Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — березень 2017)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні з січня по березень 2017 року.

Всі списки[ред. | ред. код]

Список загиблих з 1 січня до 31 березня 2017 року[ред. | ред. код]

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по-батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

Січень[ред. | ред. код]

3524 21 ОМПБ.png Україна Куликов Веніамін Сергійович
(Позивний «Санітар»)
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
01982-03-2626 березня 1982, Херсон. Старший солдат, санінструктор 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56 ОМПБр. До війни займався монтажем газового обладнання. На фронт пішов у першу хвилю мобілізації на початку 2014 року, проходив службу в 92 ОМБр на Луганщині, тричі був поранений, в подальшому підписав контракт з 21 ОМПБ. Під час війни, у червні 2015, одружився, на що йому дали три дні відпустки[1]. Залишилися мати, дружина та двоє малолітніх дітей, пасинок і 2-річна донька. 02017-01-022 січня 2017 Загинув у ніч на 2 січня в зоні проведення АТО (місце та обставини не уточнені). Похований в Херсоні[2]
За повідомленнями ГУ НП в Донецькій області та Міноборони, у ніч на 2 січня близько 24:00 біля продуктового магазину у парку смт Донське Волноваського району виник конфлікт між групою військовослужбовців та цивільних осіб. Внаслідок пострілів з вогнепальної зброї загинув 34-річний військовослужбовець ЗСУ, мешканець Херсону, ще двоє жителів Волноваського району 30 та 22 років були госпіталізовані. Після встановлення всіх учасників і свідків було затримано за підозрою військовослужбовця тієї ж військової частини. Відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст.115 «Умисне вбивство»[3].
3525 92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg Україна Петріщев Сергій Миколайович
(Позивний «Бобер Сірко»)
01971-04-1111 квітня 1971, Суми. Мешкав у м. Лозова Харківська область. Солдат 92-ї окремої механізованої бригади. З 1990 року працював у Лозівському відділі міліції, в кримінальному розшуку. На фронт пішов добровольцем у липні 2014 року, служив водієм у саперів в місті Щастя[4]. Через рік продовжив службу за контрактом. Залишилися мати, сестра та неповнолітній син. 02017-01-022 січня 2017 Загинув на РОП поблизу міста Мар'їнка (Донецька область). Похований на Центральному кладовищі м. Лозова[5].
Внаслідок порушення правил поводження зі зброєю в одній з військових частин, яка виконує бойові завдання в районі міста Мар'їнка, загинули двоє військовослужбовців (45 і 39 років), та ще двоє зазнали поранень. Повідомлення до Мар'їнського відділення поліції надійшло о 20:40 з лікарні міста Курахове Мар'їнського району Донецької області. За інформацією одеського видання «Таймер» без вказання джерел, військовослужбовець 92-ї бригади на ВОП у Мар'їнці розстріляв з автомату товаришів по службі під час конфлікту[6].
3526 92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg Україна Пономаренко Сергій Олександрович
(Позивний «Маршал»)
01977-05-2020 травня 1977, Роги Маньківський район Черкаська область. Старший солдат, навідник 92-ї окремої механізованої бригади. Залишилися мати, дружина та четверо дітей, — три доньки і син. 02017-01-022 січня 2017 Загинув на РОП поблизу міста Мар'їнка (Донецька область). Похований в с. Роги[7].
Внаслідок порушення правил поводження зі зброєю в одній з військових частин, що виконує бойові завдання в районі міста Мар'їнка, загинули двоє військовослужбовців (45 і 39 років), та ще двоє (19 і 26 років) зазнали поранень. Повідомлення до Мар'їнського відділення поліції надійшло о 20:40 з лікарні міста Курахове Мар'їнського району Донецької області. За інформацією одеського видання «Таймер» без вказання джерел, військовослужбовець 92-ї бригади на ВОП у Мар'їнці розстріляв з автомату товаришів по службі під час конфлікту[6].
3527 Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Україна 34 роки. Військовослужбовець (підрозділ не уточнено). На війну пішов добровольцем. 02017-01-033 січня 2017 Напередодні потрапив до Дніпропетровської лікарні ім. Мечникова у стані коми з вкрай важкими мінно-вибуховими пораненнями. Внаслідок вибуху бійцю відірвало руку, багато уламків було в голові, животі, ногах. Не дожив до операції, помер 3 січня близько 11:00[8].
3528 Kyiv Special Police Regiment patch.png Україна Войтов Микола Сергійович
(Позивний «Ребе»)
01979-06-1717 червня 1979, Київ. Офіцер поліції, військовослужбовець 1-ї роти Полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ». Український єврей, в дитинстві відвідував хедер і в подальшому дотримувався єврейських традицій. Закінчив музичну школу за класом скрипки. Мав оперний голос, взагалі був дуже різносторонньою та обдарованою людиною. Захоплювався рибальством. Після закінчення Національної академії внутрішніх справ України працював у Старокиївському районному управлінні юстиції, в Антимонопольному комітеті і юристом КМДА. Учасник Революції Гідності. 13 червня 2014 року добровольцем пішов у батальйон МВС «Київ-1». Ніс службу у Слов'янську, в зоні АТО понад два роки. Залишились дружина та четверо дітей, доросла донька, син і ще дві доньки (молодшій донечці 4 місяці). 2016 року Микола став дідусем[9]. 02017-01-033 січня 2017 Помер у розташуванні підрозділу в Краматорську (Донецька область), зупинилося серце. Похований на Байковому кладовищі Києва[10].
3529 17th tank brigade insignia daily.svg Україна Чистов Віталій Валерійович 01978-01-3131 січня 1978, Марганець Дніпропетровська область. Солдат, старший навідник 17-ї ОТБр. 02017-01-044 січня 2017 Помер під час несення служби в зоні АТО, у с. Тарасівка (Волноваський район). Похований в Марганці[11].
3530 501 ОБМП.png Україна Сонько Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-12-1616 грудня 1993, Станіслав (Білозерський район) Херсонська область. Молодший сержант, командир 3-го відділення взводу морської піхоти 1-ї роти 501 ОБМП 36 ОБрМП. Студент ЧНУ ім. Петра Могили (юрфак, заочна форма). Вступив на військову службу за контрактом у 2015. Залишилися батьки. 02017-01-088 січня 2017 Загинув від мінно-вибухових травм, підірвавшись на міні за 3 км від окупованого с. Верхньошироківське (колишнє с. Октябр, Новоазовський район). Тіла трьох загиблих морпіхів знайшли терористи у 500 м від своїх передових позицій. Передача тіл відбулась 13 січня в Донецьку. Похований в с. Станіслав[12].
3531 501 ОБМП.png Україна Охріменко Микола Іванович
(Позивний «Дєд»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963-07-099 липня 1963, 53 роки, Яструбине Сумський район Сумська область. Мешкав у Донецьку. Молодший сержант, командир відділення 1-ї роти 501 ОБМП 36 ОБрМП. Якийсь час працював у «Куларзолото» (Якутія). З початком АТО в 2014 виїхав з Донецька на Сумщину. З 2015 — доброволець БПСМОП «Артемівськ», пройшов бої за Дебальцеве. 2016 підписав контракт із ЗСУ. Залишилися мати, дружина (залишилася на Донеччині) та донька. 02017-01-088 січня 2017 Загинув від мінно-вибухових травм, підірвавшись на міні за 3 км від окупованого с. Верхньошироківське (колишнє с. Октябр, Новоазовський район). Тіла трьох загиблих морпіхів знайшли терористи у 500 м від своїх передових позицій. Передача тіл відбулась 13 січня в Донецьку. Похований в с. Яструбине[12].
3532 501 ОБМП.png Україна Трубін Сергій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-03-2020 березня 1987, Кропивницький. Виріс і мешкав в смт Знам'янка Друга Кіровоградська область. Старший матрос, старший стрілець-санітар 1-ї роти 501 ОБМП 36 ОБрМП. За фахом — зварювальник, муляр. Мобілізований навесні 2015 року, через рік підписав контракт. Залишилися батьки та сестра. 02017-01-088 січня 2017 Загинув від мінно-вибухових травм, підірвавшись на міні за 3 км від окупованого с. Верхньошироківське (колишнє с. Октябр, Новоазовський район). Тіла трьох загиблих морпіхів знайшли терористи у 500 м від своїх передових позицій. Передача тіл відбулась 13 січня в Донецьку. Похований в смт Знам'янка Друга[12].
3533 11 ZRP.png Україна Ус Сергій Володимирович 01989-06-1111 червня 1989, Українка (Острозький район) Рівненська область. Молодший сержант, військовослужбовець 11-го зенітного ракетного полку (Шепетівка). Закінчив Квасилівське ПТУ за спеціальністю автослюсаря. По закінченні строкової служби ще три роки служив за контрактом у Новограді-Волинському. Мобілізований 11 листопада 2015 року до 80 ОДШБр, служив у зоні АТО. В кінці вересня 2016 демобілізувався, згодом пішов служити за контрактом у ЗРП в Шепетівці, звідти був відряджений у 128 ОГПБр (бригада тримає оборону поблизу Донецька). Залишилася мати. 02017-01-099 січня 2017 Місце й обставини смерті не уточнено, загинув в зоні АТО. Похований у рідному селі[13].
3534 24 ОМБр.svg Україна Климюк Ігор Павлович
(Позивний «Клим»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-09-1515 вересня 1994, Оконськ Маневицький район Волинська область. Мешкав у с. Гірка Полонка Луцький район. Солдат, гранатометник 1-го механізованого відділення 3-го МВ 1-ї МР 1-го МБ 24 ОМБр. Закінчив Волинський коледж НУХТ, працював електриком в СГПП «Рать». 2015 призваний на строкову службу, 2016 підписав контракт. Залишились батьки, брат і сестра. 02017-01-1010 січня 2017 Загинув близько 11:00 від смертельного поранення у голову внаслідок обстрілу позицій поблизу с. Новозванівка — Троїцьке (Попаснянський район). Похований в с. Гірка Полонка[14].
3535 14 ОМБр.svg Україна Корнелюк Богдан Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-09-2828 вересня 1994, Нововолинськ Волинська область. Старший солдат, заступник командира бойової машини — навідник-оператор (БМП-1) 14 ОМБр. Закінчив ВПУ за будівельною професією. З 03.04.2016 на військовій службі за контрактом, з 18 вересня — в зоні АТО. Залишився батько-фронтовик. 02017-01-1212 січня 2017 Загинув у ніч на 12 січня від кульового поранення під час обстрілу поблизу КПВВ «Станиця Луганська» в смт Станиця Луганська. Похований у Нововолинську[15].
3536 24 ОМБр.svg Україна Сенюк Віталій Дмитрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01971-07-088 липня 1971, Острівець (Городенківський район) Івано-Франківська область. Мешкав в Івано-Франківську. Капітан, помічник начальника штабу — начальник розвідки мехбатальйону 24 ОМБр. Випускник Ачинського ВАТУ (1992, «старший технік літаків»). 20 років військової служби, 2010 вийшов на пенсію. Мобілізований 05.09.2014 як доброволець, у 2016 підписав контракт. Залишилися дружина та троє дітей. 02017-01-1414 січня 2017 Загинув поблизу села Новоолександрівка (Попаснянський район) внаслідок прямого влучення ПТКР в автомобіль. Похований в Івано-Франківську[16].
3537 17th tank brigade insignia daily.svg Україна Косєєв Сергій Вікторович 01983-02-2020 лютого 1983, Оленівське Бобринецький район Кіровоградська область. Солдат, водій транспортного відділення зенітно-ракетної батареї 17-ї окремої танкової бригади. Працював помічником комбайнера. Вступив на військову службу за контрактом 31 травня 2016 року. Залишились мати і дружина. 02017-01-1515 січня 2017 Загинув від кульового поранення грудної клітки, що несумісне з життям, неподалік міста Сіверськ (Бахмутський район Донецька область). Похований у селі Верхньоінгульське Бобринецького району[17].
За повідомленням видання «Лівий берег» з посиланням на джерело в поліції, 15 січня в Сіверську військовослужбовець ЗСУ застрелив товариша по службі і поранив ще одного з автомата Калашникова, порушено кримінальну справу (вбивство, замах на вбивство)[18].
3538 24 ОМБр.svg Україна Ніколайчук Роман Анатолійович 01982 1982, Білогір'я Хмельницька область. Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований 29 квітня 2015 року. З 28 серпня 2016 проходив службу за контрактом у 24 ОМБр. Неодружений, залишились батьки. 02017-01-1717 січня 2017 Помер у Військово-медичному клінічному центрі Харкова, куди був доставлений 8 січня з госпіталю Сєвєродонецька із важкими тілесними ушкодженнями голови і опіками стравоходу, весь час перебував на апараті штучного дихання. Офіційна причина смерті – легенево-серцева недостатність як смертельне ускладнення закритої травми живота. Слідство встановило, що травми солдат отримав за чотири доби до госпіталізації на позиціях своєї частини поблизу м. Золоте (Попаснянський район Луганська область). За інформацією ЗМІ з посиланням на власні джерела, Роман був жорстоко побитий товаришами по службі, після чого напився оцту. Похований 20 січня в смт Білогір'я[19].
3539 72 ОМБр.svg Україна Захаревич Сергій Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-08-3030 серпня 1996, Недра (Баришівський район) Київська область. Старший солдат, кулеметник механізованого взводу 3-ї МР 1-го МБ 72 ОМБр. Був капітаном футбольної команди. Студент ПХДПУ. З 06.11.2015 проходив строкову службу, в травні 2016 підписав контракт. Залишилась мати і брати. 02017-01-2020 січня 2017 Загинув від кулі снайпера у серце в промзоні м. Авдіївка. Похований в селі Недра[20].
3540 23 OMPB ZSU.png Україна Мінченко Олександр Степанович
(Позивний «Аватар»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-11-1313 листопада 1980, Полянівка Мелітопольський район Запорізька область. Старший сержант, командир 2-го МПВ 3-ї МПР 23 ОМПБ «Хортиця» 56 ОМПБр. Працював водієм. В батальйоні з весни 2014, у березні 2015 підписав контракт. В листопаді 2015 нагороджений орденом. Залишилась дружина та син. 02017-01-2121 січня 2017 Загинув у ДТП близько 16:00 на пр. Карпова в місті Маріуполь. Водій Nissan Sunny не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору. Пасажир Мінченко загинув на місці, водій доставлений до лікарні. Похований в с. Полянівка[21].
3541 17th tank brigade insignia daily.svg Україна Бутильський Андрій Олександрович 01972-06-2323 червня 1972, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор взводу механізованої роти механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади. Закінчив технікум № 10. 15 серпня 2016 року підписав контракт на військову службу. Залишилось двоє дітей. 02017-01-2424 січня 2017 Загинув від кульового поранення в зоні АТО. Місце й обставини не уточнено. Похований на Алеї Слави на Всебратському кладовищі Кривого Рогу[22].
