Очікує на перевірку

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — червень 2016)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (з січня 2016))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат силових структур України у російсько-українській війні з 1 січня по 30 червня 2016 року (включно).

 Січень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
 
Лютий
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29
 
Березень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
 
Квітень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
 
Травень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31
Червень 
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30
 

Список загиблих 1 січня — 30 червня 2016 року

[ред. | ред. код]
Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

Січень

[ред. | ред. код]
2988 Україна Рачинський Олександр Васильович 01958-08-2626 серпня 1958, Озерна (Білоцерківський район) Київська область. Старший солдат, механік-радіотелефоніст 130-го окремого розвідувального батальйону. Призваний до лав Збройних Сил України 1 березня 2015 року. Залишились дружина, двоє дітей та троє онуків. 02016-01-011 січня 2016 Помер під час несення служби в районі с. Пурдівка Новоайдарський район Луганської області. Обставини не уточнено. Похований у с. Мала Сквирка Білоцерківського району[1].
2989 Україна Голюк Назар В'ячеславович 01988-12-2828 грудня 1988, Нетішин Хмельницька область. Боєць штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». 02016-01-011 січня 2016 Загинув поблизу Горлівки (Донецька область) від пострілу в серце. Похований на Новому кладовищі Нетішина[2]. За словами родичів, до бази батальйону в смт Неліпівка підійшла ДРГ противника, троє бійців «Айдару» близько 4 ночі вийшли на подвір'я, снайпер поцілив у спину розривною кулею прямо в серце Назару, який загинув миттєво. Ще двох бійців було поранено[3]. Батальйон «Айдар», на своїй сторінці у Facebook, про поранення своїх бійців не повідомляє та обставини загибелі Назара не уточнює[4].
2990 Україна Коваль Олександр Олександрович 01997-04-2626 квітня 1997, 18 років, Хотин Чернівецька область. Боєць окремого загону СпП «Азов» НГУ. Член Хотинської організації «Студентська Свобода». Активний учасник Революції Гідності. Після Майдану брав активну участь у волонтерській діяльності з організації плетіння маскувальних сіток та збору коштів і харчів для бійців АТО. Коли досяг повноліття, добровольцем пішов на фронт. Залишилися батьки. 02016-01-011 січня 2016 Загинув від поранення у голову поблизу міста Маріуполь. Похований на Новому кладовищі у Хотині[5].
2991 Україна Кондаков Віталій Олексійович 01973-11-2929 листопада 1973, Горішні Плавні Полтавська область. Капітан 3-го рангу, заступник начальника електромеханічної служби Морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління ДПСУ. Служив у Криму, в 23-й окремій бригаді прикордонних сторожових кораблів (Керч). Після окупації Криму російськими військами військова частина була передислокована на материк, а згодом — до Маріуполя. В листопаді 2015 мав піти на пенсію, але залишився служити до закінчення контракту. Залишилися мати, двоє братів, 16-річний син. 02016-01-011 січня 2016 Помер в районі м. Маріуполь уві сні від гострої серцевої недостатності. Похований на кладовищі села Кам'яні Потоки Кременчуцького району[6].
2992 Україна Снегір Андрій Віталійович 01973-09-1212 вересня 1973, Запоріжжя. Молодший сержант, командир відділення 21-го ОМПБ «Сармат» 56-ї ОМПБр. Мобілізований 20.02.2015. 02016-01-011 січня 2016 Знайдений мертвим у бліндажі поблизу с. Чермалик Волноваського району, ймовірна причина смерті — крововилив у мозок. Похований у Запоріжжі[7].
2993 Україна Погончук Руслан Вікторович 01976-06-2727 червня 1976, Старокостянтинів Хмельницька область. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 1-го взводу батареї ПТКР 30-ї ОМБр. Закінчив Калуський харчовий технікум. Приватний підприємець. Мобілізований у 2015. 02016-01-011 січня 2016 Помер через раптову зупинку серця під час несення служби в с. Краснополівка (Бахмутський район). Похований на кладовищі с. Решнівка (Старокостянтинівський район)[8][9].
2994 Україна Поліщук Юрій Іванович 01962-04-011 квітня 1962, 53 роки, Рені Одеська область. Молодший сержант 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. Мобілізований 19 березня 2015 року. 02016-01-011 січня 2016 Помер у зоні АТО поблизу Луганська. Обставини не уточнено[10].
2995 Україна Алимов Руслан Миколайович 01975-11-2525 листопада 1975, Олексіївка (Краснокутський район) Харківська область. Солдат, механік-радіотелефоніст 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). 02016-01-011 січня 2016 Загинув поблизу смт Станиця Луганська (Луганська область). Обставини не уточнено[11].
За повідомленням ГУМВС України в Луганській області, 1 січня, під час патрулювання прикордонної ділянки поблизу села Гарасимівка (Станично-Луганський район), дістав вогнепальне поранення у живіт військовослужбовець ЗСУ 1975 р.н. О 10:45 того ж дня доставлений до Станично-Луганської районної лікарні, де об 11:15 помер від отриманого поранення[12].
2996 Україна Бочаров Роман Олександрович
(Позивний «Санта»)
01975-11-055 листопада 1975, Луганськ. Старший солдат, військовослужбовець 2-го загону 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Займався бізнесом, потім був пресвітером у церкві. Ходив на полювання, мав мисливську зброю. З початком антидержавних збройних заворушень на сході навесні 2014 пішов добровольцем захищати свою рідну землю, долучився до батальйону «Тимур». Після того, як комбат Темур Юлдашев потрапив у полон, Роман виїхав до Дніпропетровська, де приєднався до батальйону МВС «Дніпро-1», був командиром 2-го взводу 5-ї «донецької» роти у званні молодшого сержанта міліції, обороняв Маріуполь, Піски та Донецький аеропорт. Розвідгрупа «Санти» робила «вилазки» у Донецьк на автомобілі. У 2015 перейшов до ЗСУ в 3-й полк СпП. Залишилися дружина та три доньки. Родина має статус переселенців і проживає під Києвом. 02016-01-011 січня 2016 Загинув від вогнепального поранення на аеродромі Краматорська. 6 січня з воїном попрощалися у військовій частині в Кропивницькому. Поховання в Києві на Лісовому кладовищі[13].
За офіційною версією, загинув внаслідок необережного поводження зі зброєю, але колеги та рідні в цю версію не вірять. За фактом загибелі призначено службове розслідування[14].
2997 Україна Тернопільський Валерій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-09-2626 вересня 1991, Донське Волноваський район Донецька область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). 02016-01-011 січня 2016 За даними Книги пам'яті, загинув 1 січня під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО. Похований в смт Донське[15].
2998 Україна Нетесюк Михайло Миколайович 01973-09-2424 вересня 1973, Звенигородка Черкаська область. Солдат 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр. Мобілізований 29 квітня 2015 року. Після підготовки на полігоні у Старичах проходив військову службу у в/ч 1603 в м. Димитров на Донеччині. 02016-01-022 січня 2016 Помер, місце й обставини не уточнено. Похований у Звенигородці[16].
2999 Україна Жук Володимир Дмитрович 01973-06-3030 червня 1973, Постійне Костопільський район Рівненська область. Старший сержант, військовослужбовець зведеного автомобільного батальйону «777» ЗСУ (Сватове). Закінчив Рівненське професійно-технічне училище № 11, де здобув спеціальність слюсаря. Після армійської служби працював у домашньому господарстві. Мобілізований у березні 2015 року до військової частини А4152 (Рівненський полігон). Залишилася дружина та двоє синів, 2003 і 2006 р.н. 02016-01-022 січня 2016 Помер у зоні АТО внаслідок раптової зупинки серця[17].
3000 Україна Синільник Олег Миколайович Бровари Київська область. Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). До війни був приватним підприємцем із виробництва взуття. Мобілізований навесні 2015 року. Залишилися дружина та доросла донька. 02016-01-033 січня 2016 2 січня заступив на пост під Горлівкою (Донецька область). Вранці Олега знайшли мертвим, зупинилося серце під час чергування вночі у 25-градусний мороз. Похований на Алеї Героїв на новому Броварському міському цвинтарі[18].
3001 Україна Кудрявцев Олексій Вадимович 01996-11-2525 листопада 1996, 19 років, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Військовослужбовець 121-ї окремої бригади зв'язку (Черкаське). 2014 року вступив до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту. Через місяць, у жовтні, 17-річний хлопець зник у Дніпропетровську[19], пізніше з'ясувалося, що він втік з університету, щоб піти на фронт. 02016-01-033 січня 2016 18 грудня здійснив спробу самогубства. Помер у шпиталі в Києві. За іншими даними, помер 25 грудня 2015[20].
3002 Україна Яворський Олександр Володимирович 01968-07-077 липня 1968, Старокостянтинів Хмельницька область. Молодший сержант, військовослужбовець 40-ї окремої артилерійської бригади (Первомайськ), в/ч пп В3502[21]. 02016-01-033 січня 2016 Помер у районі міста Волноваха (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у м. Старокостянтинів[8][22].
3003 Україна Сисоєв Валерій Олександрович 01968-04-088 квітня 1968, Сулятичі Жидачівський район Львівська область. Мешкав у м. Дрогобич. Зв'язківец 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). До 2000 року проживав у м. Стебнику, а згодом переїхав до Харкова, де й був призваний на військову службу. Залишилися батьки, дружина і двоє дітей. 02016-01-044 січня 2016 Загинув внаслідок нещасного випадку під час виконання службових обов'язків поблизу міста Волноваха (Донецька область). Похований 9 січня у с. Сулятичі.[23]
3004 Україна Супрун Сергій Вікторович 01977-12-088 грудня 1977, Славське Сколівський район Львівська область. Солдат 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований на початку квітня 2015 року. Учасник АТО. 02016-01-099 січня 2016
орієнтовно
Дату, місце й обставини не уточнено. Звістка про смерть солдата надійшла 9 січня. Похований в смт Славське на місцевому цвинтарі поблизу церкви[24].
3005 Україна Ільницький Олександр Йосипович
(Галац Олег)
(Позивний «Барні»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-02-2828 лютого 1978, Турка Львівська область. Капітан поліції, боєць полку поліції особливого призначення «Миротворець» Національної поліції України. Одним з перших прийшов добровольцем до батальйону «Миротворець», з яким пройшов найгарячіші точки війни на сході, зокрема, бої за Іловайськ у серпні 2014 року. Після лікування якийсь час працював у Києві, в міністерстві, але повернувся на фронт до свого підрозділу. Був одним з найкращих розвідників «Миротворця». Залишилася дружина та 7-річна донька. 02015-01-099 січня 2015 Поблизу селища Зайцеве під Горлівкою (Донецька область) під вогонь російських бойовиків потрапив цивільний автомобіль, було поранено місцеву мешканку. Офіцер, ризикуючи власним життя, зробив усе можливе, щоб зупинити та вивести автомобіль з-під обстрілу, та у цей час дістав смертельного кульового поранення у голову[25]. 11 січня з воїном попрощалися у Києві на Майдані Незалежності. Поховання у м. Турка[26].
3006 Україна Мельничук Федір Вікторович
(Позивний «Леон»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-04-2727 квітня 1994, Бейзимівка Чуднівський район Житомирська область. Сержант, розвідник 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух опору» 57-ї ОМБр. Мобілізований у квітні 2015 року. За 4 місяці до демобілізації підписав контракт, щоб залишитись служити й надалі. Залишились батьки, молодші брат і сестра, дружина та двоє дітей: 2-річний син і 8-місячна донька. 02016-01-099 січня 2016 Під час обстрілу російськими бойовиками на околиці селища Зайцеве під Горлівкою (Донецька область) військовослужбовці вивели поранену місцеву мешканку та ще кількох цивільних осіб з-під обстрілу. Коли поверталися назад та знову потрапили під обстріл, Федір був важко поранений у голову кулею снайпера, через кілька годин помер від поранення. Похований у с. Бейзимівка[27].
За даними ІАЦ РНБО, в районі Майорська під Горлівкою загинули двоє бійців, — від чисельних осколкових поранень внаслідок гранатометного обстрілу загинув військовослужбовець ЗСУ, та під час рятування від обстрілу мирних мешканців загинув капітан поліції[28].
3007 Україна Аврамчук Віктор Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-01-2727 січня 1987, Опришки Глобинський район Полтавська область. Проживав у м. Світловодськ Кіровоградська область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 3-го аеромобільно-десантного взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Строкову службу проходив у десантних військах, у 95-й ОАЕМБР. Працював водієм на приватному підприємстві «Віктор і К» у Світловодську. Призваний за мобілізацією 4 серпня 2015 року, з 9 жовтня 2015 року брав участь в АТО. Залишилися батьки, сестра. У Світловодську — дружина з двома дітьми, 7-річний син і 5-річна донька. 02016-01-1010 січня 2016 Загинув близько 7:30 під час обстрілу з АГС-17 з південно-східного напрямку селища Зайцеве під Горлівкою (Донецька область), від смертельного осколкового поранення у голову. Похований у с. Опришки[29].
3008 Україна Горбан Дмитро Ілліч 01978-10-2222 жовтня 1978, Шепіт (Путильський район) Чернівецька область. Солдат 58-ї окремої механізованої бригади (Конотоп). До 2010 року працював головним бухгалтером у Шепітській сільській раді, 31 жовтня 2010 р. обраний сільським головою села Шепіт (безпартійний, висувався від партії «Пора»). На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина та дві доньки шкільного віку. 02016-01-1414 січня 2016 Під час несення служби в зоні АТО, помер у військовому госпіталі міста Краматорськ Донецькій області від серцевої недостатності (хвороби серцево-судинної системи), яка розвинулася на фоні пневмонії. Похований у с. Шепіт[30].
3009 Україна Харенко Сергій Мар'янович 01984-06-077 червня 1984, Рошнів Тисменицький район Івано-Франківська область. Проживав у м. Івано-Франківськ. Солдат, зв'язківець 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї ОМБр. 1999—2003 навчався в Івано-Франківському музучилищі ім. Січинського. 2007 закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, де навчався на кафедрі музикознавства та методики музичного виховання. Строкова служба — в/ч 4110 ВВ МВС у Севастополі (2007—2008). Працював на заводі "Електролюкс". Мобілізований 25 березня 2015 року, проходив навчання в Десні. Залишилися батьки та молодший брат, який проходить строкову армійську службу. 02016-01-1515 січня 2016 Загинув о 5-й ранку в селищі Мирне (Волноваський район) Донецької області від кульового поранення, що несумісне з життям. 17 січня з Сергієм попрощалися в Івано-Франківську. Похований у рідному селі Рошнів[31].
3010 Україна Карась Володимир Васильович 01971-02-1919 лютого 1971, Тютьки Вінницький район Вінницька область. Солдат 5-ї БТГр «Кремінь» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у січні 2015 року. До війни постійного місця роботи не мав. Був неодружений, із рідних залишилися 5 сестер та брат. 02016-01-1515 січня 2016 Під час служби в зоні проведення АТО, помер у госпіталі м. Слов'янськ (Донецька область) від пневмонії. Похований на місцевому кладовищі в с. Тютьки[32].
3011 Україна Мукомелець Руслан Аркадійович 01974-03-2323 березня 1974, Великі Селища Березнівський район Рівненська область. Солдат, командир відділення 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Народився в багатодітній родині сім'ї колгоспників. Закінчив професійно-технічне училище №8. Після армії працював в Соснівському лісовому господарстві. Мобілізований як доброволець влітку 2015 року. 02016-01-1616 січня 2016 Загинув на блокпосту від кулі снайпера в районі смт Станиця Луганська, поблизу селища Широкий (Станично-Луганський район) Луганської області. Похований у Великих Селищах[33].
3012 Україна Мосійчук Анатолій Семенович 01970-09-1313 вересня 1970, Кам'янка (Олевський район) Житомирська область. Сержант, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 14 січня 2015 року. Залишилась дружина та двоє дорослих дітей, син і донька. 02016-01-1717 січня 2016 Помер від серцевої недостатності під час несення служби в районі міста Красногорівка (Донецька область). Похований в рідному селі Кам'янка[34].
3013 Україна Семанишин Григорій Петрович
(Позивний «Семен»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-11-2929 листопада 1973, Горохолина Богородчанський район Івано-Франківська область. Начальник штабу окремої тактичної групи ім. капітана Воловика батальйону спецпризначення «Захід-3» (Івано-Франківщина) Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Група «Семена» мала неофіційну назву «Семінарія», раніше входила до складу 5-го окремого батальйону ДУК. Григорій багато років підтримував ВО «Свобода» та брав участь у політичних акціях і мітингах. Поїхав працювати далекобійником до Польщі, через два місяці, з початком Євромайдану, прибув до Києва, брав активну участь у Революції Гідності, стояв у витоків створення руху «Правий сектор». Пізніше долучився до ДУК, пройшов бої в районі Іловайська — Старобешеве, Амвросіївки, Пісків, Донецького аеропорту. Побратими називали свого командира «Батя». За тиждень до загибелі Григорій розповів про події на війні в передачі ТРК РАІ «Лінія війни». Залишилися донька від першого шлюбу, мати, вагітна дружина та двоє дітей. 27 березня дружина Григорія народила хлопчика. 02016-01-1818 січня 2016 Загинув у районі аеропорту Донецька від тяжкого поранення внаслідок підриву на розтяжці, коли з групою повертався із завдання. Після прощання на Майдані Незалежності у Києві Григорія поховали в Меморіальному сквері Івано-Франківська[35].
3014 Україна Сенечко Ігор Володимирович 01989-05-1010 травня 1989, Мшанець (Теребовлянський район) Тернопільська область. Військовослужбовець 15-ї окремої понтонної роти, в/ч пп В5341 (Приазовське). Неодружений. Залишилася мати. 02016-01-1919 січня 2016 Загинув близько 19:00 через необережне поводження зі зброєю, у військовій частині в селі Приазовське під Маріуполем (Донецька область). Похований в с. Мирне (Кременчуцький район) Полтавської області, де проживає його мати[36].
3015 Україна Толочко Ілля Васильович 01985-08-022 серпня 1985, Київ. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований 3 червня 2015 року, проходив підготовку на Рівненському полігоні, після чого ніс службу в районі Бахмутської траси, в Кримському, Новотошківці, Тошківці. Залишилась дружина та 2-річна донька. 02016-01-2020 січня 2016 Помер під час несення служби в смт Тошківка (Попаснянський район Луганська область). За даними командування військової частини, тіло бійця виявили без ознак життя у бліндажі. Відомо, що Ілля за час несення служби тричі хворів на запалення легень та лікувався у шпиталях[37].
3016 Україна Бочарніков Валерій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-12-1010 грудня 1973, Ігнатпіль Овруцький район Житомирська область. Проживав у м. Кропивницький. Сержант, командир 3-го відділення 3-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Відслужив в армії, 1995 року закінчив Кропивницьке вище професійне училище № 9, одружився і залишився у Кропивницькому. Майже 20 років присвятив службі в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу, пішов на пенсію у званні капітана. Мобілізований у березні 2015 року. Залишилися мати, дружина та 14-річний син. 02016-01-2020 січня 2016 Загинув в районі міста Дружківка (Донецька область) від кульового поранення у боєзіткненні, обороняючи укріплення підрозділу. Поховання в селі Рудня (Ігнатпільська сільська рада) на Житомирщині, де проживає матір Валерія[38].
3017 Україна Кузьмін Роман Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-04-2020 квітня 1977, Торопець РРФСР. Виріс і проживав у м. Звенигородка Черкаська область. Старший сержант 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Народився в родині військовослужбовця. Закінчив Козачанське СПТУ з фаху «бджільництво», потім навчався у Шевченківському сільськогосподарському коледжі, Звенигородській філії Східноєвропейського університету. У 1995—1996 роках проходив строкову військову службу. З 2008 року служив за контрактом у Звенигородсько-Лисянському об'єднаному військовому комісаріаті у званні сержанта. Після невеликої перерви знову мобілізований. ЗМІ повідомляють, що рік тому Роман пішов на службу до батальйону «Донбас», через три місяці перейшов в «Айдар». 02016-01-2020 січня 2016 Загинув під час несення служби в районі міста Дружківка (Донецька область). Похований у Звенигородці[39].
3018 Україна Москвяк Руслан Васильович 01974-07-2424 липня 1974, Ясенівці Золочівський район. Солдат 30-ї ОМБр. З 2015 брав участь в АТО. Залишилася мати. 02016-01-2121 січня 2016 Дату, місце й обставини не уточнено. Похований у селі Нестюки[40].
Прим. В проросійських екстремістських пабліках повідомляється, що підірвався на вибуховому пристрої 21 січня.

