року — Житомир став першим за межами Галичини містом, де теж офіційно вивісили прапор[99].

24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор.

16 липня 1991 року на Святих Горах на Донбасі над Сіверським Дінцем активістами Донецької Крайової організації НРУ М. А. Тищенком та В. С. Білецьким було піднято синьо-жовтий прапор. У той же день представники Народного Руху України в Дніпрі біля театру імені Тараса Шевченка підняли 15-метрову щоглу із синьо-жовтим прапором. Аби захистити цей прапор, було вирішено організувати цілодобову охорону. Але 2 серпня за наказом міліції активістів побили, а прапор знищили.

З 19 серпня 1991 року, у ході Серпневого путчу, українські синьо-жовті прапори з'явилися під Білим домом у Москві. Один із кількасот українських активістів, що були на мітингу в Москві Георгій Лук'янчук розповідає, що їх пошили дружини, оскільки купити таку тканину тоді була велика проблема, жовту знайшли в Підмосков'ї, а синю везли з Азербайджану[100].

За офіційною версією, 23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів унесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком. Якраз до цієї події і прив'язаний Указ Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004. Цей прапор як реліквія урочисто зберігається під склом у музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність.

Проте учасники тих подій називають іншу дату внесення прапора до зали засідань. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року:

Лубківський Р. М.: «Шановні народні депутати, український народ! Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємося в лоно цивілізованих держав, опираючись на багатовікову традицію нашої державності – демократичної, миролюбивої і відкритої для всього світу. Виходячи з цієї традиції і з традиції пошани до національних святинь, а також традицій боротьби за незалежну Українську соборну демократичну державу, пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні і на куполі Верховної Ради України…

Чорновіл В. М.: «Шановні колеги! Я хочу запропонувати невеличке доповнення. Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради Росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом верховної Ради».[101]

Однак до зали внесли інший прапор, про що згадував народний депутат Микола Поровський:

«23 серпня, вранці, у будинку Спілки письменників зібралась Велика Рада Руху за участю всіх депутатів Народної Ради...

Напередодні я розіслав у всі краєві організації Руху телефонограму із наказом негайно організувати масовий приїзд до Києва під стіни Верховної Ради членів Руху та наших прихильників. Переважна більшість організацій наказ виконала. Поїздами і автобусами до Києва виїхали десятки тисяч маніфестантів.

Тож рано-вранці 24 серпня, я заїхав до Секретаріату, щоб пересвідчитись, чи підготовили прапори, транспаранти та гасла для маніфестантів і все інше необхідне згідно з розробленим планом цієї маніфестації. Віктор Бурлаков, який вже чотири дні днював і ночував у Секретаріаті, організовуючи акції спротиву ГКЧП, у залі засідань розгладжував праскою складки тканини величезного синьо-жовтого прапора. Це знамено пошили напередодні членкині жіночої громади Руху…

Від Софіївського майдану надійшла маніфестація, котра принесла під стіни Верховної Ради величезне полотнище синьо-жовтого прапора. На майдані його освятив єпископ УАПЦ Володимир (Романюк). Процесія передала прапор нам, народним депутатам.

Всі ми клякнули на коліна і поцілували край знамена. Я тримав правий край прапора, а протилежний його кінець ніс В’ячеслав Чорновіл. Ми рушили із знаменом до Верховної Ради».[102][103]

Мітинг Народного Руху України на честь підняття Національного Прапора над Київською міською радою, 24 липня 1990 р.

Отже, 24 серпня група депутатів занесла до сесійної зали прапор, розміром 8 × 4 метри, і накрила ним трибуну. Цей момент за ініціативою Івана Плюща закарбував художник Олексій Кулаков на картині «Державотворення», розміром 2×5 метрів, яку 22 серпня 2001 року урочисто відкрили на другому поверсі будівлі Верховної Ради України[104].

