Очікує на перевірку

Безбах Яків Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Якович Безбах
Народився8 вересня 1957(1957-09-08) (67 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьєврей
Діяльністьполітик
Alma materНаціональна металургійна академія України
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посаданародний депутат України[1] і народний депутат України
ПартіяПартія регіонів

Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
безпартійний 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Бе́збах Я́ків Я́кович (нар. 8 вересня 1957(19570908); Дніпропетровськ, Українська РСР) — український політик, народний депутат України VII та VIII скликань.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

1976 — закінчив Індустріальний технікум Дніпропетровська, спеціальність «технік-металург».

У 1988 р. закінчив Металургійну академію, спеціальність «інженер-металург».

З 1994 по 1997 рік без відриву від виробництва навчається в Академії економіки і права.

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]

1976—1978 рр. — служба в ракетних військах Радянської Армії.

З 1989 р. — депутат Верховної Ради СРСР, де входив в комісію з контролю за пільгами та привілеями.

1991—2006 рр. — робітник мартенівського цеху НТЗ.

2006—2010 рр. — працював в заводоуправлінні спеціалістом з соціальних питань ВАТ «Інтерпайп НТЗ».

З 2010 р. — помічник голови правління «Інтерпайп НТЗ» з соціальних питань.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Після обрання Віктора Пінчука народним депутатом України у 1998 році працює його помічником. Потім став помічником депутата Дніпропетровської міської ради Геннадія Єсаулова. З 2006 по 2010 працював депутатом Індустріального райради Дніпропетровська. У 2010 році був обраний депутатом Дніпропетровської міської ради, де входив до фракції член Партії регіонів.

З 2012 р. — Народний депутат України. Був обраний по одномандатному виборчому округу № 24 в Дніпропетровській області отримавши 43,06 % голосів виборців[2].

У 2014 р — На позачергових виборах знову переміг як самовисуванець по округу № 24 Дніпропетровська область, набравши голосів виборців 30 %[3]. У Верховній Раді 8 скликання — позафракційний депутат, член комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року.[4]

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[5]

У вересні 2018 року був однім із підписантів листа до патріарха Варфоломія, в якому закликав відкласти надання томосу.[6]

Скандали

[ред. | ред. код]

У 2014 році у Дніпропетровську, було зафіксовано агітаторів, одягнених в накидки з прізвищем Безбаха, які продавали емальований посуд за собівартістю. Безбах свою причетність до агітації відкинув.[7]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, виховує двох синів — Валерія 13.08.1980 р.н. і В'ячеслава 28.02.1990 р.н. Сам він був дев'ятою дитиною в багатодітній родині. Проживши в сім'ї до шкільного віку, з 1964 по 1972 рр. навчався в школі-інтернаті № 5.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. В окрузі № 24 отримв перемогу самовисуванець Безбах. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2016.
  3. Центральна виборча комісія України — WWW відображення ІАС «Вибори народних депутатів України 2014». Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2016.
  4. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 14 вересня 2019.
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
  6. Путін проти томосу для України: 5 осіб написали листа патріарху Варфоломію (огляд преси). Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  7. Рацибарська, Юлія. Передвиборний «каструльний» скандал. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 27 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]