У ЗМІ повідомляється, що Президент Петро Порошенко в інтерв'ю телеканалу Bloomberg повідомив про загибель військовослужбовців: «Учора моя країна втратила трьох військових, і сьогодні двох військових вбито»[41]. За даними ІАЦ РНБО, за добу 20 січня було поранено 6 військовослужбовців, а за добу 21 січня — двоє (один поранений внаслідок бойових дій, ще один травмований через підрив на вибуховому пристрої), загиблих немає[42].
3019 Діденко Олександр Кузьмич
(Позивний «Кузміч»)
01953-06-2525 червня 1953, 62 роки, Бахмач Чернігівська область. Технік-механік танкового підрозділу «Холодний Яр» окремого загону спеціального призначення «Азов» Східного ОТО Національної гвардії України. Коли Олександру було 9 місяців, помер його батько-фронтовик. Олександр Кузьмич поїхав добровольцем допомогти з ремонтом військової техніки та так і залишився в «Азові», казав, що буде захищати Україну, доки сил вистачить. У вільну годину грав для хлопців на баяні (Відеосюжет про Кузьмича). Разом із Кузьмичем у роті проходив службу і його син. 02016-01-2222 січня 2016 Помер від серцевого нападу в районі міста Маріуполь (Донецька область). Як кажуть танкісти «Азову», Кузьмич «надто все пропускав через себе. Дуже близько до серця брав, і серце не витримало… Жив роботою, помер на роботі». 28 січня з Кузьмичем попрощалися у Києві в Михайлівському соборі[43]. Похований на Лук'янівському військовому цвинтарі.
3020 Україна 01986 1986. Військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). 02016-01-2222 січня 2016 Загинув у результаті підриву на «розтяжці» з вибуховим пристроєм поблизу села Сизе (Станично-Луганський район Луганська область)[44].
3021 Україна Латій Микола Анатолійович 01980 1980, Новоолександрівка (Первомайський район) Миколаївська область. Солдат, старший механік — водій 4-ї механізованої роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. Залишилися мати й брат. 02016-01-2222 січня 2016 Загинув у м. Артемівськ (Луганська область)[45][46].
3022 Україна Слеповський Роман Олександрович 01970 1970, Первомайськ Миколаївська область. Солдат 1129-го зенітно-ракетного полку (Біла Церква), в/ч пп В2968. 02016-01-2222 січня 2016
орієнтовно
Дата, місце й обставини не уточнені. Загинув у зоні АТО[45].
3023 Україна Авдєєв Андрій Миколайович 01984-01-1818 січня 1984, Первомайськ Миколаївська область. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї ОМБр, в/ч пп В5509. 02016-01-2222 січня 2016
орієнтовно
Дата, місце й обставини не уточнені. Загинув у зоні АТО[45].
3024 Україна Константінов Ігор Вікторович 01993-09-2323 вересня 1993, Олександрія Кіровоградська область. Солдат, механік-водій БМП 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2970 (Артемівськ). Закінчив Олександрійський політехнічний коледж, після чого пішов в армію. Автор і виконавець пісень у стилі реп, учасник реп-клубу при ДК «Світлопільський», член поетичного клубу «Джерело». Член козацького братства, громадської організації «Козацький звичай», був активним учасником козацького руху. 4 лютого 2014 уклав контракт на військову службу, з квітня 2014 перебував у зоні АТО. Брав участь у боях під Слов'янськом, Іловайськом, останнє місце дислокації — Попасна. Залишилися мати, вітчим, молодший брат. 02016-01-2323 січня 2016 Загинув у зоні АТО під час чергування на посту біля намету в базовому таборі підрозділу. Смерть настала від удару ножем в область серця при нападі співслужбовця з іншої роти. Нападник затриманий, ведеться слідство. Похований на центральному кладовищі Олександрії[47].
3025 Україна Барановський Василь Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01967-01-3030 січня 1967, Устинівка (Малинський район) Житомирська область. З 2002 року мешкав у с. Горинь Млинівського району. Старший лейтенант, командир взводу — командир БМП 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Виріс у багатодітній селянській родині. 1985 року закінчив Малинське професійно-технічне училище №36 за фахом машиніста-тракториста. Рік працював в Устинівському колгоспі. 1986 року був призваний до армії, служив два роки в Північному Казахстані в аеромобільних військах водієм БМП, закінчив службу командиром БМП у званні молодшого лейтенанта. Повернувся в Устинівку, працював трактористом, з 2001 по 2005 рік — різноробочим в Малинському Держлісгоспі, з 2005 по 2014 рік працював у приватному підприємстві «Тандем». Мобілізований 20 березня 2014 року. Служив в смт Чаплинка на адмінкордоні з Кримом, з листопада 2014 — в зоні АТО. Залишилися мати, брат, дві сестри, дружина з двома доньками і рідний син. 02016-01-2929 січня 2016 Зник безвісти 29 січня під час боїв на дебальцівському напрямку, поблизу м. Вуглегірськ (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Встановлено, що під час бою в БМП Василя Барановського прямою наводкою влучив артилерійський снаряд, офіцер загинув. Похований 20 червня 2015 року в с. Фортунатівка Малинського району, біля могили свого брата[48].
3026 Україна Усатенко Іван Вікторович 01980-07-1313 липня 1980, Доманівка Миколаївська область. Матрос, навідник 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти, в/ч А1965 (Миколаїв). Мобілізований як доброволець 2 березня 2015 року. 02015-01-2525 січня 2015 Служив у районі Виноградне (Маріуполь). Загинув внаслідок підриву вибухового пристрою. Похований у Доманівці[49].
3027 Україна Гапич Віктор Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992 1992, Ольгине (Високопільський район) Херсонська область. Молодший сержант, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Мобілізований у липня 2015 року як доброволець. Залишилися батьки та сестра. 02016-01-2525 січня 2016
орієнтовно
Отримав тяжкі поранення в зоні АТО. Помер у харківському військовому шпиталі. Похований 28 січня у с. Ольгине.[50]
3028 Україна Балковий Олександр Анатолійович 01975-12-2020 грудня 1975, Алушта Крим. Проживав у м. Київ (Солом'янський район). Військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. На війну пішов добровольцем у складі батальйону «Донбас», пізніше перейшов у десантну бригаду. Учасник героїчної оборони Донецького аеропорту. Залишилась дружина та 10-річна донька. 02016-01-2626 січня 2016 Після поранення в Донецькому аеропорту і контузії, Олександр майже рік провів у різних шпиталях. 26 січня 2016 року у нього зупинилося серце. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва[51].
3029 Україна Мороз Петро Іванович 01985-06-055 червня 1985, Нововолинськ Волинська область. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). 2004 року закінчив Нововолинське вище професійне училище за спеціальністю «Офіціант, бармен, буфетник». Працював у барі «Едем», пізніше — на різних роботах. Призваний за мобілізацією, служив 10 місяців. Неодружений, залишилися батьки, сестра. 02016-01-2626 січня 2016
орієнтовно
Служив у районі міста Попасна (Луганська область). Помер у лікарні від травм — крововилив у мозок. Проводиться розслідування обставин. Похований у Нововолинську на міському кладовищі біля шахти № 2[52].
3030 Україна Резнік Микола Олександрович 01966-05-1010 травня 1966, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 1-го механізованого взводу 17-ї окремої танкової бригади, в/ч пп В3675 (Кривий Ріг). 02016-01-2828 січня 2016 Місце й обставини не уточнено. Як зазначено у розпорядженні міського голови про оголошення дня жалоби, життя солдата обірвалося під час виконання військового обов'язку[53].
3031 Україна Тарасюк Михайло Михайлович 01973-01-2020 січня 1973, с. Медведівка (Кегичівський район) Харківська область. Солдат, механік — водій танку Т–64Б 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. Мобілізований 12 серпня 2015 року. 02016-01-2828 січня 2016 Помер під час несення служби в с. Широке Луганської області.[54]
За повідомленням поліції Луганської області, на одній з військових позицій у бліндажі помер військовослужбовець 1973 р.н. Військовим лікарем встановлено попередній діагноз: гостра судинна недостатність.[55]
3032 Україна Гаркавенко Анатолій Олександрович
(Позивний «Морячок»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-12-2929 грудня 1990, Делятин Надвірнянський район Івано-Франківська область. Солдат, кулеметник 2 відділення 2 взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Воював у рядах Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», батальйону «ОУН». Підписав контракт, коли підрозділ ОУН увійшов до складу 93 ОМБр, зарахований на посаду кулеметника, фактично виконував завдання як сапер і стрілець-снайпер. Залишилися мати, сестра та наречена, з якою Анатолій познайомився на війні, — журналістка «Українського тижня» Лєра Бурлакова (з кінця 2014 року воює на передовій в зоні АТО). 02016-01-3030 січня 2016 Близько 14:20 поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі АвдіївкаДонецьк троє бійців під час виконання бойового завдання із розмінування-мінування у лісосмузі натрапили на «розтяжку». Від вибуху Анатолій дістав чисельних осколкових поранень, що несумісні з життям. Після прощання у Києві та Івано-Франківську воїна поховали в рідному Делятині[56].
3033 Україна Дрозд Володимир Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-07-033 липня 1991, Славута Хмельницька область. Старший солдат, старший водій мотострілецької роти 17-го окремого мотопіхотного батальйону «Кіровоград» 57-ї ОМБр. Пройшов підготовку в Навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ «Десна». 2010 року призваний одразу на контрактну службу, в зоні АТО воював з серпня 2015 року. 02016-01-3030 січня 2016 Загинув внаслідок мінометного обстрілу з боку бойовиків поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область), ще одного бійця було поранено. Похований в Славуті[57].