Після проголошення незалежности України, 4 вересня 1991 року — після триразового голосування й погрози Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України»[5] фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З того дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

Постанова Верховної Ради УРСР «Про Державний прапор України»

28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову[1] «Про Державний прапор України» (хоча й далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). У ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

На морському торговельному судні український прапор був уперше піднятий 12 лютого 1992 року в іспанському порту Валенсія за ініціативою капітана т/х «Кременчук» (ЧМП) В'ячеслава Кисловського. Боцман із двох сигнальних прапорів зшив синьо-жовтий прапор, який і був урочисто піднятий над судном[105].

Рішення про піднімання на суднах українського прапора було ухвалено пізніше. 11 вересня 1992 року відбулося його перше офіційне урочисте піднімання на пасажирському теплоході «Іван Франко» (ЧМП) в Одеському порту[105].

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (ухвалена 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І). При ухваленні Конституції України депутати від Комуністичної партії України (зокрема, Юрій Болдирєв) хотіли видозмінити прапор, додавши червону або малинову смугу, але єдність депутатів національних і демократичних сил у підтримці чинного синьо-жовтого прапора завадила цим змінам[13].

19 листопада 1997 року український прапор вперше було розгорнуто на орбіті Землі українським космонавтом Леонідом Каденюком на борту шатлу «Колумбія» під час експедиції STS-87 на висоті 279 км над Землею[106]. Удруге український стяг на навколоземній орбіті (висота над Землею 408 км) розгорнув американський астронавт Рендольф Брезнік на Міжнародній космічній станції, який пристикувався до неї на кораблі Союз МС-05 28 липня 2017 року[107].

Використання прапора України в іншій символіці

[ред. | ред. код]

Емблеми та прапори, засновані на українському прапорі і його кольорах, використовуються і використовувалися раніше низкою організацій і рухів за межами України.

Прапор глави держави

[ред. | ред. код]

Протягом історії України різні глави держав використовували різні прапори. Дизайн відрізняється залежно від століття, у якому вони використовувались, та відповідно до політичної сцени в Україні на той час. Першим прапором, який використовував глава держави, був прапор Павла Скоропадського. Нинішній дизайн, прапор Президента України, був прийнятий у 1991 році.

Військові прапори

[ред. | ред. код]
Посадові прапори в музеї ВМС України в Балаклаві.
Посадові прапори в музеї ВМС України в Балаклаві. Прапор із білим хрестом — проєкт гюйсу.

День державного прапора

[ред. | ред. код]
Стрічка з кольорами Державного Прапору України, яка стала символом Євромайдану
Стрічка з кольорами Державного Прапору України, яка стала символом Євромайдану
Докладніше: День Державного Прапора України

23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України.

Найбільші Державні прапори України

[ред. | ред. код]

Найбільшим прапором України 30 на 45 метрів (1350 м²), занесений у Книгу рекордів України, є «Донецький прапор», пошитий вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою з ініціативи Союзу творчої молоді Донбасу[108]. Уперше його розгорнули в Донецьку, 23 серпня 2007 року. Прапор побував у всіх обласних центрах, на Говерлі, під Крутами, у Хусті, під Берестечком та інших історичних місцях України. 20 серпня 2011 року під час розгортання гігантських державних прапорів на площі Свободи у Харкові стався конфлікт між прихильниками Партії регіонів і націонал-патріотичних сил[109]. Проводячи репетицію до Дня Державного Прапора України, активісти УНП, ВО «Батьківщина» й інших націонал-патріотичних сил розгортали донецький прапор. Під час розгортання прапора на перешкоді став намет, який саме ставили активісти Партії регіонів, що також збиралися провести репетицію з розгортання свого прапора. Посунути свій намет регіонали відмовились. Згодом вчинилася бійка й, урешті-решт, намет таки вдалося посунути. Після чого активісти Партії регіонів кинулися на людей, що розгортали прапор, й у результаті бійки регіонали порвали Державний прапор України у двох місцях. Присутня на місці міліція на такі дії жодним чином не реагувала[109].

