Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні 1 серпня — 23 серпня 2014 року. 12 серпня 2014 року — початок масованого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил РФ в Україну.
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по батькові |
Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
| 553 |  |
 Дронговський Костянтин Леонідович |
10 лютого 1984, Кам'яний Брід Житомирська область. Солдат, радіотелефоніст 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0419 (Новоград-Волинський). Залишились дружина та 6-річна донька. | 1 серпня 2014 | Колона військової техніки потрапила під обстріл терористів у районі прикордонного села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[1] |
| 554 |  |
Бєлєцький Дмитро Юрійович |
9 вересня 1987, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Молодший сержант, гранатометник, заступник командира бойової машини 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). | 1 серпня 2014 | Був поранений 31 липня в бою поблизу м.Шахтарськ Донецької області та захоплений у полон російськими бойовиками, в полоні помер від ран.[2][3][4] |
| 555 |  |
Задорожний Андрій Володимирович |
13 червня 1978, Обільне Волноваський район Донецька область. Проживав у Нововолинську. Капітан, командир мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Випускник Сумського військового інституту ракетних військ та артилерії 2000 року (?). Залишилась дружина та двоє дітей. | 1 серпня 2014 | Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців.[5] |
| 556 | |
Кушнір Сергій Олександрович |
29 серпня 1984[6], Машів Любомльський район Волинська область. Старший солдат, водій-номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. | 1 серпня 2014 | Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців.[5] |
| 557 | |
Котельчук Михайло Володимирович |
6 листопада 1985, Новостав (Луцький район) Волинська область. Старший солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 1 серпня 2014 | Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців. Поховали Михайла 7 серпня в Новоставі.[5][7] |
| 558 | |
Калуш Руслан Петрович |
10 липня 1980, Озерце (Ківерцівський район) Волинська область. Сержант, командир відділення 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 1 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера під час бою з терористами неподалік Донецька. Військові потрапили у засідку, троє з них загинули.[8] |
| 559 | |
Дармофал Сергій Миколайович |
28 травня 1991, Волиця (Іваничівський район) Волинська область. Старший солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 1 серпня 2014 | Загинув під час бою з терористами неподалік Донецька.[8] |
| 560 | |
Курочка Андрій Євгенович |
23 червня 1976, Батятичі Львівська область. Проживав м. Кам'янка-Бузька. Молодший сержант, заступник командира взводу 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. | 1 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера.[8][9] |
| 561 | |
Власюк Роман Васильович |
20 серпня 1989, Городище (Черняхівський район) Житомирська область. Солдат, старший водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Городищенську, а потім Забрідську школи, честь яких відстоював на спортивних змаганнях. Отримав у Житомирі водійські права і професію зварювальника. Працював будівельником в Києві й Санкт-Петербурзі. Залишилися мати та сестра. | 1 серпня 2014 | Загинув біля міста Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область) від розриву снаряда, який влучив у БТР. Вже наступного дня Красногорівка була звільнена від російських терористів.[10] |
| 562 |  |
Толкін Володимир Миколайович |
19 липня 1985, Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України. Залишилась дружина та 3-річна донька. | 1 серпня 2014 | Військові отримали наказ з боєм пробити блоки сепаратистів у місті Авдіївка неподалік Донецька. Військові розмістилися у штабі, за кілька годин бойовики дізналися про їх місце знаходження і атакували із застосуванням мінометів і стрілецької зброї. Один з перших снарядів вибухнув прямо під ногами Володимира.[11] |
| 563 |  |
Панечко Андрій Іванович |
2 лютого 1992, Річки (Жовківський район) Львівська область. Молодший сержант, командир відділення БМП-2, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у травні, З червня місяця перебував у зоні АТО. Не одружений. Захоплювався спортом, грав за сільський футбольний клуб. | 1 серпня 2014 | Загинув у зоні АТО.[12] |
| 564 | |
Янчук Володимир Степанович |
16 липня 1970, Південне, Харківська область. Сержант, стрілець-снайпер 3 взводу роти снайперів 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України, мобілізований. В зоні АТО перебував з червня. Був єдиним годувальником в сім'ї. Залишилася старенька мати та 16-річна донька. Прим.: Колишня дружина та донька військовослужбовця загинули миттєво в результаті резонансної ДТП, яка трапилася ввечері 18.10.2017 року на вул. Сумській в м. Харкові[13] | 1 серпня 2014 | 10 липня під час бою під селом Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області отримав важке поранення і був доставлений до Харкова, а потім до Головного військово-медичного клінічного центру (м. Київ). Помер на лікарняному ліжку від отриманих травм.[14] |
| 565 |  |
Старіков Євген Андрійович |
2 лютого 1982, Бердичів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». Закінчив професійно-технічне училище № 3 за фахом «столяр-тесляр», захоплювався спортом, регулярно відвідував спортзал. Залишилися дружина та троє маленьких дітей. | 2 серпня 2014 | Батальйоном «Шахтарськ» ліквідована диверсійна група терористів у Докучаєвську (Донецька область). Під час операції від куль снайперів російських окупантів загинули двоє бійців батальйону, позивні «Мачете» і «Доктор». Євген отримав поранення в груди, коли намагався витягти пораненого товариша з місця бою.[15][16] |
| 566 | |
Рижак Володимир Юрійович |
21 грудня 1989, Сміла Черкаська область. Виріс та проживав в с. Шарин Уманський район Черкаська область. Фахівець групи матеріального забезпечення Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ», один з найкращих стрільців батальйону. До служби навчався в агротехнічному коледжі та працював на громадських засадах. Проживав у Києві. Був активним учасником Євромайдану. Один із перших, хто записався добровольцем до Нацгвардії України. | 2 серпня 2014 | Батальйоном «Шахтарськ» ліквідована диверсійна група терористів у Докучаєвську (Донецька область). Під час операції від куль снайперів російських окупантів загинули двоє бійців батальйону, позивні «Мачете» і «Доктор». Володимир загинув, захищаючи свого товариша в бою.[15][17] |
| 567 | |
Какалюк Олександр Валентинович |
20 липня 1976, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Дніпродзержинський державний технічний університет, працював електрослюсарем на ТЕЦ ПАТ «Дніпровський меткомбінат», потім був переведений в майстри. У 2007 році перейшов у профспілковий комітет, де у 2010 році був обраний головою комісії з охорони праці. У березні був мобілізований в армію. Залишилися дружина та 5-річний син. | 2 серпня 2014 | Олександр того дня тричі виїжджав на БТРі, щоб вивезти поранених і вбитих бійців. Загинув під Шахтарськом від кулі снайпера.[18] |
| 568 |  |
Кабак Михайло Григорович |
10 травня 1987, Крутоярівка (Білгород-Дністровський район) Одеська область. Старший сержант, інспектор прикордонної служби — технік відділення інспекторів мобільної прикордонної застави «Білгород-Дністровський» Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. | 2 серпня 2014 | Загинув на прикордонному пропускному пункті «Довжанський».[19][20] |
| 569 |  |
Плохий Андрій Віталійович |
26 червня 1983, Первомайське (Черкаський район) Черкаська область. Капітан, заступник командира роти з озброєння 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Випускник Гвардійського факультету військової підготовки (ХІТВ ім. Верховної Ради України) 2005 року. Залишилась 6-річна донька. | 3 серпня 2014 | Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі.[21][22] |
| 570 | |
Нагорний Сергій Михайлович |
17 вересня 1991, Чернігівська область. Старший солдат, механік-водій 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Отримав професію маляра-штукатура, після служби в армії працював охоронцем. З жовтня 2013 року служив за контрактом у ЗСУ. Залишилася дружина та 1,5-річний син. | 3 серпня 2014 | Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі. Похований у Чернігові.[21][23] |
| 571 | |
Мансуров Андрій Сергійович |
10 липня 1989, Куп'янськ Харківська область. Сержант, командир танку 2-го танкового взводу 1-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). З 2007 року служив у Збройних Силах України. Проживав з родиною у смт. Гончарівське. | 3 серпня 2014 | Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі. Похований у смт. Гончарівське Чернігівської області.[21][24] |
| 572 |  |
Кіш Станіслав Іванович |
2 травня 1995, Онок Закарпатська область. Солдат, сапер 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Служив за контрактом менше року, з вересня 2013. Займався футболом, грав за сільський клуб «Зірка». | 3 серпня 2014 | Загинув під Луганськом під час обстрілу позицій військових з мінометів та РСЗВ «Град».[25] |
| 573 | |
Кудінов Олексій Костянтинович |
15 вересня 1987, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Криворізький професійно-транспортний ліцей за фахом машиніст екскаватора. Працював у рудоуправлінні гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». | 3 серпня 2014 | Загинув під час операції зі звільнення від терористів міста Шахтарськ у Донецькій області.[26] |
| 574 | |
Прищепа Роман Вікторович |
29 січня 1987, Полтава. Капітан, командир самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії». | 3 серпня 2014 | Загинув за незрозумілих обставин.[27] |
| 575 |  |
Сєнчев Сергій Олексійович |
8 липня 1973, Кропивницький. Підполковник, заступник командира військової частини А0680 з виховної роботи 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький) ГУР Міноборони України. Залишилися двоє дітей шкільного віку. | 4 серпня 2014 | Отримав важкі кульові та осколкові поранення у черевну порожнину під час бою за висоту Савур-Могила. Підполковнику було зроблено операцію в польовому шпиталі, але він помер під час транспортування до стаціонарного шпиталю у Дніпропетровськ. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[28] |
| 576 | |
Медушевський Віктор Зенонович |
1 травня 1974, Довбиш Житомирська область. Солдат, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилась дружина і 4-річна донька. | 4 серпня 2014 | За попередніми даними, загинув від кулі снайпера, несучи варту на одному з блокпостів під Луганськом.[29] |
| 577 |  |
Кривоносов Сергій Сергійович (Позивний «Граніт»)  |
26 червня 1978, Миколаїв. Майор, заступник командира батальйону — начальник штабу 2-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишилась дружина та 10-річний син. Герой України (посмертно).[30] |