3542 95-оаембр.svg Україна Савченко Іван Миколайович
(Позивний «Сава»)
01981-04-2828 квітня 1981, Копашново Хустський район Закарпатська область. Мешкав у с. Филенкове Чутівський район Полтавська область. Старший сержант, старший розвідник 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. З 2005 року проживав у с. Филенкове. Працював у Скороходівській філії ТОВ СП «Нібулон». Мобілізований у 2014 році, в подальшому служив за контрактом. Залишилися дружина та двоє маленьких дітей. 02017-01-2525 січня 2017 Загинув внаслідок ДТП, що сталася близько 9:30 на 660 км автошляху «Київ — Харків — Довжанський», ділянка Слов'янськ — Ізюм, поворот на село Хрестище (Слов'янський район) Донецької області. Цивільний автомобіль «Газель», обганяючи КрАЗ Нацгвардії з причепом, що рухався в складі колони, «підрізав» та зайняв його місце у колоні. Щоб уникнути зіткнення водій КрАЗа загальмував, що спричинило занос на зустрічну смугу, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілями AUDI-100 та Daewoo Lanos. Водій автомобіля AUDI-100 Іван Савченко від отриманих травм помер в міській лікарні Слов'янська, водій Ланоса госпіталізований. Водій «Газелі» з місця події втік. Івана поховали в с. Филенкове[23].
3543 74 ОРБ.png Україна Ксенчук Андрій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-06-1818 червня 1980, с. Широке Сусуманський район Магаданська область РРФСР. Проживав у м. Покровськ Донецька область. Солдат, механік-водій 74 ОРБ. Гірник, з 2000 працював на шахтах «Красноармійська-1» і «Стаханова», прохідник 5 розряду. З 30.01.2015 до 20.04.2016 служив за мобілізацією телефоністом у 93 ОМБр та 53 ОМБр. 11.11.2016 підписав контракт. Залишились дружина і син. 02017-01-2626 січня 2017 Загинув в результаті мінометного обстрілу поблизу села Широкине на схід від Маріуполя. Похований в Покровську[24].
3544 93 ОМБр п.svg Україна Непсов Сергій Олександрович
(Позивний «Непс»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-09-011 вересня 1994, Калинівка (Вітовський район) Миколаївська область. Мешкав у м. Миколаїв. Старший солдат, гранатометник 3-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го МБ 93 ОМБр. Здобув професію токаря, працював у сфері продажів. З 10.11.2015 проходив строкову службу. Навесні 2016 підписав контракт. Залишились батьки та сестра. 02017-01-2626 січня 2017 Загинув близько 21:00 від кулі снайпера у бою з ДРГ, що під прикриттям мінометного обстрілу підійшла до позицій військових біля смт Новотошківське (Попаснянський район). Похований в с. Калинівка[25].
3545 14 ОМБр.svg Україна Білоус Юрій Миколайович 01962-02-2525 лютого 1962, 54 роки, Дубровиця Рівненська область. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади. 1980 року закінчив Дубровицьке СПТУ № 6. Працював робітником на підприємстві «Дубровицяводоканал». Проходив службу за контрактом з 12 липня 2016 року. Після підготовки на полігоні на Львівщині направлений на першу лінію оборони в Луганській області. Згодом його підрозділ відвели на другу лінію, був задіяний в охороні базового табору. Залишились мати, брат, дружина, двоє синів та онуки. 02017-01-2626 січня 2017 Загинув від кульового поранення на території базового табору в селі Райгородка (Новоайдарський район) Луганської області. Похований в Дубровиці на новому кладовищі жилмасиву «Посьолок»[26].
3546 72 ОМБр.svg Україна Кизило Андрій Олександрович
(Позивний «Орел»)
Герой України
01993-05-022 травня 1993, Умань Черкаська область. Капітан, заступник командира 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Походить з династії військових. Закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна. Випускник факультету бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, закінчив Академію 2014 року і вже у травні поїхав на фронт. 2015 року 21-річний лейтенант був визнаний кращим командиром роти по сектору «М». Під його командуванням бійці брали участь у боях поблизу Петрівського й Нової Ласпи, понад півтора року тримали оборону у полях в районі Волновахи[27]. Залишилася дружина та 8-місячний син.
Герой України (посмертно)[28].
02017-01-2929 січня 2017 О 5:00 противник розпочав обстріл промзони міста Авдіївка (Донецька область) та після 7:00 перейшов у наступ двома групами. Атаку відбито, ворог із втратами відступив, українські захисники під час контратаки зайняли нову позицію. В результаті боїв один військовослужбовець загинув на місці та двоє — померли від отриманих важких поранень, ще одного пораненого госпіталізовано. Вдень противник продовжив обстріли Авдіївки та о 13:45 здійснив другу невдалу спробу штурму. В штабі АТО повідомили про ще одного загиблого українського військовослужбовця, станом на 18:00. 23-річний капітан загинув від осколкового поранення під час бою. 1 лютого в Києві на Майдані Незалежності попрощались з сімома воїнами 72 ОМБр. Похований в Умані[29][30][31].
3547 72 ОМБр.svg Україна Бальченко Володимир Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-01-044 січня 1992, Берестовець (Борзнянський район) Чернігівська область. Молодший сержант, кулеметник 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Захоплювався футболом, грав за ФК «Берестовець». Працював лісником у єгерні. 8 жовтня 2015 року призваний на строкову військову службу, яку проходив у 169-му Навчальному центрі сухопутних військ в Десні. По тому продовжив військову службу за контрактом. На фронті з липня 2016 року. Батько помер, залишились мати, брат і сестра. 02017-01-2929 січня 2017 О 5:00 противник розпочав обстріл промзони міста Авдіївка (Донецька область) та після 7:00 перейшов у наступ двома групами. Атаку відбито, ворог із втратами відступив, українські захисники під час контратаки зайняли нову позицію. В результаті боїв один військовослужбовець загинув на місці та двоє — померли від отриманих важких поранень, ще одного пораненого госпіталізовано. Вдень противник продовжив обстріли Авдіївки та о 13:45 здійснив другу невдалу спробу штурму. В штабі АТО повідомили про ще одного загиблого українського військовослужбовця, станом на 18:00. Володимир вранці стояв на спостережному посту. Загинув від прямого влучення міни під час обстрілу. 1 лютого в Києві на Майдані Незалежності попрощались з сімома воїнами 72 ОМБр. Похований у с. Берестовець[29][30][32].
3548 72 ОМБр.svg Україна Оверченко Дмитро Олександрович
(від народження — Кужелівський)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-01-2424 січня 1989, Вишнопіль (Тальнівський район) Черкаська область. Солдат 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Родина переїхала у с. Варварівка (Долинський район) Кіровоградської області, але сім років тому Дмитро повернувся до Вишнополя. Виріс у багатодітній родині, мав двох братів і двох сестер. Займався спортом. Працював арматурником на будівництвах, їздив на будівельні об'єкти до Києва та Казахстану. З 2008 по 2009 рік проходив строкову службу сапером у 308-му інженерно-технічному батальйоні. Під час війни підписав контракт і поїхав на фронт. Розлучений. Батьки проживають на Кіровоградщині.
У листопаді 2016 одна із західних знімальних груп побувала на бойовій позиції резерву під Авдіївкою, де Дмитро провів для неї екскурсію (відео).
02017-01-2929 січня 2017 О 5:00 противник розпочав обстріл промзони міста Авдіївка (Донецька область) та після 7:00 перейшов у наступ двома групами. Атаку відбито, ворог із втратами відступив, українські захисники під час контратаки зайняли нову позицію. В результаті боїв один військовослужбовець загинув на місці та двоє — померли від отриманих важких поранень, ще одного пораненого госпіталізовано. Вдень противник продовжив обстріли Авдіївки та о 13:45 здійснив другу невдалу спробу штурму. В штабі АТО повідомили про ще одного загиблого українського військовослужбовця, станом на 18:00. 1 лютого в Києві на Майдані Незалежності попрощались з сімома воїнами 72 ОМБр. Похований у Вишнополі[29][30][33].
3549 72 ОМБр.svg Україна Крижанський Володимир Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-03-2424 березня 1982, Червоний Кут (Жашківський район) Черкаська область. Мешкав у м. Сквира Київська область. Сержант, кулеметник механізованого взводу механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. У шкільні роки переїхав на Київщину. Закінчив Сквирське професійно-технічне училища за фахом бухгалтера та Білоцерківський інститут економіки та управління за спеціальністю «Менеджмент». Працював у ТОВ "Фірма «Грона» в місті Сквира. Призваний навесні 2014 року у першу хвилю мобілізації. Спочатку служив у Сквирському райвійськкоматі. Пройшов навчання у «Десні» та перевівся до 72 ОМБр, вирушив на фронт у Донецьку область. Залишилися мати, дружина та син. 02017-01-2929 січня 2017 О 5:00 противник розпочав обстріл промзони міста Авдіївка (Донецька область) та після 7:00 перейшов у наступ двома групами. Атаку відбито, ворог із втратами відступив, українські захисники під час контратаки зайняли нову позицію. В результаті боїв один військовослужбовець загинув на місці та двоє — померли від отриманих важких поранень, ще одного пораненого госпіталізовано. Вдень противник продовжив обстріли Авдіївки та о 13:45 здійснив другу невдалу спробу штурму. В штабі АТО повідомили про ще одного загиблого українського військовослужбовця, станом на 18:00. Володимир загинув внаслідок прямого влучення міни в окоп. 1 лютого в Києві на Майдані Незалежності попрощались з сімома воїнами 72 ОМБр. Похований у м. Сквира[29][30][34].
3550 72 ОМБр.svg Україна Бурець Олег Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-09-2222 вересня 1990, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник 72-ї окремої механізованої бригади. 2009 року закінчив Ерастівський коледж імені Е. К. Бродського Дніпропетровського державного аграрного університету за спеціальністю «Агрономія», здобувши кваліфікацію агротехніка. Працював різноробочим. 26 січня 2016 року підписав із ЗСУ контракт на три роки. Залишилися мати, брат, дві сестри, дружина, донька та двоє дітей дружини від першого шлюбу. 02017-01-2929 січня 2017 Загинув під час боїв в районі міста Авдіївка (Донецька область), міна влучила в окоп. 1 лютого в Києві на Майдані Незалежності попрощались з сімома воїнами 72 ОМБр. Похований у м. П'ятихатки, на Алеї Героїв[30][35].
За зведеними даними прес-центру штабу АТО, за минулу добу п'ятеро військових загинули, 9 дістали поранень та 4 травмовані[36].
3551 72 ОМБр.svg Україна Шамрай Віталій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-05-2626 травня 1990, Монастирище Черкаська область. Солдат, снайпер взводу снайперів 72-ї окремої механізованої бригади. 2010 року закінчив Ілінецький аграрний коледж за спеціальністю «Агрономія, організація і технологія фермерського господарства». Працював у ТОВ «Агровет Атлантик» апаратником виробничої дільниці. 17 травня 2016 року прийнятий на військову службу за контрактом до 169-го навчального центру «Десна». В липні пройшов курси снайперів і був переведений до 72 ОМБр. Залишились мати, сестра, дружина та маленький син. 02017-01-3030 січня 2017 Загинув під час несення бойового чергування внаслідок артилерійського обстрілу в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). 1 лютого в Києві на Майдані Незалежності попрощались з сімома воїнами 72 ОМБр. Похований на центральному міському кладовищі м. Монастирище[30][37].
3552 72 ОМБр.svg Україна Павлюк Ярослав Ярославович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-10-2424 жовтня 1980, Петрівка (Компаніївський район) Кіровоградська область. Солдат 72-ї окремої механізованої бригади. Мати померла, коли хлопець був ще малим, тому вихованням його та молодших братів займалася бабуся. Закінчив ветеринарний технікум, потім навчався у Білоцерківському аграрному інституті і працював у цьому навчальному закладі, в аспірантурі на кафедрі епізоотології та інфекційних хвороб, викладав епізоотологію та ветеринарний менеджмент. Займався вільною боротьбою. Працював ветеринаром у Баку, але повернувся до України, коли дізнався, що молодший брат на війні. У 2014—2015 проходив військову службу за мобілізацією в Ізмаїльському прикордонному загоні ДПСУ. 21 листопада 2016 вступив на контрактну службу в 72 ОМБр. Залишились бабуся, двоє братів та 7-річна донька у цивільному шлюбі. 02017-01-3030 січня 2017 Загинув вранці у боях в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). За інформацією військкомата, їхню машину підбили. 1 лютого в Києві на Майдані Незалежності попрощались з сімома воїнами 72 ОМБр. Похований у рідній Петрівці[30][38].
3553 79 ОДШБр к.svg Україна Гульченко Роман Олегович
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-08-2929 серпня 1986, Татарбунари Одеська область. Молодший сержант, командир десантно-штурмового взводу ДШР 1-го ДШБ 79 ОДШБр. Навчався на юриста. Працював в охороні. З 2008 служив за контрактом. В серпні 2014 уклав контракт з 79-ю бригадою. Учасник оборони Донецького аеропорту, боїв за Дебальцеве. Залишилась донька. 02017-01-3030 січня 2017 Під час бою поблизу с. Водяне (Ясинуватський район) по позиції десантників влучила 82-мм міна. Роман загинув від чисельних поранень, прикривши своїх товаришів. Похований в Татарбунарах[39].
3554 81 ОАеМБр к.svg Україна Тарасов Андрій Вікторович 01974-02-011 лютого 1974, Краматорськ Донецька область. Старший лейтенант, заступник командира роти з МТЗ 81-ї окремої аеромобільної бригади. 02017-01-3030 січня 2017 Помер під час несення служби в зоні проведення АТО. Похований в Краматорську[40].
3555 80 ОДШБр к.svg Україна Пацула Сергій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-09-1818 вересня 1984, Баштанка Миколаївська область. Солдат, номер обслуги (САУ 2С1 «Гвоздика») 3-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї 80 ОДШБр. Працював на Баштанській птахофабриці. Мобілізований 11.08.2015 року, 12.08.2016 підписав контракт. Залишилися дружина та четверо дітей. 02017-01-3131 січня 2017 Загинув у ніч на 1 лютого внаслідок артобстрілу поблизу села Тоненьке (Ясинуватський район), прикривши собою товаришів. Похований в Баштанці[41].

