Ничипоренко Валентин Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ничипоренко Валентин Миколайович
Народився 25 лютого 1961(1961-02-25) (63 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність політик
Alma mater МАУП
Посада народний депутат України і народний депутат України
Партія незалежний політик[1]
Батько Ничипоренко Микола Іванович
Мати Ничипоренко Любов Сергіївна
У шлюбі з Олена Ничипоренко
Діти троє синів та донька
Нагороди
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня

Валентин Миколайович Ничипоренко (нар. 25 лютого 1961(19610225), Київ) — український політик, народний депутат України 7-го та 8-го скликань[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Валентин Ничипоренко народився 25 лютого 1961 року в Києві. У 1979 році закінчив Київське річкове училище, отримав одразу дві спеціальності: моториста-стернового і слюсаря-судноремонтника. Працював на суднах «Укррічфлоту», плавав на теплоходах Дніпром. Цього ж року був призваний на строкову військову службу. Після строкової служби у війську тривалий час працював на Дослідному заводі Інституту автоматики шліфувальником. У 1985—1988 роках закінчив Київський вечірній машинобудівний технікум.

У 1989 році родина Ничипоренків переїхала з Києва до Чернігівської області.

Закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом у 1999 році.

У 1992 — заснував та очолив власне автотранспортне підприємство «Добро», яке працює й нині. З 1992 до 2012 року був там директором. Займався також виробництвом цегли та аграрним бізнесом. До того працював майстром з ремонту взуття, сторожем, шліфувальником на заводі та моряком на суднах «Укррічфлоту». Член правління Федерації кінного спорту України, був головою Всеукраїнської асоціації «Аматорів кінного спорту України».[3]

1999 року обійняв посаду генерального директора ТОВ «Жашківський кінний завод» (був ним до 2012 року).

У 2006 — обраний депутатом Київської обласної ради. Член комісії з аграрних питань та земельних відносин.

У 2007 році в селищі Східниця Ничипоренко збудував санаторій «Три сини та донька».[4]

З 2010 року — керівник громадської ініціативи «Відродження Черкащини».

З листопада 2012 — був обраний народним депутатом 7-го скликання 199 округу (Черкаська область) як безпартійний самовисуванець, член фракції Партії регіонів. 17 лютого 2014 року вийшов з неї, за кілька днів приєднався до групи «Економічний розвиток». Член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. Був членом групи «Партія “Відродження”», у січні 2018 року вийшов з неї, став позафракційним.

У 2019 році балотувався до Верховної Ради 9 скликання по 199 округу (Черкаська область) як безпартійний самовисуванець.[3]

Власник автомобіля марки «Morgan Aero 8[en]».[5]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Один зі 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[6][7]

Нагороди[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1986 році одружився. Подружжя має трьох синів та дочку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=15830
  2. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016. 
  3. а б Ничипоренко Валентин Миколайович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022. 
  4. Дружина регіонала Ничипоренко стала власницею джерел в Східниці
  5. Bratkovskij, Klim. Жизнь как она есть: Morgan в деклараціях за 2015 рік. Жизнь как она есть. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016. 
  6. ПР і КПУ просять сейм Польщі "заради дружби" визнати Волинську трагедію геноцидом поляків (Документ). tyzhden.ua. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021. 
  7. Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів – антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради». https://day.kyiv.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]