4 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» з боку кордону о 2-й годині ночі на висоті 185 біля села Дібрівка (Шахтарський район) Донецької області. Майор-десантник загинув як герой. Його підрозділ більше місяця тримав свою висоту на українсько-російському кордоні. Коли розпочався черговий артобстріл із території Росії, снаряд залетів в окоп, і Сергій просто закрив його своїм тілом, рятуючи своїх бійців.[31] У мережі з'явилося відео, на якому зафіксовано, як підрозділ АТО, під безпосереднім командуванням заступника командира батальйону Кривоносова С. С., влітку 2014 року на Донбасі, знищує ворожу колону проросійських бойовиків.[32] |
| 578 |  |
 Грек Андрій Анатолійович (псевдонім «Балаган») |
22 жовтня 1987, Москва, РРФСР[33]. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Росіянин, вже 3 роки проживав в Україні (в Миколаєві), куди був змушений переїхати через політичні переслідування з боку спецслужб РФ. Учасник миколаївського руху ультрас. | 4 серпня 2014 | Загинув у бою за звільнення Мар'їнки на підходах до Донецька.[34] |
| 579 |  |
Шпіганевич Тарас Анатолійович |
16 червня 1994, Чернятин (Жмеринський район) Вінницька область. Солдат, водій БТР 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. Батьки Тараса працюють викладачами в Чернятинському коледжі Вінницького національного аграрного університету[35]. | 4 серпня 2014 | Під час бою під Дебальцеве Донецької області (за іншими даними під Торезом) був підбитий у БТРі. Коли його витягали з палаючого БТРа, то снайпер встиг завдати двох пострілів — один у ногу, інший — у плече. Спочатку був доправлений до харківського шпиталю, а потім вночі літаком до Києва у Головний військово-клінічний шпіталь Міноборони. Лікарям довелося ампутувати ліву ногу десантника вище коліна, намагалися врятувати пришиту ліву руку. Тарас втратив дуже багато крові, після переливання крові з'явились ускладнення з нирками. 4 серпня Тарас помер на лікарняному ліжку.[36] |
| 580 | |
Наглюк Роман Миколайович |
14 березня 1986, Ходорівці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Капітан, заступник командира роти з озброєння 1-го батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Випускник Харківського інституту танкових військ 2008 року. Служив у Чернівецькому батальйоні 300-го полку, де обіймав посади командира взводу та командира роти, а після його розформування переїхав з сім'єю до Яворова і почав службу у 24-ї механізованій бригаді. Залишилась дружина та донька, яка у 2014 році піде в 1-й клас. | 4 серпня 2014 | Загинув на Луганщині під час нічного обстрілу з РСЗВ «Град». Осколок від снаряду пробив БМП, в якому Роман знаходився без бронежилета, і влучив йому прямо в серце.[37] |
| 581 |  |
Реготун Олег Петрович |
10 вересня 1976, Бердичів Житомирська область. Старший прапорщик, головний сержант взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Проживав в Ужгороді. Залишилися дружина та двоє дітей. | 5 серпня 2014 | Під аеропортом Луганська точилися жорстокі бої, під час яких загинули двоє військових закарпатської бригади.[38] |
| 582 | |
Коренівський Сергій Петрович |
24 квітня 1981, Андріяшівка (Бердичівський район) Житомирська область. Старший прапорщик, головний сержант взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Проживав в Ужгороді. Залишилися дружина та донька. | 5 серпня 2014 | Під аеропортом Луганська точилися жорстокі бої, під час яких загинули двоє військових закарпатської бригади.[38] |
| 583 | |
Бутрик Віктор Іванович |
9 жовтня 1981, Охотівка Житомирська область. Солдат, номер обслуги 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади (За іншими джерелами, — 30-ї омбр). До мобілізації працював у місті Коростень. Залишилася мати, брат та 4 сестри. | 5 серпня 2014 | Загинув в результаті обстрілу з РСЗВ «Град» під селом Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[39] |
| 584 | |
Свинчук Олександр Юрійович |
23 січня 1986, Нововолинськ Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України пішов добровольцем, був поранений, але після лікування знову повернувся на передову. До служби в ЗС України декілька років працював пожежним рятувальником у ДПРЧ-5 Нововолинська | 5 серпня 2014 | Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-могила на кордоні України, що на Донеччині.[40] |
| 585 |  |
Кутовий Вадим Борисович |
9 березня 1986, Охтирка Сумська область. Молодший сержант, водій 5-ї батареї 27 реактивного артилерійського полку, військова частина А1476 (Суми). Залишилися дружина та двоє дітей, 2008 і 2011 р.н. | 5 серпня 2014 | Загинув у ніч на 5-те серпня в бою з терористами під Горлівкою (Донецька область).[41][42] Згідно повідомлень, які надав командир 8-ї батареї 3-го реадн 27-ї ОРАБр А. Шейко, військовослужбовець загинув під час зачистки «зеленки» українськими силами вогнем із ЗУ-23-2[43] |
| 586 | |
Танковський Євген Анатолійович |
11 грудня 1979, Приютівка Кіровоградська область. Старший лейтенант, командир 1-го взводу 9-ї роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Батьки проживають у м. Олександрія Кіровоградської області. В зрілому віці переїхав до Кривого Рогу. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом гірничий інженер, працював на шахті майстром зміни з техніки безпеки. Звідти був мобілізований. | 5 серпня 2014 | Загинув від міни під Торезом (Донецька область) під час виходу з оточення. Похований на Верболозівському кладовищі в Олександрії.[44] |
| 587 | |
Руднєв Андрій Володимирович |
9 серпня 1983, Ромни Сумська область. Старший лейтенант, заступник командира самохідно-артилерійської батареї з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Випускник СВІРВіА ім. Б.Хмельницького м. Суми. Залишилися дружина та 4-річна донька. | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][41] |
| 588 | |
Русєв Сергій В'ячеславович |
13 жовтня 1993. Молодший сержант, командир гармати 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][46] |
| 589 | |
Мельников Віктор Валерійович |
14 січня 1992, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, водій самохідно-артилерійського взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Вчився і жив у Новомосковську. Закінчив Новомосковський технікум Національної металургійної академії у 2011 році. З вересня 2013 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України. | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули. Поховали Віктора в Новомосковську.[45][47] |
| 590 | |
Лащенко Максим Сергійович |
17 грудня 1987. Солдат, номер обслуги 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Залишилась 5-річна донька. | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][48] |
| 591 | |
Лащенко Артем Сергійович |
17 грудня 1987. Старший солдат, номер обслуги 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][48] |
| 592 | |
Міщенко Максим Юрійович |
8 вересня 1995, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший навідник 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][49] |
| 593 | |
Морозюк В'ячеслав Юрійович |
6 березня 1994, Дніпропетровськ. Солдат, далекомірник 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][50] |
| 594 |  |
Пашко Василь Любомирович (Позивний «Лис») |
14 жовтня 1982, Новий Яричів Львівська область. Боєць 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Був активним учасником ВО «Тризуб» імені Степана Бандери. Останні 9 років проживав в Італії, де працював рятувальником. Коли дізнався про події в Україні, не задумуючись повернувся, брав участь у Революції Гідності, потім добровольцем пішов захищати державу. Після тренувань у підготовчому таборі ДУК у Дісні, поїхав у зону АТО, де пробув три місяці. Після війни збирався одружитись. Залишилась 9-річна донька. | 5 серпня 2014 | Загинув у бою в районі м. Амвросіївка (Донецька область) від кулі снайпера, затуливши собою 18-річного товариша і врятувавши йому життя.[51] |
| 595 | |
Пріменко Юрій Володимирович |
25 листопада 1983, Дніпропетровська область. Старший солдат, радіотелефоніст 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 5 серпня 2014 | Загинув у бою за курган Савур-могила (за іншими даними в районі Шахтарська) (Донецька область).[52] |
| 596 | |
Янович Вадим Миколайович |
28 січня 1979, Первомайськ (Миколаївська область). Солдат, командир відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). | 7 серпня 2014 | Загинув у прикордонній зоні напередодні виходу підрозділів 79-ї бригади з оточення. Під час обстрілу снаряд розірвався біля машини, Вадим отримав осколкове поранення в шию.[53] |
| 597 | |
Приймак Віталій Миколайович |
11 жовтня 1977, Берестівка (Баранівський район) Житомирська область. Солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був одним із 5 дітей, яких виховувала одна мама. | 6 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу російськими терористами військової колони в районі висоти Савур-Могила поблизу прикордонного села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[54] |
| 598 | |
Шляхтич Олександр Валентинович |
16 серпня 1981, Пирятин Полтавська область. Солдат, механік-водій-кранівник 27-го реактивного артилерійського полку. Після строкової служби в армії три роки служив за контрактом у військовій частині Пирятина, потім займався пасажирськими перевезеннями. 25 березня записався добровольцем для участі в АТО на сході України. Залишилась дружина та 12-річна донька. | 6 серпня 2014 | Загинув у бою за висоту Савур-могила в Донецькій області поблизу кордону.[55] Внесений до списку загиблих полтавців та Книги Пошани Полтавської обласної ради.[56] |
| 599 |  |
Шестопал Володимир Володимирович |
22 лютого 1979, Фастів Київська область. Солдат, старший майстер ремонтної роти батальйону матеріального забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Пішов служити добровольцем 20 березня. Залишилися дружина, двоє синів (10-ти і 4-х років) і 12-річна донька. | 6 серпня 2014 | Був застрелений майором Сергієм Джуманьязовим, коли заступився за товариша по службі на блок-посту «Сонцево» під Амвросіївкою.[57][58]. Похований 9 липня на Алеї Слави на Інтернаціональному кладовищі Фастова.[59] |
| 600 | |
Волнухін Сергій Анатолійович |
18 травня 1986, проживав у Славутичі, Київська область. Солдат, водій взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). До Славутича переїхав разом з батьками з Казахстану. Залишилась дружина та маленька донька. | 6 серпня 2014 | Під час виходу з оточення 6 серпня бійці потрапили під вогонь противника, що засів у засідці. Зрикошетивши від броні куля пройшла збоку в незахищену бронежилетом частину тіла.[57][60] |
| 601 | |
Пушняк Павло Анатолійович |
21 лютого 1978, Богуслав Київська область. Старший сержант, водій — електрик 3 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). | 6 серпня 2014 | Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове (Антрацитівський район Луганська область) під час артилерійського обстрілу військами РФ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.[57][61] |
| 602 | |
Василенко Олександр Васильович |
25 травня 1982, Медвин (Богуславський район) Київська область. Солдат, старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Залишилась дружина та 5-річна донька. | 6 серпня 2014 | Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове (Антрацитівський район Луганська область) під час артилерійського обстрілу військами РФ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.[57][62] |
| 603 | |
Шкурко Олександр Вікторович |