12 жовтня 2009 року Запорізькі швачки фабрики «Селена» пошили 100-метровий прапор України. Спонсором створення прапора виступив Благодійний фонд «Патріот Запоріжжя». Ширина прапора становить 16 м, довжина — 100 м. Прапор розмістили на лівому березі Дніпра у Запоріжжі. Прапор складається з 4 частин, одну з яких залишать як експонат музею Запорозького козацтва, іншу відправлять до Херсонської області, де була розташована остання Кам'янська козацька січ.

22 серпня 2010 року, напередодні Дня Державного Прапора України та з нагоди відзначення Дня незалежності України, у Тернополі була проведена акція «Ровесник Незалежності». На цій акції було розгорнуто найдовший прапор України завдовжки 9,5 км та завширшки 0,75 м. Цієї довжини вистачило, щоби оточити весь Тернопільський став. Акція була ініційована Тернопільською обласною державною адміністрацією. До акції було залучено 2010 учасників — ровесників Незалежності України, тобто 12 % усіх, хто народився в 1991 році в Тернопільській області, а це — 16 498 осіб. Рекорд було занесено до Книги рекордів України. Надалі прапор має бути поділений на майже 7 тисяч прапорів. Частина його буде передана в обласний краєзнавчий музей, а інші сегменти прапора будуть розповсюджені серед різних закладів області: закладів культури, органів влади, навчальних та медичних закладів[110].

2 липня 2011 року на Херсонщині виготовили Державний Прапор України розмірами 150×50 м спеціально для 9-го фестивалю «Купальські зорі».

Найбільший Державний Прапор України на флагштоці

[ред. | ред. код]
Найвищий флагшток із Державним Прапором України, м. Дніпро, 23 серпня 2018 року

23 серпня 2018 року у Дніпрі поруч із Дніпропетровським національним історичним музеєм імені Дмитра Яворницького змайорів[111][112] Державний Прапор України на флагштоці, що встановив одразу два національні рекорди України котрі зафіксували представники Книги рекордів України:

  • Найбільший Державний Прапор України над містом: розмір полотна — 12×18 метрів, вага — 23 кілограми.
  • Найвищий флагшток із Державним Прапором України: висота — 72 метри.

Цей прапор вперше урочисто підняли Президент України Петро Порошенко та ліцеїст Київського військового ліцею імені Івана Богуна Данило Маковій з нагоди Дня Державного прапора України[113][114].

Найвищий флагшток із Державним Прапором України. м. Київ, 22 серпня 2020 року

22 серпня 2020 року у Києві на території Національного музею історії України у Другій світовій війні було піднято Державний Прапор України розміром 16×24 метри на флагштоці висотою 89,17 метрів[115] і таким чином було перевершено попередні рекорди. В урочистому піднятті прапора взяв участь мер столиці Віталій Кличко, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна Ігор Гордійчук, ветерани Російсько-української війни та громадські діячі[116][117].

У 2021 році у Офісі Президента виступили з ініціативою аби в всіх регіонах до 30-річчя незалежності України встановили Державні стяги. Потрібно зазначити, що розмір та суму фінансування кожен регіон має визначити самостійно. Депутати Хмельницької обласної ради вирішили, що Державний прапор на Хмельниччині має коштувати 5 мільйонів. Це буде найбільший жовто-блакитний стяг у регіоні. За таке рішення проголосувало 49 депутатів із 64[118].

Схожі прапори

[ред. | ред. код]