Лютий[ред. | ред. код]

3556 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Литвинчук Геннадій Євгенович 01990-06-088 червня 1990, Харків. Військовослужбовець, ймовірно, 54-ї окремої механізованої бригади. Відомо, що в грудні 2016 Геннадій воював на «світлодарській дузі» біля смт Луганське (фронтове фото)[42], де тримає оборону 54 ОМБр. Залишились батьки, дружина та маленький син. 02017-02-011 лютого 2017 Місце й обставини смерті не уточнено. Похований на Алеї Слави на Безлюдівському кладовищі Харкова[43].
3557 72 ОМБр.svg Україна Дергач Леонід Валентинович
(Позивний «Академік»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01979-03-2424 березня 1979, Зарожани Хотинський район Чернівецька область. Проживав у м. Чернівці. Лейтенант, командир 9-ї роти 3-го мехбатальйону 72 ОМБр. Випускник НАВС (2000), працював в УБОЗ. З 2006 — викладач ЧНУ імені Ю. Федьковича. Кандидат юридичний наук (2011), доцент кафедри правосуддя. КМС з пауерліфтингу. Мобілізований 2015, восени 2016 підписав контракт. Залишились дружина та двоє синів. 02017-02-011 лютого 2017 Загинув у бою близько 7:10 від осколкових поранень внаслідок артилерійського обстрілу РОП біля «Царської охоти» в районі м. Авдіївка. Похований в с. Зарожани[44].
3558 72 ОМБр.svg Україна Бублієнко Роман Володимирович
(Позивний «Бублик»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-04-2525 квітня 1993, Володарка Київська область. Солдат, командир відділення — командир бойової машини 9-ї роти 3-го мехбатальйону 72 ОМБр. За фахом газоелектрозварювальник. Строкова служба — ВМС, Севастополь. 15.09.2016 вступив на військову службу за контрактом. Залишилися дружина та син. 02017-02-011 лютого 2017 Загинув від осколкових поранень на позиції «Шахта» між Авдіївкою та окупованим Спартаком (вентиляційний ствол шахти «Бутівка-Донецька»), внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град». Похований у Володарці[45].
3559 72 ОМБр.svg Україна Клімов Роман Робертович
(Позивний «Штик»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-06-3030 червня 1989, Миколаїв. Старший солдат, навідник (БМП) 2-ї роти 1-го мехбатальйону 72 ОМБр. З 18 років займався спортивною стрільбою. Токар. Після вторгнення ЗС РФ до Криму повернувся з РФ, де перебував, і у червні 2014 підписав контракт з ЗСУ. Залишились мати та сестра. 02017-02-022 лютого 2017 Загинув від осколкових поранень внаслідок мінометного обстрілу в районі міста Авдіївка. Похований у Миколаєві[46].
3560 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Хоружа Наталія Олександрівна
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-06-099 червня 1972, 44 роки, Першотравенськ Дніпропетровська область. Мешкала в смт Просяна Покровського району. Молодший сержант, санінструктор 1-ї роти 1-го мехбатальйону 54 ОМБр. Закінчила медучилище. Медсестра. 30.08.2016 підписала контракт і за власним бажанням виїхала на передову. Залишилися чоловік та донька. 02017-02-022 лютого 2017 Загинула біля смт Луганське на Світлодарській дузі внаслідок прицільного обстрілу санітарної машини терористами з ПТРК під час евакуації поранених. Похована у Просяній[47].
3561 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Рева Юрій Андрійович
(Позивний «Козак»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01961-03-2626 березня 1961, 55 років, Запоріжжя. Старший солдат, гранатометник 1-ї роти 1-го мехбатальйону 54 ОМБр. Працював майстром з водіння. Проходив службу за мобілізацією, 30.09.2016 підписав контракт. Залишилися дружина та двоє дітей. 02017-02-022 лютого 2017 Загинув близько 13:55 під час обстрілу ВОП в районі смт Луганське (Світлодарська дуга), від осколкового поранення внаслідок розриву 120-мм міни, що влучила в бліндаж. Похований у Запоріжжі[48].
3562 DSNS emblem 2016.svg Україна Горбань Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-099 липня 1992, Маріуполь Донецька область. Водій аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Донецькій області. Залишилися дружина та донька. 02017-02-022 лютого 2017 О 21:05 російсько-терористичними угрупованнями обстріляно район школи № 2 та стадіон «Хімік» у м. Авдіївка, де розгорнуто пункт життєзабезпечення ДСНС. Під обстріл потрапив автомобіль служби, Сергій загинув на місці, важкі поранення у живіт отримав підполковник Тритейкін (помер 21 лютого). Похований в Маріуполі[49].
3563 80 ОДШБр к.svg Україна Камінський Маріс Айдинович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01990-04-099 квітня 1990, Ківерці Волинська область. Мешкав у м. Чернівці. Капітан, начальник продовольчої служби тилу 3-ї БТГр 80 ОДШБр. Випускник НАСВ імені Сагайдачного (2012, аеромобільний факультет). Займався карате. Служив у Львові, з 2013 року — в Чернівцях (колишній 300-й полк). На війні з перших днів, учасник оборони Луганського аеропорту. Залишилась вагітна дружина, в серпні народилась донька. 02017-02-033 лютого 2017 Загинув близько 00:05 внаслідок обстрілу терористами з БМ-21 «Град» села Галицинівка (Мар'їнський район), що перебуває за 15 км від лінії розмежування (в тилу українських військ). Похований в Ківерцях[50].
3564 80 ОДШБр к.svg Україна Заремський Анатолій Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-03-066 березня 1977, Березівка (Новоушицький район) Хмельницька область. Мешкав у м. Чернівці. Капітан, командир інженерно-саперного взводу 3-ї БТГр 80 ОДШБр. Випускник КПВІІ (1999). Займався спортом. Служив в Яворові. Миротворець (2005—2006, Косово). Повернувшись, продовжив службу в Чернівцях (колишній 300-й полк). На війні з перших днів. Залишились дружина та двоє синів. 02017-02-033 лютого 2017 Загинув близько 00:05 внаслідок обстрілу терористами з БМ-21 «Град» села Галицинівка (Мар'їнський район), що перебуває за 15 км від лінії розмежування (в тилу українських військ). Похований в с. Березівка[50].
3565 17th tank brigade insignia daily.svg Україна Горкун Роман Владиславович
(позивний «Смайлик»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-09-2424 вересня 1994, Луганськ. Солдат, стрілець-санітар механізованого відділення 2-го взводу 1-ї роти 1-го мехбатальйону «Хижак» 17 ОТБр. Закінчив Криворізький НВЦ за фахом «агент з організації туризму». Наприкінці 2014 року виїхав з Луганська до м. Кривий Ріг. У війську з 2015, навесні 2016 підписав контракт. Залишились батько і бабуся. 02017-02-033 лютого 2017 Під час обстрілу поблизу с. НовозванівкаТроїцьке (Попаснянський район), дістав осколкове поранення у голову (міна 120-мм). Помер в лікарні м. Попасна. Похований в Кривому Розі[51].
3566 81 ОАеМБр к.svg Україна Тимошенко Денис Дмитрович 01982 1982, Чорноморськ Одеська область. Старший сержант, командир взводу 5-ї батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А1493 (Кременчук), базується в районі «світлодарської дуги». Мобілізований в лютому 2015 року, після року служби залишився служити за контрактом. Під час служби, влітку 2016, Денис одружився з Тетяною Козицькою, яка також служить в цій військовій частині. Батьків немає, залишилася сестра й дружина. 02017-02-055 лютого 2017 Загинув в результаті наскрізного вогнепального кульового поранення в голову, що сталося в штабі військової частини. Був доставлений до лікарні, де від поранення помер. Похований в м. Ізюм Харківської області, де мешкає його дружина[52].
3567 30 ОМБр.svg Україна Бодах Олег Анатолійович 01983 1983, мешкав у м. Новоград-Волинський Житомирська область. Майор, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади. Служив у Червонограді, нещодавно був переведений до 30-ї бригади. Розлучений, залишились батьки. 02017-02-055 лютого 2017 Обставини не уточнено, загинув у м. Волноваха (Донецька область). Похований в Новограді-Волинському на цвинтарі по вул. Чехова[53].
3568 92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg Україна Мурашко Валерій Миколайович 01973-08-2121 серпня 1973, Харків. Старший солдат, водій-слюсар 92-ї окремої механізованої бригади. Залишилися дружина та двоє дітей, син і донька. 02017-02-055 лютого 2017 Помер під час несення військової служби поблизу с. Богоявленка (Мар'їнський район Донецька область). Похований у Харкові на кладовищі №18[54].
3569 46th Battalion patch (Ukraine).png Україна Цинкуш В'ячеслав Іванович
(Позивний «Цинк»)
01993-06-3030 червня 1993, Запоріжжя. Солдат 46-го батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна» 10-ї ОГПБр. На фронт пішов добровольцем ще у 2014 році. З 27 січня 2016 року ніс службу за контрактом. Залишились мати, бабуся та двоє братів. 02017-02-066 лютого 2017 Помер у військовому госпіталі в м. Бахмут (Донецька область) від травм внаслідок нещасного випадку, солдата затиснуло між двома БМП. Похований на Матвієвському кладовищі Запоріжжя[55].
3570 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Белявцев Андрій Олексійович 01979-08-2424 серпня 1979, Вознесенка (Мелітопольський район) Запорізька область. Молодший сержант, військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований в травні 2015 року, через рік підписав контракт. Ніс службу на передовій «світлодарської дуги». Залишилися мати, дружина та троє дітей. 02017-02-088 лютого 2017 Помер в лікарні м. Бахмут (Донецька область), куди був доставлений у важкому стані напередодні увечері, в результаті розриву гранати (необережне поводження з боєприпасами). Похований в с. Вознесенка[56].
3571 93 ОМБр п.svg Україна Коломієць Дмитро Володимирович 01997-04-1414 квітня 1997, 19 років, Вікторівка (Миронівський район) Київська область. Солдат, водій 93-ї окремої механізованої бригади. Залишилися батьки, дві сестри і брат.
Старший брат Дмитра[57], Андрій Коломієць - майданівець, український політв'язень в РФ, засуджений сімферопольським окупаційним судом до 10 років колонії за «членство в УПА» і «замах на беркутівців» під час протистоянь 2014 року в Києві[58]
02017-02-1111 лютого 2017 Вбитий поблизу с. Чабанівка (Новоайдарський район) Луганської області, обставини не уточнено. Похований в с. Вікторівка[59].
3572 93 ОМБр п.svg Україна Фарісей Анатолій Олександрович
(Позивний «Фарік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-03-2323 березня 1974, Шепіївка Калинівський район Вінницька область. Молодший сержант, стрілець-помічник гранатометника 2-го взводу 9-ї роти 3-го мехбатальйону 93 ОМБр. Закінчив Вінницьке ВПУ № 4. Працював їздовим у колгоспі «Нове життя», експедитором у Києві. Учасник Революції Гідності. Мобілізований 29.08.2014, 54 ОРБ. 15.03.2016 підписав контракт і повернувся на фронт. Батьки померли, залишився брат. 02017-02-1515 лютого 2017 Загинув під час бойового чергування, близько 23:30, від осколкових поранень в результаті мінометного обстрілу ВОП поблизу с. Кримське (Новоайдарський район). Поховання в с. Шепіївка[60].
3573 Емблема 37омпбЗапоріжжя (польова).png Україна Сазонов Леонід Олександрович
(Позивний «Борода»)
01990-03-2828 березня 1990, Запоріжжя. Молодший сержант, зв'язківець 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56 ОМПБр. Навчався у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Учасник Запорізького Євромайдану. На фронті з 2014 року, воював під Маріуполем, в Широкиному. Останні три місяці батальйон був виведений з лінії зіткнення. Неодружений, залишилася мати, яка втратила єдиного сина. 02017-02-1515 лютого 2017 Загинув у ніч на 16 лютого в районі міста Волноваха (Донецька область), від вогнепального поранення. Військові висловили припущення, що Леонід застрелився, але причини не знають, бачили його за півгодини до того. За даними військкомату, трагедія сталася через необережне поводження зі зброєю. Похований на Осипенківському кладовищі Запоріжжя[61].
3574 15 OMPB ZSU.png Україна Щербина Юрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-07-1616 липня 1974, Сорокине (колишній Краснодон) Луганська область. Мешкав у с. Воронине (Білопільський район) Сумська область. Старший сержант, старший оператор протитанкового відділення протитанково-кулеметного взводу 2-ї мотопіхотної роти 15 ОМПБ «Суми» 58 ОМПБр. У дитинстві переїхав з батьками до Білопільщини, у с. Крижик. Закінчив Сумське ПТУ № 11. 1995—1997 проходив службу в розвідроті. Працював автослюсарем, потім на Куянівському цукровому заводі, їздив на заробітки. Мобілізований 13.04.2014, 25 ОПДБр, учасник оборони Луганського аеропорту. Працював на будівництвах. В листопаді 2016 підписав контракт. Залишилися дружина та син. 02017-02-1616 лютого 2017 Загинув о 15:25 від кулі снайпера під час мінометного й снайперського обстрілу в районі м. Авдіївка (Донецька область). Похований в селі Крижик[62].
3575 Емблема 36 ОБрМП.png Україна Прончук Тарас Вікторович
(Позивний «Людоїд»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01997-08-066 серпня 1997, 19 років, Хотин (Рівненський район) Рівненська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 2-ї роти 1-го батальйону морської піхоти 36 ОБрМП. 2015 закінчив Рівненський технічний коледж. Призваний у листопаді 2015, підписав контракт. Залишилися мати, брати. 02017-02-1616 лютого 2017 Загинув від кульового поранення під час обстрілу ВОП між с. Водяне та окупованою Саханкою. Похований в с. Хотин[63].
3576 25 ОПДБр к.svg Україна Корнійко Олександр Сергійович
(Позивний «Чорний»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-2020 серпня 1994, Петрівка-Роменська Гадяцький район Полтавська область. Мешкав у м. Гадяч. Солдат, кулеметник 3-го взводу 6-ї роти 2-го парашутно-десантного батальйону 25 ОПДБр. Здобув фах водія і слюсаря. Захоплювався бойовими видами спорту. У війську з лютого 2015, підписав контракт. Залишились батьки. 02017-02-1616 лютого 2017 Загинув від вогнепального поранення у шию під час обстрілу поблизу смт Зайцеве в районі Горлівки. Похований в с. Петрівка-Роменська[64].
3577 Patch of the "OUN" Battalion.svg Україна Сірченко Андрій Володимирович
(Позивний «Примус»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-06-1515 червня 1973, Краматорськ Донецька область. Доброволець батальйону ОУН. З 18.09.2015 на передовій, воював у Пісках. Волонтер БФ «Рубіж», займався телекомунікаційними мережами на позиціях. З літа 2016 офіційно, від фонду, перебував у Кримському. Залишилися мати, дружина та донька. 02017-02-1717 лютого 2017 Загинув близько 16:30 від осколкового поранення поблизу с. Кримське (Новоайдарський район), в результаті обстрілу з ПТКР. Похований в м. Краматорську[65].
3578 39 OMPB ZSU.png Україна Мєркулов Андрій Юрійович
(Позивний «Дюс»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-2222 червня 1979, Ровеньки Луганська область. З 2012 мешкав у с. Миколаївка (Петропавлівський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 2-ї роти охорони батальйону охорони 55 ОАБр (колишній 39 ОМПБ «Дніпро-2»). Закінчив будівельний технікум. Строкову службу проходив у Криму. Працював на шахтах. 07.06.2015 вступив на військову службу за контрактом. Залишився син. 02017-02-1818 лютого 2017 Загинув у ніч на 19 лютого в районі міста Авдіївка, внаслідок обстрілу бліндажу. Ще четверо бійців дістали тяжких поранень. Похований в с. Миколаївка[66].
3579 72 ОМБр.svg Україна Гринчишин Максим Ігорович
(Позивний «Прометей»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01979-05-1212 травня 1979, Луцьк Волинська область. Лейтенант (посмертно), командир зенітно-ракетного взводу 1-го мехбатальйону 72 ОМБр. Захоплювався гірським туризмом. На початку 2000-х кілька років прожив за кордоном, працював у Мілані в сфері ІТ. 2009 закінчив Луцький НТУ. Працював бригадиром на Луцькому спецкомбінаті. Мобілізований 14.08.2014, в подальшому підписав контракт. Залишилась мати, брат, зведена сестра (дружина футболіста Анатолія Тимощука). 02017-02-1919 лютого 2017 Загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі міста Авдіївка. Похований на міському кладовищі Луцька у селі Гаразджа[67].
3580 25 ОПДБр к.svg Україна Делюкін Юрій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-07-2929 липня 1994, Черкаське (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 5-ї роти 2-го парашутно-десантного батальйону 25 ОПДБр. 2013 закінчив Новомосковське ПТУ № 48 за фахом кухаря. З 2015 служив за контрактом, майже рік воював у зоні АТО, планував вчитись на офіцера. Залишились мати і брат. 02017-02-1919 лютого 2017 16 лютого дістав важке вогнепальне поранення у голову від кулі снайпера поблизу смт Зайцеве. З Бахмута був доставлений санавіацією до Харкова. Помер о 5:40 19 лютого у ВМКЦ Північного регіону. Похований в с. Вільне (Новомосковський район)[68].
3581 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Салаутін Сергій Віталійович 01965-06-1010 червня 1965, 51 рік, мешкав у с. Мирове Томаківський район Дніпропетровська область. Старший солдат, старший механік-водій 54-ї окремої механізованої бригади. Залишилися дружина та 18-річна донька. 02017-02-2020 лютого 2017 Загинув під час несення військової служби в м. Бахмут (Донецька область), обставини не уточнено. Похований в с. Мирове[69].
3582 DSNS emblem 2016.svg Україна Тритейкін Дмитро Олександрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-08-077 серпня 1974, Авдіївка Донецька область. Підполковник служби цивільного захисту, начальник 15-го Державного пожежно-рятувального загону (м. Авдіївка) ГУ ДСНС у Донецькій області. Служив рятувальником з 1995 року. Випускник ДонНАБА (2001) та НУЦЗУ (2008). Служив на посадах інспектора та інженера Держпожнагляду, начальника частини, з 2015 — начальник ДПРЗ-15. 02017-02-2121 лютого 2017 2 лютого, О 21:05 російсько-терористичними угрупованнями обстріляно район школи № 2 та стадіон «Хімік» у м. Авдіївка, де розгорнуто пункт життєзабезпечення ДСНС. Під обстріл потрапив автомобіль служби, загинув водій Сергій Горбань. Підполковник Тритейкін дістав важкі поранення у живіт, переніс 7 операцій. Помер в лікарні ім. Мечникова у Дніпрі. Похований в Авдіївці[49][70].
3583 Gerb of State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Військовослужбовець Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби. 02017-02-2222 лютого 2017 Останній раз прикордонника бачили напередодні ввечері, а вранці він не з'явився на службі. Було організовано пошуки, в результаті яких військовослужбовця виявили на узбіччі дороги без ознак життя, поблизу н.п. Троїцьке (Луганська область). Він загинув внаслідок підриву на вибуховому пристрої, обставини встановлюються[71].
3584 79 ОДШБр к.svg Україна Гуцаленко Микола Віталійович
(Позивний «Кока»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-12-1919 грудня 1991, Первомайськ (Миколаївська область). Мешкав у м. Миколаїв. Молодший лейтенант, командир 2-го десантно-штурмового взводу 3-ї роти 1-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. З 4-го класу школи займався у Первомайському відділенні спеціалізованої ДЮШ олімпійського резерву з веслування на байдарках і каное. 5 років навчався в Первомайську, потім продовжив навчання у Миколаєві. Майстер спорту, неодноразовий чемпіон України. Закінчив Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова. 2013 року вступив на військову службу за контрактом. Свої перші бої пройшов у липні 2014 року (Красний Лиман, Слов'янськ). Учасник героїчної оборони Донецького аеропорту, в листопаді 2014 підняв прапор України на даху старого терміналу ДАП (відео [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.]). У 2015 році отримав звання молодшого сержанта, призначений головним сержантом взводу, після чого направлений до Одеси на тримісячні офіцерські курси за прискореною програмою. У 2016 три місяці навчався на аеронавідника під Харковом. Залишилися батьки, дружина та 9-місячний син.
Розповіді Миколи про оборону ДАП, разом зі спогадами інших «кіборгів», увійшли до книги «АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви».
В грудні 2015 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст. нагороджений посмертно.
02017-02-2323 лютого 2017 21 лютого о 10:15 робив обхід на позиції «Рим» поблизу с. Водяне (Ясинуватський район) Донецької області і потрапив під обстріл. В гілку дерева влучив ВОГ, Микола дістав важке осколкове поранення у скроню. В стані коми доставлений у Дніпро. Помер 23 лютого о 17:45 в реанімації обласної клінічній лікарні ім. Мечникова, не приходячи до тями. Після прощання у військовій частині Миколу поховали на Центральному кладовищі Миколаєва[72].
3585 39 OMPB ZSU.png Україна Добролєта Михайло Костянтинович
(Позивний «Добрий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-1919 вересня 1992, Павлоград Дніпропетровська область. Молодший сержант, оператор 1-ї роти охорони батальйону охорони (колишній 39 ОМПБ «Дніпро-2») 55 ОАБр. Випускник ДНУЗТ (2012, бакалавр). У 2013—2015 працював на шахті «Самарська» «ДТЕК Павлоградвугілля» та в Енергоуправлінні ДТЕК. 23.06.2016 підписав контракт із ЗСУ. Залишились мати, вітчим і брат. 02017-02-2323 лютого 2017 Загинув на передових позиціях поблизу м. Авдіївка, — близько 20:15 дістав кульове поранення в шию (у сонну артерію), втратив багато крові і за півгодини помер. Похований в Павлограді[73].
3586 59th Motorized Bde emblem 2020 01.png Україна Носан Юрій Миколайович 01974 1974, Новоград-Волинський район Житомирська область. Військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади. 02017-02-2424 лютого 2017 Отримав поранення в голову у зоні бойових дій. Помер в реанімації Запорізької обласної клінічної лікарні. Поховання 27 лютого у Новоград-Волинському районі[74].
3587 138-а радіотехнічна бригада.svg Україна Пономаренко Дмитро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-05-2222 травня 1981, Чернігів. Молодший сержант, водій-електрік 550-ї окремої радіолокаційної роти (в/ч А3547) 138 РТБр. 1999—2002 служив у спецпідрозділі ВВ МВС «Барс». Працював у пожежній частині в Славутичі. Випускник ЧІІБіП МНТУ (2009, «Менеджер економічної безпеки підприємств»). 08.10.2015 вступив на військову службу за контрактом, у листопаді 2016 відряджений в зону АТО до 72 ОМБр, керував квадрокоптерами у підрозділі розвідки. Залишилися дружина і син. 02017-02-2525 лютого 2017 Загинув від кульового поранення близько 21:00, під час виконання бойового завдання поблизу смт Верхньоторецьке (Ясинуватський район). Похований в Чернігові[75].
3588 Емблема 36 ОБрМП.png Україна Напрягло Роман Дмитрович
(Позивний «Ріо»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01997-02-1414 лютого 1997, 20 років, Слов'янськ Донецька область. Матрос, радіотелеграфіст взводу зв'язку, гранатометник 1-го відділення 1-го взводу 3-ї десантно-штурмової роти 503 ОБМП 36 ОБрМП. 2016 закінчив Слов'янський коледж НАУ. Під час окупації Слов'янська 17-річний хлопець малював синьо-жовті прапори на стінах, з 2015 — член ВГО «Сокіл». Волонтером їздив на передову (ВОП «Мурашник» біля Донецького аеропорту). В липні 2016 підписав контракт. Залишились батьки і сестра. 02017-02-2626 лютого 2017 Загинув від кулі снайпера, рятуючи пораненого товариша, під час несення бойового чергування на посту в районі між смт Талаківка та окупованим с. Пікузи (колишнє Комінтернове), за 800 метрів від позицій терористів, — помер від поранення у шию дорогою до лікарні. Похований у Слов'янську[76].
3589 15 OMPB ZSU.png Україна Абрамітов Артур Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-1515 липня 1992, Суми. Солдат, гранатометник 2-ї мотопіхотної роти 15 ОМПБ «Суми» 58 ОМПБр. Захоплювався спортом, грав у футбол. Козак, чотар Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке». 2014 закінчив Інститут фізичної культури СумДПУ ім. Макаренка за фахом викладача фізкультури та тренера. 30.03.2016 вступив на військову службу за контрактом. Залишились батьки. 02017-02-2626 лютого 2017 Загинув близько 18:00 на бойовому чергуванні в промзоні м. Авдіївка, від осколкових поранень у голову та груди під час мінометного обстрілу. Похований у Сумах[77].
3590 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Мокренко Сергій Вікторович
(Позивний «Крук»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
01993-03-2424 березня 1993, Шацьк Волинська область. Солдат, стрілець 3-ї роти 1-го мехбатальйону 54 ОМБр. Випускник Любомльського профліцею. Активний учасник Революції Гідності. На фронті з 2014, в складі ДУК ПС воював в Іловайську, Пісках. Займався волонтерством. Пройшов навчання в «Азові». 14.09.2016 вступив на контрактну службу. Двічі був поранений. Залишилися батьки, сестра і наречена. 02017-02-2828 лютого 2017 Загинув близько 10:00 під час мінометного обстрілу на передовій позиції на «Світлодарській дузі», поблизу смт Луганське. Похований у Шацьку[78].
3591 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Решетняк Геннадій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01964-06-2727 червня 1964, 52 роки, Луганськ. Молодший сержант, командир інженерно-позиційного відділення інженерно-саперного взводу 1-го мехбатальйону 54 ОМБр. 1991 закінчив Київській інститут харчової промисловості. Майже 20 років працював за фахом, — на луганських хлібокомбінатах, на Макаронній фабриці «МилаМ» головним технологом. Після захоплення Луганська російсько-сепаратистськими бойовиками перевіз сім'ю до Харкова. 13.06.2016 підписав контракт і пішов воювати за рідну землю. Залишились дружина та двоє дорослих дітей. 02017-02-2828 лютого 2017 Загинув внаслідок обстрілу з РПГ на передовій позиції на «Світлодарській дузі», поблизу смт Луганське. Похований у Харкові[79].