Лютий

[ред. | ред. код]
3034 Україна Самусь Геннадій Васильович
(позивний «Амур»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-07-2525 липня 1993, Краснопілля (Коропський район) Чернігівська область. Сержант зенітно-ракетного дивізіону 96-ї зенітної ракетної бригади, в/ч А2860 (Васильків). Закінчив Конотопське професійно-технічне училище, де здобув професію газоелектрозварювальника та автослюсаря. Займався боксом. 2013 року проходив строкову службу у Василькові, у в/ч А2860 Повітряного командування Військово-повітряних Сил України. По закінченню строкової служби уклав військовий контракт і продовжив службу у Броварах. Згодом написав рапорт про направлення в зону АТО. Пройшов дві ротації на позиції «Зеніт» у районі Донецького аеропорту (лютий-квітень і липень-вересень 2015), у складі зведеного загону ВПС «Дика качка». Під час служби отримав звання молодшого сержанта, неодноразово нагороджений армійськими і військовими відзнаками. Під час боїв у березні 2015 року отримав кульове поранення, після лікування повернувся на фронт. 02016-02-022 лютого 2016 Близько 15:00 під час патрулювання території поблизу селища Спірне Артемівський район (Донецька область), неподалік Лисичанська, військові підірвалися на «розтяжці». В результаті вибуху Геннадій загинув від чисельних уламкових поранень, ще четверо поранених доставлені до шпиталю у Сватове[58][59].
3035 Україна Козороз Леонід Едуардович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993 1993, Панютине Лозівський район Харківська область. Солдат 96-ї зенітної ракетної бригади, в/ч А2860 (Васильків). Учасник АТО з 2014 року. В подальшому, після підписання контракту, знову пішов на схід захищати Україну. Залишилися мати і брат у Панютиному, та дружина з двомісячним сином у Києві. 02016-02-022 лютого 2016 Помер у шпиталі міста Сватове (Луганська область) від мінно-вибухових травм, що отримав у результаті підриву на фугасі поблизу селища Спірне Артемівський район (Донецька область), неподалік Лисичанська під час патрулювання території. Група з п'ятьох військовослужбовців помітила якийсь рух за кількасот метрів від себе. Військові обстежили територію та зняли одну «розтяжку», встановлену, скоріш за все, диверсійною групою противника. Нікого не виявивши, повернули назад і на тому самому шляху, яким щойно пройшли, підірвалися на «розтяжці». Похований 4 лютого в с. Панютине[58][60].
3036 Україна Гришин Ігор Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-09-2929 вересня 1969, Казавчин Гайворонський район Кіровоградська область. Мешкав у с. Салькове. Молодший сержант 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). 02016-02-055 лютого 2016 Загинув у зоні АТО в результаті обстрілу. Похований у с. Казавчин[61].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу (станом на ранок 5 лютого) внаслідок бойових дій один український військовослужбовець загинув, ще троє дістали поранень. Український боєць загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область)[62].
3037 Україна Дементьєв Сергій Валерійович 01984-05-3030 травня 1984, Запоріжжя. Старший солдат, стрілець 26-ї окремої артилерійської бригади (Бердичів). Навчався у школі в с. Петропіль, закінчив училище. Залишилась мати. 02016-02-055 лютого 2016 Загинув внаслідок нещасного випадку поблизу с. Віролюбівка (Костянтинівський район Донецька область). Похований на кладовище "Св. Миколая" м. Запоріжжя[63]. Орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеня.
3038 Україна Кшевіцький Олександр Антонович 01988-08-066 серпня 1988, Радісне (Красилівський район) Хмельницька область. Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилася мати. 02016-02-077 лютого 2016 Отримав тяжкі поранення в результаті підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою» поблизу села Трьохізбенка (Новоайдарський район Луганська область). Помер від поранень у військовому шпиталі міста Сєвєродонецьк. Похований в рідному селі Радісне[64].
3039 Україна Черналевський Руслан Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-03-055 березня 1970, Долина Івано-Франківська область. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Мобілізований 18 березня 2015 року як доброволець, проходив підготовку на Рівненському полігоні. Залишилась дружина та донька. 02016-02-088 лютого 2016 Загинув від кульового поранення поблизу села Новоселівка Друга (Ясинуватський район) Донецької області. Похований у м. Долина[65].
3040 Україна Вовк Володимир Миколайович 01972-06-2121 червня 1972, м. Тернопіль. Капітан медичної служби, ординатор медичного відділення медичної роти 58-ї окремої механізованої бригади (Конотоп), в/ч пп В0425. За освітою лікар-хірург. Працював фтизіатром у Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері. Під час Революції Гідності їздив до Києва на Майдан. Мобілізований у лютому 2015 року. Якийсь час був у тренувальному таборі, потім його відправили на схід. Одружений. 02016-02-077 лютого 2016 Помер в смт Очеретине (Ясинуватський район Донецька область), зупинилося серце. Похований на Микулинецькому кладовищі на Алеї Героїв[66].
3041 Україна Сизоненко Олег Миколайович
(Позивний «Чорний»)
49 років, Дніпропетровськ. Військовослужбовець 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). На початку АТО пішов добровольцем на фронт. Служив у 93-й ОМБр, після демобілізації залишився в ЗСУ за контрактом. 02016-02-1010 лютого 2016 Загинув у районі міста Авдіївка (Донецька область) в результаті підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою». Олег йшов першим і прийняв на себе більшість осколків, ще двоє дістали поранень. Похований у Дніпропетровську[67][68].
Прим. ЗМІ повідомляли, що під Авдіївкою підірвались бійці 58 ОМБр[69], інші ЗМІ, — що бійці були з Кіровоградського 42-го ОМПБ 57-ї ОМБР[70].
3042 Україна Василенко Роман Леонідович
(позивний «Портос»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-03-044 березня 1982, Полтава. Старший солдат, водій розвідроти УНСО 131-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ. Пішов служити в зону бойових дій добровольцем у серпні 2014 року, разом з 13-ма полтавськими добровольцями з організації УНА-УНСО, з 17 років був її членом. Залишилися мати, молодший брат. 02016-02-1010 лютого 2016 Помер у шпиталі міста Запоріжжя від гострої пневмонії, на яку захворів у зоні АТО під Маріуполем. Похований у Полтаві[71].
3043 Україна Гришко Юрій Васильович 01978-04-044 квітня 1978, Нікополь Дніпропетровська область. Військовослужбовець 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця». Мобілізований 12 лютого 2015 року, учасник АТО. 02016-02-1212 лютого 2016 Помер у шпиталі міста Мелітополь[72].
3044 Україна Шишолик Василь Серафимович 01969-09-1414 вересня 1969, Прилісне Маневицький район Волинська область. Солдат, водій 59-ї окремої мотопіхотної бригади (Гайсин). Працював електрогазозварювальником у ДП «Волиньторф». Любив співати, грав на саксофоні. Мобілізований 9 липня 2015 року. Залишилась дружина, троє дітей та внучка. 02016-02-1515 лютого 2016 Трагічно загинув біля с. Бахмутське (Бахмутський район Донецька область), обставини не уточнено. Похований в с. Прилісне[73].
3045 Україна Бєляєв Іван Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-06-077 червня 1974, Середній Бабин Калуський район Івано-Франківська область. Старшина, механік-водій БМП 1-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). 1993 року вступив на навчання до Войнилівського ПТУ № 34, де здобув професію тракториста-механіка. Служив танкістом у військовій частині «Десна». Після звільнення в запас працював у рибному господарстві «Бабин». Мобілізований 22 серпня 2014 року, по закінченні року продовжив службу в зоні АТО ще на півроку. Залишилися мати та дві сестри. 02016-02-1515 лютого 2016 Загинув під час обстрілу у ніч на 15 лютого, близько 4-ї години ранку, поблизу міста Волноваха (Донецька область)[74].
Прим. Видання «Лівий берег», з посиланням на бійця 72-ї бригади, повідомило про трьох загиблих та одного пораненого в районі міста Волноваха у неділю 14 лютого[75].
3046 Україна Попов Петро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-03-1414 березня 1984, Новопетрівське (Новоодеський район) Миколаївська область. Молодший сержант, стрілець-помічник гранатометника 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Мобілізований 1 лютого 2015 року. 02016-02-1515 лютого 2016 Загинув під час бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою противника поблизу села Новотроїцьке (Волноваський район) Донецької області[76].
3047 Україна Кушнір Олександр Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-08-2727 серпня 1978, Козубівка (Доманівський район) Миколаївська область. Молодший сержант, головний сержант механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Мобілізований 1 лютого 2015 року. 02016-02-1515 лютого 2016 Загинув на блок-посту поблизу сел Миколаївка та Новотроїцьке (Волноваський район) Донецької області, під час бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою противника[76][77].
3048 Україна Танський Вадим Юрійович 01989-06-1313 червня 1989, Надлак Новоархангельський район Кіровоградська область. Солдат 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56-ї ОМБр, в/ч пп В6266. 02016-02-1515 лютого 2016 Загинув у Донецькій області від вогнепального поранення, обставини не уточнено[78].
3049 Україна Коваленко Олег Миколайович 01980-02-055 лютого 1980, Лохвиця Полтавська область. Підполковник. Військовий льотчик. Закінчив Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Кіровоградську льотну академію Національного авіаційного університету. Мав військові нагороди. Після скорочення льотного штату служив на посаді начальника стройової частини 299-ї бригади тактичної авіації (Миколаїв). Останнім часом працював в органах Служби безпеки України. В зону АТО виїжджав у відрядження, за неофіційною інформацією служив у контррозвідці (СБУ чи ЗСУ, не уточнено). Залишилися батьки, сестра, дружина. 02016-02-1616 лютого 2016 За повідомленням Лохвицької РДА, загинув під час виконання бойового завдання у зоні проведення АТО. Обставини загибелі не уточнено. Похований у Лохвиці[79].
3050 Україна Лисенко Олексій Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01992-10-2626 жовтня 1992, Петрове Кіровоградська область. Лейтенант, начальник інженерної служби 20-го окремого мотопіхотного батальйону «Дніпропетровськ» 93-ї ОМБр. З 2009 по 2014 рік навчався у Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту ім. академіка В.Лазаряна, де здобув спеціальність інженера залізничного транспорту. Працював за фахом, в Управлінні залізничним транспортом Північного ГЗК. Мобілізований 7 лютого 2015 року. Спочатку проходив службу на офіцерській посаді в групі інженерного забезпечення 17-ї танкової бригади, останній місяць служив у 20 ОМПБ. 02016-02-1717 лютого 2016 Загинув під час виконання завдання із розмінування території, в результаті підриву на міні поблизу селища Піски (Ясинуватський район) Донецької області[80].
3051 Україна Решетняк Дмитро Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01992-05-066 травня 1992, Дніпропетровськ. Лейтенант, командир взводу 20-го окремого мотопіхотного батальйону «Дніпропетровськ» 93-ї ОМБр. Залишилися батьки. 02016-02-1818 лютого 2016 17 лютого отримав важкі травми в результаті підриву на міні поблизу селища Піски (Ясинуватський район) Донецької області, втратив обидві ноги. У важкому стані доставлений до лікарні м. Селидове, військові медики більше десяти годин боролися за життя Дмитра, о 4:05 його серце зупинилося. Похований у Дніпропетровську[81].
3052 Україна Ялинчук Богдан Михайлович 01984-10-099 жовтня 1984, Шукайвода Христинівський район Черкаська область. Солдат 28-ї ОМБр. Виріс у сім'ї колгоспників. У 2001—2006 роках навчався в Кременчуцькому університеті економіки і права, по закінченні якого до 2012 року працював у податковій інспекції міста Кременчук. Протягом трьох останніх років працював на Кременчуцькому пивоварному заводі. Мобілізований 08.07.2015. Ніс службу в зоні АТО, зокрема в населених пунктах Колядовка та Красноармійськ. 02016-02-1818 лютого 2016
орієнтовно
Загинув під час несення військової служби в Донецькій області. Похований у с. Шукайвода 20 лютого[82].
3053 Україна Балюрко Степан Іванович 01973-02-1717 лютого 1973, Підлуби (Ємільчинський район) Житомирська область. Молодший спеціаліст служби захисту інформації 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське), в/ч пп В1688. Мобілізований в січні 2015 року, з червня перебував у зоні проведення АТО, служив в районі Мар'їнки на Донеччині. Залишилися мати й сестра. 02016-02-1818 лютого 2016 Після контузії Степан захворів і у вересні 2015 року відправлений додому у відпустку. Спочатку в шпиталі Житомира виявили запалення легенів, потім київські лікарі поставили діагноз енцефаліт. 18 лютого Степан після затяжної хвороби помер. Похований у с. Підлуби[83].
3054 Україна Думанський Михайло Ярославович 01968-11-2121 листопада 1968, Тернопіль. Солдат, стрілець-зенітник 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Призваний за мобілізацією у 2015 році. 02016-02-1919 лютого 2016 Помер під час несення служби у Краматорську (Донецька область). Похований на Алеї слави Микулинецького кладовища Тернополя[84][85].
3055 Україна Бондар Олександр Вікторович 01982-05-2222 травня 1982, Вільхове (Ульяновський район) Кіровоградська область. Солдат, механік-водії танка 30-та окрема механізована бригада (Новоград-Волинський). 10 років працював у міліції. Мобілізований у січні 2015 року. Залишилися мати й брат. 02016-02-1919 лютого 2016 Ніс службу на блокпосту поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Загинув у ніч з 19 на 20 лютого. З військової частини рідним повідомили, що Олександра було застрелено, потім сказали, що це було самогубство. Похований у Вільховому[86].
3056 Україна Коваль Юрій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-05-2323 травня 1972, Ланівці Тернопільська область. Старшина, командир відділення зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на флоті. У 2015 році, спочатку був добровольцем батальйону «Тернопіль». Залишилася дружина та дві неповнолітні доньки. 02016-02-1919 лютого 2016 Загинув вранці в районі міста Мар'їнка (Донецька область) від кулі ворожого снайпера після шестигодинного бою. Похований у Ланівцях[87].
3057 Україна Назаренко Ян Франтасійович 01991-03-099 березня 1991, Фастівець Фастівський район Київська область. Військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), в/ч пп В0849. Навчався у Київському училищі залізничників. Мобілізований в лютому 2015 року. Залишилися батьки, брат і дві сестри. 02016-02-2020 лютого 2016 Загинув від кулі снайпера у голову поблизу села Старогнатівка (Волноваський район Донецька область). Похований в с. Фастівець[88].
3058 Україна Жембровський Сергій Іванович 01967-04-1212 квітня 1967, Селезенівка Сквирський район Київська область. Проживав у місті Буча. Старшина, старшина роти САУ 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно). Залишилися дружина і донька. 02016-02-2121 лютого 2016 Дата, місце й обставини не уточнені. Помер під час несення служби. Похований на Бучанському міському кладовищі на Алеї слави[89].
3059 Україна Вишневський Олег Миколайович 01978-09-1515 вересня 1978, Великий Порськ Ковельський район Волинська область. Проживав у м. Ковель. Старший сержант 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований у квітні 2015 року, із жовтня перебував у зоні АТО. Залишилися дружина, 11-річний син й однорічна донька. 02016-02-2222 лютого 2016 Помер через раптову зупинку серця під час несення служби в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Похований у селі Великий Порськ[90].
3060 Україна Шиленга Віктор Миколайович 01985-08-2525 серпня 1985, Котюжинці Калинівський район Вінницька область. Солдат, військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований у березні 2015 року, перебував у зоні АТО. 02016-02-2222 лютого 2016
орієнтовно
Помер у військовій частині внаслідок ішемічної хвороби серця.[91].
3061 Україна Борисов Артур Володимирович 01986-10-088 жовтня 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, оператор-топогеодезист 2-го гаубичного самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. З 2005 року був одним з розбудовників і активістів організації Громадянська мережа ОПОРА. З 2004 по 2009 рік навчався у Міжнародній Академії управління та права, за спеціальністю «комерційне та трудове право». Мобілізований у липні 2015 року. 02016-02-2222 лютого 2016 Помер під час несення служби в районі селища Розквіт (Станично-Луганський район Луганська область). Похований у м. Кривий Ріг[92].
3062 Україна Брисюк Микола Миколайович 01975-12-1212 грудня 1975, Землянка (Конотопський район) Сумська область. Солдат, стрілець 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина», в/ч В5509 (Кропивницький) 57-ї ОМБр. Працював на місцевому підприємстві. Мобілізований 27 травня 2015 року. Був командиром танку. Коли відвели важке озброєння від лінії розмежування, залишився на передовій на посаді стрільця. Залишилася мати. 02016-02-2323 лютого 2016 За повідомленням Сумської ОДА, загинув під час обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Тіло Миколи привезли на Конотопщину 2 квітня, похований в с. Землянка[93].
За повідомленням ГУ НП в Донецькій області, 23 лютого 2016 року на передовій позиції ЗСУ між Торецьком та окупованою територією неподалік Горлівки зник 41-річний військовослужбовець, мешканець Сумської області. Слідство встановило, що він був вбитий співслужбовцем під час конфлікту. Вбивця, разом з іншим співслужбовцем, вивезли тіло за 5 км від позиції і прикопали у лісосмузі, сказавши командуванню, що той дезертував. 28 березня правоохоронці викопали труп чоловіка зі слідами численних травм. Тіло та речові докази направлені на експертизу, вбивцю затримано[94].
3063 Україна Авраменко Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-03-2424 березня 1971, Оріхівка (Лубенський район) Полтавська область. Проживав у с. Матяшівка (Лубенський район). Молодший сержант, командир відділення лінійно-кабельного зв'язку 14-го окремого мотопіхотного батальйону 55-ї окремої артбригади. У шкільні роки проживав в смт Ромодан Миргородського району. Закінчив курси трактористів, екскаваторників. Після служби в армії працював на залізниці в Одеському порту, у ВАТ «Цукорінвест». 24 квітня 2015 року мобілізований як доброволець. Залишилися батьки. 02016-02-2525 лютого 2016 Загинув від кулі снайпера поблизу села Гранітне (Волноваський район) Донецької області. Похований в смт Ромодан, де мешкають батьки[95].
3064 Україна Кошлатий Григорій Григорович 01980-08-088 серпня 1980, Василівка (Кобеляцький район) Полтавська область. Старший сержант 36-ї окремої бригади морської піхоти, в/ч А1965 (Миколаїв). Мати Григорія померла, коли йому було 12 років, а через 6 років загинув батько. Григорій працював у селі скотарем. Грав на гітарі, мав хороший голос. Мобілізований 30 квітня 2015. Залишилася старші брат і сестра, дружина та дві доньки, молодшій 5 років. 02016-02-2525 лютого 2016 Застрелений автоматною чергою п'яним співслужбовцем під час конфлікту на блокпосту у прибережній зоні Маріуполя (Донецька область). Похований у Василівці. Вбивця засуджений до 11 років позбавлення волі[96].
3065 Україна Військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). 02016-02-2525 лютого 2016 У Бахмутському районі Донецької області двоє військовослужбовців, рухаючись на вантажівці в напрямку лінії фронту, натрапили на фугас. Внаслідок вибуху вантажний автомобіль повністю знищено, військові були захоплені у полон російсько-терористичним збройним формуванням, один з них дорогою помер від отриманих поранень[97].
3066 Україна Глушко Олександр Олександрович 01963-07-044 липня 1963, 52 роки, Кропивницький. Молодший сержант, водій автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї ОМБр, в/ч пп В5509. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися дружина та син. 02016-02-2525 лютого 2016 Півроку тому, під час виконання бойового завдання поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область) дістав уламкове поранення й контузію, проходив лікування. Помер у Київському військовому шпиталі через зупинку серця. Похований на Далекосхідному кладовищі Кропивницького[98].
3067 Україна Непомнящий Микола Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-12-1919 грудня 1979, Тетіїв Київська область. Солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Учасник АТО. У лютому 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Залишилася донька. 02016-02-2626 лютого 2016 Помер в результаті важкої хвороби[99].
3068 Україна Козачук Антон Анатолійович 01980-10-1515 жовтня 1980, Сокаль Львівська область. Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк, Лисичанськ). Мобілізований у лютому 2015 року. 02016-02-2727 лютого 2016 Місце й обставини не уточнено, загинув в зоні АТО. 5 березня тіло Антона привезли у Сокаль[100].
3069 Україна Курбатов Вадим Михайлович 01967-05-2424 травня 1967, Вишневе Києво-Святошинський район Київська область. Начальник контрольно-технічного пункту 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Під час служби перебував на базі батальйону та в м. Щастя під Луганськом. Мав отримати офіцерське звання лейтенанта. 02016-02-2727 лютого 2016 Трагічно загинув в зоні АТО. Місце й обставини не уточнено[101]
3070 Україна Тимошишин Олександр Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-11-1818 листопада 1985, Шепетівка Хмельницька область. Солдат 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Народився в сім'ї залізничників. По закінченні школи продовжив сімейну трудову династію і влаштувався працювати на залізницю. Спершу працював в Шепетівській дистанції колії, пізніше, — в дистанції колії міста Києва. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина та дві доньки.
Прим. в Указі про нагородження — Тимошишин Олександр Анатолійович[102].
02016-02-2828 лютого 2016 Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут (Донецька область). Похований у Шепетівці[103].