Не слід плутати прапор України з нижчеподаними прапорами, схожими на нього до ступеня змішання:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Постанова Верховної Ради УРСР від 28 січня 1992 року № 2067-XII «Про Державний прапор України»
  2. ↑ Прапори з 1651 року. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.
  3. ↑ ІСТОРІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЖОВТО-БЛАКИТНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 24 березня 2022.
  4. ↑ Інститут національної пам'яті: синьо-жовтий прапор. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  5. ↑ а б Постанова Президії Верховної Ради України «Про прапор України» [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Загадки «прапорних» постанов Верховної Ради. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 19 квітня 2012.
  7. ↑ а б Свірко, В.; А. Рубцов; А. Горпинченко; В. Синельнікова; Г. Доценко; О. Купко; І. Потапенко; Е. Єршова (вересень 2006). Державний прапор України. ДСТУ 4512:2006. Київ: Держспоживстандарт України. с. 7.
  8. ↑ а б в г PANTONE 2935 C - Find a Pantone Color. Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020.
  9. ↑ а б в г PANTONE Yellow 012 C - Find a Pantone Color. Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020.
  10. ↑ а б Colour fans, cards and swatches. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 12 червня 2015.
  11. ↑ Pantone color Coated 2935 C to RGB, Hex, RAL, HSL, HSV, HSB, JSON. Архів оригіналу за 30 червня 2014. Процитовано 31 серпня 2020.
  12. ↑ Цвета Государственного флага Украины в соответствии с цветовой системой Pantone® Matching System // Государственный флаг Украины // Информация о стране Україна [Архівовано 18 вересня 2013 у Wayback Machine.] © U-kraina.com — Веб-визитка Украины
  13. ↑ а б Мартиник, Б. (20 серпня 2020). Як комуністи ледь не зіпсували наш синьо-жовтий стяг. Процитовано 3 березня 2024. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |pubhlisher= (довідка)
  14. ↑ а б в г д Андрій Гречило. Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про «перевернутий» прапор. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 15 січня 2014.
  15. ↑ а б Наказ про оголошення тимчасового закону про фльоту Народної Української Республіки. 13 березня 1918 р. № 8. // Вістник Ради Народних Міністрів УНР (Київ). — 1918. — № 16 (7 квітня). — С. 1.
  16. ↑ а б Постанова Ради Народних Міністрів про встановлення знака-емблєми на прапорах пароплавів Міністерства Шляхів // Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — 1918. — № 22 (20 квітня). — С. 1.
  17. ↑ а б Морський прапор // Відродження (Київ). — 1918. — Ч. 89 (18 (5) липня). — С. 3.
  18. ↑ «Артикул V. Герб і прапор: Гербом Західно-Української Народної Республики є: золотий лев на синiм полi, обернений у свою праву сторону. Державний прапор є синьо-жовтий. Державна печать має довкола гербу напись: Західно-Українська Народна Республика» [Українське слово (Львів). — 1918. — Ч. 257 (14 падолиста). — С. 2.]
  19. ↑ Закон, прийнятий Першим Сеймом Карпатської України 15 березня в Хусті: «§ 5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня»
  20. ↑ С. Половцев. Наш прапор [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Українське слово», 1941, № 24
  21. ↑ Назва Української Дивізії має свою власну історію. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  22. ↑ Жити по-новому чи сім причин перевернути прапор. Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 20 жовтня 2014.
  23. ↑ Відкритий лист до громадян щодо спроб нищення та фальсифікації державних символів України. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 15 вересня 2014.
  24. ↑ Науковці кажуть, що «перевертати прапор» — провокація або неуцтво. Архів оригіналу за 23 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
  25. ↑ «Натомість Дмитро Дорошенко пише про цю ж маніфестацію (в якій також брав участь): „Гордо маяли в повітрі жовто-блакитні прапори (колір — символ нашого блакитного неба і золотої пшениці на полях)“.»
  26. ↑ [[[Жан Делюмо|Делюмо Ж.]] Ужасы на Западе (Подручные сатаны I. Мусульманская угроза) // Jean Delumeau. La Peur en Occident (1978) М. 1994 408 с. (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019. Делюмо Ж. Ужасы на Западе (Подручные сатаны I. Мусульманская угроза) // Jean Delumeau. La Peur en Occident (1978) М. 1994 408 с. (рос.)]
  27. ↑ Гречило А. Відродження українських національних символів у Галичині в 1848 р. // Знак. — 1998. — Ч. 16. — С. 1