Березень[ред. | ред. код]

3592 24 ОМБр.svg Україна Пірус Володимир Миколайович
(Позивний «Художник»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-05-1010 травня 1975, Стрий Львівська область. Старший солдат, механік-водій розвідувального підрозділу 24 ОМБр. Автослюсар. В серпні 2014 добровольцем пішов до війська, 27.11.2014 підписав контракт. На фронті — з січня 2015, воював в районі траси «Бахмутка», з 2016 — у Попасній. Залишились двоє дітей. 02017-03-011 березня 2017 Загинув під час обстрілу околиць села Катеринівка (Попаснянський район) внаслідок прямого влучання ПТКР у машину, ще двоє бійців дістали поранення. Похований у Стрию[80].
3593 93 ОМБр п.svg Україна Радіотелефоніст 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2830. 02017-03-011 березня 2017 За даними одеського видання Таймер, в ніч на 1 березня, під час вживання спиртних напоїв на спостережному пункті в селі Кримське (Новоайдарський район) Луганської області між радіотелефоністом та командиром взводу зенітно-ракетного артдивізіону виник конфлікт. Боєць взяв автомат, але офіцер його вихопив і здійснив кілька пострілів. Боєць у цей час стояв до нього спиною, від отриманих поранень помер на місці[81].
3594 Емблема 36 ОБрМП.png Україна Вознюк Олександр Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-01-1212 січня 1992, Тютюнники (Чуднівський район) Житомирська область. Мешкав у м. Лубни Полтавська область, до того — в м. Лохвиця. Молодший сержант, командир САУ гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 503 ОБМП 36 ОБрМП. Виріс в родині священика. 2011 закінчив Лохвицьке медичне училище, навчався у Глухівському НПУ. Писав вірші. На час захоплення Криму російськими військами служив у Перевальному, залишився вірним присязі. З 2014 року — на східному фронті. Залишилась донька. 02017-03-022 березня 2017 Загинув внаслідок підриву САУ на фугасі у Приазов'ї, між смт Талаківка та окупованим с. Пікузи (колишнє Комінтернове), під час евакуації українських військових з-під обстрілу. Похований у Лубнах[82].
3595 79 ОДШБр к.svg Україна Клочков Сергій Валентинович 01987-04-022 квітня 1987, Дорошівка (Ямпільський район, Сумська область). Мешкав у м. Харків. Солдат, командир відділення зенітно-ракетного взводу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Призваний на військову службу за контрактом з м. Харкова. Залишились батьки. 02017-03-033 березня 2017 Помер вночі у лікувальному закладі м. Дніпро від важких поранень, що отримав минулого тижня в районі міста Авдіївка (Донецька область). За словами матері, Сергій був поранений пострілом у спину, коли лежав на другому ярусі ліжка, про це він їй розповів у лікарні. Його вже виписали з палати інтенсивної терапії, але серце бійця раптово зупинилося. За повідомленням ЗМІ, військовослужбовець загинув в результаті необережного поводження зі стрілецькою зброєю з боку співслужбовця, який здійснив постріл з автомату. Похований в Дорошівці[83].
3596 72 ОМБр.svg Україна Труханський Ростислав Олександрович 01996-05-2525 травня 1996, 20 років, Новий Розділ Львівська область. Військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено, можливо 72-ї окремої механізованої бригади. Сирота, виховувався бабусею. Займався спортом і брейкдансом, на відкритому чемпіонаті Нового Роздолу з вуличної гімнастики здобув медаль у категорії «фрістайл». Закінчив місцевий ліцей будівництва та побуту за спеціальністю автослюсаря. Мріяв про власний автомобіль. Коли по закінченні ліцею отримав матеріальну допомогу як сирота, витратив її на придбання старенької машини. Дуже хотів стати військовим. В січні 2016 року 19-річний хлопець підписав контракт, проходив підготовку у 184-му Навчальному центрі в Старичах. Перед армією Ростик з бабусею переїхав до Білої Церкви. 02017-03-044 березня 2017 Наприкінці лютого дістав важкі поранення в промзоні м. Авдіївка (Донецька область). Вибухом міни хлопцеві перебило обидві ноги, їх довелося ампутувати, осколками було посічене все тіло, проникаюче поранення у живіт. З мобільного шпиталю доставлений до м. Дніпро. Вранці 4 березня помер в обласній лікарні ім. Мечникова. Похований в Новому Роздолі[84].
3597 72 ОМБр.svg Україна Кияниця Роман Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-05-1010 травня 1992, Українка Обухівський район Київська область. Мешкав у м. Обухів. Солдат, кулеметник 6-ї роти 2-го мехбатальйону 72 ОМБр. Закінчив профтехучилище. З 2010 проходив строкову службу на флоті в Севастополі, на фрегаті «Гетьман Сагайдачний». 28.09.2016 вступив на військову службу за контрактом. Залишилась дружина і син. 02017-03-044 березня 2017 Загинув о 22:05 від вогнепального поранення під час обстрілу в районі міста Авдіївка. Похований в Обухові[85].
3598 Емблема 36 ОБрМП.png Україна Веремеєнко Олександр Юрійович
(Позивний «Фартовий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-07-1616 липня 1996, 20 років, Новоселівка (Старобільський район) Луганська область. Матрос, гранатометник 2-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону морської піхоти 36 ОБрМП. 2015 закінчив Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей (ВПУ № 98), заочно навчався у Рубіжанському технікумі. 29.07.2016 вступив на військову службу за контрактом, з 15 жовтня — на передовій. Батьки померли, залишилися двоє братів. 02017-03-066 березня 2017 Загинув від кульового поранення близько 13:00 в ході тригодинного бою поблизу с. Водяне, на Маріупольському напрямку. Похований в с. Чмирівка (Старобільський район)[86].
3599 Україна Руфімський Олексій В'ячеславович
(Позивний «Старий» / «Руфа»)
50 років, Кочережки Павлоградський район Дніпропетровська область. Мешкав у Павлограді. Доброволець 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Останній рік весь час перебував у зоні бойових дій. Батьки померли, залишилися брат, прийомна дочка та онука. 02017-03-066 березня 2017 Загинув від кулі снайпера в промзоні м. Авдіївка (Донецька область). З воїном попрощались у Дніпрі та Павлограді, похований в с. Кочережки[87].
3600 79 ОДШБр к.svg Україна Афанасьєв Олександр Сергійович 01989-08-3131 серпня 1989, Затемне Перемишлянський район Львівська область. Мешкав у Житомирі. Солдат, навідник танку танкового взводу танкової роти 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, в/ч пп В4174. Походить з родини військовослужбовців. Активний учасник Революції Гідності, був у складі 9-ї сотні Самооборони Майдану. З початком російської агресії проти України пішов добровольцем до батальйону «Айдар». Навесні 2016 року вступив на військову службу за контрактом, проходив підготовку в 199-му навчальному центрі ВДВ, з серпня 2016 — у складі 79-ї бригади. Залишилась дружина, молодята одружилися 19 січня 2017 року. 02017-03-066 березня 2017 Раптово помер від гострої серцевої недостатності під час несення служби в зоні проведення АТО. Похований в Житомирі, на міському кладовищі «Дружба»[88].
3601 46 обсп.svg Україна Миронов Михайло Павлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-07-2828 липня 1974, Зарічне (Вовчанський район) Харківська область. Солдат, номер розрахунку розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувально-диверсійної роти 46 ОБСП «Донбас-Україна» 54 ОМБр. 10 років доглядав за хворою лежачою матір'ю. На початку війни мав проросійські погляди, але коли наприкінці 2014 прийшла повістка, пішов служити. Згодом підписав контракт. Неодружений. 02017-03-1010 березня 2017 Дістав смертельне поранення близько 20:00, під час масованого ворожого артобстрілу передових позицій на «Світлодарській дузі», поблизу с-ща Новолуганське. Помер о 21:00 під час медичної евакуації до шпиталю в Бахмут. Похований у с. Зарічному[89].
3602 501 ОБМП.png Україна Дзиза Віталій Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-10-011 жовтня 1994, Трудове Більмацький район Запорізька область. Мешкав у с. Смирнове Більмацького району. Старший матрос, старший навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 501 ОБМП 36 ОБрМП. Працював будівельником. 16.06.2016 вступив на військову службу за контрактом. Залишилась дружина та донька. 02017-03-1010 березня 2017 Загинув під час обстрілу ВОП поблизу с. Гнутове на Маріупольському напрямку, — унаслідок прямого влучання в окоп снаряда 120-мм калібру дістав множинні уламкові поранення, помер за 10 хвилин на очах побратимів. Похований в с. Смирнове[90].
3603 24th Separate Assault Battalion SSI.svg Україна Голубєв Сергій Володимирович
(Позивний «Голуб»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-2424 січня 1979, Рівне. Сержант, головний сержант взводу, в.о. командира 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 24 ОШБ «Айдар» 53 ОМБр. Закінчив ВПУ (радіотехнік) та Комп'ютерну академію «Шаг» (вебдизайн). Працював вебдизайнером, розробляв рекламну продукцію. На фронті з літа 2014, 01.01.2016 підписав контракт. Залишилися дружина та двоє дітей. 02017-03-1111 березня 2017 Загинув у бою з ДРГ противника поблизу с. Березове (Мар'їнський район). Похований у Рівному[91].
3604 24th Separate Assault Battalion SSI.svg Україна Дзерин Антон Миколайович
(Позивний «Пікассо»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-11-2626 листопада 1996, 20 років, Дрижина Гребля Кобеляцький район Полтавська область. Мешкав у с. Свічкареве Кобеляцького району. Старший солдат, навідник-оператор БМП, кулеметник 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 24 ОШБ «Айдар» 53 ОМБр. Захоплювався малюванням та вуличними тренуваннями (Street workout). Закінчив Професійний аграрний ліцей у Кобеляках (тракторист-машиніст). В батальйоні — з 2015, згодом підписав контракт. Залишилися мати і двоє братів. 02017-03-1111 березня 2017 Загинув у бою з ДРГ противника поблизу с. Березове (Мар'їнський район). Похований в с. Свічкареве[91].
3605 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Подколзін Євген Юрійович 01992-11-1919 листопада 1992, Липці Харківський район Харківська область. Молодший лейтенант, командир танкового підрозділу 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2970. Останні місяці ніс службу за контрактом в зоні АТО. Залишились батьки, сестра. 02017-03-1212 березня 2017 Загинув вночі у с. Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області від кульового поранення. У бліндажі молодший сержант, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, зробив постріл з автомату в бок свого командира, завдавши смертельного поранення голови. Похований 14 березня в рідному селі Липці[92].
3606 10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg Україна Атакішиєв Сахіб Магеррам огли
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-05-088 травня 1967, Гянджа Азербайджанська РСР. З 1997 мешкав у м. Сватове Луганська область. Сержант, стрілець-помічник гранатометника гірсько-штурмового взводу 108 ОГШБ 10 ОГШБр. Випускник Азербайджанського технологічного інституту (1989, «Інженер-механік апаратів харчової промисловості»). Строкова служба — танкові війська, БРСР. У 2003—2009 — підприємець, мав магазин «Жасмін» у Сватові. 29.07.2016 підписав контракт. Залишилися дружина та четверо дітей. 02017-03-1313 березня 2017 Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Авдіївка від кулі снайпера, що рикошетом влучила у шию. Похований у м. Сватовому[93].
3607 24 ОМБр.svg Україна Князев Володимир Михайлович
(Позивний «Кіпіш»)
01998-07-2121 липня 1998, 18 років, Бортники (Жидачівський район) Львівська область. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади. Виріс у багатодітній родині, мама працює у лікарні, батько — на будівництві, виховували п'ятьох дітей. Свого часу Володимир хотів стати священником, прислужував у церкві. Потім думав стати поліцейським. По закінченні 9 класу вступив у Новороздільський професійний ліцей № 5 за фахом бармена. Він обрав захист Батьківщини, мріяв стати військовим, навчатись у львівській Академії Сухопутних військ. Одразу ж по досягненні 18 років пішов боронити рідну Україну, попри вмовляння матері підписав контракт, у війську — з 30 серпня 2016 року. На Яворівському полігоні пройшов підготовку на гранатометника. На фронті був у складі екіпажу БМП-2. Залишилися батьки, троє братів і сестра. 02017-03-1313 березня 2017 Загинув від поранення у голову під час виконання завдань військової служби в Луганській області. Похований в Бортниках з усіма військовими почестями, у почесній варті були 40 курсантів Академії Сухопутних військ, які прибули зі Львова[94].
3608 93 ОМБр п.svg Україна Стаценко Геннадій Анатолійович 01969 1969, Городня Чернігівська область. Молодший сержант, мінометник 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2830. Мобілізований в серпні 2014 року, після понад року служби повернувся додому, а з червня 2016 проходив службу за контрактом на Луганщині. Залишилися дружина та двоє дорослих дітей, дочка і син. 02017-03-1515 березня 2017 Помер від хвороби під час несення військової служби в Лисичанську (Луганська область). Поховання 18 березня в Городні[95].
3609 14 ОМБр.svg Україна Яворський Микола Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-12-099 грудня 1982, Поворськ Ковельський район Волинська область. Солдат, головний сержант — командир міномету мінометної батареї 14 ОМБр. Працював у луцькому СІЗО, у дитячій виправній колонії м. Ковель, служив у комендатурі авіаційного полігону в Поворську, в/ч А1547. У січні 2016 підписав контракт в 14 ОМБр. Залишились дружина та двоє синів. 02017-03-1616 березня 2017 Загинув о 20:25 під час виконання бойових задач поблизу с. Лобачеве (Новоайдарський район) в результаті вибуху міномета М120-15 «Молот» і детонації боєкомплекту. Двоє військовослужбовців загинули, 7 дістали поранення. Похований в Поворську[96].
3610 14 ОМБр.svg Україна Грабарчук Микола Олегович
(«Кока»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-08-077 серпня 1996, 20 років, Печеське Красилівський район Хмельницька область. Солдат, номер розрахунку мінометної батареї 14 ОМБр. Закінчив Хмельницьке Хмельницьке ВПТУ № 4 (2015, «муляр-штукатур»). Працював з батьками у селі на будівельних роботах. У вересні 2016 вступив на військову службу за контрактом. Залишились батьки, сестра. 02017-03-1616 березня 2017 Загинув о 20:25 під час виконання бойових задач поблизу с. Лобачеве (Новоайдарський район) в результаті вибуху міномета М120-15 «Молот» і детонації боєкомплекту. Похований в с. Печеське[96].
3611 95-оаембр.svg Україна Денега Вадим Васильович 01974-07-1414 липня 1974, Івано-Франківськ. Кулеметник 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Служив за контрактом в 114-ій бригаді тактичної авіації, півроку тому був відряджений до 95-ї бригади. Воював під Горлівкою, Авдіївкою. Півтора року тому у ДТП на Коломийщині загинула 16-річна донька Вадима. 02017-03-1616 березня 2017 Загинув (помер) під час виконання обов'язків військової служби, місце й обставини не уточнено. Похований на міському кладовищі Івано-Франківська у Чукалівці[97].
За інформацією видання «Таймер», 16 березня у Слов'янську (Донецька область) в санаторії «Ювілейний», де розташована 95-та ОДШБр, у кімнаті зберігання зброї, був знайдений застрелиним боєць 2-го батальйону. За версією поліції військовослужбовець покінчив життя самогубством.[98]
3612 93 ОМБр п.svg Україна Кушнір Дмитро Анатолійович
(Позивний «Лис»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-05-1818 травня 1970, Дніпро. Солдат, старший навідник гранатометного взводу 93 ОМБр. У 2015—2016 служив за мобілізацією, в січні 2017 підписав контракт. Залишились дружина та донька. 02017-03-1717 березня 2017 Загинув внаслідок підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою» поблизу с. Кримське (Новоайдарський район), під час перевірки території вздовж берега р. Сіверський Донець. Похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро[99].
3613 501 ОБМП.png Україна Галайчук Леонід Леонідович
(Позивний «Угрюмий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-09-1818 вересня 1991, Обжиле Балтська міська громада Одеська область. Сержант, командир відділення гранатометного взводу 2-ї десантно-штурмової роти 501ОБМП 36 ОБрМП. Працював на будівництві, у 2010—2011 пройшов строкову службу в зенітно-ракетних військах. 2014—2015 служив у прикордонних військах ДПСУ за мобілізацією. Навесні 2015 підписав контракт у морській піхоті. Залишились батьки і сестра. 02017-03-1717 березня 2017 Загинув від осколкового поранення у голову внаслідок розриву міни, під час обстрілу спостережного посту біля с. Водяне у Приазов'ї. Похований в с. Обжиле[100].
3614 501 ОБМП.png Україна Кондратюк Олексій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-07-055 липня 1995, Пісків Костопільський район Рівненська область. Мешкав у м. Костопіль. Матрос, навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї десантно-штурмової роти 501ОБМП 36 ОБрМП. 2012 закінчив Сарненський професійний аграрний ліцей. Працював слюсарем-сантехніком. У травні 2016 вступив на військову службу за контрактом. Залишилися дружина і син. 02017-03-1717 березня 2017 Загинув від осколкового поранення внаслідок розриву міни, під час обстрілу спостережного посту біля с. Водяне у Приазов'ї. Похований в Костополі[100].
3615 92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg Україна Ілюшко Ігор Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-02-1010 лютого 1989, Чорноземне (Якимівський район) Запорізька область. Старший солдат, головний сержант — командир гармати 92 ОМБр. 2007 закінчив Мелітопольський профліцей залізничного транспорту. Працював в локомотивному депо Нижньодніпровськ-Вузол помічником машиніста, бригадиром бригади слюсарів. 29.03.2016 призваний на військову службу за контрактом. Залишилися громадянська дружина і двоє синів. 02017-03-1717 березня 2017 Загинув внаслідок обстрілу поблизу міста Мар'їнка. Похований в с. Чорноземне[101].
3616 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Костін Андрій Андрійович 01997-08-1212 серпня 1997, 19 років, Костянтинівка Донецька область. Солдат 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2970. Закінчив Костянтинівський професійний ліцей. Займався боксом, грав на гітарі. В березні 2016 року 18-річний юнак став на захист рідної Донеччини, підписавши контракт на військову службу. Єдина дитина у батьків. 02017-03-1818 березня 2017 Загинув в с. Відродження (Бахмутський район) Донецької області, від кульових поранень у голову та легені, що несумісні з життям. Похований у Костянтинівці[102].
