Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (липень — грудень 2016)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат силових структур України у російсько-українській війні з 1 липня по 31 грудня 2016 року (включно).

 Липень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
 
Серпень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
 
Вересень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
 
Жовтень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
Листопад
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30
 
Грудень 
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
 

Список загиблих 1 липня — 31 грудня 2016 року

[ред. | ред. код]
Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

Липень

[ред. | ред. код]
3279 Україна Борушевський Олександр Станіславович
(Позивний «Поляк»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-04-066 квітня 1984, Житомир. З дитинства проживав у м. Чуднів Житомирська область. Старший сержант, командир відділення 15-го ОМПБ «Суми» 58-ї ОМПБр. Закінчив Житомирське ВПУ-17. Протягом 11 років (з перервами) проходив службу в ЗСУ за контрактом. На фронті з 10.07.2015. Залишилися дружина та донька. 02016-07-011 липня 2016 Під час мінометного обстрілу позицій поблизу смт Верхньоторецьке Ясинуватського району дістав важкі поранення у живіт і груди, прикривши собою побратимів. Помер у шпиталі. Похований в Чуднові[1].
3280 Україна Лисенко Сергій Сергійович 01985-03-1414 березня 1985, Чернеччина (Краснопільський район) Сумська область. Молодший сержант, командир відділення 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Суми). Мобілізований 17 травня 2015 року. Залишились дружина та маленька дитина. 02016-07-033 липня 2016 Близько 12:30, під час несення служби на блокпосту під Авдіївкою (Донецька область), військовослужбовцю стало зле. Під час транспортування до ЦРЛ м. Торецьк йому надали першу медичну допомогу, але дорогою він помер[2].
3281 Україна Гончарук Василь Михайлович
(Позивний «Циган»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-05-099 травня 1993, Осички (Савранський район) Одеська область. Старший матрос, стрілець десантно-штурмового взводу 36-ї окремої бригади морської піхоти, в/ч А2802 (Миколаїв). Мобілізований 9 липня 2015 року. 02016-07-044 липня 2016 Загинув близько 20:00 під час обстрілу з мінометів 120-мм калібру в селі Широкине під Маріуполем (Донецька область), ще 4 бійців дістали поранень. Після прощання з Василем у військовому містечку в Миколаєві, його поховали в селі Осички[3].
3282 Україна Житніков Ярослав Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01982 1982, Лозова Харківська область. Лейтенант, військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Працював у Лозівській дистанції сигналізації та зв'язку, також був профоргом цеха. Мобілізований у травні 2015 року. Залишились мати, дружина та 10-річна донька. 02016-07-044 липня 2016 Підірвався на фугасі під час виконання бойового завдання в зоні АТО. Разом з ще двома пораненими був доставлений до шпиталю, помер після операції. Похований на Центральній алеї кладовища у Лозовій[4].
3283 Україна Артеменко Михайло Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-12-2727 грудня 1984, Миколаїв. Солдат 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч пп В4673. Залишилася мати, у якої Михайло був єдиною дитиною. 02016-07-044 липня 2016 Загинув у ніч на 5 липня, під час обстрілу позицій бригади в районі КрасногорівкаПіски (Донецька область). Михайло прикрив собою чотирьох побратимів, врятувавши їм життя. Похований у Миколаєві[5].
За повідомленням ТСН, близько 23:00 4 липня, під час артилерійського обстрілу селища Піски (Ясинуватський район), загинули двоє військовослужбовців, ще 6 дістали поранень[6].
За повідомленням «5 каналу» в сюжеті зі шпиталю, 5 липня під Красногорівкою внаслідок мінометного обстрілу загинув один військовослужбовець 128 огпбр, ще троє дістали поранень[7].
3284 Україна Ротар Валерій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963 1963, 53 роки, Долиняни (Хотинський район) Чернівецька область. Солдат 8-го окремого мотопіхотного батальйону «Поділля» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. На фронт пішов добровольцем, підписавши контракт у квітні 2016 року. Хотів піти ще раніше, але чекав на повернення старшого сина, який служив у зоні АТО. Залишилися мати, сестра, двоє дорослих синів, 1984 і 1990 р. н. 02016-07-055 липня 2016 Загинув близько 3:00 внаслідок мінометного обстрілу в районі міст Мар'їнкаКрасногорівка (Донецька область). Похований у Долинянах[8].
3285 Україна Воловенко Ігор Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-01-2121 січня 1975, Новоселівка (Гайсинський район) Вінницька область. Старший солдат, старший оператор відділення взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти 59 ОМПБр. З 1994 року працював складачем поїздів 5 розряду паливно-транспортного цеху ДТЕК Ладижинська ТЕС. Мобілізований 13 липня 2015 року. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, донька 2003 р. н. та син 2005 р. н. 02016-07-055 липня 2016 О 13:15, під час огляду взводного опорного пункту в районі міста Попасна (Луганська область), підірвався на протипіхотній міні МОН. Похований в с.Новоселівка [9].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій 2 українських військовослужбовців загинули, 10 – отримали поранення. На брифінгу Андрій Лисенко уточнив, що один військовий загинув в результаті підриву на вибуховому пристрої у Троїцькому (ймовірно, Троїцьке (Попаснянський район), ще один — під час обстрілу в районі міста Мар'їнка[10].
3286 Україна Сергєєв Володимир Ігорович
(Псевдо «Смайл» / «Кабан»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-04-2727 квітня 1993, Обухів Київська область. Командир відділення 3-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. Вступив до пілотного факультету Національного авіаційного університету, однак не закінчив його. З 2010 по 2011 рік проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони в Одесі. Працював у ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» вантажником, розмелювачем картону. Мобілізований 17 липня 2015 року, після підготовки на Львівщині був зарахований у 81-шу бригаду снайпером. Неодружений, залишилися батьки, сестра. 02016-07-066 липня 2016 Близько 13:00 в промзоні міста Авдіївка (Донецька область) під час обстрілу міна 120-мм калібру залетіла у бліндаж, загинули двоє бійців, ще 3 дістали поранень. Володимир потрапив під завал, осколок міни не пробив бронежилет наскрізь, але Володимир отримав травми голови, обох рук і ніг та живота, помер у лікарні. Похований в Обухові[11][12].
3287 Україна Лисевич Олег Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-06-1010 червня 1985, Сваричів Рожнятівський район Івано-Франківська область. Старший солдат 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. Брат також служить в зоні АТО. 02016-07-066 липня 2016 В промзоні міста Авдіївка (Донецька область) під час обстрілу міна 120-мм калібру залетіла у бліндаж, загинули двоє бійців, ще 3 дістали поранень. Олег загинув одразу. Похований в с. Сваричів[11][13].
3288 Україна Турик Максим Васильович 01981-11-044 листопада 1981, Вараш Рівненська область. Солдат, механік-водій танку 3-ї роти 17 ОТБр. Мобілізований 14 березня 2015 року. У березні 2016, після року служби, підписав короткостроковий 6-місячний контракт. Проходив військову службу у м. Покровськ на Донеччині. Залишилися мати та дві сестри. 02016-07-077 липня 2016 2 липня був госпіталізований із зони АТО (з району міста Бахмут) до Харківського військового госпіталю у важкому стані (крововилив у мозок, набряк, ЧМТ), де помер 7 липня. У військовій частині рідним Максима повідомили, що він загинув внаслідок нещасного випадку (впав з паркану і вдарився головою). Похований на міському кладовищі Вараша у селі Стара Рафалівка[14].
10 листопада «Факти і коментарі» опублікували статтю, де товариші по службі вже після демобілізації розповіли, що солдат отримав важкі травми від командира роти в присутності комбату, під час т.зв. боксерського бою. Максим відмовився битися, але комроти наніс йому кіль ударів у голову. Бахмутським міськвідділом поліції (Донецька область) за фактом було відкрите кримінальне провадження, 9 листопада мати Максима отримала листа від Міноборони, що справу закрито через відсутність складу злочину[15].
У лютому 2020 року обвинувальний акт відносно командира підрозділу однієї із військових частин ЗС України у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та перевищенні влади військовою службовою особою, скеровано до суду[16].
3289 Україна Ковальський Анатолій Вікторович
(Псевдо «Сталкер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978 1978, Буцневе Деражнянський район Хмельницька область. Старшина, військовослужбовець 131-го окремого розвідувального батальйону. До 2013 року працював оперуповноваженим у Деражнянському відділі міліції Хмельницької області. Потім поїхав на заробітки в Росію. Повернувшись додому, пішов на військову службу. Залишилися батьки та дружина з дитиною. 02016-07-077 липня 2016 О 19:00 поблизу села Лопаскине (Новоайдарський район Луганська область) на керованому фугасі біля річки підірвався мікроавтобус VOLKSWAGEN T4, загинули двоє військовослужбовців. Похований у рідному селі[17][18]
3290 Україна Яблонський Микола Миколайович
(«Коляся»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-07-3030 липня 1988, Сергіївка (Нікольський район) Донецька область. Молодший сержант, військовослужбовець 131-го окремого розвідувального батальйону. Залишилася дружина та маленька дитина. 02016-07-077 липня 2016 О 19:00 поблизу села Лопаскине (Новоайдарський район Луганська область) на керованому фугасі біля річки підірвався мікроавтобус VOLKSWAGEN T4, загинули двоє військовослужбовців. Похований у рідному селі[17].