  28. ↑ Гречило А. Символи Королівства Галичини і Лодомерії (1772—1918) // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — К., Львів, 2004. — Т. І. — С. 550. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2018.
  29. ↑ Гречило А. До питання про національний прапор. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 19 квітня 2014.
  30. ↑ Часопис «Зоря Галицька», число 83, 1851 р.
  31. ↑ Прийом Цісара Франца Йосифа I на Львівському вокзалі в 1880 р. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 24 березня 2022.
  32. ↑ Імператор Франц Йосиф I відвідав Національну Школу лісового господарства в Львові, здійснюючи інспекцію у вересні 1880 р. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 24 березня 2022.
  33. ↑ Галицькі січовики «вправляються» під українським прапором 1900 р. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 серпня 2017.
  34. ↑ Історія становлення й утвердження Державного прапора України До 20-ї річниці незалежності України. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 30 серпня 2017.
  35. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  36. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 11 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  37. ↑ Синьо-жовті кольори на старих фото. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  38. ↑ Забута історія національного прапора — частина 1. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 серпня 2017.
  39. ↑ Украинская Революция в Одессе: 100 лет назад одесситы впервые провели акцию под сине-желтыми флагами (ФОТО). Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 серпня 2017.
  40. ↑ Не ридать, а здобувати. Як гуртувалися українці навесні 1917-го на Харківщин. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  41. ↑ За новим стилем (3 березня 1917 року за старим)
  42. ↑ За новим стилем (4 березня 1917 року за старим)
  43. ↑ За новим стилем (12 березня 1917 року за старим)
  44. ↑ Жива сила: у березні 1917 року в Наддніпрянській Україні розпочалося національне відродження. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  45. ↑ За новим стилем (13 березня 1917 року за старим)
  46. ↑ сто_років_тому, 26 (13) березня 1917. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 29 серпня 2017.
  47. ↑ За новим стилем (16 березня 1917 року за старим)
  48. ↑ За новим стилем (19 березня 1917 року за старим)
  49. ↑ Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про «перевернутий» прапор. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 15 січня 2014.
  50. ↑ 100 років тому у Катеринославі зажадали автономію для України. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 серпня 2017.
  51. ↑ Перші Українські збори у Чернігові. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  52. ↑ Ігор Гриценко Становлення українського військового флоту. Як це було…. Архів оригіналу за 26 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  53. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 липня 2015. Процитовано 18 липня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  54. ↑ Прапори Армії УНР (1919 р.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 березня 2013.
  55. ↑ «Командні хоругви» Галицької Армії (серпень 1919 р.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 березня 2013.
  56. ↑ Кубанське козацтво в 1917—1920 рр. Архів оригіналу за 11 березня 2008. Процитовано 30 листопада 2008.
  57. ↑ 1940-, I︠A︡lansʹkyĭ, Viktor, (1999). Nestor i Halyna : rozpovidai︠u︡tʹ fotokartky. Kyïv: Vydanni︠a︡ z︠h︡urnalu "I︠A︡rmarok". ISBN 9669561507. OCLC 50204106.
  58. ↑ Кретинин С.В. Сопротивление политике демократизации Веймарской республики в Пруссии в 1918–1921 гг. Исторический журнал: научные исследования. Т. 3, № 3. 2015-03. с. 341—347. doi:10.7256/2222-1972.2015.3.16512. ISSN 2222-1972. Процитовано 1 вересня 2018.
  59. ↑ Constitutional watch: April – May 2018. Sravnitel'noe konstitucionnoe obozrenie. Т. 124, № 3. 2018. с. 4—14. doi:10.21128/1812-7126-2018-3-4-14. ISSN 1812-7126. Процитовано 1 вересня 2018.
  60. ↑ Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле. — Львів, 1923. — Ч. 2. — С. 66.
  61. ↑ а б 07.11.2020 (укр.). Процитовано 7 листопада 2020.
  62. ↑ молдавская асср. www.vexillographia.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