3617 Емблема 36 ОБрМП.png Україна Чернецький В'ячеслав Йосипович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-06-1616 червня 1994, Мурафа (Шаргородський район) Вінницька область. Матрос, навідник 1-ї десантно-штурмової роти 503 ОБМП 36 ОБрМП. 2013 закінчив Вище художнє профтехучилище № 5 м. Вінниця. З 2013 перебував на військовій службі за контрактом, з 14.04.2016 у морській піхоті. Залишились батьки. 02017-03-2020 березня 2017 Вранці поблизу с. Водяне у Приазов'ї українські захисники відбили напад ДРГ і в ході контратаки зайняли позицію противника біля окупованого с. Пікузи, але через масований обстріл з важкої артилерії, мінометів та РСЗВ БМ-21 «Град» не змогли закріпитись і відійшли. Під час боїв загинули два українських морпіха, 5 поранені. Тіла загиблих вдалося забрати у бойовиків лише 23 березня. Похований в с. Мурафа[103].
3618 Емблема 36 ОБрМП.png Україна Полєвий Дмитро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-02-022 лютого 1980, Дніпро (жилмасив «Тополя-2»). Старший матрос, старший стрілець 1-ї десантно-штурмової роти 503 ОБМП 36 ОБрМП. Займався боді-білдінгом, боксом, дзюдо. Закінчив ПТУ №20 (газоелектрозварювальник), Дніпропетровський Технікумі економіки та бізнесу (2005, заочно, товарознавець-комерсант). 16.06.2016 вступив на військову службу за контрактом. Залишилась донька. 02017-03-2020 березня 2017 Вранці поблизу с. Водяне у Приазов'ї українські захисники відбили напад ДРГ і в ході контратаки зайняли позицію противника біля окупованого с. Пікузи, але через масований обстріл з важкої артилерії, мінометів та РСЗВ БМ-21 «Град» не змогли закріпитись і відійшли. Під час боїв загинули два українських морпіха, 5 поранені. Тіла загиблих вдалося забрати у бойовиків лише 23 березня. Похований на Краснопільському кладовищі Дніпра[103].
3619 30 ОМБр.svg Україна Бондар Руслан Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-06-2727 червня 1978, Крижопіль Вінницька область. Прапорщик, механік-водій (БМП-2) 2-го механізованого батальйону 30 ОМБр. 1997 закінчив Заболотненське ВПТУ № 31 за фахом «повар-кондитер». З 1997 на військовій службі, 1999 закінчив школу прапорщиків в «Десні», служив у 15 БрТА, технік лабораторії центру обробки інформації. У вересні 2016 відряджений до 30 ОМБр в зону бойових дій. Залишилися мати і брат. 02017-03-2020 березня 2017 Загинув о 14:27 від кулі снайпера поблизу смт Новотроїцьке (Волноваський район). Похований у Крижополі[104].
3620 92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg Україна Новосільський Ярослав Вікторович 01992-08-044 серпня 1992, Скотареве Шполянський район Черкаська область. Військовослужбовець 92 ОМБр. Служив в районі м. Мар'їнка. Залишились батьки. 02017-03-2020 березня 2017 Помер від менінгіту в Харківському військовому госпіталі. Похований в рідному селі[105].
3621 72 ОМБр.svg Україна Томашук Олег Володимирович 01994-08-055 серпня 1994, Біла Церква Київська область. Військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади. З 2008 по 2009 навчався у Київському військовому ліцеї, з 2012 по 2014 — в коледжі НПУ ім. Драгоманова. Працював кальянником, вантажником на «Новій пошті». В зоні АТО ніс службу в районі Авдіївки. Залишились батьки і брат. 02017-03-2121 березня 2017 За повідомленнями в ЗМІ, "трагічно загинув 20 березня в зоні АТО, обставини не уточнено". Насправді був застрелений 21 березня начальником відділення зв'язку штабу бригади майором Віталієм Вінником за те, що військовий днем раніше виклав в свій інстаграм відео, на яке потрапили позиції ЗСУ біля Авдіївки. Відео розійшлось по ресурсах противника і набуло резонансу - командування бригади в грубій формі висловило майору неприпустимість таких вчинків його підлеглих і він вирішив власноруч знайти і покарати винних. Свій постріл Вінник пояснив "миттєвим психологічним фактором". 27.08.2021 року, вироком суду Вінника було засуджено до 5 років позбавлення волі. 08.12.2021 року, Донецький апеляційний суд, скасував вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в частині призначеного військовослужбовцю покарання у виді 5 років позбавлення волі, ухваливши в цій частині новий вирок, яким визнав останнього винним в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 КК України) та призначив більш суворе покарання у виді 8 років позбавлення волі[106] [107][108]. Похований у м. Біла Церква[109].
3622 72 ОМБр.svg Україна Шматко Дмитро Ігорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-09-2222 вересня 1994, Токівське Апостолівський район Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 184 НЦ НАСВ. Відряджений в зону АТО до 72 ОМБр, стрілець-помічник гранатометника. Залишився батько. Після смерті Дмитра народився син. 02017-03-2222 березня 2017 Загинув внаслідок обстрілу ВОП поблизу м. Авдіївка. Похований у с. Токівське[110].
3623 ЕПвК Схід (2016).png Україна Подрєзов Роман Миколайович 01977-11-077 листопада 1977, Слов'янськ Донецька область. Прапорщик, технік радіолокаційної системи посадки літаків вузла зв'язку та радіотехнічного забезпечення 85-ї повітряної комендатури Повітряного командування «Схід». Служив на аеродромі Краматорська. 02017-03-2222 березня 2017 Передчасно помер під час несення служби у Краматорську. Похований на кладовищі «Смольне» м. Слов'янськ[111].
3624 17th tank brigade insignia daily.svg Україна Маленко Олександр Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-03-1616 березня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону «Хижак» 17 ОТБр. Закінчив Криворізьке ПТУ №29 за фахом зварювальника. Працював на ЦГЗК, по тому — в охороні КП «Швидкісний трамвай». Вступив на військову службу за контрактом. Залишилася мати. 02017-03-2424 березня 2017 Загинув від осколкових поранень в результаті мінометного обстрілу поблизу с. Новозванівка — с. Троїцьке (Попаснянський район). Похований у Кривому Розі[112].
3625 24 ОМБр.svg Україна Павлів Володимир Віталійович
(Позивний «Огоньок»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-12-066 грудня 1974, Львів. Сержант, гранатометник-кулеметник, командир відділення розвідувального взводу механізованого батальйону 24 ОМБр. Строкова служба — НГУ, 1993—1994. Понад 10 років жив у Західній Європі. 2015—2016 воював у складі 34 ОМПБ, з грудня 2016 — на військовій службі за контрактом в 24 ОМБр. Залишилися батьки, брат, сестра. 02017-03-2424 березня 2017 Загинув близько 17:00 від осколкового поранення голови внаслідок обстрілу ВОП поблизу с. Новоолександрівка (Попаснянський район). Похований на Личаківському цвинтарі[113].
3626 93 ОМБр п.svg Україна Селін Іван Васильович
(Позивний «Кок»)
01987-01-055 січня 1987, Підгородне Дніпровський район (Дніпропетровська область). Командир бойової машини 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Дніпровське ПТУ № 2, де здобув фах «машиніст тепловоза». З 2006 по 2012 працював на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі групи «Інтерпайп» машиністом електромостового крану. Потім — робота кранівника на металобазі «АВметалург», трохи працював і на кондитерській фабриці. В листопаді 2015 підписав контракт на військову службу. Отримав військову спеціальність «механік-стрілець». Влітку 2016-го став командиром БТР. Воював на Донеччині у Зайцевому, на Луганщині в Кримському. Залишилися мати і дружина з її маленькою донькою. 02017-03-2424 березня 2017 Загинув в зоні АТО, місце й обставини не уточнено. Похований у м. Підгородне[114].
3627 25 ОМПБ ЗСУ.png Україна Білоцерковець Микола Анатолійович
(Позивний «Тихий»)
01991-02-1717 лютого 1991, Харків. Військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМПБр. Залишилися мати і молодший брат. 02017-03-2626 березня 2017 В ніч на 22 березня до м. Дніпра гелікоптером доправили чотирьох військових, які постраждали внаслідок пожежі у будинку в с. Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області. За словами лікарів, за характером уражень бійці постраждали від вибуху у закритому приміщенні, після якого зайнялася пожежа. Микола був у найтяжчому стані, — 70% опіків тіла, тяжкі опіки органів дихання. Перебував в реанімації, підключений до апарату штучної вентиляції легенів. Помер 26 березня о 6:30 в опіковому відділенні 2-ї міської лікарні Дніпра. Похований на Алеї Слави 18-го кладовища Харкова[115].
3628 18th Separate Army Aviation Brigade SSI (no tab).svg Україна Волошин Євгеній Петрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01978-09-1818 вересня 1978, Горішні Плавні Полтавська область. Підполковник, командир екіпажу гелікоптера Мі-2, заступник командира вертолітної ескадрильї 18 ОБрАА. 1999 закінчив ХНУПС. Миротворець (Африка). Виконував завдання в зоні АТО. Залишилися дружина і син. 02017-03-2626 березня 2017 Загинув в результаті авіакатастрофи військового гелікоптеру Мі-2, яка сталася біля с. Малинівка (Слов'янський район), в 13 км від аеродрому м. Краматорська, внаслідок зіткнення з ЛЕП. Загинули 5 офіцерів ЗСУ, — 3 члени екіпажу і 2 пасажири. Похований у Горішніх Плавнях[116].
3629 18th Separate Army Aviation Brigade SSI (no tab).svg Україна Мовчан Дмитро Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-02-1212 лютого 1978, Рокитне (Кременчуцький район) Полтавська область. Мешкав у м. Кременчук. Капітан, другий пілот гелікоптеру Мі-2, льотчик-штурман вертолітної ескадрильї 18 ОБрАА. 1999 закінчив Кременчуцький льотний коледж НАУ. З 2012 служив за контрактом штурманом 16 ОБрАА. Від початку бойових дій виконував завдання в зоні АТО, на вертольоті Мі-24. 2015 перевівся до 18-ї бригади. Залишились батьки, брат. 02017-03-2626 березня 2017 Загинув в результаті авіакатастрофи військового гелікоптеру Мі-2, яка сталася біля с. Малинівка (Слов'янський район), в 13 км від аеродрому м. Краматорська, внаслідок зіткнення з ЛЕП. Похований в с. Рокитне[116].
3630 18th Separate Army Aviation Brigade SSI (no tab).svg Україна Кандул Роман Григорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01983-07-099 липня 1983, Семенівка Полтавська область. Старший лейтенант, бортавіатехнік екіпажу гелікоптера Мі-2 вертолітної ескадрильї 18 ОБрАА. 2005 закінчив ХНУПС. З 2009 служив у 831 БрТА. 2015 перевівся до 18-ї бригади. Захоплювався масштабним моделюванням, був консультантом проекту Aviation Fans' Shop (сувенірна продукція на авіаційну тематику). Залишились дружина та двоє дітей. 02017-03-2626 березня 2017 Загинув в результаті авіакатастрофи військового гелікоптеру Мі-2, яка сталася біля с. Малинівка (Слов'янський район), в 13 км від аеродрому м. Краматорська, внаслідок зіткнення з ЛЕП. Похований в смт Семенівка[116].
3631 ОЗБР ЗСУ.png Україна Мельник Валерій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01966-06-2323 червня 1966, 50 років, Радомишль Житомирська область. Полковник, начальник управління організаційно-планового та експлуатації — заступник начальника Центрального автомобільного управління Озброєння Збройних сил України. Закінчив з відзнакою КВТІУ (1988) та НАОУ (2003). Служив в Групі радянських військ у Німеччині. Після розпаду СРСР продовжив службу в Україні: начальник автослужби Центру забезпечення Міноборони, заступник командира полку з озброєння, начальник відділу ГУ оперативного забезпечення ЗСУ, начальник управління ОПЄ. Має близько 20 нагород і відзнак. Виконував обов'язки начальника Озброєння штабу АТО. 02017-03-2626 березня 2017 Загинув в результаті авіакатастрофи військового гелікоптеру Мі-2, яка сталася біля с. Малинівка (Слов'янський район), в 13 км від аеродрому м. Краматорська, внаслідок зіткнення з ЛЕП. Загинули 5 офіцерів ЗСУ, — 3 члени екіпажу і 2 пасажири. Похований в Радомишлі[116].
3632 ОЗБР ЗСУ.png Україна Калитич Віктор Михайлович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01963-06-2727 червня 1963, 53 роки, Чоп Закарпатська область. Мешкав у м. Львів. Полковник, начальник відділу ремонту ракетно-артилерійського озброєння (РАО) управління експлуатації, ремонту та технічної підготовки Центрального ракетно-артилерійського управління Озброєння Збройних сил України. Служба: 1985—1992 — Група радянських військ у Німеччині, Далекосхідний ВО (Хабаровськ); 1995—2005 — ОК «Захід» (Україна), начальник відділу забезпечення служби РАО. З 2005 — військовий пенсіонер. З 2008 — старший науковий співробітник Наукового центру НАСВ. З січні 2015 служив на Яворівському полігоні, потім в Озброєнні. Залишилися дружина, донька, онук. 02017-03-2626 березня 2017 Загинув в результаті авіакатастрофи військового гелікоптеру Мі-2, яка сталася біля с. Малинівка (Слов'янський район), в 13 км від аеродрому м. Краматорська, внаслідок зіткнення з ЛЕП. Загинули 5 офіцерів ЗСУ, — 3 члени екіпажу і 2 пасажири. Похований на Личаківському цвинтарі[116].
3633 72 ОМБр.svg Україна Козарук Петро Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-05-2424 травня 1977, Турка Коломийський район Івано-Франківська область. Мешкав у с. Райгородок (Бердичівський район) Житомирська область. Старший сержант, командир гарматного розрахунку — командир відділення 72 ОМБр. Працював на сезонних роботах по Україні. З 24.04.2015 по 04.07.2016 служив за мобілізацією в зенітному дивізіоні 57 ОМПБр, в районі Горлівки. 01.12.2018 підписав контракт. Дружина — санінструктор 72 ОМБр. Залишилось двоє дітей від першого шлюбу. 02017-03-2626 березня 2017 Загинув близько 17:30 внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту у промисловій зоні міста Авдіївка. Розрахунок ЗУ-23-2 на автомобілі ГАЗ-66 виїхав на бойове завдання — збити ворожий безпілотник, але потрапив під обстріл. Коли бійці почали спускатись в укриття, міна калібру 120 мм влучила у бліндаж. Похований в с. Райгородок[117].
3634 72 ОМБр.svg Україна Тимченко Олексій Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-2525 серпня 1994, Стеблів Корсунь-Шевченківський район Черкаська область. Солдат, стрілець-навідник 72 ОМБр. Закінчив Корсунь-Шевченківський професійний ліцей за фахом «автослюсар, водій». Працював на пилорамі та цегляному заводі. У війську — з серпня 2016, пройшов підготовку в 169 НЦ «Десна» і підписав контракт на 3 роки. Залишились батьки, сестри. 02017-03-2626 березня 2017 Загинув близько 17:30 внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту у промисловій зоні міста Авдіївка. Розрахунок ЗУ-23-2 на автомобілі ГАЗ-66 виїхав на бойове завдання — збити ворожий безпілотник, але потрапив під обстріл. Коли бійці почали спускатись в укриття, міна калібру 120 мм влучила у бліндаж. Похований в смт Стеблів[117].
3635 72 ОМБр.svg Україна Мосійчук Сергій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01997-02-2222 лютого 1997, 20 років, Корець Рівненська область. Солдат, старший сапер 72 ОМБр. Закінчив ВПУ №24 м. Корець за фахом електрика. Захоплювався технікою. В січні 2016 вступив на військову службу за контрактом. Залишилися батьки, сестра і брат. 02017-03-2626 березня 2017 Загинув близько 17:30 внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту у промисловій зоні міста Авдіївка. Розрахунок ЗУ-23-2 на автомобілі ГАЗ-66, яким керував солдат Мосійчук, виїхав на бойове завдання — збити ворожий безпілотник, але потрапив під обстріл. Коли бійці почали спускатись в укриття, міна калібру 120 мм влучила у бліндаж. Похований в Корці[117].
3636 46 обсп.svg Україна Писаренко Владислав В'ячеславович
(Позивний «Растішка»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-07-1616 липня 1995, Донецьк. Солдат, гранатометник штурмового відділення штурмового взводу 1-ї штурмової роти 46 ОПСП «Донбас-Україна» 54 ОМБр. Належав до спільноти ультрас ФК «Шахтар». Студент 2-го курсу ДНМУ, спеціальність «Стоматологія». У квітні 2015 добровольцем пішов у полк НГУ «Азов». На початку серпня 2016 перейшов до батальйону ЗСУ «Донбас-Україна». Батьки залишились на окупованій території. 02017-03-2727 березня 2017 Загинув близько 13:00, під час виконання бойового завдання з обстеження території поблизу селища Новолуганське (Світлодарська дуга), внаслідок підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою»[118].
3637 46 обсп.svg Україна Наріжний Максим Сергійович
(Позивний «48-й»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-12-2828 грудня 1995, Яблучне (Великописарівський район) Сумська область. Мешкав у м. Суми. Солдат, стрілець-санітар штурмового відділення штурмового взводу 1-ї штурмової роти 46 ОПСП «Донбас-Україна» 54 ОМБр. Футболіст, 49 ігор в ДЮФЛ за сумські команди. Студент СумДПУ ім. Макаренка. 2015 перейшов на заочну форму навчання і підписав контракт на військову службу. Залишились батьки. 02017-03-2727 березня 2017 Загинув близько 13:00, під час виконання бойового завдання з обстеження території поблизу селища Новолуганське (Світлодарська дуга), внаслідок підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою». Похований в Сумах[118].
3638 130-й розвідувальний батальйон.png Україна Лисенко Вадим Анатолійович
(Позивний «Зомбі»)
01961-09-077 вересня 1961, 55 років, Дніпро. Матрос, санінструктор роти вогневої підтримки 130 ОРБ. В батальйоні служив за контрактом з лютого 2015, пройшов бої в Кримському, Попасній. Залишились мати і дружина — волонтер. 02017-03-2828 березня 2017 Помер вночі під час чергування в медпункті, через зупинку серця. Похований у м. Дніпро[119].
3639 44th Separate Artillery Brigade SSI (var. 1, no tab).svg Україна Єгоренко Володимир Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-05-1919 травня 1966, 50 років, Одеса (район Слобідка). Солдат, водій-номер обслуги батальйону охорони (колишній 6 ОМПБ «Збруч») 44 ОАБр. Все життя працював водієм. У 2014—2015 служив за мобілізацією. За півроку після демобілізації підписав контракт. Залишилися дружина та двоє дітей. 02017-03-2929 березня 2017 Близько 17:00, під час доставлення боєприпасів та інженерного обладнання на а/м ГАЗ-66, потрапив під мінометний обстріл поблизу с. Троїцьке (Попаснянський район). Внаслідок прямого влучення міни дістав численних осколкових та вогнепальних поранень, помер у шпиталі. Похований в Одесі[120].
3640 54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg Україна Вельможко Антон Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-01-077 січня 1989, Запоріжжя (Заводський район міста). Солдат, навідник-номер обслуги 54 ОМБр. Працював у ПрАТ «Запоріжвогнетрив», вогнетривник, цех ремонту промобладнання. 2015—2016 проходив службу за мобілізацією, 14.12.2016 підписав контракт. Залишились мати і брат. 02017-03-2929 березня 2017 Загинув від осколкового поранення в результаті мінометного обстрілу ВОП поблизу смт Луганське на «Світлодарській дузі». Похований в Запоріжжі[121].
3641 24 ОМБр.svg Україна Кубішин Богдан Ігорович 01997-08-099 серпня 1997, 19 років, Довгомостиська Мостиський район Львівська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 24-ї окремої механізованої бригади. Виріс у багатодітній родині. Закінчив Довгомостиський НВК, потім - Вище професійне училище №20 міста Львів за спеціальністю «Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин».