7 лютого 1979, Краснопілля Сумська область. Проживав у м. Біла Церква Київська область. Підполковник, старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Закінчив Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті. З 1 травня 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, брат, дружина та син. | 6 серпня 2014 | 26 липня під час виконання бойового завдання дістав важких поранень та опіків, був захоплений у полон поблизу с. Тарани та доставлений до міста Сніжне (Донецька область). Російські бойовики вимагали викуп у сім'ї офіцера, потім припинили виходити на зв'язок. 5 серпня Олександра з лікарні перевели до комендатури. 6 серпня російські бойовики відвезли його до церкві на сповідь, після чого розстріляли. Був похований на кладовищі міста Сніжне. Тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». 10 грудня 2015 року з воїном-захисником попрощалися у Білій Церкві, перепохований на Алеї Слави міського кладовища «Сухий яр».[63] |
| 604 | |
Сирватка Іван Ігорович |
19 січня 1993, Суховоля (Городоцький район) Львівська область. Солдат, водій БТР 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У зоні АТО перебував чотири місяці. | 6 серпня 2014 | Загинув у бою біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині, коли прикривав відхід бійців 51-ї бригади.[64] |
| 605 | |
Трохимчук Іван Васильович |
24 липня 1993, Тишиця (Березнівський район) Рівненська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 6 серпня 2014 | За даними Книги пам'яті, загинув, перебуваючи у відпустці на реабілітації після поранення в зоні АТО.[65] |
| 606 | |
Хортів Ернест Олександрович |
8 вересня 1994, Миколаїв. Солдат, навідник 3-го взводу 1-ї аеромобільної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). | 6 серпня 2014 | Отримав важке поранення з пошкодженням печінки в бою біля прикордонного села Дякове (Луганська область) 4 серпня. Десантники забезпечували прикриття для угруповання українських сил, яке виходило з оточення з-під Ізварине. В цей час через кордон з боку РФ прорвалась колона російських бойовиків, які відкрили шквальний вогонь по позиціях 3-го взводу. Ернесту зробили операцію, але він не вижив.[66] |
| 607 | |
Бочаров Денис Олександрович |
2 серпня 1977, м. Росток Німеччина, проживав у м. Новоград-Волинський Житомирська область. Майор (посмертно), командир 7-ї МР 3-го МБ 30-ї ОМБр. Випускник ОІСВ (1998). Мобілізований в березні 2014. Залишилися дружина та дві доньки. | 6 серпня 2014 | Загинув від кульового поранення в бою поблизу с. Степанівка (Шахтарський район). Похований в с. Сусли[67]. |
| 608 |  |
Птіцин Віталій Ігорович |
23 листопада 1980, Марківка Луганська область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант 5 навчальної групи третього відділу підготовки молодших спеціалістів Навчального центру ДПСУ (Оршанець). Залишилися мати, дружина та 3-річна донька. | 6 серпня 2014 | Під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») після 22-денної героїчної оборони державного кордону, після виходу з прикордонного села Дякове Луганської області у бік села Степанівка (Шахтарський район), колонна потрапила під мінометно-артилерійський обстріл російських бойовиків. Було підбито автомобіль «Урал», з якого, за словами очевидців, вистрибнули п'ятеро курсантів, з того часу їх доля була невідомою. Через кілька місяців волонтерами-пошуковцями були знайдені тіла загиблих, яких там поховав місцевий священик. Серед них за експертизою ДНК упізнано Віталія Птіцина. У серпні 2015 року воїна поховали у рідній Марківці.[68][69] Прим. Разом з Віталієм зниклі безвісти курсанти: Ушкалов Дмитро Олександрович, Мелешко Сергій Михайлович, Савченко Олександр Васильович, Овчарик Олександр Миколайович. |
| 609 |  |
Діхтієвський Віктор Миколайович |
6 серпня 1966, Одеса. Старший прапорщик, старший спеціаліст зв'язку Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. Залишилась донька. | 6 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70] Віктор загинув у свій день народження. Похований на Таіровському цвинтарі Одеси.[71] |
| 610 | |
Кислицький Олег Володимирович |
30 березня 1983, Молога (Білгород-Дністровський район) Одеська область. Сержант в/ч 2197 Державної прикордонної служби (Білгород-Дністровський прикордонний загін). З 2002 по 2006 рік проходив службу в ЗС України, брав участь у миротворчих операціях за межами України. У 2006 році почав службу у Білгород-Дністровському прикордонному загоні ДПС України. | 6 серпня 2014 орієнтовна дата |
Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Під час прориву колона потрапити під обстріл. Всі бійці, які були в колоні, під час обстрілу позістрибували з машин і розбіглись по лісосмугах. Кислицький вже до того був поранений у ногу. Він був один з тих, хто відступав до лісосмуг. Машина на якій він їхав була розбита вщент. Довгий час вважався зниклим безвісти. Похований 21.10.2015 р. в рідному селі на Одещині.[72][73][74][75] |
| 611 |  |
Антипов Микола Павлович |
22 грудня 1993, Римарівка (Красноокнянський район) Одеська область. Солдат Державної прикордонної служби. Після закінчення Котовського медучилища працював у Гулянському НВК медбратом. У березні був призваний до лав державної прикордонної служби України. Після навчання у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці був направлений в зону АТО в Луганську область. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Поховали Миколу на кладовищі села Нестерове Красноокнянського району.[19][70][76][77] |
| 612 | |
Бойко Сергій Олександрович |
14 грудня 1995, Крижопіль Вінницька область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант Навчального центру ДПСУ в Оршанці. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][77][78] |
| 613 | |
Заєць Олександр Юрійович |
28 жовтня 1993, Селятин Чернівецька область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант Навчального центру ДПСУ в Оршанці. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][77][79] |
| 614 |  |
Колісниченко Євген Анатолійович |
18 квітня 1988, Овідіополь Одеська область. Старший матрос контрактної служби Одеського загону морської охорони, контролер Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][79] Проведено впізнання тіла у морзі Маріуполя. Похований 10 серпня в Овідіополі.[80][81] |
| 615 | |
Кумановський Віктор Анатолійович |
19 лютого 1975, Хижня Жашківський район Черкаська область. Проживав у м. Умань. Солдат, водій відділення логістики 1 мобільної прикордонної застави (на автомобілях) територіального угрупування «Кордон» на ділянках Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією 13 червня 2014 року. Залишилися батьки, двоє братів, дружина та двоє дітей. | 7 серпня 2014 | Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Віктор загинув під Амвросіївкою від вибуху снаряда, що потрапив у кабіну автомобіля, яким він керував. Упізнаний за експертизою ДНК. 28 серпня 2015 року захисника поховали у селі Хижня.[19][70][82] |
| 616 | |
Присяжнюк Ігор Васильович |
11 січня 1977, Вінниця. Старший прапорщик, технік секції зв'язку Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. Провідний український каноїст, багаторазовий чемпіон України з веслування, майстер спорту, учасник національної збірної України. Залишилися батьки, дружина та 4-річний син. | 7 серпня 2014 | Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[70] Загін Ігора обороняв пункт пропуску Довжанський. Під час виходу з оточення між 9 та 10 годинами по колоні було відкрито шквальний вогонь із РСЗВ «Град» з території Росії. Ігор їхав в автомобілі УАЗ, поряд з яким розірвався снаряд, машина спалахнула і вибухнула. Один прикордонник-водій, який вижив, бачив, що Ігор так і лишився у палаючій машині.[83] Перебував у списку зниклих. Після ідентифікації за результатами проведених експертиз поховання героя 31 січня 2015 року на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці.[84] |
| 617 |  |
Матвієнко Андрій Віталійович |
7 листопада 1985, Кропивницький. Молодший сержант, молодший інспектор прикордонної служби — дозиметрист першого відділення інспекторів відділу «Ілловайськ» Державної прикордонної служби, військова частина 9937. Після закінчення навчання в інституті у 2007 році працював в одному з відділень «Приватбанку» в Кропивницького. Потім відслужив в армії. З початком бойових дій Добровольцем пішов до військкомату, призваний за мобілізацією. Без батька залишилася маленька донька. | 7 серпня 2014 | Під час руху автоколони, яка поверталася з виконання завдання по захисту рубежів на Державному кордоні України, поблизу селища Лисиче — пункт пропуску «Успенка» (Донецька область), автомобіль УАЗ, в якому знаходився Андрій, підірвався на радіокерованому пристрої типу «фугас». Важкопораненого прикордонника за допомогою санавіації було евакуйовано до військово-польового госпіталю, де він, від важких ран, помер. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького у секторі Почесних військових поховань.[85] |
| 618 | |
Лифар Сергій Іванович |
17 лютого 1969, Матусів Черкаська область. Капітан, заступник начальника мобільної прикордонної застави Державної прикордонної служби. Після армії вирішив присвятити життя військовій справі, у 1989 році закінчив школу прапорщиків, служив на прикордонних заставах Забайкалля та України. Закінчив екстерном Інститут Прикордонних військ України. З 2008 року був звільнений у запас за вислугою років. Коли з'явилася небезпека державним кордонам, пішов добровольцем до мобільно-прикордонної застави в зону АТО. Проживав у Черкасах. Залишились дружина, донька та син, який продовжив справу батька і навчається у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці. | 7 серпня 2014 | Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Підрозділ Сергія обороняв блокпост в секторі Е-1, в районі населеного пункту Панченково. Під час виходу колони прикордонників неподалік села Дякове Луганської області бійці потрапили під обстріл бойовиків.[70][86][77] |
| 619 |  |
Кордабньов Володимир Олександрович |
10 березня 1964, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область. Майор, начальник інженерної служби 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Ветеран-«афганець». Працював майстром на ДМКД в доменному цеху. У нього залишилися доросла донька і неповнолітній син. | 7 серпня 2014 | Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. В бою 7 бійців було поранено, а майор загинув.[87][88] |
| 620 | |
Кочура Максим Дмитрович |
26 серпня 1994, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Студент, пішов добровольцем на фронт. Працював у ТОВ «Укрспецбудмонтаж». Був єдиним сином у сім'ї. | 7 серпня 2014 | Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. Максим загинув імовірно від пострілу снайпера — куля потрапила в район серця і пробила бронежилет. До лікарні його довезти не встигли.[87][89] |
| 621 | |
Ганічев Сергій Олексійович |