  63. ↑ а б Доповідна записка Голови КДБ при РМ УРСР Нікітченка В. Ф. на адресу керівництва ЦК КПУ про встановлення особи, яка вивісила два націоналістичних прапора в с. Дебеславці Коломийського району Івано-Франківської області від 03.05.1966 // Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  64. ↑ Документи до Дня державного прапора з Архіву СБУ // Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  65. ↑ Спецповідомлення міністра внутрішніх справ УРСР Строкача Т. А. від 4.11.1953// Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  66. ↑ Спецповідомлення Голови КДБ при РМ УРСР Нікітченка В. Ф. на адресу керівництва ЦК КПУ про виявлення націоналістичного прапора біля входу в будівлю Кіровського райвиконкому в м. Дніпропетровськ// Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  67. ↑ В Інтернеті розмістили документи КГБ про синьо-жовтий прапор над Києвом у 1966 році. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 3 травня 2016.
  68. ↑ 1966 рік: жовто-блакитний прапор над радянським Києвом [Архівовано 22 вересня 2016 у Wayback Machine.]. BBC
  69. ↑ Спецповідомлення Голови КДБ при РМ УРСР Нікітченка В. Ф. на адресу керівництва ЦК КПУ про виявлення націоналістичного прапора на будівлі школи с. Велика Кам'янка Коломийського району Івано-Франківської області від 06.12.1967 // Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  70. ↑ Спецповідомлення Голови КДБ при РМ УРСР Нікітченка В. Ф. на адресу керівництва ЦК КПУ про виявлення націоналістичного прапора біля входу в будівлю Кіровського райвиконкому в м. Дніпропетровськ від 31.12.1967 // Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  71. ↑ Інформаційне повідомлення голови КДБ при РМ УРСР Нікітченка В. Ф. на адресу ЦК КПУ про надзвичайні події, що сталися на території УРСР 2 липня 1970 р. // Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  72. ↑ Росохацька група. Дисидентський рух в Україні. Процитовано 11 січня 2024.
  73. ↑ Доповідна записка заступника голови КДБ при РМ УРСР Мухи С. Н. на адресу першого секретаря ЦК КПУ Щербицького В. В. про розслідування факту про появу жовто-блакитного прапора на даху будинку № 21 по вул. Хрещатик від 21.02.1976 // Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  74. ↑ Інформаційне повідомлення голови КДБ при РМ УРСР Федорчука В. В. на адресу першого секретаря ЦК КПУ Щербицького В. В. щодо вирішення питання про заборону вивішувати український національний прапор на будівлі мерії м. Оттава (Канада)// Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  75. ↑ Арешт за український прапор [Архівовано 13 грудня 2015 у Wayback Machine.]. «Свобода» (Канада). — 1976. — ч. 142. — С. 3.
  76. ↑ Український прапор і гопак на олімпійському стадіоні [Архівовано 13 грудня 2015 у Wayback Machine.] // The Ukrainian Weekly «Свобода» (Канада). — 1976. — ч. 142.
  77. ↑ Данило Мигаль на відео (1:15:44) [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]. НДР — СРСР: повна трансляція матчу 1976.
  78. ↑ НДР — СРСР: Перший стрікер на матчі Збірної СРСР [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.]. Відео.
  79. ↑ Dublanycia Roman. Ukrainian Issue at the Olympics // The Ukrainian Weekly «Свобода» (Канада). — 1976. — 19.09. У статті Д. Мигаля назвали Danylo Hybral.
  80. ↑ У центрі Чикаго в честь Дня Незалежності урочисто підняли український прапор [Архівовано 11 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. ТСН. — 2015. — 22.08.
  81. ↑ Український прапор замайорів над столицею Канади. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  82. ↑ Головна / Прес-центр / Новини закордонних дипустанов України В День Незалежності України над мерією Сан-Франциско гордовито замайорів Український прапор. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  83. ↑ Над мерією цього американського міста зовсім скоро замайорить український прапор. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  84. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 8 січня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  85. ↑ Олександр Кривенко: редактор від Бога і «вічний революціонер» // Історична правда. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 24 серпня 2012.
  86. ↑ а б в Андрій Квятковський. Прапор на вежі // Zbruch, 03.04.2015. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.
  87. ↑ ЩОТИЖНЕВА ХРОНІКА ЛЬВІВСЬКОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ УГС // СВОБОДА УКРАїНСЬКИЙ щоденник (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  88. ↑ Коли вперше замайорів жовто-блакитний прапор над Хмельницьким?. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  89. ↑ 1989 рік. Україна руйнує СРСР: Установчий з'їзд Руху у 20 фотографіях. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