3291 Україна Мельник Василь Романович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986 1986, Полонична Кам'янка-Бузький район Львівська область. Солдат 54-ї окремої механізованої бригади. На фронті був майже два роки. 02016-07-088 липня 2016 Загинув о 8:20 поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область) від кулі снайпера. Зранку противник почав обстріл передових позиції ЗСУ з БМП-1. Василь у цей час займався телефонним кабелем й затримався на відкритій ділянці, снайперська куля потрапила у сонну артерію[19].
3292 Україна Новгородський Володимир Михайлович
(Псевдо «Михалич»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01962-09-099 вересня 1962, 53 роки, Бєльці Молдова. Проживав у м. Мелітополь Запорізька область. Старший сержант 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2970 (Бахмут). Спортсмен, тренер з рукопашного бою. Працював в охоронній фірмі. Мобілізований 3 вересня 2014 року до 3-го батальйону 79-ї ОАЕМБр, звільнений в запас у вересні 2015 року. 2 березня 2016 підписав контракт на військову службу в 54 ОМБр. Залишилися дружина та син (бойовий офіцер, захисник Донецького аеропорту). 02016-07-099 липня 2016 О 4:00 на «світлодарській дузі» противник розпочав масований артилерійський обстріл, під прикриттям якого спробував провести атаку на позиції ЗСУ поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області. Атаку відбито. Володимир загинув від кульового поранення. Похований у Мелітополі[20][21].
3293 Україна Домашенко Олександр Олександрович
(Псевдо «Домік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992 1992, Яготин Київська область. Солдат, гранатометник АГС 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. 2003 року батьків Олександра позбавили батьківських прав, він виховувався у дитячому будинку «Віночок». Закінчив Переяслав-Хмельницький ЦПТО, в 2012 році відслужив строкову службу в 26-й артбригаді. Мобілізований у червні 2014 року. У складі 25-го батальйону обороняв Дебальцеве. Після демобілізації в липні 2015 повернувся додому, але за кілька місяців підписав контракт на військову службу і знову пішов на фронт. Неодружений. 02016-07-099 липня 2016 О 4:00 на «світлодарській дузі» противник розпочав масований артилерійський обстріл, під прикриттям якого спробував провести атаку на позиції ЗСУ поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області (за іншими даними, поблизу с. Логвинове). Атаку відбито. У перші хвилини обстрілу загинули троє українських захисників, ще один помер від поранень, двоє у тяжкому стані, кілька легкопоранені й контужені. Похований в Яготині[20][22].
3294 Україна Чеботарь Руслан Петрович
(Псевдо «Німий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
38 років, Копайгород Барський район Вінницька область. Мешкав у с. Селище (Літинський район). Солдат, кулеметник роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. В дитинстві переїхав з мамою на Літинщину. Мобілізований 24 квітня 2015 року як доброволець, проходив підготовку на Рівненському полігоні. Спочатку був снайпером, потім кулеметником. Залишилися мати та бабуся.
Прим. Волонтер 25-го батальйону Ксенія Бикова у Facebook написала про втрати, в коментарях до посту назвала двох загиблих - Немой і Гриша[23].
02016-07-099 липня 2016 О 4:00 на «світлодарській дузі» противник розпочав масований артилерійський обстріл, під прикриттям якого спробував провести атаку на позиції ЗСУ поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області. Атаку відбито. У перші хвилини обстрілу загинули троє українських захисників, ще один помер від поранень, двоє у тяжкому стані, кілька легкопоранені й контужені (троє загиблих з 25 ОМПБ, один з 54 ОМБр). Похований в смт Копайгород[20][24].
3295 Україна Гега Руслан Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-12-055 грудня 1984, Сквира Київська область. Проживав у м. Фастів. Солдат, телефоніст 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Шкільні роки пройшли у селищі Зелений Бір (Васильківський район). Навчався в Фастівському центрі професійно-технічної освіти, де здобув спеціальність газоелектрозварника. Працював на фермерському господарстві «Полісся» в с. Ставки (Фастівський район). Мобілізований у липні 2015 року. Залишилися дружина та 10-річний син. 02016-07-1010 липня 2016 Загинув близько 7:00, під час виконання бойового завдання в зоні АТО, місце не уточнено. Поховання на кладовищі с. Мала Снітинка[25].
Прим., один військовослужбовець загинув під час обстрілу поблизу смт Новгородське під Горлівкою (Донецька область)[26].
3296 Україна Гуртяк Юрій Олександрович
(Псевдо «Таєць»)
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна)
01985-08-033 серпня 1985, Містки (Сватівський район) Луганська область. Проживав у м. Сєвєродонецьк. Молодший лейтенант, розвідник 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї ОГШБр. Закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля за спеціальністю інженера-механіка. Боєць з тайського боксу, неодноразово брав участь у змаганнях міського, обласного, всеукраїнського рівня. До війни працював у сільському господарстві. На фронті з 2014 року, брав участь у боях в районі траси «Бахмутка». Один із засновників ГО «Спілка ветеранів бойових дій, ветеранів АТО та волонтерів «Безпека Волині». Залишилися батьки, сестра, брат, дружина та 4-річна донька. 02016-07-1111 липня 2016 Загинув близько 5:00, під час виконання бойового завдання неподалік населених пунктів Тарамчук та ‪Новомихайлівка (Мар'їнський район) Донецької області. Сапери разом з групою прикриття висунулися на передній край і натрапили на міну направленої дії з «розтяжкою». Загиблих побратими виносили вже під час обстрілу. Похований у рідному селі Містки[27][28].
3297 Україна Комаров Ярослав Михайлович
(Псевдо «Комарик»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01984-01-033 січня 1984, Київ. Старший солдат, командир відділення саперного взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї ОГШБр. Служив сапером у миротворчій місії в Іраку. Учасник Революції Гідності. В батальйон прийшов добровольцем, служив снайпером, потім сапером у групі прикриття. Залишилися мати, дружина та 6-річна донька. 02016-07-1111 липня 2016 Загинув близько 5:00, під час виконання бойового завдання неподалік населених пунктів Тарамчук та ‪Новомихайлівка (Мар'їнський район) Донецької області. Сапери разом з групою прикриття висунулися на передній край і натрапили на міну направленої дії з «розтяжкою», двоє бійців загинули, ще один дістав поранень. 13 липня з воїном попрощалися на Майдані Незалежності в Києві[27][29].
3298 Україна Месеча Сергій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-06-1212 червня 1983, Жуки (Кобеляцький район) Полтавська область. Проживав у м. Кобеляки. Солдат, механік-водій БМП 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Виховувався мамою, був єдиним сином. Закінчив Кобеляцьке ПТУ (нині — аграрний ліцеї), де здобув спеціальність водія. Працював слюсарем на Кобеляцькому цукровому заводі та автослюсарем на СТО в Полтаві, Києві. Мобілізований 16 червня 2015 року як доброволець, до цього в армії не служив. Воював в районі Авдіївки, Зайцевого. Мати померла, залишився 7-річний син. 02016-07-1212 липня 2016 Загинув в районі смт Зайцеве під Горлівкою внаслідок подвійного влучення міни у бліндаж. Похований в с. Жуки[30].
3299 Україна Яценко Юрій Вікторович 01981-05-1919 травня 1981, Кременчук Полтавська область. Солдат 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Суми). Служив за контрактом. Залишилась дружина та двоє дітей, 5-річний син і 8-річна донька. 02016-07-1212 липня 2016 Загинув близько 23:00, під час відбиття чергової спроби прориву ДРГ противника в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Як розповіли бойові товариші, Юрій вів спостереження за противником у девятиповерхівці. Обставини загибелі вони не уточнили, але підтвердили, що в нього було чотири ножових поранення. Похований у Кременчуці на Свіштовському кладовищі, у секторі героїв АТО[31].
3300 Україна Мамчій Станіслав Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-09-1515 вересня 1983, Чернівці. Солдат 1-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. Закінчив професійно-технічне училище №9, працював на Чернівецькому заводі №70. Залишились батьки та двоє братів. Молодший брат також пішов на фронт добровольцем. 02016-07-1313 липня 2016 Загинув в ніч на 13 липня на блокпості під Авдіївкою (Донецька область), під час мінометного обстрілу, діставши множинні мінно-вибухові поранення, несумісні з життям. Похований на Алеї Слави на Годилівського кладовища у Чернівцях[32].
3301 Україна Петренко Віталій Петрович
(Позивний «Саглам»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-05-2727 травня 1970, Київ. Полковник СБУ, заступник начальника управління Департаменту контррозвідки СБУ. Закінчив Національну юракадемію ім. Ярослава Мудрого. Віддав Службі понад 27 років, пройшов шлях від слідчого до заступника начальника управління в органах СБУ на Київщині, Закарпатті, у Полтавській і Рівненській областях. 2014 року, після відрядження в зону АТО, призначений заступником начальника управління – начальником відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Рівненській області. З кінця січня 2015 майже весь час перебував на Сході, був одним з керівників зведених мобільних груп по боротьбі з незаконним переміщенням товарів через лінію розмежування. Залишилися мати, дружина та син. 02016-07-1313 липня 2016 Загинув поблизу с. Богданівка (Волноваський район), прямуючи на бойове завдання[33].