26 серпня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 2-го взводу стрілецької роти 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 7 серпня 2014 | Бійці батальйону виконували бойове завдання в Старобешівському районі (Донецька область), та натрапили на угруповання терористів. Сергій прикривав вогнем відхід товаришів і евакуацію поранених, відстрілюючись, відволік за собою противника в інший бік, бився до останнього і загинув у бою, врятувавши життя багатьох своїх побратимів. Три тижні тіло Сергія знаходилося на території, що контролювалася терористами, в кінці серпня вдалось його забрати. Поховали Сергія на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[90] |
| 622 |  |
Колосовський Микола Сергійович |
14 вересня 1995, Старі Шомполи Одеська область. Старший солдат 45-го полку Західного ОТО Національної гвардії України. | 7 серпня 2014 | Загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу терористами блокпосту Національної гвардії в ніч з 6 на 7 серпня поблизу міста Дебальцеве Донецької області.[91][92] |
| 623 | |
Карабан Артем Олександрович |
5 січня 1993, Луцьк Волинська область. Старший солдат, стрілець-помічник гарантометника 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. | 7 серпня 2014 | Загинув під час жорстоких боїв українських силовиків із російськими терористами, що точилися поблизу висоти Савур-Могила в Донецькій області.[93] |
| 624 | |
Прихід Валентин Миколайович |
4 квітня 1989, Забужжя (Сокальський район) Львівська область. Старший лейтенант, командир мотострілецької роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Молоді роки пройшли у селі Забужжя (Сокальський район), де і проживав із рідними. У 2006 році закінчив Сокальську гімназію, з 2006 по 2010 рік навчався на денній формі навчання у Національному університеті «Львівська політехніка». Закінчив навчання у 2011 році на заочній формі навчання. 23 липня 2010 року прийняв присягу, після дворічного навчання на військовій кафедрі, тоді він вирішив присвятити себе Українській армії. В грудні 2010 року пішов на службу за контрактом. Двоюрідний брат солдата розвідника Юрія Прихода, який загинув 16 червня під Ямполем на Донеччині. | 7 серпня 2014 | Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила в Донецькій області. Бронежилет Валентина було пробито бронебійними кулями в області грудей.[94][95] |
| 625 | |
Поліщук Володимир Сергійович |
12 червня 1985, Мочалки Турійський район Волинська область. Старший солдат, радіотелефоніст 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). | 7 серпня 2014 | Перервався зв'язок із Володимиром 7-8 серпня, 17 серпня батьки знайшли його тіло в Харківському морзі. Батькам ніхто нічого не розповідав, похоронка не приходила. Рідні хотіли дізнатись, коли і як загинув син.[96] За даними Книги пам'яті, загинув у боях біля кургану Савур-Могила (Донецька область).[97] |
| 626 |  |
Алдошин Максим Олександрович |
17 червня 1991, Миколаїв. Солдат, водій-стрілець взводу охорони і патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Служив за контрактом з 2011 року. | 7 серпня 2014 | Помер у військовому шпиталі внаслідок важких поранень, які він отримав поблизу м. Луганськ, коли УАЗик, яким він керував, потрапив у засідку терористів. Не зважаючи на тяжкі поранення, військовослужбовець не кинув керма і зміг вивести машину у безпечне місце, врятувавши життя своїх двох співслужбовців, які також перебували в автомобілі.[98] |
| 627 | |
Кондратьєв Михайло Юрійович |
29 травня 1977, Кривий Ріг. Підполковник юстиції (посмертно), старший офіцер відділу по боротьбі з корупцією Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Михайло навчався у Криворізькому ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою з 1993 по 1995 рік. Потім завершив навчання в Одеському інституті Сухопутних військ України. Йому присвоєно звання підполковник посмертно. Залишилися дружина і дві малолітні доньки. | 7 серпня 2014 | Виконуючи бойове завдання в Артемівському районі Донецької області був вбитий снайперською кулею в голову.[99] |
| 628 |  |
Сиротін Євген Олексійович |
5 грудня 1992, Запоріжжя. Старший сержант, командир гармати 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). (Прим. В зону АТО, артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської оаембр). Після закінчення училища, три роки служив за контрактом. Залишилась мати і брат. | 7 серпня 2014 | В останній раз на зв'язок із рідними виходив 4 серпня. Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Про загибель Євгена його рідні дізнались з проросійських сайтів, офіційно вважався зниклим безвісти. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення.[100][101] Після вивезення тіла бійця з окупованої території та проведення експертизи ДНК, його поховали 6 грудня на Капустянському кладовищі Запоріжжя.[102] |
| 629 | |
Третяк Петро Анатолійович |
3 серпня 1972, Томаківка Дніпропетровська область. Проживав у м. Запоріжжя. Підполковник (посмертно), заступник командира дивізіону з виховної роботи 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). (Прим. В зону АТО, артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської оаембр). Залишилась дружина та троє дітей, 18, 11 і 3 років. | 7 серпня 2014 | Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Про загибель майора стало відомо з проросійських сайтів. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення, і Запорізьким обласним військовим комісаром.[101][103] Була інформація, що майора Третяка поховали в районі Перевальська.[104] Після вивезення тіла з окупованої території та проведення експертизи ДНК, 8 грудня відбулося прощання у Запоріжжі. Поховали воїна-захисника в смт Томаківка.[105] |
| 630 | |
Чечет Юрій Васильович |
4 лютого 1972, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 7 серпня 2014 | Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Перебував у списку зниклих.[106] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107] |
| 631 | |
Ломачук Іван Сергійович |
6 лютого 1991, Новоград-Волинський Житомирська область. Сержант 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 7 серпня 2014 | Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Офіційного підтвердження немає.[106] |
| 632 | |
Степанюк Володимир Миколайович |
23 червня 1974, Токарів Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, гранатометник 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією. | 7 серпня 2014 | Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть сина батькам повідомили російські бойовики зі Сніжного. Перебував у списку зниклих.[106] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107] |
| 633 | |
Півоварчук Сергій Олександрович |
24 грудня 1985, Тернівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат, гранатометник 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 7 серпня 2014 | Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть Сергія його сестрі повідомили російські бойовики. Перебував у списку зниклих.[106][108] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107] |
| 634 | |
Коваль Павло Миколайович |
11 липня 1989, Стрий Львівська область.[109] Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював інженером відділу підготовки виробництва ТОВ «Леоні». Залишилися дружина та 1,5-річний син. | 7 серпня 2014 | Павло неодноразово рятував життя інших людей разом з медиками 24-ї механізованої бригади. Під час одного з обстрілів російські бойовики з гранатомету поцілили в медичний автомобіль, де перебував Павло. 13 серпня воїна провели в останню путь у рідному Стрию.[94][110] |
| 635 | |
Стельмах Тарас Іванович |
15 січня 1975, Львів. Молодший сержант, санітарний інструктор розвідроти 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у травні, з червня перебував у зоні АТО. Залишилися дружина та 5-річна донька. | 7 серпня 2014 | Загинув близько 7:00 в районі с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу кургану Савур-Могила, супроводжуючи поранених у санітарній машині. В машину влучив снаряд, загинули двоє бійців. Після вивезення останків з окупованої території та проведення експертизи ДНК, Тараса поховали 16 грудня у Львові на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[111] |
| 636 | |
Паламар Олександр Олександрович |
15 вересня 1991, Кельменецький район Чернівецька область. Сержант, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). | 8 серпня 2014 | Не уточнено.[112] |
| 637 | |
Бакунов Євген Валерійович |
6 грудня 1991, Миколаїв. Солдат, розвідник-оператор розвідроти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Строкову службу проходив у 25-ї дніпропетровській бригаді, потім пішов служити за контрактом до миколаївської аеромобільної бригади. Залишилась дружина та маленький син. | 8 серпня 2014 | Помер у лікарні с. Новомлинівка (Розівський район Запорізька область) від важких поранень, отриманих у зоні АТО у Донецькій області.[113] |
| 638 | .png) |
Жабенко Юрій Леонідович |
12 січня 1984, Брусилів Житомирська область. Солдат, номер обслуги 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Залишилися мати, дві сестри та брат. | 8 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу, опинившись у самому центрі влучання снаряду.[114] |
| 639 | |
Щербатюк Роман Олексійович |
5 серпня 1990, Попільня Житомирська область. Молодший сержант, номер обслуги 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. З 2007 року навчався на історичному факультеті Житомирського державного університету імені Івана Франка. Займався спортом, був воротарем ФК «Попільня». У 2013 році проходив строкову військову службу. У березні 2014 року був призваний до армії за мобілізацією. Залишилися батьки та старша сестра. | 8 серпня 2014 | Загинув близько 1-ї години під час мінометного обстрілу позицій дивізіону в районі Амвросієвки (Донецька область). Після проведення процедури ідентифікації Романа поховали 2 жовтня у рідному селищі.[114][115] |
| 640 | |
Юзвінський Вадим Володимирович |
31 березня 1974, Городниця Новоград-Волинський район Житомирська область. Старшина, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились мати, сестра та троє дітей. | 8 серпня 2014 | Загинув в районі міста Амвросіївка (Донецька область). Отримав вогнепальне уламкове поранення лівої легені, унаслідок якого помер. Похований 24 серпня в рідному смт Городниця.[116] |
| 641 | |
Куришко Ярослав Русланович |
9 лютого 1994, Карасин (Сарненський район) Рівненська область. Солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), служив за контрактом з 2013 року. З 2005 по 2011 роки прислуговував у Свято-Василіївському храмі Карасина та навчався у музичній школі грі на акордеоні. У 2011 році закінчив Сарненський ліцей «Лідер». У 2011—2012 роках навчався у Рівненській школі міліції, проходив строкову службу у ВПС при Генштабі у Київї, після чого пішов служити за контрактом. | 8 серпня 2014 | Загинув у районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[117] |
| 642 | |
Ляшук Тарас Іванович |
20 грудня 1986, Корець Рівненська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив коледж радіоелектроніки у Запоріжжі, потім Класичний приватний університет у цьому ж місті за спеціальністю програмування та інформаційні технології. | 8 серпня 2014 | Загинув у районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[118] |
| 643 | |
Коростинський Олександр Віталійович |
13 липня 1985, Острожок Баранівський район Житомирська область. Солдат, водій вогнеметного взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією 20 березня 2014 року. Залишилися батьки та дружина. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр був за кермом Уралу. Вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 13 листопада 2015 року перепохований у с. Острожок.[119][120] |
