Немиря Григорій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Немиря
Григорій Немиря
Григорій Немиря
2014
Віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
ПрезидентВіктор Ющенко
Прем'єр-міністрЮлія Тимошенко
Народився5 квітня 1960(1960-04-05) (64 роки)
місто Донецьк
Відомий якісторик, політик
Місце роботиНаціональний університет «Києво-Могилянська академія»
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materДонНУ
Політична партіяБатьківщина
Професіяісторик, соціолог, політолог
Нагороди
командорський хрест із зіркою ордена «За заслуги перед Польщею»
Григорій Немиря на сайті Верховної Ради
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 — 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 — 19 грудня 2007[1]
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Григо́рій Миха́йлович Неми́ря (нар. 5 квітня 1960, місто Донецьк) — український політик, історик, політолог. Народний депутат України, заступник голови партії ВО «Батьківщина».Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, голова підкомітету з питань глобальних ризиків та викликів

Вважається, що Немиря займається в команді Тимошенко міжнародними питаннями[2][3]. Називався «персональним міністром закордонних справ Тимошенко»[4] та «неофіційними послом Юлії Тимошенко і Батьківщини в Європейському союзі і США»[5].

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Народився 5 квітня 1960 року в Донецьку[6]. У 1977 році закінчив школу із золотою медаллю. У 1982 році закінчив історичний факультет Донецького державного університету[6] з відзнакою. З травня 1983 по грудень 1984 служив в армії[6].

З 1985 по 1988 рік навчався в аспірантурі Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1988 році захистив дисертацію на тему «КПРС і роззброєння: критичний аналіз совєтологічних інтерпретацій (друга половина 70-х — 80-ті роки)»[7], отримавши ступінь кандидата історичних наук[6].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1988 по 1992 рік Немиря був доцентом кафедри української історії та етнополітики Донецького державного університету, віце-президентом регіональної асоціації молодих істориків і політологів, у 1990—1991 році — доцентом Донецької державної академії управління[6].

У 1992 році заснував і очолив Центр політологічних досліджень при Донецькому державному університеті, яким керував до 1996 року[6]. Водночас з 1993 по 1996 рік, був докторантом Інституту соціології Національної академії наук, став організатором першої польсько-української школи соціологів[8]. У 1996 році був доцентом кафедри політології Донецького державного університету[6].

З 1996 по 1998 рік працював проректором Національного університету «Києво-Могилянська академія»[6]. З 1998 по 2008 рік завідував кафедрою європейської інтеграції Національної академії держуправління при Президентові України[6][9].

З 2001 по 2005 рік обіймав посаду голови правління «Міжнародного фонду „Відродження“», що входить до мережі фондів фінансиста і філантропа Джорджа Сороса[6][9]. Був директором Центру європейських та міжнародних досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головним редактором журналу «Нова безпека»[9]. Викладав в Інституті політичних досліджень у Бордо, Коледжі НАТО в Римі[6].

Немиря — член-кореспондент «Центру стратегічних і міжнародних досліджень» (CSIS, Вашингтон), член «Міжнародного інституту стратегічних досліджень» (IISS, Лондон) і дорадчої ради по Центральній і Східній Європі Freedom House[8].

Політика

[ред. | ред. код]
З Юлією Тимошенко на конгресі ЄНП у Бонні в 2009 році

У березні 2006 року Немиря пройшов до парламенту V скликання за списком Блоку Юлії Тимошенко[9]. Обіймав посаду голови підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах[9]. Пізніше був обраний заступником голови парламентської фракції БЮТ[9]. Виконував роль радника Юлії Тимошенко з міжнародних питань, при цьому залишався безпартійним[9].

За підсумками дострокових парламентських виборів восени 2007 року став народним депутатом України VI скликання[9]. Після формування коаліції з НУНС і БЮТ отримав портфель віце-прем'єр-міністра з питань євроінтеграції[9]. Втратив посаду в 2010 році у зв'язку з відставкою уряду Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича[9].

З 2012 по 2014 рік Немиря в парламенті очолював Комітет з питань європейської інтеграції[10].

З грудня 2014 року по серпень 2019 року Немиря очолював Комітет ВРУ з прав людини[11]. Немиря на засіданні комітету виступив на підтримку звинуваченого у державній зраді Коцаби, сказавши, що «ситуація із Русланом Коцабою завдає суттєвої шкоди іміджу України та є абсолютно неприйнятною у правовій та демократичній державі, якою себе на конституційному рівні проголосила Україна»[12].

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини», обраний на парламентських виборах 2019 року, № 8 у списку[13]. З вересня 2019 року Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва[14], голова підкомітету з питань глобальних ризиків та викликів.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Людмила Іванівна Немиря — продюсер, режисер інтернет-каналу Ukrlife.TV[9]. Син Михайло (1997 р. н.)[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 грудня 2007 року № 13-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Немирі Г.М.»
  2. ↑ Генпрокуратура допитує людей із команди Тимошенко. Українська правда. 22 квітня 2011. Процитовано 13 липня 2012.
  3. ↑ Сергей Сидоренко (13 березня 2012). По соглашению согласия нет. Коммерсантъ Украина (російською) . Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  4. ↑ Сергей Лещенко (21 грудня 2007). Орбиты правительства Юлии Тимошенко. Украинская правда (російською) . Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  5. ↑ Немыря: Процесс обсуждения санкций против Украины запущен. ЛІГА.Новости (російською) . 10 листопада 2011. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м Немиря Григорій Михайлович. Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  7. ↑ КПСС и разоружение: критический анализ советологических интерпретаций (вторая половина 70-х - 80-е годы). НБ ім. М.Максимовича. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  8. ↑ а б Немиря Григорій Михайлович. Політика і Культура. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н Немыря Григорий Михайлович. ЛІГА.Досье (російською) . 11 березня 2010. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  10. ↑ РАДА ПОДІЛИЛА КОМІТЕТИ. Українська правда. 25 грудня 2012. Процитовано 30 січня 2013.
  11. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_komity?pidid=2637)
  12. ↑ з прав людини не побачив переконливих доводів обвинувачення у справі Коцаби[недоступне посилання]
  13. ↑ Центральна виборча комісія
  14. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Немиря Григорій Михайлович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Немиря_Григорій_Михайлович&oldid=43545292