3302 Україна Дунаєвський Сергій Михайлович
(Позивний «Дуда»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-06-2020 червня 1980, Студена Піщанський район Вінницька область. Солдат зенітно-артилерійського взводу 46-го окремого батальйону спецпризначення «Донбас Україна», в/ч пп В2612, 10-ї ОГШБр. Мобілізований 23 серпня 2015 року. Залишились батьки та брат. 02016-07-1414 липня 2016 Загинув в результаті артилерійського обстрілу позицій ЗСУ в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Сергій дістав два проникаючі поранення у спину, під обстрілами побратими витягли його до «швидкої», але він вже помер[34].
3303 Україна Леонтюк Леонід Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971 1971, Махнівка (Козятинський район) Вінницька область. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Учасник бойових дій під Донецьком (Піски, район аеропорту). Через рік служби, у вересні 2015, був демобілізований. З 15 березня 2016 року повернувся до своєї бригади на військову службу за контрактом. Залишилися дружина, син та донька. 02016-07-1515 липня 2016 13 липня, під час виконання бойового завдання поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, підірвався на «розтяжці». Помер від поранень у військовому шпиталі м. Харків[35].
3304 Україна Потарайко Сергій Дмитрович
(Псевдо «Мольфар»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-01-3030 січня 1984, Чернівці. Солдат, розвідник 8-го окремого мотопіхотного батальйону «Поділля» 10-ї ОГШБр. Зареєстрований був у селі Плоска (Путильський район), але все життя прожив у Чернівцях. На фронт пішов, підписавши контракт на військову службу навесні 2016 року. Залишилися мати, брат, сестра та дружина. 02016-07-1515 липня 2016 Поблизу міста Мар'їнка (Донецька область) троє військовослужбовців потрапили у засідку під час виконання бойового завдання. Куля влучила Сергію у голову, він загинув миттєво. Тіло добу не могли вивезти з поля бою через обстріли. Похований на Алеї Слави на Центральному кладовищі Чернівців[36].
Намагаючись врятувати побратимів, ще один буковинець, 20-річний Павло Юрбаш з с. Сергії, потрапив у полон. Звільнений 27.12.2017 за обміном[37].
3305 Україна Рій Василь Іванович 01967-07-2020 липня 1967, Новий Витків Радехівський район Львівська область. Проживав у с. Йосипівка (Радехівський район). Військовослужбовець 2-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). До мобілізації обіймав різні посади у ТОВ «Мебель-Сервіс». В зоні АТО був на посаді заступника начальника штабу військової частини А0796, Оперативне командування «Захід». Після демобілізації повернувся додому, згодом підписав контракт на подальшу військову службу. Залишилися дружина та двоє дітей, син і донька. 02016-07-1616 липня 2016 Загинув під час несення військової служби у Бахмутському районі Донецької області, обставини не уточнено. Похований в Йосипівці[38].
3306 Україна Губський Олексій Сергійович
(Псевдо «Граната»)
01976-12-1717 грудня 1976, Виноградний Клин Генічеський район Херсонська область. Проживав у с. Радивонівка (Якимівський район) Запорізька область. Гранатометник 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). До війни працював на баштанах. Мобілізований 17 серпня 2015 року, проходив службу в роті охорони Мелітопольського військкомату. За власним бажанням був переведений до 54-ї ОМБр та вирушив на передову. Залишилися мати, дружина та донька 2005 р. н. 02016-07-1717 липня 2016 Загинув близько 10:00 поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область). У бойовому зіткненні Олексій закидав противника гранатами, але сам дістав поранення в ногу. Під час відходу був смертельно поранений у голову. Похований в Радивонівці[39].
Прим. 19 липня, журналіст Юрій Бутусов повідомив, що вдалося забрати у російських бойовиків за обміном тіло військовослужбовця 54-ї ОМБр, який загинув під час патрулювання нейтральної смуги кілька днів тому[40].
3307 Україна Швець Олександр Олексійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01958-03-099 березня 1958, 58 років, Миколаїв (Львівська область). Мешкав у м. Золочів. Капітан, командир мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Адвокат. Після закінчення юридичного факультету Львівського Державного Університету ім. Франка, працював юрисконсультом, а згодом — адвокатом. Пішов на фронт добровольцем. Залишилися дружина та троє дорослих дітей. 02016-07-1818 липня 2016 Близько 3-ї години ранку внаслідок мінометного обстрілу позицій бригади в районі смт Зайцеве — Майорськ під Горлівкою (Донецька область), загинули 4 військовослужбовці, ще 3 дістали поранень. Після прощання у Золочеві Олександра поховають на Личаківському кладовищі у Львові, на Полі почесних поховань №76[41][42].
3308 Україна Грабчак Олег Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-10-2020 жовтня 1988, Липовець Вінницька область. Старший солдат 1-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Працював слюсарем у газовій конторі. Мобілізований 15 липня 2015 року. Залишилися батьки, сестра, брат та наречена. 02016-07-1818 липня 2016 Близько 3-ї години ранку внаслідок мінометного обстрілу позицій бригади в районі смт Зайцеве — Майорськ під Горлівкою (Донецька область), загинули 4 військовослужбовців. Олега довезли до лікарні, але врятувати не змогли. Похований у м. Липовець[41][43].
3309 Україна Літовко Микола Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-04-1919 квітня 1976, Сєвєродонецьк Луганська область. Солдат 1-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Закінчив ПТУ №101 в Сєвєродонецьку. Був призваний за мобілізацією як доброволець. У квітні 2016 року демобілізувався, але вже 29 травня підписав контракт та повернувся до своєї бригади. Залишилися батько, дружина та син. 02016-07-1818 липня 2016 Близько 3-ї години ранку внаслідок мінометного обстрілу позицій бригади в районі смт Зайцеве — Майорськ під Горлівкою (Донецька область), загинули 4 військовослужбовців. Похований на Центральному кладовищі Сєвєродонецька[41][44].
3310 Україна Вовченко Володимир Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01980-10-1919 жовтня 1980, Луганська область. З дитинства проживав у м. П'ятихатки Дніпропетровська область. Молодший лейтенант, заступник командира мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Закінчив Криворізький педагогічний університет та став вчителем історії у Мар'янівській загально-освітній школі. Перед війною працював у мережі «АТБ». Мобілізований у березні 2014 року як доброволець, через рік підписав контракт на подальшу військову службу. Мати Володимира померла, поки він був на війні. Залишились дружина та однорічний син. 02016-07-1818 липня 2016 Близько 3-ї години ранку внаслідок мінометного обстрілу позицій бригади в районі смт Зайцеве — Майорськ під Горлівкою (Донецька область), загинули 4 військовослужбовців, ще 3 дістали поранень. Похований у П'ятихатках[41][45].
3311 Україна Цірик Володимир Миколайович
(Псевдо «Оса»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01993-06-1313 червня 1993, Угля Тячівський район Закарпатська область. Старший лейтенант, командир 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. В лютому 2015 року закінчив Національну академії Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові (достроковий випуск), та вже навесні 2015 року 21-річний лейтенант потрапив на передову, у 93 ОМБр, і був призначений командиром роти. 10 місяців воював під Донецьком (Піски, район аеропорту). Командування називає його одним з найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади. Залишилася мати, у якої Володимир був єдиним сином. 02016-07-1818 липня 2016 Увечері поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, під час патрулювання місцевості зі сторони нейтральної території група військовослужбовців 93-ї ОМБр була обстріляна ворожими силами противника з гранатометів і кулеметів, після чого зав'язався бій, внаслідок якого було поранено 3-х бійців. БМП-2, що виїхала на допомогу та евакуацію, підірвалася на замаскованій противником протитанковій міні. Володимир загинув при близькому вогневому контакті. Серед поранених його товариш та однокурсник, командир 7-ї роти Олександр Сак («Стафф»). Поховали 23-річного офіцера в рідному селі Угля[46][47].
3312 Україна Омельченко Роман Миколайович
(Псевдо «Яша»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-12-2626 грудня 1973, Лубни Полтавська область. Солдат, механік-водій БМП-2 93-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований 2015 року. Залишилися батьки. 02016-07-1818 липня 2016 Увечері поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, під час патрулювання місцевості зі сторони нейтральної території група військовослужбовців 93-ї ОМБр була обстріляна ворожими силами противника з гранатометів і кулеметів, після чого зав'язався бій, було поранено 3-х бійців. БМП-2, що виїхала на допомогу та евакуацію, підірвалася на замаскованій противником протитанковій міні, внаслідок чого Роман загинув. Похований у с. Піски (Лубенський район)[46][48].