Березень

[ред. | ред. код]
3071 Україна Питак Андрій Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-10-1515 жовтня 1981, Тернопіль. Солдат, навідник 1-го взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Працював головним спеціалістом відділу з питань постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС управління соціальної політики Тернопільської міської ради. Призваний за мобілізацією у сепрні 2015 року, після підготовки на Рівненському полігоні та в Житомирі 27 листопада поїхав у зону АТО. Залишилася мати. 02016-03-011 березня 2016 Військовослужбовці вирушили в район проведення навчальних стрільб, що мали відбутися між селищами Мирна Долина та Тошківка (Попаснянський район Луганська область). Об 11:40, рухаючись ґрунтовою дорогою уздовж лісосмуги у напрямку смт Тошківка, під час спроби розвернутися, легкоброньований автофургон «Hummer» наїхав на протитанкову міну ТМ-64. Внаслідок підриву загинув водій і двоє військових, які сиділи позаду, ще двоє дістали поранення. Похований 28 березня у Тернополі, на Микулинецькому цвинтарі поряд із могилою батька[104][105].
3072 Україна Воронюк Артем Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-08-088 серпня 1993, Нижнє (Деражнянський район) Хмельницька область. Солдат 1-го взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Служив за контрактом з жовтня 2013 року. Залишилися батьки та молодша сестра. 02016-03-011 березня 2016 Військовослужбовці вирушили в район проведення навчальних стрільб, що мали відбутися між селищами Мирна Долина та Тошківка (Попаснянський район Луганська область). Об 11:40, рухаючись ґрунтовою дорогою уздовж лісосмуги у напрямку смт Тошківка, під час спроби розвернутися, легкоброньований автофургон «Hummer» наїхав на протитанкову міну ТМ-64. Внаслідок підриву загинув водій і двоє військових, які сиділи позаду, ще двоє дістали поранення. Після завершення експертизи з Артемом попрощалися в с. Нижнє та поховали 15 квітня 2016 року в с. Слобідка-Кальнянська Деражнянського району[104][106].
3073 Україна Дуленко Олександр Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-07-1414 липня 1982, Дніпропетровськ. Солдат, навідник 1-го взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). 02016-03-011 березня 2016 Військовослужбовці вирушили в район проведення навчальних стрільб, що мали відбутися між селищами Мирна Долина та Тошківка (Попаснянський район Луганська область). Об 11:40, рухаючись ґрунтовою дорогою уздовж лісосмуги у напрямку смт Тошківка, під час спроби розвернутися, легкоброньований автофургон «Hummer» наїхав на протитанкову міну ТМ-64. Внаслідок підриву загинув водій і двоє військових, які сиділи позаду, ще двоє дістали поранення[104][107].
Тіла загиблих відправили до Дніпропетровська, проводиться експертиза.
3083 Україна Ткаченко Андрій Валентинович 01977-12-077 грудня 1977, Чернівці. Солдат, номер обслуги мінометного взводу роти вогневої підтримки 24-та окрема механізована бригада (Україна). 02016-03-011 березня 2016
Помер внаслідок отруєння в смт.Біловодськ на Луганщині.[108][109] Тіло забрали з Дніпропетровська волонтери. Похований 7 березня на кладовищі в Садгорі[110].
3074 Україна Ворожко Олександр Миколайович 01990-03-1313 березня 1990, Підопригори Лебединський район Сумська область. Молодший сержант, старший водій автомобільного взводу роти забезпечення в/ч А0820 військ ППО України ПК «Центр» (Васильків). Ніс службу за контрактом. 02016-03-011 березня 2016 Пізно увечері в приміщенні командно-спостережного пункту у с. Бердянське (Волноваський район), після сумісного вживання спиртних напоїв, офіцер в/ч А0704 зробив кілька пострілів з автомату у бік молодшого сержанта. Від несумісних з життям поранень Олександр помер в автомобілі «швидкої». Похований у с. Підопригори[111] [112].
Винний у вбивстві офіцер засуджений 25.11.2019 до 11 років позбавлення волі з позбавленням військового звання «підполковник»[113].
3075 Україна Корнєєв Віталій Олексійович 01993 1993, Ясенівка (Ставищенський район) Київська область. Старший солдат, водій–електрик обслуги № 1 взводу звукометричної розвідки бригадного управління артилерійської розвідки 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Залишилися батьки, брат, сестра, дружина та маленька донька (1 місяць). 02016-03-011 березня 2016 Загинув від кульового поранення у голову внаслідок нещасного випадку у базовому таборі поблизу с. Кодема (Бахмутський район Донецька область). Похований в селі Ясенівка[114] [112]
3076 Україна Радченко Богдан Ростиславович 01969-02-088 лютого 1969, Київ. Солдат 3-го взводу 1-ї окремої танкової бригади (Гончарівське). Журналіст за фахом. Активний учасник Революції Гідності. Пішов на фронт добровольцем, мобілізований влітку 2015 року. Залишився 20-річний син. 02016-03-011 березня 2016 Загинув під Донецьком, обставини не уточнено. Поховали Богдана на Алеї Героїв у місті Василькові, де живуть його родичі, і де він проводив шкільні канікули в дитинстві[115].
3077 Україна Павлюк Сергій Анатолійович 01981-02-1010 лютого 1981, Кривчунка Жашківський район Черкаська область. Старший солдат 1-ї окремої танкової бригади (Гончарівське). Залишилася дружина та діти. 02016-03-011 березня 2016 Помер під час несення військової служби в районі м. Покровськ (Донецька область). Похований в рідному с. Кривчунка[116].
3078 Україна Воронов Дмитро Станіславович 01971-06-2020 червня 1971, Київ. Солдат 3-ї роти 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56-ї ОМПБр, в/ч пп В6266. Працював водієм-охоронцем групи швидкого реагування. Призваний за мобілізацією. Був поранений, після лікування повернувся на фронт. Залишилася дружина та 7-річний син. 02016-03-022 березня 2016 Загинув в результаті кульового поранення у голову на посту на території військового табору роти в селі Касянівка (Нікольський район) Донецької області. Постріл з автомату було зроблено співслужбовцем під час сварки[117] [112].
3079 Україна Бондаренко Олег Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-03-2929 березня 1986, Миколаїв. Старший солдат, кулеметник 1-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади (Башкирівка). Був єдиною дитиною в сім'ї. Мобілізований 15 березня 2015 року, з травня виконував бойові завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, дружина та 6-річна донька. 02016-03-022 березня 2016 Вбитий кулею снайпера у голову близько 16:15, під час патрулювання території у складі пішого патруля, коли військові переходили по містку через річку Євсуг (приток р. Сіверський Донець) поблизу села Артема (Станично-Луганський район) Луганської області. Після прощання у військовій частині в Башкирівці, Олега поховали на міському кладовищі Миколаєва[118][119].
3080 Україна Грішечкін Ігор Володимирович 01989-05-099 травня 1989, Приозерне (Херсонська міська рада) Херсонська область. Сержант, кулеметник 3 батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Був єдиним сином у матері. 02016-03-022 березня 2016 Загинув у м. Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область). Похований у Херсоні, в Меморіалі воїнів АТО на кладовищі Геологів[120].
3081 Україна Чельма Володимир Володимирович 01972-05-011 травня 1972, Ананьїв Одеська область. Проживав у с. Точилове Ананьївського району. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ не уточнено). До села Точилове приїхав після розформування військової частини, де служив прапорщиком. Займався ремонтом апаратури. Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та дорослий син від першого шлюбу. 02016-03-033 березня 2016 2 листопада 2015 року дістав важку травму голови в зоні проведення АТО. Спочатку був у дніпропетровському шпиталі, потім перевезений до Києва. Помер у київському шпиталі, після трьох місяців перебування в комі[121].
3082 Україна Лебідь Сергій Вікторович 01988-06-2929 червня 1988, Милове Бериславський район Херсонська область. Солдат 17-ї окремої танкової бригади, в/ч пп В3675 (Кривий Ріг). Закінчив Бериславський професійний аграрний ліцей, здобув професії бджоляра та водія. 28 липня 2015 року мобілізований як доброволець до військової частини 79-го прикордонного загону. 7 вересня отримав спеціальність навідника гармати танку 3 класу, з 6 листопада служив у в/ч А1314 під Бахмутом. Учасник АТО. Залишились батьки та вагітна наречена. 02016-03-033 березня 2016 Помер у військовому шпиталі від субтотальної пневмонії. Похований 6 березня у Миловому[122].
3084 Україна Горайський Юрій Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Герой України
01977-07-3131 липня 1977, Збараж Тернопільська область. Матрос, стрілець-регулювальник комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти 73-го морського центру спеціальних операцій (Очаків). Займався бізнесом на Збаражчині[123]. У травні 2014 року призначений головою Збаразької РДА, яку очолював 11 місяців. Допомагав військовим в зоні АТО як волонтер. Через тиждень після звільнення з посади, відбув добровольцем на передову, з травня по вересень 2015 року служив у секторі «М» під Маріуполем. У січні 2016 року підписав контракт на військову службу. На місцевих виборах у жовтні 2015 року висувався кандидатом на посаду міського голови Збаража від партії «Добрий самарянин»[124]. Залишилася дружина та дві доньки. 02016-03-044 березня 2016 Під час розвідки передовий дозор «морських котиків» вийшов на висоту в районі міста Докучаєвськ (Донецька область), де наштовхнувся на ДРГ противника. У ближньому бою двоє бійців отримали смертельні поранення, основна частина розвідгрупи прийшла на допомогу та вступила у бій, згодом підійшли підрозділи 72-ї ОМБр. Під вогневим прикриттям загиблих і поранених евакуювали. За даними радіоперехвату, противник втратив 30 бойовиків. Поховали Юрія у Збаражі[125][126][127].
3085 Україна Хмеляров Олександр Анатолійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01989-01-2020 січня 1989, Кам'янка (Ізмаїльський район) Одеська область. Проживав в м. Очаків. Головний корабельний старшина, технік групи спеціальних операцій загону спеціальних операцій 73-го морського центру спеціальних операцій (Очаків). Служив у Центрі за контрактом з 20.01.2011 року. В серпні 2014 року був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Залишилися батьки, брат і сестра. 02016-03-044 березня 2016 Під час розвідки передовий дозор «морських котиків» вийшов на висоту в районі міста Докучаєвськ (Донецька область), де наштовхнувся на ДРГ противника. У ближньому бою двоє бійців отримали смертельні поранення, основна частина розвідгрупи прийшла на допомогу та вступила у бій, згодом підійшли підрозділи 72-ї ОМБр. Під вогневим прикриттям загиблих і поранених евакуювали. За даними радіоперехвату, противник втратив 30 бойовиків. Поховали Олександра в рідному селі Кам'янка[125][128].
3086 Україна Тішкін Олег Васильович 01963-02-099 лютого 1963, Кропивницький. Останні 20 років проживав у Запоріжжі. Солдат, артилерист бригадної артилерійської групи 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. На військову службу був призваний добровольцем під час мобілізації у липні 2015 року. В зоні проведення АТО з літа 2015 року, брав участь в боях під Мар'їнкою в Донецькій області. Залишилося два сина. 02016-03-044 березня 2016 Помер на бойовій позиції в зоні проведення АТО від серцевого нападу. Поховали військовослужбовця на Далекосхідному кладовищі Кропивницького. 07.03.2016 року в Кропивницькому оголосили Днем жалоби.[129].
3087 Україна Рева Олександр Валерійович 01987-05-1919 травня 1987, Кривий Ріг. Солдат, військовослужбовець дивізіону артрозвідки 26-ї окремої артилерійської бригади (Бердичів). Працював електрослюсарем на ДПП «Кривбаспромводопостачання». Мобілізований 2 лютого 2015 року. Залишилися дві доньки. 02016-03-044 березня 2016 Місце й обставини не уточнено. Загинув (помер) в зоні проведення АТО. Похований на Алеї Героїв на Центральному кладовищі Кривого Рогу.[130].
3088 Україна Ярешко Андрій Григорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01964-07-1919 липня 1964, Полтава. Старший лейтенант, командир взводу, виконувач обов'язків командира 1-ї роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї ОМБр. Пішов у батальйон ще під час першої хвилі мобілізації (на той час — 16-й батальйон тероборони), супроводжував вантажі та боєприпаси в зону АТО, під ДАП, під Дебельцево, чергував на блокпостах, будував укріплення разом зі своїми бійцями. Потім звільнився, але через три місяці знову мобілізувався і пішов на фронт. Залишилася дружина та донька. 02016-03-055 березня 2016 Дістав тяжке уламкове поранення у голову під час мінометного обстрілу в промзоні міста Авдіївка (Донецька область), де російські бойовики протягом 5 годин обстрілювали українські позиції зі 120-мм мінометів з боку Ясинуватої. Міна розірвалася за 5 метрів від нього. О 17:20 Андрій помер від поранень у реанімобілі. Похований на Алеї Героїв на Центральному міському кладовищі Полтави[131][132].
3089 Україна Мальцев Юрій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-10-2020 жовтня 1966, Херсонська область. Проживав у с. Радичів Коропський район Чернігівська область. Старший солдат, кулеметник 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї ОМБр. З дитинства проживав у с. Жовтневе (Коропський район), а з 1990 року — в с. Радичів. Закінчив Борзнянський сільськогосподарський технікум. Працював бджолярем, директором Жовтневського будинку культури. Після руйнівних повеней у Західній Україні, відновлював мости у Чернівецькій області у складі бригади будівельників ЗАТ «ТрансМіст». Поновився на обліку у військкоматі та добровольцем пішов на фронт, мобілізований 12 лютого 2015 року. Залишилися дружина та дві доньки, 1989 і 1991 р.н., троє онуків. 02016-03-055 березня 2016 Загинув під час мінометного обстрілу поблизу м. Авдіївка (Донецька область), де російські бойовики протягом 5 годин обстрілювали українські позиції зі 120-мм мінометів з боку Ясинуватої. Від розриву міни Юрій отримав тяжкі поранення ніг і плеча, від поранень і больового шоку помер на місці. Похований у с. Радичів[131][133].