| 644 | |
Козаренко Роман Вікторович |
16 червня 1994, Кам'янка (Ємільчинський район) Житомирська область. Старший солдат, водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Сім'я переїхала в село Бехи (Коростенський район). Протягом 2012—2013 років Роман проходив строкову армійську службу. Мобілізований у березні 2014 року. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Роман залишився в «Уралі» на місці бою, через місяць тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». Упізнаний за експертизою ДНК. 15 січня 20-річного героя поховали у с. Бехи.[119][121] |
| 645 | |
Закусило Олександр Володимирович |
11 серпня 1984, Овруч Житомирська область. Солдат, старший вогнеметник вогнеметного взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки та молодший брат. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр залишився в «Уралі» на місці бою, через місяць тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 4 грудня 2015 року перепохований в Овручі.[119][122] |
| 646 | |
Макарчук Юрій Валентинович |
21 червня 1992, Ліхен Німеччина. Проживав в смт Ємільчине Житомирська область. Сержант, стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Народився в родині військового, 1993 року сім'я переїхала до с. Березники (Ємільчинський район), де в 1998 році Юрій пішов у перший клас. У 2002 році переїхав на постійне місце проживання в смт Ємільчине. Після строкової служби в армії працював на різних роботах. Мобілізований 19 березня 2014 року, на початку серпня був направлений до зони АТО. Неодружений. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Юрій перебував в БРДМ, загинув на місці під час обстрілу. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом, 19 березня 2015 року перепохований на кладовищі в смт Ємільчине.[119][123] |
| 647 | |
Шепетько Сергій Петрович |
16 лютого 1986, Сущани (Олевський район) Житомирська область. Солдат, стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював лісником в Олевському держлісгоспі. Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Залишилися мати, сестри. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Сергій був застрелений в полоні. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 березня 2015 року перепохований у с. Сущани.[119][124] |
| 648 | |
Іщук Олександр Сергійович |
16 жовтня 1987, Першотравенськ Баранівський район Житомирська область. Старший солдат, стрілець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований 19 березня 2014 року. Залишилися батьки та сестра. | 8 серпня 2014 | Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр перебував в БРДМ, загинув на місці під час обстрілу. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 17 березня 2015 року жителі Баранівського та Полонського районів провели воїна в останню путь в с. Черніївка Полонського району Хмельницької області.[119][125] |
| 649 | |
Александренко Сергій Миколайович |
2 червня 1979, Олбин Чернігівська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське Чернігівська область). | 8 серпня 2014 | Загинув у боях під Луганськом. За іншою версією загинув біля села Велика Тарасівка Луганської області 18 серпня. Похований 22 серпня в рідному селі.[126] |
| 650 | |
Іванов Максим Олегович |
29 липня 1987, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). | 8 серпня 2014 | Загинув у результаті отриманого вогнепального поранення голови.[127] |
| 651 | |
Прищеп'юк Андрій Миколайович (Позивний «Шершень» /«Батя») |
12 жовтня 1974, Івано-Франківськ. Проживав у селі Софіївська Борщагівка. Командир розвідгрупи корпусного підпорядкування Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Офіцер, десантник. Залишилось двоє дітей. 17.11.2017 нагороджений орденом як учасник Революції Гідності. |
9 серпня 2014 | Загинув у бою в районі Міусинська (за іншими джерелами поблизу кургану Савур-Могила) в прикордонній зоні. Розвідгрупа потрапила у засідку. Тіло воїна було ідентифіковане серед похованих у Запоріжжі невідомих героїв АТО. 31 січня 2015 року після прощання в Українському домі героя перепоховали у Києві.[128] В соцмережі, з посиланням на 5 батальйон ДУК ПС і Яроша, повідомили про двох загиблих.[129] |
| 652 | |
Галянт Віталій Ігорович |
16 червня 1994, Розкішна Ставищенський район Київська область. Солдат, стрілець 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. | 9 серпня 2014 | О 8-й ранку з Віталієм перервався зв'язок. Рідним повідомили, що він загинув у бою в районі Міусинська (Луганська область). Тіло не знайшли, перебуває у списку розшуку.[130] |
| 653 | |
Титаренко Сергій Миколайович |
8 серпня 1992, Мена Чернігівська область. Молодший сержант, старший навідник 2 гаубичного самохідного артилерійського взводу 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійсього дивізіону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське), польова пошта В1688. | 9 серпня 2014 | Підрозділ Сергія охороняв дорогу на аеропорт Луганська. Загинув біля смт. Челюскінець внаслідок попадання снаряду в гаубичну самохідну установку. У Сергія була пошкоджена артерія, він помер на руках у лікарів у кареті медичної допомоги.[131] |
| 654 | |
Дейнега Сергій Валентинович |
11 вересня 1972, Бобровиця Чернігівська область. Сержант, командир 2 протитанкового відділення протитанкового взводу 1 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Залишилась дружина та двоє синів. | 9 серпня 2014 | Загинув в районі прикордонного села Маринівка (Шахтарський район) на Донеччині під час обстрілу з РСЗВ «ГРАД».[57][132] |
| 655 | |
Щербань Михайло Іванович |
16 березня 1985, Пилипча (Білоцерківський район) Київська область. Сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 5 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). | 9 серпня 2014 | Не уточнено.[57] |
| 656 |  |
Акутін В'ячеслав Ігорович |
3 квітня 1990. Молодший сержант, молодший інспектор 2 категорії — прожекторист відділу «Марківка» Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби. | 10 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу Територіального управління «Північ».[19] |
| 657 | |
Андрієнко Сергій Володимирович |
22 листопада 1983. Старший сержант, технік групи АСУ відділу «Марківка» Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби. | 10 серпня 2014 орієнтовна дата. |
Не уточнено.[19] |
| 658 | |
Дзідзінашвілі Давід Георгійович |
6 серпня 1983. Старший сержант, інспектор 3 категорії — дозиметрист відділу «Марківка» Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби. | 10 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу Територіального управління «Північ».[19] |
| 659 | |
Шило Володимир Сергійович |
7 лютого 1979. Прапорщик, дільничний інспектор 1 категорії відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Марківка» Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. | 10 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу прикордонного села Юганівка (Станично-Луганський район Луганська область).[19] |
| 660 | |
Гутнік-Залужний Іван Вікторович |
18 грудня 1990, Запоріжжя. Лейтенант, командир взводу військової частини 3033 Національної гвардії України (Запоріжжя), призваний за мобілізацією. Орден лейтенанта довелось отримати його діду, 96-річному ветерану Другої світової Івану Залужному, який на похоронах онука звернувся до ветеранів в РФ.[133] | 10 серпня 2014 | Отримав вогнепальні поранення близько 1-ї години ночі під час обстрілу терористами блокпоста поблизу міста Амвросіївка Донецька область. Медики до останнього боролися за життя офіцера, але поранення виявилося смертельним.[134] |
| 661 |  |
Бойко Юрій Миколайович (Позивний «Немо») |
7 січня 1971, м. Ульяновка Кіровоградська область. Полковник, начальник відділу підготовки військ управління бойової та спеціальної підготовки ГУ Національної гвардії України. Був куратором резервного батальйону «Донбас». Після закінчення Пермського вищого військового командно-тилового училища внутрішніх військ МВС РФ розпочав свою військову службу з посади командира взводу. До останнього місця служби обіймав посади командира роти, заступника начальника штабу і заступника командира частини. Залишилася дружина та 13-ти річна донька. | 10 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) близько 14.30 під час зіткнення з бойовиками та комплексного обстрілу з боку терористів.[134][135] |
| 662 | |
Литвинський Юрій Олексійович (Позивний «Монгол») |
3 листопада 1967, Київ (район Дарниця). Підполковник резерву, заступник командира батальйону з озброєння — начальник технічної частини резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Брав активну участь у Революції Гідності. | 10 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час зіткнення з бойовиками та комплексного обстрілу з боку терористів. Прощалися з Юрієм у Михайлівському соборі. Похований на Лісовому кладовищі.[134][136][137] |
| 663 | |
Мотичак Роман Миколайович (Позивний «Комуніст») |
30 травня 1969, Лімна Львівська область. Старший солдат, стрілець резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України, підрозділ «Купол». Брав активну участь у Революції Гідності, перебував у сотні «Лева». Залишилися дружина, син та дочка. | 10 серпня 2014 | Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час зіткнення з бойовиками та комплексного обстрілу з боку терористів. 13 липня з Романом попрощалися у Михайлівському соборі в Києві, потім повезли у рідне село. Земляки зустрічатимуть героя живим коридором протягом 20 кілометрів, мешканці Лімни і навколишніх сіл зберуться у живий ланцюг по обидві сторони дороги і будуть його чекати.[136][137][138] |
| 664 | |
Антонов Вадим Віталійович (Позивний «Самольот») |
24 липня 1976, Житомир. Солдат резерву, стрілець 1 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, а потім одним із перших записався добровольцем. Залишилися батьки, сестра, 6-річна донька. | 10 серпня 2014 | Загинув вранці під Іловайськом (Донецька область) у бою з диверсійною групою бойовиків. Після упізнання за ДНК 7 лютого 2015 року героя перепоховали на Смолянському військовому кладовищі Житомира.[134][136][139] Прим. На хресті під час похорон дата смерті зазначена як 29.08.2014 |
| 665 | |
Березовий Микола Вікторович (позивний «Береза») |
10 жовтня 1976, Горлівка Донецька область. Рядовий міліції, чотовий батальйону спецпризначення «Азов». Закінчив Український інститут розвитку фондового ринку КНЕУ (2006 рік), і Міжнародний університет фінансів при КПІ (2008 рік). Працював на різних підприємствах, займався громадсько-політичною діяльністю. Був керівником Горлівської міської організації ВО «Батьківщина», у 2007 році вийшов з партії. У 2012 році висувався від партії «УДАР» кандидатом у народні депутати по округу № 51 (Донецька область). Разом з дружиною Тетяною Чорновол виховував доньку та сина. | 10 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). Чота батальйону «Азов» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох боків. Микола кинувся до пораненого побратима і дістав поранення в ногу. Крупним калібром йому розірвало артерію на нозі в районі паху, і навіть джгут не зміг зупинити кров. До приїзду медичної допомоги Микола помер.[140] |