Після закінчення навчання працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Бадер Україна».[122]

20 жовтня 2016 року вступив на військову службу за контрактом. Залишилися мати, вітчим, чотири сестри та два брати. Двоє братів Богдана, військовослужбовці-контрактники, також служать на Сході України.

02017-03-2929 березня 2017 Помер від кульового поранення голови у військово-медичному клінічному центрі м. Харків, куди був доставлений вранці 26 березня з Попаснянського району Луганської бласті. Наскрізне вогнепальне поранення голови з пошкодженням головного мозку. За попередніми даними, хлопець намагався покінчити життя самогубством. Попаснянським райвідділом поліції відкрите провадження за статтею «Порушення правил поводження зі зброєю». Похований в с. Довгомостиська[123].
3642 72 ОМБр.svg Україна Педак Олександр Анатолійович
(Позивний «Шао-Лінь»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01959-04-044 квітня 1959, 57 років, Запоріжжя (Комунарський район міста). Старший солдат, старший навідник мінометної батареї 1-го мехбатальйону 72 ОМБр. Займався дзюдо. Мобілізований у лютому 2015 як доброволець, підписав контракт до закінчення особливого періоду. Залишилися дружина, двоє дітей, онук. 02017-03-3030 березня 2017 Загинув близько 18:00 в промзоні м. Авдіївка в результаті вибуху міномета М120-15 «Молот» під час бою. Похований у Запоріжжі[124].
3643 72 ОМБр.svg Україна Новохатько Олег Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-01-011 січня 1992, Сердюківка Смілянський район Черкаська область. Солдат, навідник мінометної батареї 1-го мехбатальйону 72 ОМБр. Випускник ЧДТУ (2013, факультет комп'ютеризованих технологій машинобудування і дизайну, інженер-механік). Працював у СГП «Сердюківка». Навесні 2016 підписав контракт. Залишились батьки, двоє братів. 02017-03-3030 березня 2017 Загинув близько 18:00 в промзоні м. Авдіївка в результаті вибуху міномета М120-15 «Молот» під час бою. Похований в с. Сердюківка[124].
3644 Emblem of the Ukrainian Volunteer Corps «Pravyi sector».svg Україна Сумський Дмитро Михайлович
(Позивний «Шаман»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-09-2424 вересня 1974, Калінінград, РРФСР. З 1987 року мешкав у м. Києві (Дніпровський район міста). Доброволець розвідувального підрозділу «Санта» ДУК ПС. Музикант, колишній гітарист київського рок-гурту «Inferno» (у 1990-х). На війні з 2014. Воював під Донецьком, у Пісках, в лютому 2016 одним із перших заходив на промзону Авдіївки. Залишились сестра, брат, цивільна дружина. 02017-03-3030 березня 2017 Загинув близько 18:00 в промзоні м. Авдіївка в результаті вибуху міномета М120-15 «Молот» під час бою. Похований на Лісовому цвинтарі Києва[124][125].
3645 92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg Україна Капралов Володимир Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-07-088 липня 1981, Вільнянськ Запорізька область. Старший солдат, гранатометник 92 ОМБр. Працював на підприємствах ТОВ НВП «РІСТ», «Агрошляхбуд», молокозаводі, ТСЦ «Простор». До війни працював будівельником, їздив на заробітки до РФ. 2015 мобілізований як доброволець у 37 ОМПБ «Запоріжжя», в лютому 2017 підписав контракт у 92 ОМБр. Залишився син. 02017-03-3131 березня 2017 12 березня дістав численні осколкові поранення голови, тулуба та кінцівок внаслідок обстрілу поблизу м. Мар'їнка, закривши собою двох побратимів. Перебував у стані коми в лікарні ім. Мечникова у Дніпрі, 9 годин тривала операція з видалення осколків. Помер 31 березня. Похований у Вільнянську[126].
3646 Security Service of Ukraine Emblem.svg Україна Хараберюш Олександр Іванович
(Позивний «Душман» / «Хара»)
Орден «За мужність» І ступеня
01977-10-1313 жовтня 1977, Донецьк. Полковник, заступник начальника головного відділу контррозвідки Управління Служби безпеки України в Донецькій області. Кандидат юридичних наук, за його співавторством вийшло кілька наукових робіт за правоохоронною тематикою. З початком АТО переїхав із сім'єю до Маріуполя. На рахунку офіцера СБУ близько 80 затримань російських агентів і терористів, за його участі було затримано диверсійну групу «Мангуста»[127], яка 9 травня 2014 року здійснила збройний напад на маріупольській відділ міліції. Глава СБУ Василь Грицак назвав полковника Хараберюша одним з найкращих контррозвідників в Україні. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, молодшій доньці – два роки.
Прим. Батько Олександра Хараберюша, Іван Федорович Хараберюш, — доктор юридичних наук, професор кафедри права та публічного адміністрування Маріупольського державного університету[128].
02017-03-3131 березня 2017 Загинув о 08:35 в Центральному районі м. Маріуполь (Донецька область), неподалік ринку «Едельвейс», в результаті вибуху автомобіля Тойота Ленд Крузер. Підрив автомобіля попередньо кваліфіковано як терористичний акт, пов'язаний з професійною діяльністю загиблого. 2 квітня з офіцером СБУ попрощались в Маріуполі, похований на Центральній алеї Старокримького кладовища[129].

Втрати силових структур в тилу під час війни[ред. | ред. код]

Україна Левченко Євген Миколайович, 01986-09-1010 вересня 1986, Володимирівка Волноваський район Донецька область. Мешкав у с. Верхня Терса Гуляйпільський район Запорізька область. Сержант, командир відділення 30-ї ОМБр. 1992 року переїхав з батьками на Гуляйпільщину. Після строкової армійської служби працював у правоохоронних органах Бердянська. Мобілізований влітку 2014 року. Після року служби повернувся додому, а 27 січня 2016 підписав контракт. Учасник бойових дій в зоні АТО. 02017-01-1212 січня 2017 під час перебування у реабілітаційній відпустці в місті Бердянськ (Запорізька область) військовослужбовець зник, за два дні його тіло знайшли та упізнали в морзі. За попередніми даними, помер через відрив тромбу. Похований 15 січня в с. В. Терса. Залишилися батьки, дружина та 6-річна донька від першого шлюбу[130].

Україна Поле Константин Васильович, 01971 1971, Обухів Київська область. Капітан, офіцер по роботі з особовим складом військової частини морської піхоти. Перебував на військовій службі з серпня 1988 по лютий 1999 року. 20 травня 2014 знову пішов у військо захищати Батьківщину, після року служби демобілізувався, але у березні 2016 повернувся в зону бойових дій. 02017-01-1414 січня 2017 помер на шляху додому в поїзді, раптово зупинилось серце. Похований на міському кладовищі Обухова[131].

Україна Надточеєв Олександр Олександрович, 01984-08-2424 серпня 1984, Нікополь Дніпропетровська область. Військовослужбовець 34-го ОМПБ «Батьківщина» 57-ї ОМПБр. Мобілізований 2015 року, учасник АТО, в подальшому проходив військову службу за контрактом у Запорізькій області. Загинув 02017-01-1515 січня 2017 під час несення військової служби в Запорізькій області. Похований в Нікополі. Залишились молодша сестра, донька[132]. Прим. За повідомленнями ЗМІ, 15 січня в місті Приморськ (Запорізька область), у місці дислокації в/ч (база відпочинку), близько 19:30 32-річний військовослужбовець 34-го батальйону отримав вогнепальне поранення з пістолета, помер до приїзду «швидкої»[133].

Україна Новоселов Євген Дмитрович (позивний «Веселий»), 01987-01-2727 січня 1987, Івано-Франківськ. Мешкав у м. Кропивницький. Заступник командира групи 7-ї роти 3-го загону 3 ОПСпП. Служив в армії більше 8 років. Учасник бойових дій. Невдовзі мав знову їхати на ротацію в зону АТО. 02017-01-1717 січня 2017 вранці повинен був прибути у розташування військової частини в місті Кропивницький, але не з'явився. Повісився, тіло в камуфляжній формі знайшли у Парку Космонавтів. Залишилася дружина і 3-річний син[134].

Україна Шарапов Олександр Анатолійович, 01972-04-011 квітня 1972, Василівка (Каховський район) Херсонська область. Старший сержант, командир відділення — командир бойової машини (БРДМ) 21-го ОМПБ «Сармат» 56-ї ОМПБр. 02017-02-011 лютого 2017, перебуваючи у відпустці на Херсонщині, помер від серцевого нападу. Похований в с. Василівка[135].

Україна Пухно Дмитро Сергійович, 01978-11-2929 листопада 1978, Мелітополь Запорізька область. Капітан, військовослужбовець 23-го ОМПБ «Хортиця» 56-ї ОМПБр. Виріс в родині військового, батько — підполковник запасу, рідний брат — теж офіцер. Закінчив Львівський військовий ліцей та Одеський інститут сухопутних військ. Був розподілений на посаду командира взводу в один з підрозділів, через три роки звільнений за скороченням штату. У вересні 2016 року уклав контракт із ЗСУ. Перебуваючи у відпустці, отримав черепно-мозкову травму, в ніч на 19 січня 2017 року доставлений у Приазовську районну лікарню, звідки санавіацією перевезений до Мелітопольської міської лікарні № 1, пізніше — в Запорізьку обласну лікарню. Після операції перебував у комі, 02017-02-1717 лютого 2017 помер, не приходячи до тями. Похований на центральній алеї Нового кладовища Мелітополя. Без батька залишилась 9-річна дитина[136].

Україна Максюков В'ячеслав Леонідович (Позивний «Друїд»), 01981-04-2525 квітня 1981, Ізмаїл Одеська область. Молодший сержант, санінструктор відділення аеромобільно-десантної роти. Був військовослужбовцем Лощинівської в/ч, останнім часом ніс службу за контрактом у 90-й окремому аеромобільному батальйоні. Звідти був відряджений на навчання у Житомирську область. 13 лютого 2017, на загальновійськовому полігоні ВДВ в Житомирській області, під час проведення ротних тактичних навчань з бойовою стрільбою дістав важке вогнепальне поранення у голову. 02017-02-1818 лютого 2017 помер в Житомирській Обласній клінічній лікарні. Відкрито кримінальне провадження за статтею про порушення правил поводження зі зброєю. Тіло доправлене на поховання в Ізмаїл. Залишилися дружина та 10-річний син[137].

Україна Олефір Олександр Олександрович (Позивний «Санич»), 01980-07-1616 липня 1980, Петрівка (Зіньківський район) Полтавська область. Солдат 16-го ОМПБ «Полтава» 58-ї ОМПБр. Був призваний за мобілізацією, восени 2016 підписав контракт. Учасник АТО, воював в районі Авдіївки. 02017-02-1818 лютого 2017 о 12:44 в розташуванні 16-го ОМПБ у м. Глухів (Сумська область), у наметовому містечку, сталася пожежа. Внаслідок займання намету загинули двоє військовослужбовців, які в ньому спали (один навіть не зміг вибратися зі спальника, а другий встиг зробити лише кілька кроків), ще один боєць дістав опіків. Основна версія — порушення правил пожежної безпеки при опаленні приміщення пічкою-буржуйкою. Похований в с. Петрівка. Залишилися двоє дітей, син та донька[138].

Україна Ременець Пилип Олександрович (Позивний «Філ»), 01990-01-2727 січня 1990, Велика Багачка Полтавська область. Сержант 16-го ОМПБ «Полтава» 58-ї ОМПБр. На контрактній службі з осені 2016 року. 02017-02-1818 лютого 2017 о 12:44 в розташуванні 16-го ОМПБ у м. Глухів (Сумська область), у наметовому містечку, сталася пожежа. Внаслідок займання намету загинули двоє військовослужбовців, які в ньому спали (один навіть не зміг вибратися зі спальника, а другий встиг зробити лише кілька кроків), ще один боєць дістав опіків. Основна версія — порушення правил пожежної безпеки при опаленні приміщення пічкою-буржуйкою. Похований у Великій Багачці[138].

Україна Пономаренко Юрій, 01983 1983, Миколаїв. Сержант, розвідник-радіотелефоніст 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Військовослужбовець за контрактом. Учасник АТО. 02017-02-2424 лютого 2017 близько 8:00 на 37-му загальновійськовому полігоні ВДВ у Житомирській області, під час проведення підготовки тактичного поля для проведення стрільб, стався вибух гранати РПГ-22. Юрій загинув від отриманих поранень[139].

Україна Струк Олександр Богданович, 01962-03-2424 березня 1962, 55 років, Хмельницький. Старший сержант, артилерист 24-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Хмельницький інститут побутового обслуговування за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Працював в адміністрації автостанції № 2 м. Хмельницького. Маючи військовий досвід, пішов на фронт, — з 2016 року ніс службу за контрактом. Дістав важке поранення та опіки в районі м. Попасна, лікувався в Центрі допомоги учасникам АТО м. Хмельницький. Після одужання, вирушив до пункту постійної дислокації військової частини на Львівщину. Виїхав у Львів на ротацію, мав вирушати в зону проведення АТО. Раптово помер 02017-03-2626 березня 2017 внаслідок зупинки серця. Похований на міському кладовищі Хмельницького в Шаровечці. Залишилася дружина та доросла донька. Посмертно нагороджений Почесною відзнакою Хмельницької міської громади «Мужність і відвага»[140]. Прим. За повідомленням поліції, 55-річний мешканець м. Хмельницького, помер уві сні в санаторії м. Трускавець (Львівська область), куди він приїхав до товариша[141].