3090 Україна Шаповал Володимир Іванович 01977-07-1010 липня 1977, Піщане (Кременчуцький район) Полтавська область. Проживав у м. Кременчук. Молодший сержант, командир 2-го взводу 2-ї ротно-тактичної групи 2-ї батальонно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади (Башкирівка). Закінчив Кременчуцький автомобільний технікум, працював на КрАЗі фрезерувальником модельного цеху. У 1998 році після закінчення армійської служби повернувся на завод. З жовтня 2006 року працював фрезерувальником 5 розряду на заводі «Техвагонмаш». Займався тхеквондо. Мобілізований у серпні 2014 року, згодом продовжив службу за контрактом. Залишилися батьки, дружина і 9-річна донька, та 16-річна донька від першого шлюбу. 02016-03-066 березня 2016 Загинув близько 5-ї години ранку під час патрулювання у місті Щастя (Луганська область) в результаті підриву на гранаті, перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ. Як повідомляють місцеві мешканці, вибух стався поблизу будинку № 2 у кварталі Енергетиків. Проводиться слідство. Поховали Володимира у секторі Героїв АТО Свиштовського кладовища у Кременчуці[134].
3091 Україна Диняк Олександр Петрович 01971-10-1212 жовтня 1971, Київ (район Святошин). Солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Закінчив інститут, одружився, працював. Приватний підприємець. У серпні 2014 року пішов добровольцем на фронт. Залишилися батьки, сестра, дружина та син від першого шлюбу. Дружина мешкає у Вінниці. 02016-03-088 березня 2016 Загинув під час несення військової служби в селі Денежникове (Новоайдарський район Луганська область), обставини не уточнені. Похований на Берковецькому кладовищі Києва[135].
3092 Україна Хрієнко Денис Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-07-033 липня 1986, Приютівка Олександрійський район Кіровоградська область. Солдат ремонтно-відновлювального батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Був єдиною дитиною в сім'ї. Мобілізований у березні 2015 року. Залишились батьки, дружина та донька 2012 р.н. 02016-03-099 березня 2016 В районі села Новотошківське (Попаснянський район) бойова машина розмінування підірвалася на міні. Після огляду техніки солдати запустили БМР, щоб їхати далі. У цей момент, близько 15:00, Деніс підірвався на другій міні, ймовірно зачепив «розтяжку». Загинув від мінно-вибухової травми, що несумісна з життям. Похований у селі Приютівка[136].
3093 Україна Орел Юрій Анатолійович 01983-03-1717 березня 1983, Конотоп Сумська область. Капітан, командир роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Конотоп). Обрав професію військовослужбовця, наслідуючи свого батька, військового льотчика (загинув у 1984 році при зіткненні літаків). Закінчив Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичної підготовкою, Харківський військовий університет і Сумський державний університет за спеціальністю економіка. Служив в СБУ. В серпні 2014 року добровольцем пішов на фронт. Залишилися мати, старший брат і наречена. 02016-03-099 березня 2016 Офіцера під час конфлікту вбили співслужбовці та доповіли керівництву, що він перейшов на сторону «ДНР». Тіло було знайдене лише 15 квітня в полі поблизу селища Кам'янка (Ясинуватський район) Донецької області, під час проведення весняно-польових робіт. Командири, а потім і рідні безвісти зниклого впізнали офіцера. Поліцейським вдалось відновити картину злочину і затримати зловмисників. Військовослужбовцю, який безпосередньо наніс смертельні удари, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 «Тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого» КК України. 22 квітня загиблого в закритій труні було передано рідним для поховання. Похований на центральному кладовищі Конотопа по вулиці Богдана Хмельницького[137].
3094 Україна Дудка Микола Валентинович 01971-11-2323 листопада 1971, Велетенське Білозерський район Херсонська область. Військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. Учасник АТО. 02016-03-1010 березня 2016 Помер у львівському шпиталі після тривалого (з 30.11.2015) перебування в комі. Із зони АТО був доставлений до Харківського військового шпиталю, звідти перевезений літаком до Львова, перебував у нейрореанімаційному відділенні[138].
3095 Україна Скрипник Анатолій Олександрович 01966-12-055 грудня 1966, Огіївка (Гайсинський район) Вінницька область. Проживав у Гайсині. Прапорщик, командир відділення 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Строкову військову службу проходив у Чехословаччині. Був мобілізований на початку 2015 року. Залишилися дружина та доросла донька. 02016-03-1010 березня 2016 Помер уві сні під час несення служби в Донецькій області. Результати розтину показали потрійний діагноз: «Набряк легень, гостра ішемічна хвороба серця та обширний інфаркт». Похований у рідному селі Огіївка[139].
3096 Україна Марченко Руслан Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-01-2727 січня 1978, Михнівці Лубенський район Полтавська область. Останні два роки жив у м. Київ. Старший солдат, кулеметник 1-ї мотопіхотної роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї ОМБр. Навчався у Вовчицькому ліцеї, Полтавському педагогічному інституті, які закінчив з відзнаками. Майже рік пропрацював учителем історії та географії на Дніпропетровщині. У 2004 році закінчив аспірантуру у Дніпропетровську. Останні роки працював у Києві в Деснянській адміністрації із соціального забезпечення населення. Мобілізований 1 червня 2015 року. Залишились батьки, сестра та син. 02016-03-1111 березня 2016 Загинув під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Руслан був на чергуванні спостерігачем, одна з мін, зачепившись за дерево, розірвалася у повітрі поряд із ним. Похований у с Михнівці[140].
3097 Україна Крупка Назар Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-05-1515 травня 1980, Коробівка Золотоніський район Черкаська область. Солдат 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Юрист. Очолював Золотоніський осередок партії «УДАР», а також був позаштатним помічником народного депутата Ірини Геращенко у Верховній Раді 7-го скликання. Під час Революції Гідності як правозахисник захищав активістів Черкаського майдану й затриманих автомайданівців. У лютому 2015 року вирушив у зону АТО, до міста Щастя, де тоді воював «Айдар». Брав участь у місцевих виборах 2015 року як кандидат у депутати Золотоніської районної ради. Залишилися батьки. 02016-03-1111 березня 2016 Загинув близько 14:00 біля смт Новгородське під Горлівкою (Донецька область), в результаті обстрілу оглядового опорного пункту «Мазепа» російськими бойовиками з БМП-1. Поряд із Назаром розірвався снаряд. Похований у с. Коробівка[141].
3098 Україна Фомін Сергій Валентинович 01975-08-1919 серпня 1975, Одеса. Мешкав у Малодолинське (Чорноморськ). Солдат, стрілець-помічник гранатометника 28-ї окремої механізованої бригади. Призваний за мобілізацією. Залишилася мати. 02016-03-1111 березня 2016 Помер під час несення військової служби в смт Станиця Луганська (Луганська область) через зупинку серця. Похований на кладовищі «Молодіжне-2» під Чорноморськом[142].
3099 Україна Свірський Олександр Миколайович 01979-05-088 травня 1979, Борова (Фастівський район) Київська область. Рядовий Національної гвардії України. 02016-03-1212 березня 2016 10 березня був поранений у голову поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Гелікоптером доставлений до Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечнікова, де 12 березня, о 23:30, помер[143].
3100 Україна Клименко Руслан Юрійович 01978-09-088 вересня 1978, Рокитне Рівненська область. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 20 липня 2015 року, ніс службу на Донеччині, у с. Єлизаветівка (Мар'їнський район). Залишилися батько та дорослий син. 02016-03-1212 березня 2016 Помер в районній лікарні м. Курахове (Донецька область)[144].
3101 Україна Військовослужбовець (підрозділ не уточнено). 02016-03-1313 березня 2016 За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в результаті бойових дій загинув один український військовий, ще один отримав поранення. Військовослужбовець загинув в районі міста Авдіївка (Донецька область), де весь день тривали обстріли з боку російських бойовиків з мінометів та гаубиці калібру 122 мм[145].
3102 Україна Мельник Іван Іванович 41 рік, Совпа Березнівський район Рівненська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). Мобілізований у березні 2015 року, з квітня ніс службу на Луганщині. Залишилася мати. 02016-03-1414 березня 2016 Помер під час несення військової служби в зоні АТО. Похований в с. Совпа[146].
3103 Україна Кухар Андрій Анатолійович 01987 1987, Кугаївці Чемеровецький район Хмельницька область. Проживав у м. Кам'янець-Подільський. Капітан, заступник командира з озброєння 48-ї інженерної бригади Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України, в/ч А3479 (Кам'янець-Подільський). Навчався у Кам'янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Військову службу розпочав у 2009 році з командира взводу, далі — курсовий офіцер, командир інженерної роти. На схід відбув в рамках чергової ротації наприкінці лютого 2016 року. Без батька залишилися 4-річна донька та 2-річний син. 02016-03-1414 березня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Покровське (Бахмутський район) Донецької області[147].
3104 Україна Балога Петро Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963-11-022 листопада 1963, 52 роки, Знам'янка Кіровоградська область. Проживав у м. Кропивницький. Старший солдат, командир 1-го відділення 1-го взводу механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Після строкової армійської служби служив в органах внутрішніх справ на різних посадах, а після звільнення з МВС працював у кропивницькому таксомоторному парку. У липні 2015 року пішов добровольцем до війська. Був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». Залишилися дружина та син. 02016-03-1414 березня 2016 Загинув у ніч на 14 березня від кулі снайпера, обороняючи опорний пункт під Донецьком, в районі між містом Мар'їнка і селищем Піски (Ясинуватський район). Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кіровограда[148].
3105 Україна Назаренко Богдан Анатолійович 01982-12-044 грудня 1982, Сосниця Чернігівська область. Солдат, водій відділення управління взводу управління гаубичної самохідної артилерійської батареї 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). У 1998—2001 роках навчався в Сосницькому сільськогосподарському технікумі, який закінчив з відзнакою за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Після строкової армійської служби, з 2003 по 2008 рік працював дільничним інспектором у Сосницькому райвідділі міліції. Мобілізований 30 квітня 2015 року як доброволець. Служив у Гончарівському, потім був направлений на Донеччину в район Волновахи. Залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей, донька 2008 р.н. і син 2014 р.н. 02016-03-1515 березня 2016 Помер в районі м. Волноваха Донецької області внаслідок набряку головного мозку. Похований на центральному кладовищі Сосниці[149].
3106 Україна Перепелятник Олег Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-12-011 грудня 1979, Халимонове Бахмацький район Чернігівська область. Проживав у с. Тимофіївка (Гадяцький район) Полтавська область. Солдат, водій 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї ОМБр. У 1997—1999 роках проходив армійську службу у Володимирі-Волинському. Вступив до професійно-технічного училища в Полтаві, потім навчався на водія у профтехучилищі в Гадячі, яке закінчив 2002 року. Працював трактористом на місцевому підприємстві, а потім влаштувався на бурову. Мобілізований 11 березня 2015 року. Залишилася мати, брати. 02016-03-1616 березня 2016 Загинув вранці від кулі снайпера в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований у с. Тимофіївка на Полтавщині[150].
3107 Україна Литвиненко Павло Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-099 червня 1992, Обухів Київська область. Молодший сержант, головний сержант 2 взводу глибинної розвідки — командир 1 відділення глибинної розвідки роти глибинної розвідки 54-го окремого розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). Проходив військову службу з 5 листопада 2013 року, служив за контрактом, заочно навчався в університеті. Член РПЛ, на місцевих виборах 2015 року був кандидатом у депутати Обухівської міськради. Залишилися батьки. 02016-03-1717 березня 2016 В ніч на 18 березня загинув в результаті підриву на вибуховому пристрої поблизу села Гнутове під Маріуполем (Донецька область), ще двоє бійців тяжко поранені. Похований в Обухові, на кладовищі мкрн Петровський[151].
3108 Україна Заяць Володимир Михайлович
(Позивний «Михайлич»)
01962-09-2020 вересня 1962, 53 роки, Мукачеве Закарпатська область. Капітан, оперативний черговий відділення поточних бойових дій командного пункту 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк, Лисичанськ). Мобілізований під час четвертої хвилі мобілізації, учасник бойових дій на Донбасі (Щастя, Станиця Луганська, Ясинувата, Авдіївка). Залишилося двоє синів. 02016-03-1717 березня 2016 Помер під час проходження військової служби внаслідок зупинки серця. Поховання на Алеї Слави центрального Мукачівського кладовища[152].
3109 Україна Костишак Олександр Іванович 01979-09-1616 вересня 1979, Дрогобич Львівська область. Солдат ЗСУ, 134-й окремий батальйон охорони та обслуговування. 02016-03-1717 березня 2016 Місце й обставини не уточнено, за повідомленням в ЗМІ, загинув у зоні АТО. Похований в Дрогобичі[153].
3110 Україна Бороняк Микола Михайлович 01978-12-1818 грудня 1978, Зозів (Липовецький район) Вінницька область. Проживав у с. Бубнівка (Гайсинський район). Сапер 311-го окремого інженерно-технічного батальйону 48-ї інженерної бригади, в/ч пп В1719. Закінчив Зозівське училище. Мобілізований 9 березня 2015 року, проходив підготовку на військовому полігоні у Старичах, служив неподалік Маріуполя. Залишилася дружина та двоє синів, 13 і 17 років. 02016-03-1818 березня 2016 Помер внаслідок нещасного випадку у розташуванні підрозділу в смт Нікольське, неподалік Маріуполя (Донецька область). Коли бійців підняли по тривозі, Микола біг по сходах, впав і отримав перелом основи черепа. Перебував у комі, через 5 днів помер. Похований у Бубнівці[154].