| 666 | |
Дрьомін Андрій Сергійович (позивний «Світляк») |
3 січня 1982, Тернопіль. Рядовий міліції, гранатометник батальйону спецпризначення «Азов». Займався ковальством. Був активним членом УНСО. | 10 серпня 2014 | Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). Чота батальйону «Азов» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох боків. Андрій отримав п'ять куль, дві з них витримав шолом, але інші виявилися смертельними.[140][141] |
| 667 | |
Романов Іван Валентинович (позивний «Маджахед») |
21 листопада 1965, Київ. Рядовий міліції батальйону спецпризначення «Азов». Останні 20 років займався бізнесом, був підприємцем. | 10 серпня 2014 | Під час бою під Іловайськом (Донецька область), 10 серпня, Іван сів за кермо БМП та поїхав уперед, щоб прикрити відступ поранених товаришів. З того часу його доля була невідома, вважався зниклим безвісти. Тіло воїна було знайдено 28 вересня пошуковцями Місії «Груз-200» в безіменній могилі у селі Грабське (Амвросіївський район), на території птахоферми, неподалік від Іловайська. Наприкінці травня 2015 року азовці попрощалися зі своїм побратимом, 3 червня воїна поховали у Києві на військовому Лук'янівському цвинтарі.[142] |
| 668 | |
Тарасюк Олег Андрійович (позивний «Тарас») |
21 вересня 1968, Курозвани Рівненська область. Проживав у місті Рівне. Керівник рівненської розвідгрупи Добровольчого Українського Корпусу. В минулому служив у морській піхоті підводником-диверсантом на Тихоокеанському флоті. Закінчив перше професійно-технічне училище в Рівному, працював на «Азоті» муляром-монтажником. Останні десять років займався власним бізнесом, розводив рибу в рідних Курозванах, орендував два стави. Багато їздив за кордон, привозив звідти добру сільгосптехніку. Залишилася дружина, двоє дорослих дітей та дві маленькі внучки. Олег Тарасюк пішов на війну зі словами: «Я йду на фронт, аби не довелося воювати нашим синам». | 10 серпня 2014 | Загинув о 17-й годині від кулі снайпера в бою під Іловайськом Донецької області. Поховають героя на Алеї Слави на рівненському кладовищі «Нове».[143][144][145]. |
| 669 | |
Федчишин Анатолій Миколайович (позивний «Білий») |
11 листопада 1981, Любомль Волинська область. Керівник Рівненської розвідгрупи Добровольчого Українського Корпусу. Служив у Донецькій області в батальйоні територіальної оборони «Дніпро-2» у мобільній розвідувальній штурмовій групі. Член Любомльської районної організації «Правого сектора» Волині. У 2011 році закінчив Шацький лісний технікум за спеціальністю лісове господарство. Після служби в армії у 2002 році пішов працювати до ДП «Любомльський лісгосп» майстром, згодом — кранівником ККС. Залишилася дружина та дві доньки. | 10 серпня 2014 | Загинув від кулі снайпера в бою під Іловайськом Донецької області.[146][145]. |
| 670 | |
Палій Олександр Володимирович |
17 березня 1969, Новопілля (Криворізький район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант взводу 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Пішов одним з перших добровольців. Працював машиністом на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». У Олександра залишилися хвора мати, дружина і 18-річний син[147]. | 10 серпня 2014 | БТР Олександра потрапив у засаду і підірвався на міні, загорівся. При спробі вибратися і загасити БТР був застрелений двома пострілами снайпера у спину[148][149][150]. |
| 671 | |
Бонцевич Сергій Степанович |
14 жовтня 1981, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Старший солдат, механік інженерної техніки 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». | 10 серпня 2014 | Прикриваючи групу, потрапили у засідку. Від куль снайперів загинули два бійця батальйону.[149][151] |
| 672 | |
Береза Роман Віталійович |
9 квітня 1988, Запорізьке (Софіївський район) Дніпропетровська область. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Залишилася дружина та брат. | 10 серпня 2014 | Зник безвісти 10 серпня під час боїв за Іловайськ. Тіло воїна було знайдено 28 вересня пошуковцями Місії «Груз-200» в безіменній могилі у селі Грабське (Амвросіївський район), на території птахоферми, неподалік від Іловайська. Проводиться експертиза ДНК.[152] |
| 673 |  |
Новіцький Віктор Павлович |
14 квітня 1978, Климентіївка Житомирська область. Підполковник, офіцер оперативного штабу Управління оперативного командування «Північ». Навчався в Одеському військовому ліцеї, потім закінчив Одеське військове училище і Академію Міністерства оборони в Києві. Проживав у м. Рівне. Залишились дружина та двоє дітей. | 10 серпня 2014 | Колона військової техніки під час переміщення по території, яку тимчасово контролюють сепаратисти, була обстріляна терористами з РСЗВ БМ-21 «Град». Під час обстрілу було поранено бійця-контрактника одної з механізованих бригад. Не зважаючи на шквальний вогонь противника, підполковник Віктор Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу і відтягнути його в безпечне місце. На жаль, наступний снаряд обірвав життя самого героя. Поховають підполковника в батьківському селі Стара Гута на Житомирщині.[153] |
| 674 |  |
Суліцький Олександр Сергійович |
19 червня 1979, Квасилів Рівненська область. Сержант 2-го батальйону територіальної оборони Рівненської області «Горинь». Працював водієм у споживчому товаристві. Залишилася 13-річна донька. | 10 серпня 2014 | Загинув у бою в зоні проведення АТО від розриву гранати, прикриваючи собою товаришів по службі.[144][154] |
| 675 | |
Радкевич Петро Іванович |
5 червня 1977, Кошечки Овруцький район Житомирська область. Солдат, навідник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). В зоні АТО перебував з середини квітня 2014 року. До мобілізації працював у Словечанському лісгоспі (Овруцький район), проживав у селі Черевки. Залишилися старенька мати, дружина та двоє неповнолітніх дітей. | 10 серпня 2014 | Загинув у бою в Амвросіївському районі Донецької області від отриманого поранення грудної клітки. Похований у рідному селі.[155][156] |
| 676 |  |
Білан Руслан Миколайович |
30 квітня 1986, Охтирка Сумська область. Старший солдат, старший водій понтонного взводу понтонно-мостового батальйону 91-го інженерного полку, військова частина А0563 (Охтирка). Військовослужбовець військової служби за контрактом. Залишилась дружина та двоє дітей (2012 і 2013 р.н.). | 11 серпня 2014 | Загинув біля села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області під час обстрілу терористами із засідки.[157] |
| 677 | |
Кіріллов Даніл Олександрович |
12 серпня 1990, Долинівка (Брусилівський район) Житомирська область. Солдат, водій-гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Житомирський сільськогосподарський технікум, служив у Президентському полку в Києві, після служби працював водієм у с. Водотиї. Залишилась дружина та батьки. | 11 серпня 2014 | Загинув о 14.00 під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[158] |
| 678 | |
Пашковський Вадим Вікторович |
19 липня 1992, Явне Баранівський район Житомирська область. Солдат, гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Не одружений. | 11 серпня 2014 | Загинув від отриманих поранень під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Поховали Вадима з військовими почестями на кладовищі селища Мар'янівка Баранівського району.[159] |
| 679 | |
Майборода Сергій Миколайович |
8 березня 1988, Ладижин Вінницька область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був миротворцем та служив у «гарячих точках» в Африці. Залишилась дружина, 4-річний син та 1-річна донька. | 11 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. О четвертій ранку його тіло знайшли побратими. Сергія і ще одного військового накрила бетонна плита, зруйнована під час артилерійського обстрілу.[160] |
| 680 | |
Олійник Іван Анатолійович |
23 липня 1993, Пирятин Полтавська область. Солдат, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Прилуцький професійно-технічний ліцей, потім пішов на військову службу, служив в навчальному центрі «Десна», отримав військову спеціальність механіка-водія зенітних установок. Далі була служба за контрактом у 30-й бригаді. Разом з бойовими побратимами звільняв Маріуполь. Був серед тих, хто підіймав Український Стяг над пагорбом Савур-могила. Залишилися дружина та син, який народився 5 серпня. | 11 серпня 2014 | Загинув о 14.00 під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[161] Внесений до списку загиблих полтавців та Книги Пошани Полтавської обласної ради.[56] |
| 681 | |
Юрченко Валерій Вікторович |
12 лютого 1971, Лугини Житомирська область. Капітан, заступник командира танкової роти з озброєння танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), призваний за мобілізацією. | 11 серпня 2014 орієнтовна дата |
Дату і місце не уточнено. Станом на 22 серпня вважався зниклим безвісти. Поховали Валерія 5 вересня в рідному селищі.[162] |
| 682 | |
Веремійчук Роман Анатолійович |
4 листопада 1987, Орепи Новоград-Волинський район Житомирська область. Солдат, радіотелефоніст 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | 11 серпня 2014 | Зник безвісти після боїв поблизу села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. До грудня 2014 року перебував у списках полонених. Вважається зниклим безвісти.[163] |
| 683 |  |
Тіщенко Сергій Володимирович |
18 травня 1982, Донецьк. Рядовий міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Залишились двоє дітей, донька 6 років і син 2 роки. | 11 серпня 2014 | Помер в лікарні від поранень, отриманих під час бойового зіткнення з бойовиками біля Горлівки в Донецькій області. Комбат Костянтин Матейченко телефоном: «Втратили ми бійця. Було бойове зіткнення, його поранили, й у лікарні він помер, це наша перша втрата…»[164] |
| 684 |  |
Данилюк Володимир Володимирович |
10 вересня 1991, с.Черніїв Івано-Франківська область. Солдат, стрілець 5-го батальйону територіальної оборони Івано-Франківської області «Прикарпаття». Навчався у ВПУ № 18 за спеціальністю «Кухар, бармен, офіціант». З 2010 по 2011 рік служив у військовій частині А1979 начальником електростанції. | 12 серпня 2014 | Загинув близько 10:00 під час збройного нападу терористів на колону автомобільної техніки на ділянці дороги Новоіванівка — Кумачове, поблизу села Культура (Старобешівський район) Донецької області. Володимир отримав смертельне поранення у голову.[165] |
| 685 |  |
Притика Олександр Андрійович |
4 червня 1965, Нова Ободівка Вінницька область. Солдат, стрілець 9-го батальйону територіальної оборони Вінницької області. Служив на Балтійському флоті в званні старшого матроса, з 1988 по 1991 рр. служив в рядах Міністерства Внутрішніх Справ. Працював в колгоспі механізатором, з 1993 року — слюсар Ободівського цукрового заводу, довгий час працював в Тростянецькій дільниці Гайсинського міжрайонного управління газового господарства. | 13 серпня 2014 | Помер у Маріупольській лікарні від крововиливу у мозок. За інформацією ЗМІ, кілька днів до того військового побили невідомі у Вінниці біля Західного автовокзалу, коли він повертався з відпустки у частину в зону АТО. Чоловіка доправили у лікарню швидкої допомоги, де йому зашили рану, і він продовжив путь далі. А наступного дня у частині йому стало погано, його відвезли до Маріуполя в лікарню. Зробили операцію 11 серпня. Але 13 серпня чоловік помер.[166] |