3313 Україна Вождєв Павло Олександрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01976-05-066 травня 1976, Миколаїв. Мешкав у м. Керч АР Крим (до окупації). Старший сержант, командир протитанкового взводу 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти (Миколаїв). Служив у Керченському батальйоні морської піхоти. Після окупації Криму російськими військами вийшов на материкову Україну та на початку АТО вирушив на фронт. Родина Павла проживає в Керчі. 02016-07-1818 липня 2016 Загинув від вогнепального осколкового поранення в результаті обстрілу з протитанкового гранатомету під Маріуполем (Донецька область). 20 липня з двома морськими піхотинцями попрощалися у військовій частині в Миколаєві[49].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій 7 військовослужбовців загинули, 14 отримали поранення. Зокрема, один військовослужбовець загинув поблизу села Водяне, на схід від Маріуполя[50].
3314 Україна Лелеко Василь Іванович 01988-08-3030 серпня 1988, Чаплинка Херсонська область. Солдат, механік-водій 2-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадно-артилерійської групи 17-ї окремої танкової бригади, в/ч пп В3675. Мобілізований 22 квітня 2015 року, по закінченні року служби підписав контракт. 02016-07-1818 липня 2016 Трагічно загинув в районі с. Воздвиженка (Донецька область). Похований в смт Чаплинка[51].
Журналіст Юрій Бутусов повідомив про небойові втрати: один загиблий у 53-й ОМБр і один у 17-й танковій бригаді[40].
3315 Україна Григорович Іван Станіславович
(«Богун»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-05-2929 травня 1985, Кононча Канівський район Черкаська область. Мешкав у м. Канів. Старший солдат, старший навідник мінометного відділення мінометного взводу мінометної батареї 46-го окремого батальйону спецпризначення «Донбас Україна», в/ч пп В2612, 10-ї ОГШБр. Закінчив Національний Авіаційний Університет 2012 року. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати й дружина. 02016-07-2121 липня 2016 Взвод Івана був відведений за «Мінськими угодами», але Іван зголосився нести службу на передових позиціях та був відряджений до взводно-опорного пункту роти розвідки в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Близько 20:00 до опорного пункту підійшла ДРГ противника, російські бойовики відкрили вогонь зі стрілецької зброї та підствольних гранатометів. Напад відбито. Іван загинув від осколкового поранення, поранені ще двоє захисників. Похований у с. Кононча[52].
3316 Україна Шадських Сергій Олексійович
(Псевдо «Бульдог» / «Булька»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01965-02-1414 лютого 1965, 51 рік, Гребінка Полтавська область. Проживав у м. Фастів Київська область. Молодший сержант, командир протитанкового взводу роти танкової підтримки 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр. Довгий час працював на залізниці машиністом пасажирських потягів, пізніше — в охоронній фірмі у Києві. На війні з вересня 2014 року, брав участь у боях в районі Донецького аеропорту. Після року на фронті залишився на військовій службі за контрактом. У квітні 2016 року підбив з ПТРК два «Урали» бойовиків з боєприпасами. Нагороджений кількома відзнаками. Одружений. 02016-07-2323 липня 2016 Був смертельно поранений поблизу с. Новозванівка (Попаснянський район), під час масованого обстрілу українських позицій зі 152-мм артилерії, але зміг самостійно викликати допомогу та підтримувати себе у свідомості, залишаючись на позиції. Похований на Інтернаціональному кладовищі Фастова, на Алеї Слави[53][54].
3317 Україна Матвієць Роман Михайлович
(Псевдо «Матвій»)
Герой України
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-06-1313 червня 1989, Хорошів Білогірський район (Хмельницька область). Старшина, заступник командира групи спеціального призначення 8-го окремого полку спецпризначення (Хмельницький). У війську з 2008 року. В січні 2016 нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Посмертно нагороджений орденом та Зіркою Героя. Залишились мати, дружина і 7-річний син.
Герой України (посмертно).
02016-07-2323 липня 2016 Загинув близько 17:00 поблизу с. Новозванівка (Попаснянський район Луганська область), під час бойового зіткнення. Роман кинувся у лісосмугу, звідки працював кулемет противника. Врятувавши життя своїх побратимів, загинув на місці від отриманих кульових поранень. Похований у с. Хорошів[53][55].
3318 Україна Чунтул Віталій Манолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-12-088 грудня 1972, Чернівці. Старший солдат, оператор-радіотелефоніст розвідувально-спостережного відділення розвідувального взводу спостереження 54-го окремого розвідувального батальйону, в/ч пп В2803 (Новоград-Волинський). Працював у складі технічного персоналу в обласній лікарні швидкої допомоги. Мобілізований 14 серпня 2015 року. Неодружений. Залишилися батьки, в яких Віталій був єдиним сином. 02016-07-2323 липня 2016 Загинув близько 5:30 під час артилерійського обстрілу поблизу села Гнутове під Маріуполем (Донецька область). Похований у Чернівцях, на кладовищі, що по вулиці Кишинівській[56][57].
3319 Україна Бессараб Костянтин Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-04-011 квітня 1990, Красне (Тиврівський район) Вінницька область. Проживав у м. Одеса. Старший солдат 54-го окремого розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). В рідному селі на Вінниччині мешкав до 7-річного віку. Мобілізований 14 серпня 2015 року. В Одесі залишилися батьки та молодший брат. 02016-07-2323 липня 2016 Загинув близько 5:30 під час артилерійського обстрілу поблизу села Гнутове під Маріуполем (Донецька область), снаряд потрапив у бліндаж. Похований у рідному селі Красне[56][58].
3320 Україна Ковальов В'ячеслав Ярославович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-01-1919 січня 1976, Бахмут Донецька область. Солдат 54-го окремого розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). Виріс у багатодітній сім'ї. Разом зі своїм братом пішов на військову службу за контрактом наприкінці 2015 року. Неодружений, залишилися батько, брати, сестри та племінники. 02016-07-2323 липня 2016 Загинув близько 5:30 під час артилерійського обстрілу поблизу села Гнутове під Маріуполем (Донецька область). Похований на Маріупольському кладовищі у Бахмуті[56][59].
3321 Україна Полохало Володимир Станіславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-06-1717 червня 1985, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, оператор-радіотелефоніст розвідувального взводу спостереження 54-го окремого розвідувального батальйону, в/ч пп В2803 (Новоград-Волинський). Пішов на військову службу добровольцем 14 серпня 2015 року. Залишилися мати й сестра. 02016-07-2323 липня 2016 Загинув близько 5:30 під час артилерійського обстрілу поблизу села Гнутове під Маріуполем (Донецька область), від прямого влучення снаряду. Похований у Кривому Розі[56][60].
3322 Україна Літвінов Віктор Іванович 01975 1975, Сатанів Городоцький район (Хмельницька область). Старший солдат, кухар дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Після демобілізації, згодом повернувся на фронт на службу за контрактом. 02016-07-2323 липня 2016 Помер в зоні проведення АТО, місце не уточнено. Після приготування обіду для особового складу Віктор приліг відпочити. Близько 17:00 його спробували розбудити, але він ознак життя не подавав. Медики констатували смерть, попередньо, через гостру серцеву недостатність. Поховання на місцевому кладовищі с. Сатанів, у центрі якого буде започатковано Алею Слави[61].
3323 Україна Мединський Ігор Олександрович 01987-02-2525 лютого 1987, Писарівка (Волочиський район) Хмельницька область. Військовослужбовці 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Навчався у Волочиському промислово-аграрному професійному ліцеї. Працював на ВМЗ «Мотор Січ», у ТОВ «Агробізнес» та ТОВ «Волочиськ агро». Мобілізований у липні 2015 року, після підготовки на полігоні у Старичах був відправлений в зону АТО. 02016-07-2323 липня 2016 Загинув в районі міста Авдіївка (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у с. Писарівка[62].
3324 Україна Василик Анатолій Васильович 01994-05-2929 травня 1994, Вишнівка (Снятинський район) Івано-Франківська область. Навідник гармати 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия). В лютому 2016 року пішов на військову службу за контрактом. Залишилися прийомні батьки та молодший брат. 02016-07-2323 липня 2016 Загинув від кулі снайпера під час бойового зіткнення з ДРГ противника в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Похований у Вишнівці[63].
Україна Люлюк Олексій Олександрович 01983-07-1919 липня 1983, Більмак Запорізька область. Старший солдат 93-ї окремої механізованої бригади. У березні 2014 році підписав контракт та розпочав службу у 92-й механізованій бригаді в с. Башкирівка Харківської області. Весною 2016 року був переведений до 93-ї механізованої бригади. Після підготовки на полігоні в Широкому Лані був відправлений в зону АТО. Залишилися батьки, дружина та двоє доньок. 02016-07-2323 липня 2016 Трагічно загинув в районі села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, обставини не уточнено. Похований у смт Більмак.[64]
3325 Україна Голуб Олег Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-09-044 вересня 1985, Запоріжжя. Солдат, водій БТР 3-ї десантно-штурмової роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. Працював водієм на заводі «Кремнійполімер». Мобілізований 15 липня 2015 року. Залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей, донька 2010 р. н. і син 2012 р. н. 02016-07-2424 липня 2016 Загинув о південь у промзоні міста Авдіївка (Донецька область) під час бойового зіткнення з ДРГ противника. Троє десантників прийняли нерівний бій, двоє захисників загинули, один поранений. Поховали Олега на кладовищі Святого Миколая у Запоріжжі[65].