3111 Україна Яцунда Ігор Ярославович 01981-05-3131 травня 1981, Присівці Зборівський район Тернопільська область. Старший сержант, старший такелажник такелажного взводу 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Виріс в родині, де було 4 синів. Здобув професію зварювальника. Після армійської служби якийсь час працював у міліції, потім їздив на заробітки. На фронт пішов добровольцем, підписав контракт в січні 2016 року, 12 лютого служив у зоні АТО. Залишилися мати, брати, дружина та двоє синів, 9 і 8 років. 02016-03-1919 березня 2016 Вбитий вночі у місці дислокації підрозділу бригади в районі Сєвєродонецька (Луганська область). З синцями, переломами ребер та грудної клітки Ігора повезли до лікарні, по дорозі він помер. Похований на кладовищі у рідному селі. Двох співслужбовців засуджено до 8,5 років позбавлення волі[155].
3112 Україна Луцюк Роман Йосипович
(Позивний «Лисий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-08-2525 серпня 1976, Шклинь Горохівський район Волинська область. Проживав у Луцьку. Солдат 2-ї «волинської» штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Закінчив Волинський державний університет ім. Лесі Українки, у 1999—2000 роках працював у Муніципальній дружині Луцька, потім був приватним підприємцем. З перших днів Революції Гідності їздив у Київ. В травні 2014 року пішов добровольцем до батальйону «Айдар». Двічі був поранений на війні, перше поранення було 21 липня 2014 у бою під Георгіївкою, коли айдарівці з бійцями інших підрозділів відбили селище у російських бойовиків. Після лікування Роман достроково повернувся на передову. Вдруге був поранений під Щастям. Залишилися дружина та дві доньки, 8 і 15 років. 02016-03-2020 березня 2016 5 листопада 2014 року Роман дістав важке поранення у живіт під час бойових дій в районі міста Щастя під Луганськом. В Київському військовому шпиталі переніс 6 операцій. Із січня 2015 року продовжив лікування в Yale–New Haven Hospital (США, штат Коннектикут), де йому допомагала українська громада Коннектикуту. В жовтні 2015 Роман успішно переніс надзвичайно важку операцію, але після операції з'явилися численні ускладнення. Вночі 20 березня 2016 року він помер. Похований у Луцьку, на Алеї Героїв кладовища в селі Гаразджа[156].
3113 Україна Карташов Петро Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01978-11-022 листопада 1978, Павлоград Дніпропетровська область. Капітан, командир 1-ї мотопіхотної роти 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр. Працював гірничим майстром дільниці з видобутку вугілля № 4 на шахті імені Героїв Космосу ДХК «Павлоградвугілля» ДТЕК. Мобілізований 19 квітня 2015 року. Залишились батьки, дружина та двоє дітей, 6-річний син і 4-річна донька. 02016-03-2020 березня 2016 Близько 15:00, в промзоні міста Авдіївка (Донецька область), на протитанковому фугасі підірвався військовий автомобіль ЗІЛ, загинули двоє бійців, — водій і командир роти[157][158].
3114 Україна Павенський Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-04-066 квітня 1989, Завалійки Волочиський район Хмельницька область. Старший солдат, головний сержант 1-го взводу 1-ї мотопіхотної роти 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр. Закінчив училище № 5 м. Волочиськ. Після служби в армії працював в агрофірмі «Онікс», потім в дорожній службі в смт Війтівці. 02016-03-2020 березня 2016 Близько 15:00, в промзоні міста Авдіївка (Донецька область), на протитанковому фугасі підірвався військовий автомобіль ЗІЛ, загинули двоє бійців, — водій і командир роти[157][159].
3115 Україна Бойко Петро Васильович 01990-01-066 січня 1990, Буськ Львівська область. Стрілець Національної гвардії України. Призваний за мобілізацією. Пішов служити добровольцем після того, як старшого брата мобілізували. Залишилися мати та двоє братів. 02016-03-2222 березня 2016 Загинув у місті Слов'янськ (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у Буську[160].
3116 Україна Кос Євген 50+ років. Молодший сержант батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Дніпропетровській області. Пішов добровольцем у батальйон «Луганськ-1». Учасник бойових дій. Залишилися мати, дружина. 02016-03-2222 березня 2016 В грудні 2015 року, під час несення служби на Луганщині, у Євгена паралізувало половину тіла, він був госпіталізований до лікарні Сєвєродонецька, 30 січня переведений до Львова. Поставили діагноз туберкульоз головного мозку та ще кілька діагнозів. 22 березня 2016 Євген помер у Львівському регіональному фтизіопульмонологічному клінічному центрі[161].
3117 Україна Горкавчук Олег Віталійович 01981-09-2727 вересня 1981, Луцьк Волинська область. Старший солдат, стрілець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Закінчив Луцьке ПТУ № 6. Працював у компанії «Волиньхолдинг» в смт Торчин. Мобілізований 28 квітня 2015 року. 02016-03-2222 березня 2016 Загинув під час обстрілу опорного пункту поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Похований у Луцьку[162].
За даними волонтерської групи «Повернись живим», в районі Донецького аеропорту (шахта «Бутівка» під Авдіївкою — опорний пункт «Зеніт» — Опитне — Піски), під час обстрілу російськими бойовиками з танку і мінометів калібру 120 мм загинув один боєць, ще трьох поранено, один з них помер вночі від поранень[163].
3118 Україна Мельник Сергій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-09-066 вересня 1974, Тополине (Високопільський район) Херсонська область. Проживав у с. Князівка (Високопільський район). Сержант, командир відділення з ремонту гусеничної техніки 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 5 серпня 2015 року. Залишилися батьки. 02016-03-2222 березня 2016 Загинув уніч з 22 на 23 березня під час артобстрілу під Авдіївкою (Донецька область). Похований у с. Князівка[164].
За даними волонтерської групи «Повернись живим», в районі Донецького аеропорту (шахта «Бутівка» під Авдіївкою — опорний пункт «Зеніт» — Опитне — Піски), під час обстрілу російськими бойовиками з танку і мінометів калібру 120 мм загинув один боєць, ще трьох поранено, один з них помер вночі від поранень[163].
3119 Україна Івасенко Олег Миколайович Київ. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). На фронт пішов добровольцем, учасник АТО. Рідних немає. 02016-03-2424 березня 2016 Помер у Києві в нейрохірургічній реанімації лікарні швидкої допомоги (з 7 березня перебував у комі). Похований на Лісовому кладовищі Києва[165].
3120 Україна Осипчук Василь Петрович 01963-03-1515 березня 1963, 53 роки, Іванківці (Козятинський район) Вінницька область. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 1-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Мобілізований у липні 2015 року. Залишилися дружина, 34-річний син (служить у Нацгвардії), донька, онуки. 02016-03-2424 березня 2016 Загинув від вогнепального поранення в груди під час виконання службових обов'язків в смт Станиця Луганська (Луганська область), обставини не уточнено. Похований в Іванківцях[166].
3121 Україна Бурлака Сергій Вікторович
(Позивний «Француз»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-09-088 вересня 1977, Новоселиця Чернівецька область. Проживав у с. Василівка (Вільнянський район) Запорізька область. Стрілець 3-го відділення 1-го взводу спецпризначення десантно-штурмової роти (розвідник 2-ї сотні) окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. У шкільні роки переїхав з батьками до Василівці. Закінчив технікум. Прийшов у батальйон «Азов» на початку війни. Залишилися мати, дружина та дві доньки. 02016-03-2525 березня 2016 Під час проведення аеророзвідки поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область), впав безпілотник. У ніч на 25 березня група прикриття вирушила за ним, зранку вона досягла району падіння. Територія була щільно замінована, і «Француз» підірвався на одній з мін, поранення виявились несумісними з життям. 1 квітня воїна поховали у Василівці[167][168].
3122 Україна Довбня Олег Олександрович
(Позивний «Псих»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-06-2323 червня 1993, Кременчук Полтавська область. Солдат, старший розвідник — оператор другого розвідного підрозділу 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Захоплювався боксом. Навчався у Кременчуцькому професійному ліцеї нафтопереробної промисловості № 19. Здобув професію штукатура-лицювальника, плиточника. У 2011 році проходив військову службову в Кам'янці-Подільському. Після армії працював у приватному охоронному агентстві. Мобілізований 13 серпня 2015 року. Залишився батько. 02016-03-2525 березня 2016 Загинув під час інтенсивного обстрілу в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Олег заступив на чергування на спостережному пості у бліндажі, та коли розпочався обстріл, був смертельно поранений осколком у шию. Похований у секторі героїв АТО Свіштовського кладовища Кременчука[169].
3123 Україна Чопко Віктор Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-12-011 грудня 1982, Юнівка Локачинський район Волинська область. Старшина, військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював будівельником. Призваний за мобілізацією у лютому 2015 року. Залишилися мати, дружина та двоє дітей, 10 і 4 років. 02016-03-2525 березня 2016 Поблизу міста Мар'їнка (Донецька область) під час обстрілу одного з крайніх опорних пунктів 14 бригади, противник поцілив у боєкомплект, який здетонував, один боєць загинув, 6 поранені. Похований у с. Затурці Локачинського району[170].
3124 Україна Ковалишин Петро Васильович 01965-12-1212 грудня 1965, 50 років, Бовшів Галицький район Івано-Франківська область. Військовий кухар 1-ї роти 10-го окремого мотопіхотного батальйону «Полісся» 59-ї ОМПБр. Учасник Революції Гідності. Мобілізований 19 лютого 2015 року як доброволець. Залишилася мати, дружина (родом з Артемівська) та дві доньки-студентки. 02016-03-2626 березня 2016 Помер у лікарні Сєвєродонецька (Луганська область), не витримало серце. Похований у с. Бовшів[171].
3125 Україна Дерев'янко Станіслав Анатолійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01984-07-3030 липня 1984, Боярка Києво-Святошинський район Київська область. Проживав у Києві. Старший солдат, розвідник 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Належав до Церкви Євангельських християн-баптистів. Співав у хорі, грав на флейті. Активний учасник Революції Гідності, був поранений під час протистоянь 18-20 лютого 2014 року. Студент Ірпінської Богословської семінарії, закінчити не встиг, пішов на фронт. Із липня 2014 року воював у батальйоні «Шахтарськ», з яким брав участь у боях під Іловайськом. Пізніше у складі 81 ДШБ воював в районі Донецького аеропорту. 02016-03-2727 березня 2016 Загинув від вогнепального поранення вночі, під час виконання бойового завдання у складі розвідгрупи в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Києві[172].
3126 Україна Соляк Василь Петрович 01981-01-011 січня 1981, Острів (Сокальський район) Львівська область. Молодший сержант, військовослужбовець 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Працював на шахті «Червоноградська» ДП «Львіввугілля». Неодружений, залишилися батьки. 02016-03-2727 березня 2016 Помер під час несення служби в смт Новоайдар (Луганська область). За даними Сокальського військкомату, тіло бійця виявили без ознак життя о 22 годині. Попередній діагноз — гостра серцева недостатність. Похований у с. Острів[173].
3127 Україна Горік Юрій Михайлович 01992-05-2323 травня 1992, Залізний Порт Голопристанський район Херсонська область. Солдат, водій взводу спостереження і технічних засобів розвідки (ТЗР) розвідувальної роти в/ч пп В0717 (Авдіївка). Неодружений. 02016-03-2828 березня 2016 Загинув близько 1-ї години ночі в результаті ДТП у місті Авдіївка (Донецька область)[174].
3128 Україна Годзенко Дмитро Олександрович
(Позивний «Годзила»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-11-1111 листопада 1966, Львів. Проживав у м. Київ (Печерський район). Старший сержант, головний сержант підрозділу 17-го окремого мотопіхотного батальйону «Кіровоград» 57-ї ОМБр. Був членом Львівського товариства в Києві з 2000 року. Учасник Революції Гідності. Мобілізований 12 лютого 2015 року, воював під Горлівкою, влітку 2015 був поранений осколком міни у шию, після лікування повернувся на передову. За час служби Дмитру вдалося перекрити потоки контрабанди, які возили через блокпост у Майорську та допомогти налагодити побут місцевих мешканців. 21 березня 2016 року був нагороджений орденом «За мужність» III ст. Також отримав недержавний Орден «Народний Герой України», медаль від УПЦ КП «За жертовність і любов до України» та нагрудний знак «Гідність та честь» від Спілки ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня. Залишилася 80-річна мати та син Олексій, журналіст «24 каналу», який робить репортажі із зони АТО. 02016-03-3131 березня 2016 Загинув близько 6:00 під час мінометного обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Міна залетіла у будинок бійців, від її осколка Дмитро загинув. 3 квітня з воїном попрощалися на Майдані Незалежності у м. Києві. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі м. Києва[175].
3129 Україна Артеменко Святослав Олегович 01970-11-3030 листопада 1970, Біла Церква Київська область. Мешкав у м. Київ (район Святошино). Солдат, номер обслуги протитанкового кулеметного взводу мотопіхотної роти 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї ОМБр. Працював у сфері комп'ютерної техніки та інформаційних технологій, останнім часом — інженером з комп'ютерних технологій у ТОВ «Вік-тан». У липні 2015 мобілізований до в/ч А3990 (179-й об'єднаний навчально-тренувальний центр військ зв'язку, м. Полтава). З 02.09.2015 брав участь в АТО у складі 34-го ОМПБ. Залишились дружина, неповнолітній син та дочка. 02016-03-3131 березня 2016 Помер о 5:30 під час несення служби у м. Костянтинівка (Донецька область). Похований в м. Біла Церква[176].