Померлі демобілізовані учасники АТО[ред. | ред. код]

Україна Вірясов Ігор Анатолійович («Дід»), 01962-04-2626 квітня 1962, Одеса. Сержант, командир відділення 2-ї роти 1-го батальйону 93-ї ОМБр, підрозділ батальйону ОУН. Пройшов вишкіл у вишкільному центрі ОУН, 17 серпня 2015 року мобілізувався через військкомат. Воював в районі ДАП, позиція «Зеніт», Опитне, шахта «Бутівка», де дістав важку контузію. У листопаді 2016 демобілізований за станом здоров'я. Близько 11:00 2 січня 2017 року зістрибнув з оглядового мосту, що поблизу ТЦ «Глобус» на Майдані Незалежності в Києві, загинув на місці. Залишився дорослий син[142].

Україна Пилипчук Олег Михайлович, 37 років, Львів. Демобілізований військовослужбовець 79-ї ОАЕМБр. Здобув освіту в Україні і Німеччині. Час від часу приїжджав працювати до батька у Німеччину. Отримав повістку в січні 2015 року, повернувся в Україну, пройшов підготовку на Миколаївському полігоні і потрапив на передову. Після понад рік служби на фронті повернувся до дому. 2 січня 2017 року вчинив самогубство, не впоравшись із посттравматичним синдромом. Батько Олега, лікар, вирішив створити благодійну організацію для психологічної допомоги військовим, які повернулися з фронту[143].

Україна Керникевич Андрій Петрович, 01968-12-088 грудня 1968, Комарів (Галицький район) Івано-Франківська область. Демобілізований військовослужбовець ЗСУ. У жовтні 2016 року повернувся з фронту. 2 січня 2017 року раптово помер вдома через зупинку серця. Похований у рідному селі[144].

Україна Рукавішников Валерій Юрійович, 01961-04-055 квітня 1961, Кременчук Полтавська область. Демобілізований військовослужбовець 92-ї ОМБр. 2014 року добровольцем пішов на фронт, в зоні АТО був водієм бензовозу. Помер 4 січня 2017 року вдома від гіпертонії[145].

Україна Моргун Сергій, 39 років, Давидківці (Хмельницький район) Хмельницька область. Демобілізований військовослужбовець. Призваний до війська 2014 року, воював у Пісках та Широкиному, дістав контузію. В останній місяць ніс службу на острові Зміїний. Восени 2015-го повернувся додому. Лікарі діагностували виразку шлунку, 2 тижні лікувався в госпіталі, а в подальшому виявили пухлину головного мозку. Помер в лікарні у ніч на 7 січня 2017 року. Залишилися двоє дітей. Батьки Сергія поховали вже другого сина, — його брат Олександр раптово помер у вересні 2015 року, коли їхав на військову службу[146].

Україна Томілін Володимир, 40 років, Кучаків Бориспільський район Київська область. Мешкав у м. Київ (район Дарниця). Демобілізований військовослужбовець 79-ї ОАЕМБр. Призваний за мобілізацією у 2015 році, воював 1,5 роки. Після повернення працював охоронцем. Близько 6:00 7 січня 2017 року в селі Кучаків, на території садового кооперативу, коли Володимир йшов на електричку разом із сусідкою, на них напали чотири вівчарки, які вибігли на вулицю з приватного двору. Володимир пропустив сусідку вперед, прикривши її, і собаки кинулись на нього. Від отриманих травм чоловік помер, жінці вдалося врятуватись. Залишились мати, дружина інвалід ІІ гр. та дві маленькі доньки[147].

Україна Панько Сергій, 38 років, Тячів Закарпатська область. Демобілізований військовослужбовець, солдат 4-го ОМПБ «Закарпаття» 128-ї ОГПБр. Призваний за мобілізацією спочатку до Тячівського райвійськкомату, а з 2 лютого 2015 по 30 травня 2015 ніс службу в зоні АТО, в Краматорську (у той час, коли місто обстріляли з РСЗВ «Смерч» російські війська 10.02.2015), в Авдіївці поблизу шахти «Бутівка». Помер внаслідок давньої хвороби 7 січня 2017 року в місті Алушта АР Крим, куди поїхав, аби освідчитись своїй дівчині. Через негоду знадобилось три дні, щоб доставити тіло додому. Залишились мати, сестра та донька[148].

Росія Волков Ігор, 01984-10-2727 жовтня 1984, народився у Одесі, з дитинства мешкав у м. Новоросійськ (РРФСР), росіянин. Сапер-підривник, колишній боєць ДУК ПС та батальйону ОУН. З лютого 2015 року воював в Широкиному, Пісках. Півроку тому він пішов із підрозділу «ПС Закарпаття» та поїхав до друзів в Одесу. В ніч на 8 січня 2017 року близько 00:50 в Одесі стався вибух у приватному будинку на вул. Юхима Геллера. Загинули 67-річний власник будинку і квартирант, Ігор Волков, 90-річна власниця будинку доставлена до лікарні. Ймовірною причиною трагедії називають застосування вибухівки (необережне поводження), що призвело до вибуху побутового газу[149].

Україна Маєцький Тарас Михайлович, 01983-05-099 травня 1983, Нижній Турів Турківський район Львівська область. Демобілізований учасник АТО, в липні 2016 повернувся додому. 8 січня 2017 року вийшов з дому і не повернувся, на телефонні дзвінки не відповідав. 5 лютого знайдений мертвим під снігом у селі Нижній Турів. Похований 7 лютого[150].

Україна Березовський Віталій Валентинович, 01969-04-044 квітня 1969, мешкав у м. Обухів Київська область. Демобілізований військовослужбовець, радіо-телефоніст 12-го ОМПБ «Київ» 26-ї ОАБр. Мобілізований 10 вересня 2014 року, учасник АТО. 9 вересня 2015 звільнений зі служби за станом здоров'я, за результатами МСЕК отримав 2 групу інвалідності. Помер від тяжкої хвороби (лімфома) 12 січня 2017 року[151].

Україна Сліпченко Микола. Доброволець. Влітку 2016 був поранений, лікувався в госпіталі. 21 січня 2017 року помер від інфаркту. Залишився брат[152].

Україна Боцула Петро Данилович (позивний «Батя»), 1958, 58 років, Кременчук Полтавська область. Старший солдат, санітар 8-ї окремої автомобільної санітарної роти (Полтава). Мобілізований 28 серпня 2014 року, до 22 листопада 2014 служив в зоні АТО, демобілізувався за станом здоров'я. Останні два тижні провів у лікарнях Кременчука. Спершу лікувався в обласному госпіталі для ветеранів війни, через тиждень був переведений в 3-ю міську лікарню. 22 січня 2017 року помер від інфаркту. Залишилися дружина та син, військовослужбовець ЗСУ. Похований в секторі Героїв АТО на Свіштовському кладовищі Кременчука[153].

Україна Бойчук Василь Васильович, 1959 р.н., 57 років, Теребовля Тернопільська область. Демобілізований військовослужбовець 1-го відділення 1-го взводу 7-ї роти 92-ї окремої механізованої бригад. У липни 2015 року добровольцем пішов на фронт, учасник бойових дій в зоні АТО. Наприкінці січня 2017 року знайдений мертвим поблизу будинку, в якому він проживав. За результатами експертизи Василь помер від переохолодження. Похований 30 січня 2017 року в Теребовлі[154].

Україна Петруняк Назарій Васильович, 01987-10-099 жовтня 1987, Гавриляк Тлумацький район Івано-Франківська область. Капітан поліції оперуповноважений відділу організаційно-аналітичної роботи управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Івано-Франківській області, Надвірнянський відділ поліції (м. Надвірна). Службу в правоохоронних органах розпочав у 2006 році, проходив службу і в зоні АТО. Помер внаслідок хвороби 2 лютого 2017 року. Похований в рідному селі[155].

Україна Гуменюк Юрій Миколайович, 23.04.1979 р.н., Чернівецька область. Мешкав із сім'єю у м. Яворів Львівська область. Майор ЗСУ, заступник військового комісара — начальник мобілізаційного відділення Яворівського районного військового комісаріату. 2004 року проходив службу в Іраку, у складі 6-ї ОМБр. Брав участь в АТО на Луганщині з 28 травня по 8 вересня 2014 року, у складі 24-ї ОМБр. В липні 2014 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Раптово помер в м. Яворів. Про смерть військовослужбовця повідомили 3 лютого 2017 року в Яворівській РДА. Залишились батьки, дружина та 13-річний син. Батьки забрати тіло сина на поховання на Буковину[156].

Україна Тихон Олександр Володимирович, 21.01.1984 р.н., Нікополь Дніпропетровська область. Громадський активіст, волонтер, член РПЛ, помічник народного депутата Андрія Артеменка. За словами сестри, воював в АТО, перед смертю отримав статус учасника. Залишились дружина та маленька донька. Помер 8 лютого 2017 року в лікарні міста Дніпро, ймовірно, від отруєння токсичною речовиною[157].

Україна Підлубний Петро Сергійович, 01972-07-1212 липня 1972, Лісове (Тальнівський район) Черкаська область. Демобілізований військовослужбовець ЗСУ. За професією механізатор. Тривалий час працював у рибо-торговельному флоті на далекому Сході. Повернувшись до рідного села, одружився, працював за різними професіями. Мобілізований 2015 року, брав участь в бойових діях, служив у районі м. Сватове. Помер від тяжкої хвороби вдома. Похований 10 лютого 2017 року в рідному селі[158].

Україна Васильєв Юрій Володимирович, 24.04.1970 р.н., Ізюм Харківська область. Доброволець окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ». Член ВО «Свобода» з 2010 року, очолював Ізюмську районну організацію ВОС. 2015 року пішов добровольцем на фронт. Планував навесні 2017 підписати контракт і повернутись на передову. Одружений. Помер 10 лютого 2017 року[159].

Україна Воробйов Генадій Петрович (позивний «Вільний»), 25.06.1961, Ахалкалакі, Грузія. Мешкав у м. Київ. Генерал-полковник, начальник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Кандидат історичних наук. З 2009 року був командувачем Сухопутних військ ЗСУ. 2014-го призначений першим заступником начальника Генерального штабу, займав посаду першого заступника керівника Антитерористичного центру, тимчасово виконував обов'язки командувача військами АТО. 2016-го призначений керівником НУОУ. Повний лицар ордена Богдана Хмельницького (ІІІ ст., 2008. ІІ ст., 2012. І ст., 2017, посмертно). Помер 11 лютого 2017 року в робочому кабінеті у Києві. Похований на Байковому кладовищі[160].

Україна Тяско Василь Васильович, 44 роки, Буштино Тячівський район Закарпатська область. Демобілізований військовослужбовець ЗСУ. Служив за мобілізацією з 12 травня 2015 до 28 квітня 2016, з 20 травня 2015 брав участь в АТО, у н.п. Червоний Жовтень та Калинівка Донецької області. Після демобілізації повернувся додому. Проживав сам. Раптово помер 13 лютого 2017 року. Похований в рідному селищі[161].

Україна Шевченко Віктор Олександрович, 1975 р.н., Новгородка Кіровоградська область. Демобілізований військовослужбовець роти охорони 17-го окремого мотопіхотного батальйону «Кіровоград» 57-ї ОМПБр. Мобілізований навесні 2014 року в першу хвилю мобілізації, учасник АТО. В квітні 2015 демобілізувався. Останнім часом мешкав у Кіровограді. Наприкінці 2016 діагностували онкозахворювання IV стадії, проходив обстеження в Інституті раку, їздив в Одесу. Помер 17 лютого 2017 року. Залишилось двоє неповнолітніх дітей. Похований у Новгородці[162].

Україна Васін Олександр Костянтинович, 44 роки, Мелітополь Запорізька область. Старший сержант, демобілізований військовослужбовець 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 56-ї ОМПБр. Мобілізований у 2015 році (шоста хвиля), учасник АТО, восени 2016 року демобілізувався й повернувся додому. Кілька днів не відповідав на дзвінки, 20 лютого 2017 року знайдений мертвим у власній квартирі, помер від інфаркту. Похований в Мелітополі[163].

Україна Литвинов Олександр Вікторович, 23.04.1970 р.н., Олександрія Кіровоградська область. Демобілізований військовослужбовець зенітно-ракетних військ. Закінчив Харківський інженерно-економічний інститут. Нетривалий час працював в міліції, потім — у міськуправлінні юстиції. Був ведучим спеціалістом відділу РАЦС, державним реєстратором юстиції, державним реєстратором Центру адмінпослуг Олександрії. Ніс службу за мобілізацією з травня 2015 по квітень 2016 року, учасник АТО. Помер вдома пізнім вечором 20 лютого 2017 року від серцево-судинної недостатності. Залишилась дружина та двоє синів, 18 і 10 років. Похований на Верболозівському кладовищі Олександрії[164].

Україна Колесник Анатолій, Краснопілка, Кагарлицький район Київська область. Демобілізований військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади. Учасник АТО, навесні 2016 року ніс службу поблизу с. Гнутове в районі Маріуполя[165]. Помер 23 лютого 2017 року[166].

Україна Царенко Олександр Володимирович (позивний «Цар»), 49 років, Могилів-Подільський Вінницька область. Колишній боєць, доброволець, старшина 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. З перших днів бойових дій на Сході долучився до «Айдару», в боях під Новосвітлівкою дістав важке поранення. Помер через зупинку серця 26 лютого 2017 року в реанімації, в інституті імені Амосова у Києві. Після прощання на Майдані Незалежності у Києві похований в Могилів-Подільському[167].

Україна Іванків Олександр Іванович, 57 років, Ладижин Вінницька область. Колишній боєць полку «Азова». У 2014 році добровольцем записався до батальйону «Азов». Служив танкістом під Маріуполем. Повернувшись додому, влаштувався на Ладижинську ТЕС, але на роботу так і не вийшов. Останнім часом мешкав із матір'ю. 2 березня 2017 року знайдений повішеним на дачі. Похований у Ладижині[168].

Україна Тананайко Володимир, 1991 р.н., Дубище Рожищенський район Волинська область. Мешкав у м. Рожище. Демобілізований військовослужбовець підрозділу артилерійської розвідки 51-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований у квітні 2014 року, учасник бойових дій, зокрема боїв за Савур-Могилу. 7 березня 2017 року повісився у батьківському гаражі в смт Дубище. Похований в рідному селі. Залишилась дружина та маленька донька[169].

Україна Зубов Михайло, 27 років, Харків. Учасник АТО, служив за контрактом. За повідомленням місцевих ЗМІ був бійцем батальйону спецпризначення «Азов» з позивним «Грізлі» (в прес-службі Нацгвардії дану інформацію не підтвердили), пройшов бої за Іловайськ, Широкине, Дебальцеве. Повернувся додому у 2015 році і відкрив власну справу (курси англійської мови). Покінчив життя самогубством 10 березня 2017 року, зістрибнувши з висоти на закинутому елеваторі біля залізничного вокзалу. Підозрюється у вбивстві дружини та 4-річної доньки, тіла яких знайшли вранці того ж дня, вони були задушені. Трагедія сталася у Харкові по вул. Заліській, 5[170].

Україна Рибцов Андрій Іванович (позивний «Балу»), 01.02.1961 р.н., РРФСР. Мешкав у м. Хмельницький. Капітан, колишній командир артилерійської батареї 3-го десантно-штурмового батальйону «Фенікс» 79-ї ОДШБр. Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. Ветеран війни в Афганістані. В березні 2014 добровольцем пішов у військкомат, тричі просився відправити його в АТО, мобілізований у серпні 2014. Зі своїм підрозділом обороняв населені пункти в районі Маріуполя. У червні 2015 року нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст. Керівник Хмельницької Спілки учасників бойових дій, Хмельницької обласної філії ГО «Українська асоціація інвалідів АТО». Помер 11 березня 2017 року у Хмельницькому, від обширного інфаркту. Похований на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницький. Залишились дружина (волонтер), син[171].

Україна Коломієць Руслан Леонідович, 1976 р.н., Ладижин Вінницька область. Учасник АТО, рік тому демобілізувався. Помер від серцевої недостатності у м. Одеса, куди поїхав відвідати свою матір. Похований 14 березня 2017 року в Ладижині[172].

Україна Рощин Артем Юрійович, 06.02.1990 р.н., Світловодськ Кіровоградська область. Демобілізований військовослужбовець, розвідник 59-ї окремої мотопіхотної бригади. 2009 року закінчив політехнічному технікумі у Комсомольському. Після строкової служби, з 2010 по 2015 рік працював автослюсарем-водієм на Кременчуцькому сталеливарному заводі. Мобілізований навесні 2015, воював у зоні АТО з травня 2015 по квітень 2016 року. Після демобілізації лікарі виявили пухлину мозку, переніс інсульт, лікувався у Київському інституті нейрохірургії. 14 березня 2017 року помер в реанімаційному відділенні Світловодської ЦРЛ, куди потрапив у стані коми після другого інсульту. Похований на міському цвинтарі Світловодська. Залишилися мати, дружина та двоє дітей, 5-річний син і однорічна донька[173].

Україна Юсипишин Руслан Васильович, 01979-11-2121 листопада 1979, Бориспіль Київська область. Мешкав в с. Іванків (Бориспільський район). Демобілізований учасник АТО. Старший сержант, колишній військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади. З 14 березня 2015 до жовтня 2016 проходив службу за мобілізацією. Помер 20 березня 2017 року в результаті гострої серцево-судинної недостатності. Похований в с. Іванків[174].

Україна Ліньков Сергій Васильович. Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Демобілізований учасник АТО. Капітан, заступник командира підрозділу розвідки 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Став на захист Батьківщини з перших днів війни на Сході, воював майже три роки, зокрема у Мар'їнці, Пісках. Демобілізувався через хворобу, останні місяці перебував у лікарні. Помер в міської лікарні №1 Кам'янця-Подільського від довготривалої онкологічної хвороби. Похований 22 березня 2017 року на міському кладовищі Кам'янця-Подільського. Залишилась дружина[175].