  90. ↑ 25 років тому у Чернівцях відбувся перший фестиваль Червона рута. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 12 травня 2017.
  91. ↑ Радянська ультрас-мода: «Динамо», «Металіст» і як фани «Даугави» росіян ганяли (ФОТО). Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 серпня 2017.
  92. ↑ Матч «Зеніт»—"Металіст" відбувся у Ленінграді 23.09.1989
  93. ↑ «Живий ланцюг» 1990-го року у Львові. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
  94. ↑ «Живий ланцюг»: Галичина + Київ. Архів оригіналу за 19 січня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
  95. ↑ Гаврош Олександр Вуйко Стрий. Старовинне галицьке місто очима закарпатського подорожувальника. [Архівовано 20 серпня 2012 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 121 за 8 липня 2009 року
  96. ↑ Основні історичні події, що відбулися на шляху до незалежності України в 1986—1990 рр. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 23 січня 2012.
  97. ↑ Все про прапор над Стриєм. Архів оригіналу за 3 березня 2013. Процитовано 17 березня 2012.
  98. ↑ Дрогобич — королівське місто. Вчора, 2 квітня, у Дрогобичі відбулася урочиста сесія міської ради з нагоди 23-ї річниці підняття над Ратушею Національного прапора. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  99. ↑ День Прапора. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 19 квітня 2012.
  100. ↑ УКРАЇНЦІ РОЗПОВІЛИ, ЯК ЖОВТО-СИНІ ПРАПОРИ ОПИНИЛИСЯ У МОСКВІ НА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЯХ СЕРПНЯ 1991-ГО. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  101. ↑ Стенограма засідання позачергової сесії (24 серпня 1991 р.). Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  102. ↑ Поровський Микола. Тільки Рухом життя і обіймеш… – Рівне, 2009
  103. ↑ Назаренко Костянтин. «Забуті» історії перших прапорів. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  104. ↑ «Недобудована» Верховна Рада. Архів оригіналу за 7 серпня 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  105. ↑ а б Вперше прапор України був піднятий в іспанському порту (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 23 серпня 2011.
  106. ↑ Леонід Каденюк брав із собою у космос «Кобзаря» Шевченка і прапор України. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
  107. ↑ Астронавт NASA розкаже українцям про космос. Де і коли. Архів оригіналу за 10 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
  108. ↑ Найбільші прапори України. Архів оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
  109. ↑ а б У центрі Харкова порвали державний прапор. Архів оригіналу за 9 вересня 2011. Процитовано 20 серпня 2011.
  110. ↑ В Тернополі розгорнули найдовший державний прапор України [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на Інформаційна агенція GolosUA.com [Архівовано 8 березня 2009 у Wayback Machine.]
  111. ↑ Гігантський Державний Прапор України замайорів у середмісті Дніпра і встановив два національні рекорди | Дніпропетровська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  112. ↑ Найбільший прапор і найвищий флагшток: у Дніпрі встановили два нацрекорди — 23.08.2018 12:50 — Новини Укрінформ. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  113. ↑ Президент у Дніпрі: Державний Прапор гуртує нас в єдине ціле — українську політичну націю та об'єднує українців усього світу — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  114. ↑ У Дніпрі піднято найбільший над містами прапор України — Україна — TCH.ua. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  115. ↑ КМДА видала вихідні дані на будівництво головного флагштоку країни
  116. ↑ Віталій Кличко на печерських пагорбах відкрив меморіал, де підняли найбільший прапор України (+відео, фото) — Портал Києва. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 23 серпня 2020.
  117. ↑ Кличко в Києві відкрив меморіал, де підняли найбільший прапор України. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 22 серпня 2020.
  118. ↑ Державний прапор за 5 мільйонів буде встановлено у Хмельницькому. yes-khmelnytskyi.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Прапор України
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Прапор України
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прапор_України&oldid=43816065