| 686 | |
Зозуля Анатолій Михайлович |
15 вересня 1969, Звенигородка, Черкаська область. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][168] |
| 687 | |
Петрушов Олександр Валентинович |
10 жовтня 1967, Дніпропетровськ. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. Залишилась дружина. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][169][145]. |
| 688 | |
Суховий Сергій Іванович |
30 серпня 1978, Оріхівський район Запорізька область. Мешкав у місті Бориспіль. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][170][145]. |
| 689 | |
Малолітній Олександр Іванович (Позивний «Мальок») |
6 вересня 1979, Дніпропетровськ (район Таромське). Боєць Добровольчого Українського Корпусу. Навчався на електрозварника та водія, працював водієм автобуса. У лютому 2014 приєднався до «Правого сектора». Залишилися батьки та старший брат. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][171][145]. |
| 690 | |
Мартинов Олександр Олександрович |
17 грудня 1987, Дніпропетровськ (район Таромське). Боєць Добровольчого Українського Корпусу. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][171][145]. |
| 691 | |
Мірошніченко Микола (Меруж) Валентинович (Позивний «Скіф») |
17 листопада 1984, Якимівка (смт) Запорізька область. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. У загиблого солдата залишилася дружина з двома синами. Молодший син Спартак з'явився на світ через тиждень після смерті батька. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][172][145]. |
| 692 | |
Пальгуєв Олександр Сергійович |
18 вересня 1992, Дівнинське Приазовський район Запорізька область. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. У 2014 році закінчив Мелітопольський педагогічний університет імені Богдана Хмельницького і відбув в зону АТО добровольцем. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][173][145]. |
| 693 | |
Волощук Михайло Володимирович |
19 липня 1980 Запорізька область. Підполковник, боєць Добровольчого Українського Корпусу. 10 років працював в пенітенціарній системі, служив у підрозділі «Циклон», був начальником Вольнянського СІЗО, з 2011 року на пенсії за вислугою років. Був членом Самооборони Запоріжжя з перших днів її створення у лютому 2014, в зону АТО пішов служити в складі добровольчого батальйону «Дніпро-1». | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][174][145]. |
| 694 | |
Величко Володимир Володимирович |
3 червня 1971, Хмельницький. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. Брав участь у війні в Чечні. Працював таксистом. Активний учасник Революції Гідності з перших днів. Залишилося 4 синів, найменшому 11 місяців. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[167][175][145]. |
| 695 | |
Смолінський Леонід Денисович |
16 грудня 1964, Хмельницький. Капітан запасу, боєць Добровольчого Українського Корпусу. Ветеран-«афганець». Активний учасник Революції Гідності. Залишились дві доньки. | 12 серпня 2014 | Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Леонід був за кермом автобуса, який потрапив у засідку.[167][175][176][145]. |
| 696 | |
Мельников Олександр Юрійович |
20 травня 1980, Дніпропетровська область. Старшина, командир бойової машини-командир відділення 8-ї роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Закінчив технікум електрифікації Дніпропетровського державного агроуніверситету, потім став студентом МАУП. У березні добровольцем пішов до військомату. Залишилась 6-річна донька. | 12 серпня 2014 | Загинув у бою близько 21.00 поблизу м. Вуглегірськ Донецької області.[177] |
| 697 | |
Карпенко Сергій Олександрович |
18 вересня 1984, Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Працював майстром виробничої дорожньої ділянки кар'єра № 3 рудоуправління гірського департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Був призваний по мобілізації у березні 2014 року. Сергій зовсім трохи не дожив до свого 30-ліття, у нього залишилися дружина і дві маленькі доньки. | 12 серпня 2014 | Загинув від вогнепального поранення у бою близько 21:00 поблизу м. Вуглегірськ (Донецька область).[178] |
| 698 | |
Головко Олександр Валерійович |
18 червня 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 12 серпня 2014 | Загинув від мінометного вогню у зоні АТО[179]. |
| 699 | |
Тарасов Дмитро Іванович |
25 січня 1986, Павлоград Дніпропетровська область. Солдат, старший стрілець 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Шахтар ДТЕК Шахтоуправління Дніпровське. Займався карате. Під час АТО був нагороджений пам'ятним знаком «За воїнську доблесть». Залишилась мати і брат. | 12 серпня 2014 | Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області.[180] |
| 700 | |
Жуков Дмитро Сергійович |
27 листопада 1978, Львівська область. Майор, заступник командира батальйону з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 12 серпня 2014 | Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області. Похований 15 серпня у смт Гвардійське.[181] |
| 701 | |
Слісаренко Сергій Петрович |
21 серпня 1987, Богодухів Харківська область. Солдат, механік-водій 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 12 серпня 2014 | Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області.[182] |
| 702 | |
Чигринов Дмитро Вікторович |
20 липня 1983, РРФСР. Проживав в Харківській області. Старший лейтенант, заступника командира роти з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади (Гвардійське). З 2000 року на військовій службі. Закінчив Харківський інститут танкових військ НТУ «Харківський політехнічний інститут» у 2004 р. Пройшов шлях в ЗС України з посади командира евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону до заступника командира парашутно-десантної роти з озброєння парашутно-десантного батальйону. Залишилася дружина і син 2011 року народження. | 12 серпня 2014 | Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області. Похований 15 серпня в Морозівка (Балаклійський район)[183] |
| 703 | |
Паращенко Андрій Васильович |
20 серпня 1991, Дніпропетровська область. Старший солдат, старший стрілець 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). | 12 серпня 2014 | Загинув близько 21:00 у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області.[184] |
| 704 | |
Філіповський Вадим Миколайович |
23 лютого 1975, Підгородне Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Залишилась дружина та 4-річний син. | 12 серпня 2014 | Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області.[185] |
| 705 |  |
Арциленко Дмитро Юрійович |
11 березня 1988, Херсон. Майор, льотчик-штурман екіпажу вертольоту. Другий пілот санітарного гелікоптеру Мі-8 11-ї окремої бригади армійської авіації. Залишились дружина та 4-х місячна донька. | 12 серпня 2014 | 7 серпня російські бойовики, не зважаючи на попередні домовленості, обстріляли санітарний гелікоптер Мі-8, що вилетів за пораненими, в районі висоти Савур-Могила (Донецька область). Дмитро був поранений в голову снайперською кулею, помер в дніпропетровській лікарні ім. Мечникова 12 серпня.[186] |
| 706 | |
Михайленко Віталій Ігорович |
15 серпня 1985, Ківерці Волинська область. Солдат 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний Ківецівським РВК у 51 ОМБР, однак був прикомандирований до 72-ї окремої механізованої бригади. | 12 серпня 2014 | Отримав смертельні поранення під час мінометного обстрілу російськими бойовиками.[187][188] |
| 707 | |
Зінченко Сергій Володимирович |
22 квітня 1991, Луганськ. Солдат, водій-електрик 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 12 серпня 2014 | Загинув поблизу села Мала Шишівка Донецької області внаслідок обстрілу. Батьки мешкають на окупованій території, не з'явилися для впізнання.[189] Похований у м. Запоріжжя[190][191] |
| 708 | |
Гребенюк Олександр Валентинович |
26 березня 1986, Карпилівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Старший сержант, водій-електрик медичної роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). | 12 серпня 2014 | Загинув поблизу села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області під час нападу на групу інженерного забезпечення, яка проводила мінування. Похований у с. Карпилівка.[192] |
| 709 | |
Наливайко Віктор Валерійович |
12 квітня 1981, Мирославль Баранівський район Житомирська область. Сержант, старший стрілець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Батьки Віктора померли. Залишилися брат, сестра та рідна тітка, яка доглядала за дітьми після смерті батьків. | 12 серпня 2014 | Загинув у бою поблизу Міусинська (Луганська область). 12 серпня до тітки зателефонували з номера Віктора невідомі та сказали, що він не здався в полон і його вбили. Сказали: «випийте 100 грам за героя, загинув як справжній солдат. Шукайте його тіло прикопаним біля магазину в селі Міусинськ». Ідентифікований за експертизою ДНК. 14 травня 2015 року воїна провели в останню путь в рідному селі Мирославль.[193] |
| 710 | |
Абрамович Артем Володимирович |
21 квітня 1990, Житомир. Капітан (посмертно), командир танку (Т-64) — командир взводу танкової роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки і дружина. | 12 серпня 2014 | Загинув у танковому бою під смт Никифорове неподалік с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Екіпаж танку Т-64 вступив у двобій з російським танком Т-72. Після бою екіпаж танку (А.Абрамович, Я.Антонюк і П.Барбух) вважався зниклим безвісти. Тривалий час Артем перебував у списках полонених, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Похований 23 травня 2015 року на Смолянському військовому кладовищі.[194][195][196] |
| 711 | |
Барбух Петро Петрович |
12 липня 1983, Жеребилівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат, навідник танкової роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки, дружина та неповнолітня донька. | 12 серпня 2014 | Загинув у танковому бою поблизу с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Екіпаж танку Т-64 вступив у двобій з російським танком Т-72. Після бою екіпаж танку вважався зниклим безвісти. Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 5 березня 2015 року воїна поховали у рідній Жеребилівці. Прим. На сайті Новоград-Волинської РДА вказано, що Петро загинув 29 серпня в боях у районі Харцизька та Іловайська.[197] |
| 712 | |
Антонюк Ярослав Васильович |
8 серпня 1974, мешкав у с. Чижівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Сержант, механік-водій (танку Т-64) танкової роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилась дружина, діти. | 12 серпня 2014 | Зник після танкового бою поблизу с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області, де екіпаж танку Т-64 вступив у двобій з російським танком Т-72. За свідченнями, Т-64 вибухнув після лобового зіткнення з російським Т-72. Після бою екіпаж танку вважався зниклим безвісти. Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК на початку жовтня 2017. 12 січня 2018 з воїном прощались в м. Новоград-Волинський, похований 13 січня в с. Чижівка[198]. |
| 713 | |
Луцько Богдан Вікторович |
