Очікує на перевірку

Лубінець Дмитро Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лубінець Дмитро Валерійович
Лубінець Дмитро Валерійович
Лубінець Дмитро Валерійович
Дмитро Лубінець
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Нині на посаді
На посаді з1 липня 2022
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникЛюдмила Денісова
Народився4 липня 1981(1981-07-04) (43 роки)
Волноваха
Відомий якНародний депутат України 8-го скликання
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma materДонецький національний університет
Політична партія«Фронт Змiн» (2014), Європейська Солідарність (29 серпня 2019) і За Майбутнє
НагородиПочесний громадянин міста Волноваха
Лубінець Дмитро Валерійович на сайті Верховної Ради
 Медіафайли у Вікісховищі
Народний депутат України Україна
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
За майбутнє 29 серпня 2019 — 1 липня 2022[1]

Картка на сайті Верховної Ради України

Дмитро́ Вале́рійович Лубіне́ць (нар. 4 липня 1981(19810704), Волноваха, Донецька область, УРСР) — український юрист та політик. Депутат Волноваської міської ради VI скл. (2010—2014). Перший заступник голови правління «Народно-патріотичний союз Донбасу». Народний депутат VIII скл. від «БПП» (2014) і IX скл. поза партіями (2019). Уповноважений ВРУ з прав людини з 1 липня 2022 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1998 році закінчив середню школу № 5 у Волновасі з відзнакою, золотою медаллю.

З 1998 по 2003 рік навчався на історичному факультеті Донецького національного університету, кафедра міжнародних відносин і зовнішньої політики. Здобув кваліфікацію спеціаліста з міжнародних відносин.

З 2008 по 2013 рік навчався на юридичному факультеті Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, м. Харків, судово-прокурорська спеціалізація. Здобув кваліфікацію спеціаліста правознавства.

Після закінчення університету працював юристом у КФГ «Практика», був приватним підприємцем.

У 2010 році був обраний депутатом Волноваської міської ради 6 скликання від «Фронту Змін» за 9 мажоритарним округом, був членом партії.

У 2019 році пройшов до Верховної Ради як безпартійний самовисуванець за округом № 60 (Донецька область) і став членом депутатської групи «За майбутнє», яка 2 червня 2020 року стала партією[2]. Секретар Комітету ВРУ з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України. Член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС — Східні сусіди (ПА ЄВРОНЕСТ).

Був одним із 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[3].

Член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи[4].

1 липня 2022 року Верховна Рада призначила Лубінця Уповноваженим (омбудсменом) ВРУ з прав людини. Це рішення підтримали 250 депутатів[5][6].

Скандали

[ред. | ред. код]

Помічений у неособистісному голосуванні[7][8].

У лютому 2016 року Кива був звинувачений військовими в причетності до контрабанди з непідконтрольних українській владі територій так званих ДНР та ЛНР, яке він здійснював разом із депутатом від БПП Дмитром Лубінцем[9].

На початку червня підприємство ТОВ «Волана» стало об'єктом рейдерської атаки від злочинного угруповання з посадових осіб. Сумське СБУ з 2017 року розслідувало справу про спробу зміни державного кордону України, а у 2020 році справу підняли з архіву та додали до неї майно ТОВ «Волана», арештувавши весь завод.[10]

Представники підприємства звернулися до представництва Єврокомісії в Україні[11], звинувативши Лубінця у причетності до справи, адже він публічно підтримував рішення суду, які мали конфіскувати майно у поточних власників.[12]

3 липня 2020 року Сумський апеляційний суд скасував арешт майна підприємства. ДБР почало слідство проти посадових осіб СБУ та прокуратури за підозрами у рейдерстві та зловживанні владою, а НПУ відкрила кримінальне провадження за фактом несанкціонованого втручання в систему суду[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Постанова Верховної Ради України від 1 липня 2022 року № 2354-IX «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Лубінця Д.В.»
  2. ↑ Група "Партія "За майбутнє". itd.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 10 липня 2020.
  3. ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019.
  4. ↑ Став відомий склад нової делегації України в ПАРЄ [Архівовано 18 вересня 2019 у Wayback Machine.] Європейська правда (17 вересня 2019)
  5. ↑ Дмитро Лубінець став омбудсменом. Що відомо про наступника Денісової. BBC News (українською) . 1 липня 2022. Процитовано 1 липня 2022.
  6. ↑ Рада призначила нового омбудсмена: хто ним став. РБК-Україна (українською) . 1 липня 2022. Процитовано 1 липня 2022.
  7. ↑ ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
  8. ↑ Кнопкодав. Лубінець Дмитро Валерійович. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2021.
  9. ↑ Ху из мистер Кива? Как борьба с незаконным оборотом наркотиков превратилась в шоу. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2021.
  10. ↑ Іван Троянов (10 липня 2020). Кадрова комісія прокуратури може звільнити прокурора Жернового через підозри у рейдерстві. apostrophe.ua. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
  11. ↑ Єлизавета Снісар (2 липня 2020). Виробники "Семок" звернулися до Єврокомісії через рейдерські атаки на підприємство. nash.live. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
  12. ↑ Марія Шевчук (6.07.2020). Працівники "Семок" вимагають покарати прокурора-рейдера. obozrevatel.com. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
  13. ↑ Марина Погорілко (3.07.2020). Апеляційний суд скасував рейдерське рішення у справі "Семок". obozrevatel.com. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лубінець_Дмитро_Валерійович&oldid=43553828