Квітень

[ред. | ред. код]
3130 Україна Михальченко Сергій Миколайович 01972-09-1313 вересня 1972, Зеленодольськ Апостолівський район Дніпропетровська область. Проживав у с. Князівка (Високопільський район) Херсонська область. Солдат 9-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї ОМБр, в/ч ПП В2248. Навчався в Архангельському професійно-технічне училищі та отримав спеціальність «тракторист, водій». Після навчання в училищі проживав в с. Князівка. Працював трактористом, водієм в колгоспі ім. Т. Г. Шевченка та у приватних підприємців Високопільського району. Мобілізований 2 червня 2015 року. Залишилися дружина та дві доньки. 02016-04-033 квітня 2016 Проходив службу у місті Попасна (Луганська область). Помер на бойовому посту від серцевої недостатності. Похований у с. Князівка[177][178].
3131 Україна Стасюк Олександр Юрійович 01977-07-1111 липня 1977, Новопетрівка (Високопільський район) Херсонська область. Молодший сержант 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Навчався в Архангельському професійному училищі, працював. Мобілізований на початку 2015 року. Залишилися дружина та син. 02016-04-033 квітня 2016 Помер за два дні до демобілізації від серцевого нападу в місті Волноваха (Донецька область), під час гри у волейбол з товаришами. Причиною смерті стала гостра коронарна недостатність, ішемічна хвороба серця. Похований в селі Новопетрівка[177][179].
3132 Україна Орлов Олег Євгенович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-07-2323 липня 1974, Катюжанка Вишгородський район Київська область. Солдат 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр (Гайсин). Мобілізований 21 квітня 2015 року. Залишились дружина та двоє дітей. 02016-04-044 квітня 2016 Загинув під час мінометного обстрілу, місце не уточнене. Похований в с. Катюжанка[180].
За даними Луганської обласної ВЦА, о 13:00 під час мінометного обстрілу в районі с. Новозванівка — смт Калинове (Попаснянський район Луганська область) загинув військовослужбовець 59-ї ОМБр, ще троє дістали поранень[181].
3133 Україна Очеретяний Володимир Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-06-2828 червня 1977, Фастів Київська область. Молодший сержант 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював у моторвагонному депо слюсарем електроремонтного цеху, згодом був підвищений до бригадира, а пізніше до майстра кузовного цеху. Мобілізований 29 травня 2015 року. 02016-04-044 квітня 2016 Загинув близько 22:00 під час мінометного обстрілу на блокпосту поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Фастові на Інтернаціональному кладовищі[182].
3134 Україна Костенко Іван Іванович 01975-06-1313 червня 1975, Тавільжанка Дворічанський район Харківська область. Військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Ніс службу на Луганщині, потім в районі Красногорівки. 02016-04-044 квітня 2016 Загинув від мінно-вибухової травми, підірвавшись на «розтяжці» під Донецьком. Похований 10 квітня у с. Гряниківка Дворічанського району[183].
Прим. Терористи на своїх інфоресурсах 4 квітня публікували фотографії і відео з тілом загиблого і його документи[184].
3135 Україна Бобоха Ігор Васильович 01986-07-1717 липня 1986, Фастів Київська область. Військовослужбовець мінометної батареї 2-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Фастівське професійно-технічне училище, де здобув професію кухаря-кондитера. Після армійської служби працював у рідній школі № 2 кухарем, та в інших організаціях та установах. Захоплювався велоспортом, риболовлею. Мобілізований 12 лютого 2015 року. 02016-04-055 квітня 2016 Загинув о 14:00 в місті Мар'їнка (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у Фастові на Інтернаціональному кладовищі[185].
3136 Україна Онищак Володимир Григорович 01967-04-055 квітня 1967, Гірник (Червоноградська міська рада) Львівська область. Командир бойової машини — командир відділення 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). До мобілізації працював на шахті ДП «Львіввугілля». Служив майже рік, готувався до демобілізації. Залишилися дружина та двоє дітей. 02016-04-055 квітня 2016 Помер від інфаркту під час несення служби поблизу села Золоте (Попаснянський район Луганська область). Напередодні, 4 квітня, взводно-опорний пункт витримав масований обстріл з боку бойовиків. Похований на Сілецькому кладовищі Червонограда[186].
3137 Україна Чуріков Валентин Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-05-1515 травня 1991, Вирішальне (Лохвицький район) Полтавська область. Молодший сержант, командир відділення 3-го взводу 3-ї аеромобільної роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Виріс у багатодітній родині, батько загинув, коли Валентин пішов у 1 клас. Закінчив Червонозаводське ПТУ № 27, півроку працював. Після строкової служби в армії рік служив за контрактом, потім працював на різних підприємствах. Мобілізований 14 лютого 2015 року, ніс службу в смт Новгородське під Горлівкою. Залишилися мати, двоє братів, чотири сестри, дружина та 6-місячний син. 02016-04-066 квітня 2016 Помер від осколкового поранення в голову у військовому шпиталі Харкова. Похований у с. Вирішальне[187].
3138 Україна Животченко Костянтин Миколайович
(Позивний «Костиль»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-01-2525 січня 1977, Новоселівка (Нововодолазький район) Харківська область. Солдат 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Активний учасник Революції Гідності, після Майдану поїхав добровольцем на фронт, воював у складі батальйону «Айдар», в «Золотій роті». З 2015 року служив у 128-й ОГПБр. 02016-04-077 квітня 2016 Загинув в ніч на 8 квітня поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, під час обстрілу зі 120-мм мінометів, відбиваючи спробу прориву ДРГ противника. Похований у Новоселівці[188].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій один український військовослужбовець загинув, 12 дістали поранень. Боєць загинув поблизу селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком[189].
3139 Україна Береза Володимир Степанович 01976-06-022 червня 1976, Тухолька Сколівський район Львівська область. Військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований 15 серпня 2015 року. 02016-04-1111 квітня 2016 Загинув внаслідок вогнепального поранення в селі Трудове (Новоайдарський район) Луганської області[190].
3140 Україна Захаров Андрій Володимирович
(Позивний «Захар»)
01984-01-1515 січня 1984, Іваново РРФСР. Проживав у м. Біла Церква, Київська область. Сапер інженерно-саперної служби 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії (раніше — 5 ОБат ДУК-ПС). Народився в Іваново, виріс у дитбудинку, в юнацькі роки приїхав на Закарпаття, згодом перебрався на Київщину, у Білу Церкву. Добровольцем пішов на фронт у складі 5-го ОБат ДУК. Рідних немає. 02016-04-1212 квітня 2016 Загинув в районі міста Авдіївка (Донецька область) під час розмінування території, закривши собою побратимів від вибуху міни з «розтяжкою». Бойові товариші з саперної служби вирішили поховати Андрія в Чернівцях, на Алеї Слави міського кладовища «Годилів»[191].
3141 Україна Петренко Іван Васильович 01985-02-2121 лютого 1985, Велика Бугаївка Васильківський район (Київська область). Молодший сержант 59-ї окремої мотопіхотної бригади (Гайсин). Залишилися батьки, дружина та 4-річний син. 02016-04-1212 квітня 2016 Загинув під час виконання військових обов'язок в районі с. Золоте (Попаснянський район Луганська область)[192].
3142 Україна Левін Костянтин Владиславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-02-1212 лютого 1970, Харків. Молодший сержант, військовослужбовець 54-го окремого розвідувального батальйону. Працював на будівництві житла. Мобілізований у першу хвилю мобілізації на початку 2014 року, служив у прикордонних військах. По закінченні терміну служби вирішив залишитись у війську, служив у Харківському військкоматі, згодом знову вирушив на передову у складі 54-го розвідбату. Залишилися батьки, дружина та 17-річна донька. 02016-04-1313 квітня 2016 За повідомленнями ЗМІ та у соцмережах, загинув від кулі снайпера поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Похований у Харкові на 18-му Безлюдівському кладовищі[193].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу один військовослужбовець загинув, ще один дістав поранень, на донецькому напрямку внаслідок обстрілів[194].
3143 Україна Кабушка Мирослав Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-02-1919 лютого 1978, Полтава. Старший солдат, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Мобілізований в липні 2015 року. Залишилися батьки, дружина та дві доньки. Батько Мирослава — волонтер з «Громади Полтавщини». 02016-04-1414 квітня 2016 Загинув близько 23:00 під час бойових дій в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Полтаві[195].
3144 Україна Рибаченко Олександр Сергійович
(Позивний «Риба»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-10-099 жовтня 1989, Гайсин Вінницька область. Проживав у м. Бровари Київська область. Старший солдат, навідник СПГ роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. Мобілізований 29 вересня 2015 року як доброволець. Залишились батько, брат, сестра, дружина та 4-річний син. 02016-04-1616 квітня 2016 Підірвався на протипіхотній міні в с. Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області. Втратив багато крові, під час медичної евакуації реанімобілем двічі зупинялося серце. Помер від поранень на хірургічному столі центральної районної лікарні міста Бахмут (Донецька область). Похований у Гайсині[196].
3145 Україна Чуприна Валерій Олександрович
(Позивний «Нєвмєняємий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-12-2929 грудня 1981, Костогризове (Цюрупинський район) Херсонська область. Сержант 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Був єдиним сином у матері. Мобілізований 31 липня 2014 року, згодом підписав контракт на військову службу. Залишилися мати, вагітна дружина та двоє маленьких дітей. 02016-04-1717 квітня 2016 Повертався на автомобілі УАЗ-452 з передової, куди завіз товаришів по службі. На вул. Чапаєва на околиці смт Станиця Луганська (Луганська область), автомобіль наїхав на фугас. Вибухом Валерія відкинуло майже на 20 метрів, від поранень загинув на місці. Похований в селі Костогризове[197].
3146 Україна Гаценко Микола Миколайович 01977-02-2323 лютого 1977, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший такелажник реактивного артилерійського дивізіону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 20 років працював у КП «Кривбасводоканал», слюсарем аварійно-відновлювальних робіт водопровідної мережі. Мобілізований 14 липня 2015 року. Ніс службу в зоні АТО, зокрема, під Мар'їнкою. 02016-04-1717 квітня 2016 Помер від раку у шпиталі в Донецькій області в період проходження військової служби. Похований у селі Довгівка (Софіївський район)[198].
3147 Україна Жордочкін Вадим Вікентійович 01978-11-2222 листопада 1978, РРФСР. Проживав у м. Малин Житомирська область. Солдат, водій-санітар 54-го окремого розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). З дитинства проживав на Житомирщині, в с. Потіївка (Радомишльський район), в с. Ворсівка Малинського району, де закінчив школу, потім в місті Малин. Призваний за мобілізацією, після демобілізації підписав контракт на подальшу службу. Пройшов бої під Дебальцевим[199]. Залишилися дружина та син, діти від першого шлюбу. 02016-04-1818 квітня 2016 Загинув в результаті підриву на міні поблизу села Широкине (Волноваський район Донецька область). Похований у Потіївці[200].
3148 Україна Козирєв Леонід Вікторович
(Позивний «Козир»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-09-2727 вересня 1989, Дніпропетровськ. Молодший сержант, військовослужбовець 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот», в/ч пп В0829 (Дніпропетровськ) 53-ї ОМБр. 02016-04-1919 квітня 2016 Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули (двоє на місці, третьому відірвало ноги і він загинув від втрати крові), ще 3 дістали поранень[201].
3149 Україна Матвєєв Анатолій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-08-2828 серпня 1975, проживав у м. Вінниця. Старший солдат, старший навідник гранатометного відділення гранатометного взводу 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот», в/ч пп В0829 (Дніпропетровськ) 53-ї ОМБр. Мобілізований в липні 2015 року. Неодружений. Залишився брат. 02016-04-1919 квітня 2016 Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули, ще 3 дістали поранень. Похований на Стадницькому кладовищі Вінниці[201][202].
3150 Україна Логвиненко Олег Павлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-12-033 грудня 1972, Дзвінкове Васильківський район (Київська область). Солдат 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот», в/ч пп В0829 (Дніпропетровськ) 53-ї ОМБр. Виріс у багатодітній родині. З чотирьох братів у сім'ї троє пішли на фронт добровольцями. У Олега залишилися мати, тяжкохворий батько, троє братів й сестра, дружина та двоє дітей. 02016-04-1919 квітня 2016 Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули, ще 3 дістали поранень, Олегу відірвало ноги та посікло все тіло осколками. Похований у с. Дзвінкове[201][203].
3151 Україна Бистров Андрій Олександрович 01970-11-2323 листопада 1970, Івано-Франківськ. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 28 травня 2015 року. Одружився за день до відправлення в зону бойових дій. Залишилась вагітна дружина, навесні 2017 народилась донька[204]. 02016-04-2020 квітня 2016 Помер через набряк головного мозку під час несення служби поблизу міста Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область). Поховання на Чукалівському кладовищі Івано-Франківська[205].
3152 Україна Біленький Андрій Михайлович 01983-02-055 лютого 1983, Шепетівка Хмельницька область. Сержант матеріально-технічного забезпечення 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0927 (Сєвєродонецьк). Вступив до Київського університету економіки і технологій транспорту. Працював у Шепетівці на залізниці. Зайнявся підприємництвом, відкрив свою справу з фарбування автомобілів. Призваний за мобілізацією у серпні 2015 року. Залишилися батьки, дружина та маленька донька. 02016-04-2020 квітня 2016 Трагічно загинув поблизу с. Федорівка (Бахмутський район) Донецької області, обставини не уточнено. Похований на центральному міському кладовищі Шепетівки[206].
3153 Україна Парфентьєв Ігор Володимирович 01977-11-1010 листопада 1977, Чернівці. Солдат 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Мобілізований 23 березня 2015 року. Під час несення служби на Донеччині захворів, лікувався у шпиталі, був на реабілітації. Потім поїхав знову на схід. Залишилися мати, сестра, 11-річна донька. 02016-04-2020 квітня 2016 Ніс службу в районі міста Волноваха (Донецька область). Помер у шпиталі внаслідок двосторонньої пневмонії. Похований на Алеї слави Центрального кладовища Чернівців[207].
3154 Україна Шаврієв Ігор Костянтинович 01981-12-1616 грудня 1981, Миколаїв. Старший солдат 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Мобілізований в червні 2015 року. Залишилися батьки. 02016-04-2323 квітня 2016 Підірвався на фугасі 18 квітня поблизу села Широкине (Волноваський район Донецька область). Помер у лікарні імені Мечникова в Дніпропетровську. Похований у Миколаєві[208].
3155 Україна Рогаль В'ячеслав Васильович 01972-09-2929 вересня 1972, Гарапівка Андрушівський район Житомирська область. Проживав у м. Чернігів. Майор, заступник командира протитанкового артилерійського дивізіону з озброєння 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Жив і працював у Чернігові. Мобілізований в січні 2015 року. Вже на фронті отримав звання майора. Залишилися дружина та 12-річний син. 02016-04-2323 квітня 2016 Ніс службу в районі міста Маріуполь. Помер від серцевого нападу у військовій частині після повернення з бойового завдання. Похований у Чернігові на кладовищі Яцеве[209].
3156 Україна Афанас Олег Андрійович
(Позивний «Афоня»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-10-077 жовтня 1991, Сороки Молдова. Проживав у м. Київ (Солом'янський район). Старший солдат розвідроти 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Студент магістратури Європейського університету[210]. На фронт пішов добровольцем слідом за батьком — бійцем «Легіону Свободи» Євгеном Богданом, який фронт залишив лише після важкого поранення[211]. Залишилися батьки, брат та наречена. 02016-04-2323 квітня 2016 Загинув вранці в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований на Берковецькому кладовищі Києва[212].
3157 Україна Креховецький Михайло Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-12-2424 грудня 1971, Солуків Долинський район (Івано-Франківська область). Солдат 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Конотоп). 02016-04-2323 квітня 2016
орієнтовно
Загинув від осколкового поранення під час мінометного обстрілу в (Донецькій області). Похований у с. Солків[213].
Прим. 58 ОМПБр тримає оборону в районі міста Авдіївка.
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в зоні проведення АТО загинули троє українських військовослужбовців, ще шість отримали поранення[214].
3158 Україна Сологуб Роман Михайлович 01973-06-2727 червня 1973, Щербані (Старосинявський район) Хмельницька область. Солдат 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0927 (Сєвєродонецьк). Після закінчення 8-річки здобув декілька спеціальностей: різьбяра по дереву, механізатора, водія автотранспорту, а також будівельника. На строкову службу був призваний за радянських часів, служив на флоті у Клайпеді, а закінчував службу вже на Чорному морі в незалежній Україні. Після початку війни долучився до волонтерського руху на підтримку бійців АТО. Мобілізований 14 липня 2015 року. Всю свою солдатську зарплатню витрачав на потреби колективу свого підрозділу. Мати померла, залишилися батько, молодший брат. 02016-04-2323 квітня 2016 В ніч на 23 квітня під Торецьком (Донецька область), на території взводного опорного пункту «Мостік», був забитий до смерті молодшим сержантом з іншої військової частини. З метою приховання скоєного злочину, молодший сержант вивіз ще живого Романа Сологуба у багажнику ВАЗ-2106 до водойми поблизу села Олександропіль (Ясинуватський район) (колишня Розівка). Тіло у водоймі знайшли місцеві 4 травня, в ньому упізнали зниклого військовослужбовця. Вбивцю затримано. 26 червня Романа поховали в с. Щербані[215].
3159 Україна 33 роки. Військовослужбовець ЗС України (в/ч не уточнено). 02016-04-2424 квітня 2016
орієнтовно
За повідомленням ЗМІ «військовослужбовець скоїв самогубство, застрелившись з автомату». Це сталося у Костянтинівському районі Донецької області у селі Білокузьминівка.[216]
3160 Україна Іванов Денис Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-12-066 грудня 1991, Російська Федерація. Проживав у м. Помічна Добровеличківський район Кіровоградська область. Солдат 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Був єдиною дитиною в батьків, кілька років тому сім'я переїхала в Україну. Після армійської служби працював електромонтером в Помічнянській дистанції сигналізації та зв'язку на Одеській залізниці. Мобілізований у серпні 2015 року. Неодружений. 02016-04-2424 квітня 2016 Загинув під час бою з ДРГ противника на спостережному пункті поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область). Внаслідок цього бою загинули двоє бійців, ще один потрапив у полон. Похований у місті Помічна[217].
За уточненими даними ІАЦ РНБО за минулу добу станом на 24 квітня, загинув ще один український військовослужбовець. Він отримав надзвичайно важкі поранення на передовій поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область) і помер за декілька годин в Бахмуті[218].
3161 Україна Залізко Олександр Броніславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-07-1212 липня 1982, Житомир. Солдат, кулеметник 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч В2970 (Бахмут). Католик парафії Семінарійського костелу Святого Йоана з Дуклі, до війни прислуговував біля священика під час звершення меси. Ще навесні 2014 року хотів піти до війська добровольцем, але дружина тоді його вмовила, бо в них нещодавно народилася донька. Мобілізований 1 березня 2015 року, 24 квітня мав демобілізуватись. Залишилися батько, сестра, дружина та двоє маленьких дітей, 6-річний син і 2-річна донька. 02016-04-2424 квітня 2016 В ніч на 24 квітня заступив на чергування. Близько 6:20 ДРГ противника здійснила спробу прориву, Олександр загинув у бою від кульових поранень, що несумісні з життям. Похований на Смолянському кладовищі Житомира[219].
За уточненими даними ІАЦ РНБО за минулу добу станом на 24 квітня, загинув ще один український військовослужбовець. Він отримав надзвичайно важкі поранення на передовій поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область) і помер за декілька годин в Бахмуті[218].
3162 Україна Ісаєв Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-04-1010 квітня 1975, Костянтинівка Донецька область. Старший сержант, сапер 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Строкову службу проходив у десантних військах. У Сергія був свій маленький бізнес з виготовлення тротуарної плитки. З початком війни активно долучився до волонтерського руху донбаського відділення ГО «Схід та Захід єдині», а 2015 року пішов добровольцем до війська захищати рідну Донеччину. Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей, син і донька. 02016-04-2525 квітня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання з розмінування в Донецькій області. Похований у Костянтинівці[220].
За повідомленням «Подробиць», в районі смт Новгородське (Донецька область) на горлівському напрямку, загинув військовий. Він намагався знешкодити протитанкову міну, і пристрій спрацював[221].
3163 Україна Петров Андрій Миколайович 01978-12-1313 грудня 1978, Красне Перше (Обухівський район) Київська область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 14-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований 23.04.2015. Після підготовки на полігоні с. Любомирка Рівненської області відправлений до військової частини в зону АТО. 02016-04-2626 квітня 2016 Трагічно загинув від вогнепальних поранень поблизу с. Касянівка (Нікольський район). Похований в с. Красне Перше[222].
3164 Україна Наюк Роман Васильович 01976-11-3030 листопада 1976, Промінь (Луцький район) Волинська область. Проживав у Луцьку. Військовослужбовець (в/ч не уточнено). Мобілізований 9 липня 2015 року. Учасник АТО. 02016-04-2828 квітня 2016
орієнтовно
Помер під час несення військової служби, дату, місце й обставини не уточнено. Поховання на Львівщині у Старому Самборі 30 квітня[223].
3165 Україна Мацюк Олександр Володимирович 01975-04-044 квітня 1975, Пісків Костопільський район Рівненська область. Солдат, навідник САУ 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на Харківщині водієм БТР, працював у колгоспі «40-річчя Жовтня», пізніше працював охоронцем Костопільського ДБК та на інших роботах. Мобілізований 5 лютого 2015 року. Після підготовки на Рівненському полігоні, у травні 2015 відбув до зони АТО, служив в районі Мар'їнки й Красногоровки. Розлучений, залишились мати та донька 1997 р.н. 02016-04-2929 квітня 2016 Помер в період проходження військової служби в зоні АТО. Похований в рідному селі[224].
3166 Україна Циклаурі Ревазо Шотаєвич
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-07-2020 липня 1984, Грузія. Проживав у м. Шепетівка Хмельницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Етнічний грузин. Після служби в армії приїхав на батьківщину матері, на Хмельниччину. В зону АТО пішов добровольцем, після боїв за Донецький аеропорт підписав контракт на подальшу службу. Залишилися мати, брат дружина та дві доньки (4 і 2 роки). 02016-04-2929 квітня 2016 Загинув під час бойових дій в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Поховали Резо у с. Михайлючка Шепетівського району[225].
3167 Україна Завала Сергій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-08-1313 серпня 1983, Вінницькі Хутори (передмістя Вінниці) Вінницька область. Солдат, кулеметник 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 8 липня 2015 року. Залишилися батьки, двоє братів, сестра, дружина та донька 2009 р.н. 02016-04-2929 квітня 2016 Загинув в результаті мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ, що розташований між Красногорівкою та Пісками. Сергій із товаришем вийшов з бліндажу на перекур о 18:35, й раптом розпочався ворожий обстріл, поряд з Сергієм розірвалася міна. Прим. У Штабі АТО повідомляли про одного загиблого поблизу селища Невельське під Донецьком[226].
3168 Україна Тарабанов Вадим Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-05-2323 травня 1991, Гвоздівка Миколаївський район (Одеська область). Солдат, помічник гранатометника 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). 02016-04-3030 квітня 2016 Загинув поблизу міста Бахмут (Донецька область), ймовірно, в районі смт Луганське поблизу Світлодарського водосховища, внаслідок гранатометного обстрілу[227].