21 липня 1981, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований у березні 2014 року. | 12 серпня 2014 | Загинув в БМП-2 під час танкового бою під смт Никифорове неподалік с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області, разом з Дмитром Руденком. Упізнаний за експертизою ДНК, похований 11 вересня 2015 року в с. Гульськ.[199] |
| 714 | |
Руденко Дмитро Миколайович |
27 грудня 1984, Великі Бубни Роменський район Сумська область. Проживав у м. Новоград-Волинський Житомирська область. Прапорщик, командир бойової машини — командир відділення 9 роти 3 механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У липні 2002 року вступив до Львівського військового інституту гетьмана Петра Сагайдачного при Національному університеті «Львівська політехніка», де навчався за спеціальністю «Музичне мистецтво». Працював у Центрі Військового Мистецтва Повітряних Сил в/ч А0215 (Вінниця), з 2007 року — в оркестрі ВОС-917029 30-ї ОМБр. З 2013 року служив у механізованому батальйоні на бойовій машині. Залишилися дружина та троє неповнолітніх дітей. | 12 серпня 2014 | Загинув поблизу смт Никифорове (Донецька область) під час танкового бою в результаті прямого попадання танкового снаряду в БМП-2. Упізнаний за експертизою ДНК в Запоріжжі. 19 березня 2015 року в Новоград-Волинському відбулося прощання з полеглим воїном.[200] |
| 715 | |
Волосевич Євген Вікторович |
25 червня 1986, Кропивня (Коростишівський район) Житомирська область. Військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки, брат, дружина, маленька та донька, яка народилася за кілька тижнів після зникнення Євгена. | 12 серпня 2014 | Останній раз виходив на зв'язок 12 серпня о 23:00. Колона техніки рухалася із с. Велика Шишівка (Шахтарський район) до с. Мала Шишівка (Амвросіївський район) Донецької області. Автомобіль «Фольксваген», в якому їхав військовий, потрапив під обстріл російських «Градів». Ідентифікований серед загиблих. Поховання у селі Кропивня 18 лютого 2016 року.[201] |
| 716 |  |
Руденко Євген Іванович |
25 січня 1977, Сумська область. Старший лейтенант, командир танкового взводу 28-й окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Закінчив Харківське військове танкове училище, після чого служив у 17-ї танковій бригаді військової частини А3283 (Кривий Ріг). Останні два роки — у 28-й механізованій бригаді військової частини А0666 в Одеській області. Залишилась дружина та двоє маленьких синів. | 13 серпня 2014 | Поблизу села Білоярівка (Амвросіївський район Донецька область) біля мосту танк потрапив у засідку і був обстріляний з РПГ. Через пошкодження танк пішов юзом і впав у річку. Одному офіцеру не вдалося вибратись, він потонув. Затонулий танк залишився на території, що контролюється сепаратистами, і тіло довго не могли звідти вивезти. Поховали Євгена 6 жовтня на кладовищі селища Всебратське під Кривим Рогом.[202][203] |
| 717 |  |
Петрович Віталій Іванович |
7 березня 1981, Кропивницький. Молодший сержант, фельдшер медичної служби 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. | 13 серпня 2014 | Загинув поблизу міста Горлівка (Донецька область). Віталій під обстрілами з реактивної артилерії надавав медичну допомогу пораненим бійцям, один зі снарядів розірвався поряд із ним.[204] |
| 718 | |
Крадожон Роман Павлович |
27 жовтня 1977, Велика Северинка Кіровоградська область. Солдат, водій-санітар медичного пункту 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина» (Кіровоград-2), в/ч В5509. | 13 серпня 2014 | Загинув поблизу міста Горлівка (Донецька область). Роман перебував за кермом санітарного автомобіля. Дорогою натрапив на цивільний автомобіль, із якого вийшли озброєні люди та впритул розстріляли автомобіль швидкої допомоги. Кульове поранення було смертельним.[204] |
| 719 | |
Тимощук Михайло Петрович |
10 серпня 1987, Берегове Закарпатська область. Старший солдат, старший механік-водій 128-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1556. У 2009 році закінчив Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ за спеціальністю «історія-географія», отримав диплом вчителя історії. Але Михайло вирішив спробувати себе у іншій професії, у 2010 році пішов служити за контрактом у Збройні сили України. | 13 серпня 2014 | Загинув у день свого народження під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів бригади в районі с. Новоганнівка (Краснодонський район) Луганської області. Поховали Михайла у Береговому 17 серпня.[205] |
| 720 | |
Гафіч Володимир Петрович |
1 серпня 1981, Тихий (Великоберезнянський район) Закарпатська область. Сержант, командир відділення 128-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1556. Військовослужбовець за контрактом. Залишилася мати, яка проживає в Харківській області, та брат і сестра в Закарпатті. | 13 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів бригади в районі с. Новоганнівка (Краснодонський район) Луганської області.[206] |
| 721 | |
Стадник Сергій Анатолійович |
9 серпня 1980, Херсон. Старший прапорщик, старшина патрульної роти на автомобілях військової частини Національної гвардії України (Херсон). По закінченню строкової служби залишився у частині вже контрактником, у 2002 році закінчив школу прапорщиків у Золочеві. Залишилися дружина та донька. | 13 серпня 2014 | Коли терористи почали мінометний обстріл блокпоста поблизу населеного пункту Успенка Донецька області, він разом з товаришами знаходилися в укритті, в яке летіла міна. Сергій кинувся вперед, затуляючи своїм тілом побратимів. Від чого отримав травми, несумісні з життям, врятувавши від смерті трьох товаришів.[207] |
| 722 |  |
Красов Дмитро Володимирович |
1 листопада 1975, Миколаїв. Матрос, стрілець роти охорони 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Призваний по мобілізації. Залишилось двоє дітей, 18 і 2 років. | 13 серпня 2014 | Загинув від кульового поранення під час звільнення селища Грабське (Амвросіївський район Донецька область). Поховали Дмитра на Балабанівському кладовищі 17 серпня 2014.[208] |
| 723 | |
Корнієнко Євген Анатолійович |
5 березня 1992, Підгородне Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). У квітні добровольцем пішов до війсккомату, перебував у зоні АТО 4 місяці. Залишились батьки, брат і сестра. | 13 серпня 2014 | Загинув поблизу Дебальцеве (Донецька область). Десантники повертались на базу після виконання бойового завдання і потрапили під мінометний обстріл терористів.[209] |
| 724 | |
Мірошниченко Петро Олександрович |
1 січня 1985, Біла Церква Київська область. Проживав у смт. Гончарівське. Солдат, командир танку 1-го танкового взводу 4-ї танкової роти 2-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). | 13 серпня 2014 | Загинув під час обстрілу біля смт. Георгіївка в Луганській області. Похований у смт Гончарівське.[210] |
| 725 |  |
Грановський Андрій Олександрович |
16 серпня 1971, Остер Чернігівська область. Старшина, інструктор навчального танкового взводу 300-го навчального танкового полку, в/ч А1414 (Десна (Козелецький район)). | 13 серпня 2014 | Загинув біля с. Кам'янка Луганської області під час обстрілу з РСЗВ «Град». Похований у м. Остер Козелецького району на Чернігівщині.[211] |
| 726 | |
Лісовський Микола Володимирович |
19 грудня 1976, Новоград-Волинський Житомирська область. Майор, начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту — начальник служби екологічної безпеки 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 1998 році закінчив Харківський військовий університет, проходив службу в Збройних силах України на різних офіцерських посадах, від командира взводу до начальника служби екологічної безпеки. Залишилася дружина та донька. | 13 серпня 2014 | Загинув у бою з терористами у селі Степанівка (Шахтарський район) на Донеччині. Станом на 22 серпня майор вважався зниклим безвісти. Поховали Миколу 7 вересня на міському кладовищі Новоград-Волинського в секторі для почесних поховань «Алея Слави».[212] |
| 727 | |
Гордієнко Сергій Миколайович |
24 липня 1979, Білопілля Сумська область. Проживав у м. Новоград-Волинський. Майор, начальник розвідки відділення артилерії 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був зразковим офіцером, військову службу у Новограді-Волинському проходив з 2000 року після закінчення Сумського Військового Інституту Артилерії при Сумськом Державном Університеті. Залишились дружина та син. | 13 серпня 2014 | Загинув під час боїв у селі Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Поховали Сергія 8 вересня у рідному Білопіллі на Сумщині.[213] |
| 728 | |
Гордійчук Олександр Михайлович |
5 жовтня 1983, проживав у м. Новоград-Волинський Житомирська область. Сержант контрактної служби, спеціаліст служби захисту інформації 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися дружина та неповнолітня донька. | 13 серпня 2014 | Загинув під час боїв у прикордонній зоні в Донецькій області. Майже місяць відомості про Олександра розшукували його рідні, останнє повідомлення від нього було 12 серпня з району міста Амвросіївка у Донецькій області. Поховали воїна 9 вересня у селі Барвинівка Новоград-Волинського району.[214][215] |
| 729 | |
Обухівський Олег Васильович |
14 березня 1980, Старокостянтинів Хмельницька область. Проживав у м. Новоград-Волинський. Капітан, помічник начальника зв'язку 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Після восьмого класу вступив у військовий ліцей в Києві. Продовжив навчання у Київському військовому інституті зв'язку, по закінченні якого у 2002 році був направлений до Новоград-Волинського. Стажувався в Техасі (США). Вже у березні Олег поїхав на кордон до Криму, потім служив у Чангарі та інших містах АТО. Залишилась дружина та 11-річний син. | 13 серпня 2014 | Загинув в ніч на 13 серпня під час боїв у селі Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Про смерть Олега його дружину повідомили російські бойовики з його телефону. Привезти тіло до Старокостянтиніва вдалося лише 5 вересня.[216] |
| 730 | |
Даманський Ян Юрійович |
18 травня 1991, Нова Ушиця (селище) Житомирська область. Солдат, водій роти польового зв'язку 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Навчався в Головинському вищому профтехучилищі. У 2010 році був призваний на строкову військову службу. Після повернення працював на ПАТ «Ушицький комбінат будматеріалів». Мобілізований 20 березня. Залишились мати та наречена. | 13 серпня 2014 | Загинув в ніч на 13 серпня під час боїв у селі Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Поховали Яна 8 вересня в Новій Ушиці.[217] |
| 731 | |
Чиж Олег Володимирович |
31 травня 1988, Рига Латвія. З дитинства проживав м. Новоград-Волинський Житомирська область. Солдат, командир відділення 2-ї батареї важкої самохідної артилерії 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив промислово-економічний технікум. Протягом 2007—2010 років проходив службу в 30-й ОМБр, спочатку строкову, а згодом за контрактом. 11 березня 2014 року був мобілізований, з 17 липня перебував у зоні АТО. | 13 серпня 2014 | Загинув у боях поблизу села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області внаслідок влучення снаряду в машину. О 5-й годині ранку 13 серпня в останнє вийшов на зв'язок. Поховали Олега 30 січня 2015 року в смт Яблунець Ємільчинського району.[218] |
| 732 | |
||||