3326 Україна Арсієнко Руслан Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-1515 січня 1979, Вишгород Київська область. Старший сержант, гранатометник 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. Навчався в інтернаті. До війни працював автомеханіком. Мобілізований 12 серпня 2015 року. Залишилась дружина та дві доньки. 02016-07-2424 липня 2016 Загинув о південь у промзоні міста Авдіївка (Донецька область) під час бойового зіткнення з ДРГ противника. Троє десантників прийняли нерівний бій, двоє захисників загинули, один поранений. Похований у Вишгороді[66].
3327 Україна Гевко Руслан Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-07-1212 липня 1980, Медин Підволочиський район Тернопільська область. Солдат 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Мобілізований на початку липня 2015 року. Залишилися батько та дві молодші сестри. 02016-07-2424 липня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання, підірвавшись на міні поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Похований у с. Медин[67].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій 3 українських військовослужбовців загинули, ще 3 дістали поранення[68]. Двоє загинули в Авдіївці, один у с. Невельське (Ясинуватський район)[69].
3328 Україна Настасенко Сергій Олександрович 01981-10-1111 жовтня 1981, Суми. Військовослужбовець 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58-ї ОМПБр. Ніс службу за контрактом, в зону АТО потрапив 30 червня 2016 року. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей, син і донька. 02016-07-2525 липня 2016 Служив в смт Верхньоторецьке (Ясинуватський район Донецька область). Помер від травм внаслідок побиття. Похований у Сумах, на Баранівському кладовищі, поряд із могилою батька[70].
3329 Україна Колесник Сергій Сергійович 01992-07-2323 липня 1992, Соколівське Кропивницький район Кіровоградська область. Проживав у м. Кропивницький. Солдат, гранатометник 1 відділення 2 взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2731 (Новоград-Волинський). Після проходження строкової служби підписав контракт та 22 червня 2016 року відбув до зони АТО. Залишилися дружина і 3-річний син. 02016-07-2525 липня 2016 Загинув від вогнепального поранення у голову під час бойового чергування в районі м. Волноваха Донецька область. Похований на Алеї почесних воїнських поховань Рівнянського кладовища м. Кропивницький[71].
3330 Україна Титаренко Олексій Георгійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-03-2525 березня 1986, Рубіжне Луганська область. Проживав у с. Новокраснянка Кремінський район. Солдат 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Мобілізований у вересні 2015 року. 02016-07-2727 липня 2016 Загинув під час обстрілу на «світлодарській дузі». Як повідомили «Подробиці» з посиланням на штаб, один військовий загинув під час обстрілу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область). Поховання в с. Новокраснянка[72].
3331 Україна Кушнір Ігор Леонідович 01980-04-044 квітня 1980, Мечиславка Благовіщенський район Кіровоградська область. Солдат 2-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Працював різноробочим у місцевого фермера. Мобілізований 7 червня 2015 року. Неодружений, залишилися мати, двоє братів та сестра. 02016-07-2727 липня 2016 Загинув у ніч на 28 липня, під час несення військової служби на території Донецької області, в бойовому зіткненні з ДРГ противника[73].
3332 Україна Дзюба Володимир Павлович 01973-04-033 квітня 1973, Охматів Жашківський район Черкаська область. Солдат, номер обслуги 58-ї ОМПБр. 02016-07-2828 липня 2016 Трагічно загинув у с. Тарасівка (Костянтинівський район). Похований в с. Охматів[74].
Україна Блудов Максим Олександрович 01992-11-2828 листопада 1992, Харків. Військовослужбовець, оператор-навідник артилерійського реактивного взводу 27-ї окремої реактивної артилерійської бригади. Мобілізований у листопаді 2015 року як доброволець, згодом підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки, дружина та син. 02016-07-2828 липня 2016 Був знайдений мертвим у лісопосадці поблизу селища Ракша (Добропільський район Донецька область). Загинув від вогнепального поранення у голову. Основні версії слідства — самогубство. Родичі вважають, що причиною смерті могло стати вбивство.[75]
3333 Україна Юсубов Руслан Бакірович 01974-12-2323 грудня 1974, Вигода (Біляївський район) Одеська область. Мешкав в с. Слободище (Бердичівський район) Житомирська область. Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). У ранньому віці залишився без матері. Проходив строкову службу у 95-й аеромобільній бригаді. З 2009 року оселився на Житомирщині, в селі Слободище, куди раніше приїздив у справах. Працював на фермі, тракторному стані. Мобілізований у липні 2015 року. Залишилася цивільна дружина з донькою. 02016-07-2929 липня 2016 20 липня дістав важке поранення у голову поблизу с. Полтавка (Костянтинівський район) на Донеччині, 9 днів перебував у комі. Помер у Харківському військовому госпіталі. Похований в с. Слободище[76].
3334 Україна Величко Олег Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-04-1717 квітня 1979, Бабенкове (Ізюмський район) Харківська область. Мешкав у с. Бригадирівка (Ізюмський район). Молодший сержант, старший навідник 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). По закінченні Липчанівської ЗОШ працював тваринником в ПСП «Дружба». Мобілізований 28 липня 2015 року. Залишилася дружина та дві доньки. 02016-07-2929 липня 2016 Загинув близько 21:00 поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область). Похований в рідному селі[77].
3335 Україна Нечипоренко Роман Володимирович 01978-07-1414 липня 1978, Лубни Полтавська область. Прапорщик, військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Суми). 2002 року закінчив Лубенський лісотехнічний коледж, але вирішив стати військовим. Протягом 15 років проходив військову службу у в/ч А2975 (3097-ма база технічних засобів служби пального) в Лубнах. Брав участь в миротворчій місії ООН в Сьєрра-Леоне. Останній рік служив у 58 ОМБр. Залишилися мати, дружина та двоє дітей. 02016-07-2929 липня 2016 Загинув від вогнепального поранення на території військовій частині поблизу Авдіївки (Донецька область). За попередніми висновками судмедекспертизи - боєць скоїв самогубство. Родичі вважають, що причиною смерті могло стати вбивство.[78]
3336 Україна Безейко Олег Васильович 01971-10-2222 жовтня 1971, Понінка Полонський район Хмельницька область. Старшина, військовослужбовець 703-го інженерного полку. Мобілізований влітку 2015. Залишилось двоє дітей. 02016-07-3030 липня 2016 Помер під час несення служби у с. Олександро-Калинове (Костянтинівський район). Похований в м. Полонне[79].
3337 Україна Коваль Юрій Геннадійович
(Позивний «Директор»)
01960-08-022 серпня 1960, 55 років, Борисівка (Приморський район) Запорізька область. Мешкав у Бердянську. Командир бронемашини, боєць роти ОУН 93-ї окремої механізованої бригади. На фронт пішов добровольцем 2014 року, у складі патрульної роти МВС «Берда» захищав Широкине. Згодом перейшов до підрозділу ОУН, який увійшов до складу 93 ОМБр. Обороняв Піски та шахту Бутівка. Був двічі поранений у боях. 2015 року на місцевих виборах балотувався від РПЛ до Бердянської міської ради (округ №25)[80]. Залишилася дружина та діти. 02016-07-3030 липня 2016 Загинув у ніч на 30 липня в результаті ДТП, яка сталася в районі Лисичанська (Луганська область). Разом із Юрієм в автомобілі були троє його побратимів, всі вони госпіталізовані[81].
3338 Україна Маслянка Віталій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-02-2323 лютого 1972, Піщане (Сумська міська рада) Сумська область. Мешкав в АР Крим. Сержант, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Свого часу лужив на Кавказі та у Середній Азії. У 2014 році працював на хімічному заводі в Криму, після окупації півострова російськими військами повернулся на Сумщину та навесні 2014 року добровольцем пішов у 15-й БТО «Суми». У квітні 2015 демобілізувався, а у липні 2015 знову пішов на фронт у складі 128-ї бригади. Розлучений. Залишилися батьки, 23-річна донька та брат, який служив разом із Віталієм. 02016-07-3131 липня 2016 Загинув в районі Донецького аеропорту під час обстрілу опорного пункту, в результаті розриву гранати. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища міста Суми[82].
За повідомленням ЗМІ один військовослужбовець загинув біля селища Опитне (Ясинуватський район)[83].

Серпень

[ред. | ред. код]
3339 Україна Барашенко Юрій Петрович 01966-05-022 травня 1966, 50 років, Шумилів Бершадський район Вінницька область. Проживав у с. Маньківка (Бершадський район). Капітан, командир мотопіхотної роти 9-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї ОМПБр, в/ч пп В4050 (Гайсин). До війни працював вчителем фізкультури та військової підготовки Красносільської загальноосвітньої школи. Займався спортом, брав участь у змаганнях з футзалу в складі районної команди. Мобілізований у квітні 2015 року. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, донька 1989 р. н. і син 2000 р. н. 02016-08-033 серпня 2016 Ніс службу в районі міста Попасна (Луганська область). Близько 14:00, був поранений у голову та шию на позиції, — 5 кульових поранень. Того ж дня, близько 19:00, помер в лікарні міста Попасна. Основні версії слідства — самогубство, або необережне поводження зі зброєю. Похований у с. Маньківка[84]. Рідні домоглися повторної судово-медичної експертизи, 13.07.2017 проведено ексгумацію. Експертиза підтвердила, що кулі увійшли під різними кутами[85].