Травень

[ред. | ред. код]
3169 Україна Пікуєв Василь Абрамович 01968-01-1010 січня 1968, Шпола Черкаська область. Старший солдат, номер обслуги 128-ї ОГПБр. Призваний за мобілізацією, на фронті з травня 2015. Ніс службу на Луганщині. Залишилися дружина та семеро дітей. 02016-05-011 травня 2016 Трагічно загинув в районі міста Авдіївка. Похований 6 травня у м. Шпола[228].
3170 Україна Свіржевський Роман Петрович
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
01994-09-1818 вересня 1994, Корнин Рівненський район Рівненська область. Молодший сержант, військовослужбовець 55-ї окремої бригади зв'язку (Рівне). Три роки служив за контрактом, на війні з 19 років[229]. Залишилися батьки, сестра. 02016-05-011 травня 2016 Загинув в Луганській області під час виконання бойового завдання. Похований в с. Корнин[230].
3171 Україна Ковальчук Сергій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-04-2626 квітня 1973, Рокитне (Бобровицький район) Чернігівська область. Молодший сержант, старший навідник СПГ-9 14-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0259 (Володимир-Волинський). До війська пішов добровольцем, мобілізований 7 травня 2015 року до в/ч ПП В0941 («Десна»). Після навчання у жовтні 2015 року поїхав на фронт у складі 14-ї бригади. Залишилась дружина та двоє дітей, син (проходить строкову службу у Десні) і донька (закінчує школу). 02016-05-011 травня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання на лінії розмежування між Красногорівкою та окупованою Старомихайлівкою (Мар'їнський район Донецька область). Першими про загибель Сергія повідомили терористи «ДНР», українська розвідгрупа з 5 бійців підійшла до лінії розмежування, де відбулася перестрілка з силами противника, Сергія з місця зіткнення забрали російські бойовики. Похований 6 травня в Рокитному[231].
3172 Україна Замета Єгор Станіславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-04-066 квітня 1989, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, навідник протитанкового кулеметного взводу 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї ОМПБр (Кропивницький). До мобілізації працював зварювальником. Призваний за мобілізацією 10 липня 2015 року. Залишилися мати, брат. 02016-05-011 травня 2016 Помер о 3-й годині ночі в німецькій клініці Шаріте (Берлін). 5 вересня 2015 року був тяжко поранений снайпером на блокпосту поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Лікувався у Харківському та Київському військових шпиталях, переніс понад 12 операцій, з 17 листопада перебував на лікуванні в німецькій клініці, але врятувати його життя не вдалося. Увечері 30 квітня стан Єгора почав швидко погіршуватися, і вночі він помер. Похований 18 травня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу[232].
3173 Україна Войтенко Віталій Сергійович 01985-05-033 травня 1985, Світловодськ Кіровоградська область. Військовослужбовець дивізіону 40-ї окремої артилерійської бригади (Первомайськ), в/ч пп В3502. Залишилися батько, дружина та 8-річний син. 02016-05-033 травня 2016 Помер близько 23:00 в районі міста Волноваха (Донецька область), у день свого народження, обставини не уточнено. Похований на Ревівському кладовищі Світловодська[233].
3174 Україна Литвин Андрій Миколайович 01970-05-3131 травня 1970, Богданівка (Знам'янський район) Кіровоградська область. Проживав у м. Черкаси. Військовослужбовець 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр (Гайсин). Пішов до війська добровольцем у серпні 2015 року. Першу служив у гостомільській військовій частині, згодом вирушив на передову у складі 11-го батальйону. Залишилися мати, дідусь із бабусею та дружина. 02016-05-055 травня 2016 Був направлений з передової на операцію у шпиталь в м. Ірпінь, там йому видалили грижу. Після виходу зі шпиталю помер через зупинку серця. Похований у Богданівці[234].
3175 Україна Гордін Володимир Павлович 01970-01-2424 січня 1970, П'ятирічка (Баранівський район) Житомирська область. Проживав у м. Фастів Київська область. Військовослужбовець 12-го окремого полку оперативного забезпечення (Новоград-Волинський). Мобілізований 7 серпня 2015 року. Неодружений, залишилися батьки, брат, сестра. 02016-05-055 травня 2016 Помер під час несення військової служби у місті Щастя під Луганськом. Похований в с. П'ятирічка[235].
3176 Україна Пазюн Василь Васильович
(Позивний «Кумець»)
01970-07-1717 липня 1970, Човновиця Оратівський район Вінницька область. Солдат, гранатометник 53-ї окремої механізованої бригади (Бердичів). Зі шкільних років проживав в с. Михайлівка-Рубежівка на Київщині. 02016-05-077 травня 2016 Помер від зупинки серця під час бойового чергування на блокпосту поблизу смт Південне, що неподалік Торецька (Донецька область). Похований в с. Михайлівка-Рубежівка[236].
3177 Україна Півень Олександр Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-10-033 жовтня 1987, Конотоп Сумська область. Старший солдат батальйону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). 02016-05-088 травня 2016 Загинув о 15:30 в районі міста Авдіївка (Донецька область), підірвавшись на фугасі під час облаштування блокпосту. Похований у Конотопі на кладовищі по вулиці Богдана Хмельницького[237].
3178 Україна Заяць Петро Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-05-3030 травня 1972, Сторожинець Чернівецька область. Молодший сержант 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Мобілізований 17 серпня 2015 року, проходив підготовку на Рівненському полігоні. Розлучений, залишилася донька 1997 р.н., літні батьки та брат з сестрою. 02016-05-088 травня 2016 Загинув в районі міста Бахмут (Донецька область). Похований у Старожинці, на кладовищі при Церкві Архістратига Михаїла (Майдан)[238].
Прим. За лікарською довідкою — помер в реанімації у Харківському госпіталі внаслідок черепно-мозгової травми[239].
3179 Україна Нефедьєв Євген Іванович