Україна Биченко Михайло Васильович, 28 років, Запоріжжя. Демобілізований військовослужбовець, учасник АТО, служив у Краматорську в 2015—2016 роках. Оператор обласної телекомпанії «Запоріжжя», працював у цій телекомпанії понад 10 років. Вранці 28 березня 2017 року знайдений повішеним у парку Перемоги м. Запоріжжя. Основна версія поліції — самогубство[176].

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Первую в Херсоне свадьбу участника АТО отпраздновали с размахом(рос.)
  2. В зоні АТО загинув боєць батальйону «Сармат» з Херсону. (рос.) 02.01.2017 [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Сьогодні 2 січня 2017р вночі загинув санінструктор 21 бат Сармат
    Херсонці провели в останню дорогу воїна Веніаміна Куликова // Херсонська ОДА, 4 січня 2017[недоступне посилання з червня 2019]
  3. У Волноваському районі через побутовий конфлікт на ґрунті алкогольного сп'яніння вбито військовослужбовця (ФОТО). 02.01.2017, 10:03 [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Міноборони України готове надати всебічну підтримку розслідуванню смерті військовослужбовця у смт Донське Донецької області // Міноборони України, 2 січня 2017 [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]
    Підозрюваний у вбивстві військовослужбовця у Волноваському районі затриманий // ГУ НП в Донецькій області, 3 січня 2017 [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.]
  4. Лозівський боєць АТО повернувся додому через 4 місяці // ТРК «Сігма», 24 листопада 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017. 
  5. У зоні АТО загинув лозівчанин Сергій Петріщев // Лозівська міська рада, 4 січня 2016 [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.]
    На Харківщині попрошалися з сапером, який загинув під Мар'їнкою // ТСН, 6 січня 2017 [Архівовано 7 січня 2017 у Wayback Machine.]
    У Лозовій в останню путь провели загиблого бійця АТО Сергія Петріщева // ТРК «Сігма», 9 січня 2017 [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.]
  6. а б Штаб АТО інформує про подію, що сталася в районі проведення Антитерористичної операції. 02.01.2017 [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.]
    За фактом загибелі двох військовослужбовців та поранення ще двох у Мар'їнці відкрито кримінальне провадження // ГУ НП в Донецькій області, 3 грудня 2017 [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Кровавий новий рік: боєць 92-ї бригади розстріляв співслужбовців, двоє загинули // «Таймер», 18 січня 2017 [Архівовано 19 січня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Пономаренко Сергій Олександрович ("Маршал"). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018. 
  8. У Дніпрі на операційному столі загинув боєць АТО: медики розшукують родичів героя // Дніпроград, 3 січня 2017 [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Они не помнят вкус шампанского(рос.)
    Сьогодні військовим вертольотом в Дніпро евакуйовано трьох поранених Сонечок
  9. Я хочу з Вами поділитись історією про людину з великим серцем, яка змінила мій світогляд // facebook Євген Дейдей, 1 серпня 2016(рос.)
  10. Загинув Микола Войтов із полку «Київ» // «Gazeta.ua», 4 січня 2017 [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Україна знову зазнала втрат — на Донбасі загинув багатодітний батько // «24 канал», 4 січня 2017 [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.]
    «Море позитиву, філософії та історії свого народу» — в АТО помер батько 4 дітей // «Gazeta.ua», 4 січня 2017 [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.]
  11. Ця клята війна продовжує забирати марганчан
    От нас ушел ты очень рано(рос.)
    Чистов Віталій Валерійович [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  12. а б в Загиблі морпіхи: Микола Охріменко, Сергій Солонько, Сергій Трубін. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017. 
  13. В зоні АТО загинув військовий з Острожчини // «Район. Острог», 21 січня 2017 [Архівовано 24 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Українка плаче за своїм сином // «Життя і слово», 28 лютого 2017 [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.]
    Ус Сергій Володимирович // Революція гідності. Війна. Рівненщина, 7 лютого 2017 [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  14. Сьогодні у Луцьку зустрічатимуть загиблого бійця. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017. 
  15. У зоні АТО загинув боєць із Нововолинська Богдан Корнелюк. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 12 січня 2017. 
  16. Боєць з Івано-Франківська загинув у зоні АТО. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017. 
  17. Бобринеччина оплакує загиблого земляка у зоні АТО // Бобринецька районна рада, 17 січня 2017 [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Бобринеччина втратила ще одного бійця в зоні проведення АТО
    У Бобринецькому районі похоронили 33-річного бійця, який загинув на Луганщині // «Кавун», 20 січня 2017 [Архівовано 23 січня 2017 у Wayback Machine.]
  18. П'яний військовий в Сіверську застрелив товариша по службі і поранив ще одного // «Лівий берег», 17 січня 2017. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017. 
  19. За фактом смерті військовослужбовця тривають слідчі дії // ГУ НП в Харківській області, 18 січня 2017 [Архівовано 1 серпня 2017 у Wayback Machine.]
    У Харкові від отриманих травм помер боєць АТО, на його тілі виявлені невідомі опіки // «Depo.Харків», 18 січня 2017 [Архівовано 19 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Боєць АТО помер у госпіталі через невідомі опіки // «24 канал», 18 січня 2017 [Архівовано 20 січня 2017 у Wayback Machine.]
    В больнице Харькова умер искалеченный военный // «Подробиці», 19 січня 2017 [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    Смерть бійця у шпиталі Харкова: Військового забили товариші по службі на Луганщині // «Depo.Харків», 9 лютого 2017 [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]
    Війна приносить все нові жертви // Білогірська РДА, 23 січня 2017 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    У Білогір'ї попрощались із 35-річним бійцем, який помер у зоні АТО // «Є», 24 січня 2017 [Архівовано 27 січня 2017 у Wayback Machine.]
  20. У Баришівському районі на День Соборності поховали 20-річного захисника України, який загинув у промзоні Авдіївки. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 22 серпня 2017. 
  21. Боєць АТО загинув у ДТП: машину розірвало навпіл. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 22 серпня 2017. 
  22. У Кривому Розі провели в останню путь бійця АТО Андрія Бутильського // «Перший міський», 27 січня 2017 [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  23. Цивільний автомобіль «Газель» спричинив ДТП під Слов'янськом [Архівовано 27 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Під Словянськом під час дорожньо-транспортної пригоди постраждало 2 чоловіка [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Смертельное ДТП на автодороге «Славянск-Изюм»: грузовик столкнулся с легковыми авто [Архівовано 27 січня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    Вчора загинув розвідник 95-ї ОДШБр Савченко Іван «Сава»… // facebook Yurii Kochevenko, 26.01.2017
    Завтра, в суботу 28 січня на Полтавщині ховатимуть старшого сержанта Савченко Івана Миколайовича
    Савченко Іван Миколайович // Полтавська обласна рада [Архівовано 23 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  24. Під час виконання бойового завдання загинув мешканець Покровська. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 22 серпня 2017. 
  25. У мережі розповіли подробиці загибелі бійця АТО на Донбасі: опубліковані фото. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017. 
  26. В районі оголошено день жалоби за загиблим // Дубровицька РДА, 27 січня 2017 [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.]
    На Дубровиччині оголошено день жалоби! // «Моя земля — моє Полісся», 27 січня 2017 [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Дубровиця на колінах прощалася із загиблим в АТО земляком // «ЧаРівне», 30 січня 2017 [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.]
    І не знав він, де погине… // «Дубовицький вісник», 3 лютого 2017 [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.]
  27. Комроти 72 ОМБр Андрій Кизило: «Перемогу наближає кожен, хто віддано робить свою справу»
  28. Президент присвоїв звання Героя України Андрію Кизилу (посмертно). Архів оригіналу за 1 лютого 2017. Процитовано 2 лютого 2017. 
  29. а б в г Зведені дані АТО — 29 січня [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.]
    «Наразі ситуація в АТО складна, але контрольована» — Міністр оборони України // Міністерство оборони України, 29 січня 2017 [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.]
    У боях під Авдіївкою загинув «комбат» бойовиків із позивним «Грек» — журналіст // «Тиждень.ua», 29 січня 2017 [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    В результаті обстрілів під Авдіївкою загинули 4 українських військових — штаб. 29.01.2017, 17:35 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Зведення прес-центру штабу АТО станом на 18:00 29 січня [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.]
    У 72-й ОМБр назвали імена загиблих під Авдіївкою військовослужбовців // «Цензор. НЕТ», 30 січня 2017 [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Стала відома дата прощання із героями, які загинули поблизу Авдіївки [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.]
  30. а б в г д е ж На Майдані Незалежності попрощалися з полеглими бійцями під час боїв біля Авдіївки — фоторепортаж // «5 канал», 1 лютого 2017 [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.]
    Загиблих під Авдіївкою бійців проводжали на Майдані навколішки // «Gazeta.ua», 1 лютого 2017 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  31. В Авдіївці загинув 23-річний капітан // «Gazeta.Ua», 30 січня 2017 [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Вічна пам'ять випускнику Академії капітану Андрію Кизило! // Сайт НАСВ імені гетьмана П. Сагайдачного, 30 січня 2017 [Архівовано 28 лютого 2022 у Wayback Machine.]
    Загиблий в Авдіївці Андрій Кизило був потомственим військовим // «ПроЧерк», 30 січня 2017 [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Умань в жалобі. Загинув усміхнений хлопець Андрій Кизило // «04744.info — сайт міста Умань», 30 січня 2017 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    В Умані поховали загиблого в АТО Героя // «Дзвін», 2 лютого 2017 [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  32. Бальченко Володимир Іванович // Борзнянська РДА [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
    В АТО загинув чернігівець // «новий Чернігів», 30 січня 2017 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    До останнього свого подиху // Ян Осока «Цензор. НЕТ», 31 січня 2017 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
    Попрощалися з героєм // Борзнянська РДА, 3 лютого 2017 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  33. Дмитро Оверченко загинув під Авдіївкою // «Вісті Черкащини», 30 січня 2017 [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
    Їх має знати кожен. З'явилось фото ще одного героя, що загинув біля Авдіївки [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.]
    Сторінки, спалені війною // Ян Осока «Цензор. НЕТ», 31 січня 2017 [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Зустріч загиблого воїна-тальнівчанина Дмитра Оверченка // Тальнівська РДА, 1 лютого 2017 [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Прощання із загиблим Дмитром Оверченком // Тальнівська РДА, 2 лютого 2017 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  34. Воїни першими вступили у бій із ворогом. Загинув Крижанський Володимир // Сквирська РДА, 31 січня 2017 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
    Серця, зруйновані серця // Ян Осока «Цензор. НЕТ», 1 лютого 2017 [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Сквирщина попрощалася із своїм Героєм. В останню дорогу провели воїна АТО Крижанського Володимира // Сквирська РДА, 2 лютого 2017 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  35. Для кого навіки згасло сонце // Ян Осока «Цензор. НЕТ», 31 січня 2017 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    У П'ятихатках поховали Олега Бурця // «9 канал», 2 лютого 2017 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  36. Зведення прес-центру штабу АТО за минулу добу 29 січня 2017 року. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 30 січня 2017. 
  37. Черкащина втратила в боях ще одного героя // Черкаська ОДА, 31 січня 2017 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Співчуття родині загиблого бійця Віталія Шамрая // Монастирищенська РДА, 1 лютого 2017 [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Коли світ навколо стає чорно — білим. Коли сльози обпікають обличчя // Ян Осока, 1 лютого 2017
    Монастирищина прощалася з загиблим в зоні АТО Віталієм Шамраєм // Монастирищенська РДА, 2 лютого 2017 [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  38. В зоні АТО загинули двоє військовослужбовців з Кіровоградщини // «Весь Кіровоград», 31 січня 2017 [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]
    Колишній прикордонник Ізмаїльського загону загинув під Авдіївкою // «Траса Е-95», 3 лютого 2017 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    Завтра у Компаніївці попрощаються із 36-річним героєм, який загинув під Авдіївкою // «Перша», 1 лютого 2017
    Воїн неба // Ян Осока «Цензор. НЕТ», 2 лютого 2017 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Компаніївщина попрощлася з загиблим героєм Ярославом Павлюком // Компаніївська районна рада, 2 лютого 2017 [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.]
  39. Миколаївські десантники провели в останню путь свого бойового побратима сержанта Романа Гульченка. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 лютого 2017. 
  40. Тарасов Андрій Вікторович. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 26 березня 2017. 
  41. Ми будемо вічно пам’ятати тебе, солдате!. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 22 серпня 2017. 
  42. Висловлюємо співчуття…. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017. 
  43. У Харкові попрощалися з двома героями АТО [Архівовано 8 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    На Безлюдовском кладбище похоронили двух харьковчан, погибших в АТО [Архівовано 8 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  44. У зоні АТО під Авдіївкою загинув наш земляк — Леонід Дергач. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2017. 
  45. Трагічна звістка / Володарська РДА. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 2 лютого 2017. 
  46. Ще один Ангел на небі, ще одна втрата для рідних і друзів…
  47. Сьогодні Україна проведе в останню путь санінструктора мол. с-нта Наталію Хоружу, яка героїчно загинула рятуючи поранених під мінометним обстрілом. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 5 лютого 2017. 
  48. Запорізький військовий загинув під час обстрілів на Світлодарській дузі. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 3 лютого 2017. 
  49. а б Мешканка Авдіївки і військовослужбовець ДСНС загинули, офіцер ДСНС, іноземний фотокореспондент і місцева жителька поранені внаслідок нічного обстрілу, — Жебрівський. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017. 
  50. а б Співчуття з приводу загибелі воїнів-десантників Анатолія Заремського та Маріса Камінського. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017. 
  51. Кривий Ріг попрощався із загиблим в АТО Романом Горкуном. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017. 
  52. Стало відомо про смерть військовослужбовця з Чорноморська // «Чорноморськ.інфо», 6 лютого 2017 [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Смерть військовослужбовця з Чорноморська: військові говорять про суїцид, рідні подозріють вбивство. (рос.) 09.02.2017, 20:44 [Архівовано 10 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    В останню путь ізюмчани проводили загиблого воїна АТО // Офіційний сайт міста Ізюм, 7 лютого 2017 [Архівовано 16 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Сім'я загиблого в АТО Дениса Тимошенка назвала ім'я офіцера, винного в його смерті // Chernomorsk.com.ua, 9 лютого 2017 [Архівовано 16 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  53. У Новограді-Волинському попрощалися з бійцем 30-ї бригади Олегом Бодахом // «Житомир.info», 8 лютого 2017. Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
  54. Мурашко Валерій Миколайович. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 квітня 2017. 
  55. 24-річний боєць помер у Бахмутському госпіталі // «Gazeta.ua», 6 лютого 2017 [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    На Донбасі загинув 24-річний запорізький доброволець // «Depo.Запоріжжя», 6 лютого 2017 [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    В госпитале на Донбассе умер запорожский военный // «Forpost», 6 лютого 2017 [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    В Запорожье попрощались с бойцом, умершим в госпитале Бахмута // «Репортер», 9 лютого 2017 [Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    Запоріжжя попрощалося з бійцем, що загинув на Донбасі // «Depo.Запоріжжя», 9 лютого 2017 [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  56. Від ран, отриманих у зоні АТО, в лікарні Бахмута помер боєць 54-ї ОМБр Андрій Білявцев // «Цензор. НЕТ», 8 лютого 2017 [Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Мелітопольщина сумує за загиблим учасником АТО // Мелітопольська РДА, 8 лютого 2017 [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    У Вознесенці прощались із загиблим бійцем // «РІА Мелітополь», 11 лютого 2017 [Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  57. Брат в АТО!
  58. Хто такий Андрій Коломієць? [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.]
    "Активіст Майдану Андрій Коломієць - чергова жертва "росправосудія", - Клімкін [Архівовано 16 червня 2016 у Wayback Machine.]
    Напиши листа заручнику Кремля!
  59. Коломієць Дмитро Володимирович [Архівовано 15 лютого 2019 у Wayback Machine.]
    Ещё узнала что его младшего брата убили [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  60. У зоні АТО загинув боєць з Вінницької області. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 16 лютого 2017. 
  61. На Донеччині загинув молодий запорізький військовий // «Depo.Запоріжжя», 16 лютого 2017 [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    В зоні АТО загинув військовий із Запоріжжя // 061.ua Сайт Запоріжжя, 16 лютого 2017 [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    В зоні АТО загинув молодший сержант із Запоріжжя // «Репортер», 16 лютого 2017 [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    Перебендя і розбишака, — військовий розповів щемливу історію про загиблого друга // «24 канал», 16 лютого 2017 [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Почти год Лёня служил в составе моего взвода(рос.)
    Боєць із Запоріжжя застрелився в зоні АТО — військові // «Forpost», 16 лютого 2017 [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    В Запоріжжі прощаються з бійцем АТО з позивним «Борода» // 061.ua — Сайт Запоріжжя, 18 лютого 2017 [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    Сотні запорожців на колінах прощались з бійцем по прізвищу «Борода» // «Forpost», 18 лютого 2017 [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  62. В Авідіївці від снайперської кулі загинув житель Білопільщини Юрій Щербина. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. 
  63. В АТО загинув військовослужбовець з Рівненського району. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017. 
  64. Йому було лише 22. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017. 
  65. Стали відомі подробиці загибелі волонтера [Архівовано 21 лютого 2017 у Wayback Machine.]
    Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 15 березня 2021 у Wayback Machine.]
  66. Загиблі Герої лютого. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017. 
  67. Друзі — у пам'ять про загиблого Героя Максима Гринчишина. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018. 
  68. У Харкові від поранення в голову помер 23-річний боєць АТО. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 20 лютого 2017. 
  69. Салаутін Сергій Віталійович. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 14 квітня 2017. 
  70. У Дніпрі помер поранений під Авдіївкою рятувальник Дмитро Тритейкін. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.