3340 Україна Защик Віктор Васильович
(Псевдо «Шульга»)
01967-08-022 серпня 1967, Межиріч (Острозький район) Рівненська область. Проживав у Нетішині Хмельницька область. Боєць Української добровольчої армії. Був членом нетішинського осередку «Правого сектора». На фронті з грудня 2014 року, у складі 5-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор» захищав Донецький аеропорт і Піски. Залишилася дружина та двоє синів, 20 і 16 років. Старший син також захищає Батьківщину в зоні АТО. 02016-08-044 серпня 2016 В ніч на 4 серпня, помер від інсульту в зоні бойових дій. Після прощання в Нетішині, воїна-захисника поховали у с. Межиріч[86].
3341 Україна Синьов Михайло Анатолійович 01992-05-2525 травня 1992, м. Ішимбай Башкортостан Росія. Солдат, оператор-радіотелефоніст підрозділу 17-ї ОТБр. 02016-08-055 серпня 2016 Трагічно загинув поблизу селища Спірне (Бахмутський район Донецька область). Похований в с. Острогірське Врадіївського району Миколаївської області[87].
3342 Україна Подобій Віктор Миколайович 47 років, проживав в смт Катеринопіль Черкаська область. Старший лейтенант мотопіхотної бригади ЗСУ (в/ч не уточнено, ймовірно, 59-та ОМПБр). Закінчив військове училище і, відслуживши в ЗСУ, звільнився в запас. Призваний за мобілізацією. Залишилася цивільна дружина та дві доньки, які мешкають в Донецькій області. 02016-08-055 серпня 2016 Служив в районі міста Попасна (Луганська область). Помер у військовому госпіталі після важкої контузії. Похований в Катеринополі[88].
3343 Україна Садовничий Євген Валентинович
(Позивний «Бармен»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-1010 вересня 1992, Рокитне (Кременчуцький район) Полтавська область. Проживав у м. Кам'янське Дніпропетровська область. Молодший сержант, сержант роти з матеріального забезпечення 9-ї роти 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. У два роки залишився без батьків, його з братом виховували дідусь з бабусею. Навчався у Вищому професійному училищі №7 в Кременчуці за спеціальністю «маляр-штукатур». Згодом обрав професію бармена, поїхав до Києва, де працював в ресторані. У червні 2015 року, пішов на військову службу за контрактом, обороняв Піски в районі Донецького аеропорту. Залишилися старший брат і бабуся. 02016-08-066 серпня 2016 Загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області в результаті підриву на фугасі під час виконання бойового завдання. Від вибуху «Бармен» і «Мультік» загинули на місці, «Тарік» помер у машині «швидкої», ще один боєць дістав поранення. Похований у с. Рокитне[89][90].
3344 Україна Демуренко Дмитро Сергійович
(Позивний «Мультік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-07-1818 липня 1994, Старомлинівка Великоновосілківський район Донецька область. Мешкав в смт Велика Новосілка. Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 9-ї роти 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. 2012 року переїхав до райцентру. Закінчив місцевий професійний ліцей. На фронті з 2014 року, служив за контрактом кулеметником у 1-му батальйоні 93 ОМБр. Під час боїв за Іловайськ, був захоплений в полон, звільнений 21 вересня 2014 року разом з 27 іншими бійцями. Після лікування у шпиталі, знову повернувся на фронт. Під час відпустки поїхав до Харкова та вступив на заочну форму навчання факультету післядипломної освіти у Харківському національну університеті Повітряних сил імені Кожедуба. Залишилися батьки та четверо молодших братів. 02016-08-066 серпня 2016 Загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області в результаті підриву на фугасі під час виконання бойового завдання. Похований в смт Велика Новосілка[89].
3345 Україна Кириченко Тарас Володимирович
(Позивний «Тарік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-11-2626 листопада 1977, Дніпро. Молодший сержант, т.в.о. командира взводу 9-ї роти 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. 1997 року закінчив механіко-металургійний технікум. Інженер і менеджер. Прийшов до військкомату добровольцем, мобілізований на початку 2015 року, захищав Піски, після демобілізації підписав контракт і повернувся на передову. Залишилася мати. 02016-08-066 серпня 2016 Загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області в результаті підриву на фугасі під час виконання бойового завдання. Від вибуху двоє бійців загинули на місці, «Тарік», який йшов третім, помер від поранень в машині «швидкої». Похований у м. Дніпро[89][91].
3346 Україна Небожак Сергій Дмитрович
(Позивний «Француз»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01965-09-044 вересня 1965, 50 років, Павлівка (Іллінецький район) Вінницька область. Старший солдат, старший механік-водій механізованої роти 30-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований 4 лютого 2015 року. Після демобілізації проходив реабілітацію в санаторії. 15 липня 2016 підписав контракт на військову службу з Гайсинською військовою частиною (ймовірно, 59 ОМПБр) і повернувся в рідну 30-ту ОМБр. Залишилися мати, дружина та двоє синів, 14 і 7 років, і старший син від першого шлюбу. 02016-08-088 серпня 2016 Загинув увечері поблизу міста Волноваха (Донецька область) від множинних вогнепальних осколкових поранень внаслідок підриву на вибуховому пристрої. Вибухом Сергію відірвало обидві ноги. Похований у с. Павлівка[92].
3347 Україна Простяков Сергій Сергійович 01982-01-1515 січня 1982, Миколаїв. Матрос, водій десантно-штурмового відділення десантно-штурмового батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти (Миколаїв). Працював на консервному заводі «Вікторія». Мобілізований 9 липня 2015 року як доброволець. Залишилися батьки та молодший брат. 02016-08-088 серпня 2016 3 серпня, неподалік села Широкине (Волноваський район Донецька область) під час виконання бойового завдання група морпіхів на автомобілі підірвалась на протитанковій міні. Сергій, який був за кермом, дістав найтяжчих поранень, прийнявши удар на себе й врятувавши життя товаришу. Помер в лікарні міста Маріуполь, не виходячи з коми. Після прощання у військовій частині, Сергія поховали у м. Миколаїв[93].
3348 Україна Казарін Владислав Вадимович
(Позивний «Розписний»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-09-2828 вересня 1994, Покровськ Донецька область. Солдат, сапер 1-ї штурмової роти «Вовки Подолянина» (ДУК ПС) 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Навчався у Донецькому національному університеті. Один з організаторів руху «Громадський актив Красноармійська». Коли почалися бойові дії у 2014 році, у 19-річному віці пішов добровольцем на фронт. Переходив у різні підрозділи, щоб завжди залишатись на передовій. Влада як свого бойового побратима згадують бійці «Дніпро-1», батальйону ОУН, 8-го батальйону «Аратта» ДУК ПС. Воював у Пісках та Донецькому аеропорту, під Широкиним, на шахті «Бутівка» та на «світлодарській дузі». Активно вів свої сторінки у Facebook та Twitter, робив багато фото з фронту. Щойно був зарахований на юридичний факультет Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, у майбутньому хотів поєднати цей фах із військовою кар'єрою. 02016-08-1010 серпня 2016 Близько 20:00, під час мінометного обстрілу, поблизу міста Дебальцеве (Донецька область), в районі ЛуганськеЛогвинове, в результаті розриву 120-мм міни дістав поранення, що несумісні з життям, помер дорогою до лікарні. Похований на Алеї Героїв Покровського кладовища[94].
3349 Україна Шелепун Олександр Миколайович 01971-03-088 березня 1971, Богатир (Погребищенський район). Проживав у с. Морозівка (Погребищенський район) Вінницька область та у м. Іллінці. Старшина І статті, водій протитанкового відділення протитанково-кулеметного взводу 1-ї мотопіхотної роти 9-го окремого мотопіхотного батальйону, в/ч пп В2248, 59-ї ОМПБр. 1989 року закінчив Погребищенське ПТУ-42. З 1989 по 1992 рік служив у морфлоті в Калінінграді, потім біля Литви на підводному човні. Працював у київській міліції, пізніше у ВПУ-42 в місті Погребище майстром з водіння. Останнім часом мешкав з дружиною в Іллінцях. Призваний на військову службу за контрактом 31 травня 2016 року. Залишилися мати, дружина та чотири доньки від попередніх шлюбів. 02016-08-1111 серпня 2016 Загинув в районі міста Золоте (Попаснянський район), на ВОП 5921 «Рудник» (СП «Сопка»), внаслідок мінометного обстрілу. Похований у с. Морозівка[95].
3350 Україна Петренко Анатолій Сергійович 01987-06-1919 червня 1987, Суми. Майор, військовослужбовець 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку Центрального ОТО НГУ, в/ч 3011 (Кривий Ріг). Мобілізований у 2014 році. Залишилась дружина, та дворічна донька. 02016-08-1212 серпня 2016 Помер внаслідок серцевого нападу під час охорони блокпосту у місті Костянтинівка (Донецька область). Похований на Алеї Слави Центрального кладовища м. Суми[96].
3351 Україна Романенко Дмитро Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-11-2525 листопада 1978, Київ. Старший солдат, водій-кулеметник 1-го взводу 2-ї роти 9-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї ОМПБр. Мобілізований 27 липня 2015 року. 02016-08-1313 серпня 2016 Загинув у бою близько 0:30 під час атаки російських бойовиків в районі міста Попасна (Луганська область). Дмитро був на позиції, вираховував та подавляв ворожого кулеметника, коли поряд із ним розірвалася міна. Врятувати бійця не змогли[97].
За даними ІАЦ РНБО, що оприлюднені на брифінгу 13 серпня, за минулу добу один військовослужбовець загинув, двоє поранені[98].
Медперсонал лікарні м. Попасна повідомив спостерігачів СММ ОБСЄ, що військовослужбовець ЗСУ помер від поранень, які отримав 12 серпня в Попасній[99].
3352 Україна Шумак Максим Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-10-022 жовтня 1991, Токмак Запорізька область. Солдат 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Мобілізований 7 липня 2015 року. 02016-08-1313 серпня 2016 12 серпня о 23:40 російські бойовики почали артилерійсько-мінометний обстріл позицій ЗСУ в Майорську під Горлівкою (Донецька область). Максим дістав важке поранення у груди, його доставили в лікарню Бахмута. Помер від поранень о 3:00 в лікарні. Похований в Токмаку[100].
3353 Україна Лесняк Денис Ігорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01979-12-1818 грудня 1979, Полтава. Майор, начальник ППО 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Кадровий військовий. Пройшов бої під Дебальцевим у складі 128-ї ОГПБр, де служив командиром батареї ракетно-артилерійського дивізіону. Один з офіцерів, які 2015 року «з нуля» створили 10-ту ОГШБр. Залишилися батьки, дружина та троє дітей. 02016-08-1616 серпня 2016 Загинув під час бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою російських найманців в с. Єлизаветівка (Мар'їнський район) Донецької області. Похований на Алеї Слави Розсошенського кладовища у Полтаві[101].
3354 Україна Нестеренко Віктор Григорович 01954 1954, 62 роки, мешкав у м. Бердянськ Запорізька область. Волонтер, майстер з ремонту озброєння 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Після звільнення зі ЗС України на пенсію, з початком війни на сході України, вирішив, що його досвід стане в пригоді в зоні бойових дій та повернувся до війська як волонтер. 02016-08-1616 серпня 2016 Загинув близько 2:00 під час нічного обстрілу російськими бойовиками території села Чермалик (Волноваський район Донецька область)[102].
3355 Україна Ковальчук Сергій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-08-1717 серпня 1973, Кельменці Чернівецька область. Молодший сержант, командир відділення ГСАБатр 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. Працював газозварювальником у приватного підприємця. Призваний за мобілізацією 27 січня 2015 року, по закінчені терміну уклав контракт на подальшу службу. Залишилися мати, дружина та четверо дітей, три доньки й син (1998, 2001, 2004 та 2008 р. н.). 02016-08-1717 серпня 2016 Загинув у день свого народження в результаті мінометного обстрілу промзони міста Авдіївка (Донецька область). Похований в смт Кельменці[103][104].
3356 Україна Ковтун Олександр Костянтинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-04-2727 квітня 1979, Черевки (Миргородський район) Полтавська область. Старшина, заступник командира взводу роти вогневої підтримки 3-го батальйону 25-ї окремої аеромобільної бригади. Працював у приватному підприємстві «Ладабудсервіс» бригадиром у будівельній бригаді. У листопаді 2014 року підписав контракт на військову службу та взимку вирушив на фронт. Залишилися мати та молодший брат, який теж воював. 02016-08-1717 серпня 2016 Під час обстрілу промзони міста Авдіївка (Донецька область) був смертельно поранений в шию кулею снайпера. Похований у Черевках[103][105].
3357 Україна Костенко Віталій Михайлович
(Позивний «Шаман»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-01-044 січня 1973, Пашківка (Макарівський район) Київська область. Старший солдат, військовослужбовець 12-го окремого мотопіхотного батальйону «Київ» 72-ї ОМБр. 02016-08-1717 серпня 2016 Загинув під час мінометного обстрілу в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Пашковці[106][107].
3358 Україна Гребенкін Олександр Олександрович 01992-08-1717 серпня 1992, Хрестівка Чаплинський район Херсонська область. Солдат, гранатометник зенітно-кулеметного відділення радіолокаційної роти (в/ч А2845, Скадовськ) 14-ї радіотехнічної бригади (Одеса). У листопаді 2011 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Криму. З 2013 року служив за контрактом. Після окупації півострова з квітня 2014 року ніс службу за контрактом у Скадовську. Пройшов чотири ротації в зону АТО. 02016-08-1717 серпня 2016 Загинув у свій день народження біля села Андріївка (Великоновосілківський район) Донецької області. Похований у Хрестівці[108].
3359 Україна Колосовський Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-11-1010 листопада 1977, Слов'янськ Донецька область. Старший сержант, механік-водій БМП-1 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). В ранньому віці втратив матір, виховувався батьком. Мобілізований у вересні 2015 року. Залишилися батько та неповнолітній син. Місцеві мешканці в коментарях повідомляють, що брат Миколи під час окупації Слов'янська долучився до ополченців під керівництвом російського терориста Гіркіна. 02016-08-1818 серпня 2016 Загинув у ніч на 19 серпня під час артилерійського обстрілу поблизу села Троїцьке (Ясинуватський район) Донецької області, снаряд розірвався в трьох метрах від нього. Похований у Слов'янську[109].
Прим. Місце смерті потребує уточнення. ЗМІ повідомляють, що Микола загинув поблизу с. Троїцьке (Ясинуватський район), але 54 ОМБр несе службу на «світлодарській дузі», можливо, Троїцьке (Попаснянський район).
3360 Україна Долженко Михайло Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-04-2424 квітня 1989, мешкав у м. Алчевськ Луганська область. Солдат, кулеметник 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Закінчив Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, працював вчителем хімії. Влітку 2016 підписав контракт на військову службу в ЗСУ й поїхав в зону АТО захищати рідну землю. Залишились батьки. 02016-08-1818 серпня 2016 Загинув під час бойових дій у Майорську під Горлівкою (Донецька область). Внаслідок розриву міни отримав наскрізне проникаюче поранення шиї та грудної клітки, помер від гострої крововтрати. Похований у м. Бориспіль, де мешкають родичі Михайла, на Алеї Слави міського кладовища по вулиці Покровській[110].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу двоє українських військовослужбовців загинули та 8 зазнали поранень. Усі втрати понесені внаслідок обстрілів на Донецькому напрямку[111].
3361 Україна Хоптяр Сергій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-05-2727 травня 1996, Соколівка (Ярмолинецький район) Хмельницька область. Старший солдат, заступник командира взводу 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Закінчив Ярмолинецький професійний ліцей. У липні 2014 року був призваний на строкову службу, але вирішив одразу підписати контракт та через два місяці після підготовки поїхав на фронт. 02016-08-1919 серпня 2016 Загинув близько 14:00 під час обстрілу з АГС поблизу смт Зайцеве (Донецька область) внаслідок вибуху гранати, прикривши собою товариша. Похований у Соколівці[112].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій один український військовослужбовець загинув, 4 зазнали поранень[113].
3362 Україна Мельничук Володимир Данилович 40 років, Сураж Шумський район Тернопільська область. Старший лейтенант, командир артилерійського реактивного взводу 27-ї окремої реактивної артилерійської бригади. Призваний за мобілізацією, згодом підписав контракт на військову службу. Залишилася дружина та двоє дітей. 02016-08-1919 серпня 2016 Місце й обставини не уточнено. Загинув під час виконання службових обов'язків в зоні АТО. Похований у с. Сураж[114].
3363 Україна Шевчук Володимир Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-02-2222 лютого 1967, Шепетівка Хмельницька область. Молодший сержант, навідник-оператор БМП-2 6-ї штурмової роти 93-ї окремої механізованої бригади. Займався різьбярством церковних іконостасів, працював будівельником. На фронт пішов добровольцем, з вересня по листопад 2014 року воював у складі батальйону «Донбас». В листопаді 2014 підписав контракт на службу в 93-й ОМБр. Учасник оборони Донецького аеропорту. Залишилася дружина та двоє дітей, син і донька-першокласниця. 02016-08-1919 серпня 2016 Загинув в зоні проведення АТО в ніч на 20 серпня (місце та обставини загибелі не уточнені)[115].
Прим. 93 ОМБр несе службу в Луганській області.
3364 Україна Дереш Олександр Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01974-08-1616 серпня 1974, Львів. Молодший лейтенант, командир взводу — старший офіцер батареї, т.в.о. командира 5-ї гарматної артилерійської батареї 2-го гарматного артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади, в/ч пп В1428. Служив у Прикордонних військах. Мав дві вищі освіти, 1997 року закінчив Український державний лісотехнічний університет, 2005 року закінчив правничий факультет ЛНУ ім.І.Франка. Працював за фахом юриста. Активний учасник Революції Гідності. До війська пішов солдатом-добровольцем 4 вересня 2014 року, після демобілізації підписав контракт на військову службу в 44 бригаді. Нагороджений Почесною відзнакою бригади. 2016 року пройшов курс підготовки офіцерів в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного. Залишилася дружина та двоє дітей, 15-річна донька і 10-річний син. 02016-08-2222 серпня 2016 Місце й обставини не уточнено. Загинув у зоні АТО під час виконання бойового завдання. Похований на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №76[116].
3365 Україна Ільчишин Олександр Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-06-2020 червня 1989, Мена Чернігівська область. Солдат 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2» (з осені 2014 — 41-й ОМПБ). На фронт пішов у березні 2014 року. Брав участь у боях за Слов'янськ, Красний Лиман та Попасну. Залишилася мати. 02016-08-2323 серпня 2016 9 серпня 2014 року, під час передислокації батальйону на інший блокпост в районі міста Дебальцеве (Донецька область), танк, в якому їхав Олександр, потрапив під обстріл та підірвався на міні. Військовий дістав осколкові поранення та переломи кінцівок, роздроблення стопи. В Артемівській лікарні йому встановили апарат Ілізарова, в подальшому лікувався у Київському та Ірпінському шпиталях. 31 серпня йому зробили операцію, а 2 вересня уві сні він впав у кому, в якій перебував останні два роки. У ніч на 24 серпня Олександр помер. Похований у Мені[117].
3366 Україна Дьяченко Олег Миколайович
(Позивний «Зайка»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01975-05-088 травня 1975, Васильків Київська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї ОГПБр. Боєць «Легіону Свободи». З 1992 по 1997 рік служив у Повітряних силах. 1995 року закінчив Київський інститут Військово-Повітряних Сил. Був інженером-механіком, мав спеціальність «спеціаліст із авіаційного озброєння» та звання старшого лейтенанта. Приватний підприємець. Член Васильківської міської організації ВО «Свобода» з 2012 року. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина та донька 2005 р. н. 02016-08-2424 серпня 2016 Загинув у ніч на 24 серпня, поблизу міста Красногорівка (Донецька область), за іншими джерелами поблизу смт Зайцеве, в результаті мінометного обстрілу. Міна потрапила у бліндаж. Похований у Василькові[118].
3367 Україна Володько Максим Миколайович 01989-10-2222 жовтня 1989, Одеса. Старший сержант — командира гармати 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. 2010 закінчив Миколаївський аграрний університет і здобув базову вищу освіту бакалавра, за спеціальністю «Механізація та електрифікація сільського господарства». З 22.10.2010 по 13.10.2011 проходив строкову військову службу на посаді командира відділення в/ч 3024. З 19.03.2014 по 27.11.2014 проходив військову службу за мобілізацією в Очаківському РВК на посаді начальника служби захисту інформації. З 29.11.2014 по 13.03.2015 — начальник речового складу в/ч пп В1079. З 06.01.2015 по 07.03.2015 брав участь в АТО. 06.08.2015 добровільно прийшов у військо за мобілізацією вдруге, в/ч пп В3950. 02016-08-2424 серпня 2016 Загинув в результаті необережного поводження зі зброєю в с. Костянтинопільське Маріїнського району (Донецька область). Похований в м. Очаків Миколаївська область[119].
3368 Україна Ключка Віталій Володимирович
(Позивний «Колючий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-11-033 листопада 1976, Тошківка Попаснянський район Луганська область. Старший сержант, головний сержант взводу охорони 46-го окремого батальйону спецпризначення «Донбас Україна» 10-ї ОГШБр. 02016-08-2525 серпня 2016 Загинув вранці в районі міста Мар'їнка (Донецька область) в результаті обстрілу з СПГ. Похований в смт Тошківка[120].
3369 Україна Шелудько Володимир Олександрович
(Позивний «Карась»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-08-099 серпня 1986, Новий Розділ Львівська область. Доброволець 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка», фахівець з управління газотурбінними станціями. До війни працював за спеціальністю. Залишилися батьки. 02016-08-2626 серпня 2016 Загинув від кулі снайпера близько 17:00 на передовій, на крайньому блокпості села Широкине (Волноваський район Донецька область). 28 серпня побратими прощались з Володимиром на базі батальйону «Аратта» в Маріуполі. Похований у Новому Роздолі на Малихівському цвинтарі[121].
3370 Україна Вознюк Сергій Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01961-11-055 листопада 1961, 54 роки, Кам'янка-Бузька Львівська область. Проживав у с. Новий Витків Радехівський район. Молодший сержант, військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади. Навчався в Добротвірському СПТУ за спеціальністю електрозварювальник. Після строкової армійської служби, у 1984 році розпочав свою трудову діяльність в м. Кам'янка-Бузька, а з 1985 року працював на Радехівщині. Мобілізований 13 серпня 2015 року. Залишилися батьки, дружина, діти та внуки. 02016-08-2727 серпня 2016 Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу міста Мар'їнка (Донецька область). Похований у с. Новий Витків[122].
3371 Україна Попович Олег Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-12-066 грудня 1983, Лютівка (Золочівський район) Харківська область. Проживав у м. Харків. Солдат, оператор протитанкового відділення протитанкового взводу 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Мобілізований у січні 2015 року. В квітні 2016 демобілізувався, а вже у травні підписав контракт на службу в ЗСУ. Залишилися мати та старший брат 02016-08-2727 серпня 2016 Загинув поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область)[123].
3372 Україна Івченко Василь Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-01-099 січня 1996, Папужинці Тальнівський район Черкаська область. Солдат, командир ЗУ-23 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Грав у папужинській футбольній команді «Славутич». Вчився у м. Ватутіне. В березні 2016 року підписав контракт на військову службу. Проходив підготовку Навчальному центрі «Десна», де його хотіли залишити інструктором, але Василь вирішив їхати на передову. Незабаром мав поїхати до Німеччини на військові навчання сержантів. Залишилися дружина, мати та вітчим. 02016-08-2828 серпня 2016 Загинув від осколкових поранень під час мінометного обстрілу опорного пункту поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область). Похований в с. Папужинці[124].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій в зоні АТО загинув один військовослужбовець, ще 9 дістали поранення[125].
3373 Україна Васюк Олександр Павлович 01965-08-2929 серпня 1965, 50 років, Рівне. Старший солдат, гарматник 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Мобілізований у липні 2015 року як доброволець, на той час його брат теж був на фронті. Залишились дружина та 20-річний син. 02016-08-2828 серпня 2016 19 серпня в районі міста Бахмут (Донецька область), танк, в якому перебував військовослужбовець, попав під обстріл та загорівся. Олександра витягнули з вогню та евакуювали до лікарні з опіками понад 60% тіла. Перебував у важкому стані, але в свідомості. Помер в опіковому центрі міста Дніпро напередодні свого 51-го дня народження. Похований у Рівному на кладовищі у мікрорайоні «Тинне»[126].
3374 Україна Кравченко Олег Вікторович
(Позивний «Тихон»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-03-2727 березня 1977, Покров Дніпропетровська область. Старший солдат 1-ї мотопіхотної роти 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат», в/ч пп В2604, 56-ї ОМПБр. Закінчив професійно-технічне училище, працював електрослюсарем черговим і з ремонту обладнання в електромеханічному цеху ПАТ «ОГЗК». Мобілізований 30 липня 2015 року. Залишилася дружина та 12-річний син. 02016-08-2929 серпня 2016 Загинув вранці, підірвавшись на міні, під час мінометного обстрілу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область)[127]
3375 Україна Ворошило Євгеній Іванович
(Позивний «Джек»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-04-2929 квітня 1981, Кам'янське Дніпропетровська область. Проживав у м. Дніпро. Доброволець, командир взводу 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Один з найкращих штурмовиків ДУК. Закінчив Хмельницьке професійно-технічне училище за спеціальністю столяр-тесляр. Працював в охоронній фірмі, супроводжував вантажі за кордон. Займався спортом. П'ять років прослужив у складі миротворчих сил в Іраку. З перших днів війни воював у складі батальйону ОУН, згодом перейшов до ДУК. Залишилися мати і брат. 02016-08-3030 серпня 2016 Загинув о 18:30 від кулі снайпера в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Похований на Алеї Слави кладовища Соцміста у Кам'янському[128].
3376 Україна Каплун Олександр Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-05-1010 травня 1977, Богданівка (Знам'янський район) Кіровоградська область. Старший солдат, старший навідник гармати 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Після строкової військової служби, з 1997 року працював в ДП «Чорноліське лісове господарство», спочатку охоронцем, а з 2001 року — верстатником деревообробних верстатів цеху переробки деревини. Мобілізований 9 липня 2015 року. Залишилися дружина та двоє дітей, донька і син. 02016-08-3030 серпня 2016 Загинув о 22:00 під час артилерійського обстрілу смт Сартана під Маріуполем (Донецька область). В 5 метрах від Олександра розірвався снаряд 152-мм калібру, осколки пробили бронежилет. Похований у Богданівці[129].
3377 Україна Жулинський Микола Володимирович
(Позивний «Маус»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-07-099 липня 1991, Тягун Іллінецький район Вінницька область. Старший солдат, механік-водій розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти 131-го окремого розвідувального батальйону (курінь УНСО). Батьки померли, коли Микола ще був школярем. До війни працював трактористом. У війську з весни 2016 року, військовослужбовець за контрактом. Неодружений, залишилася сестра. 02015-08-3030 серпня 2015 Загинув під час виконання бойового завдання на території Попаснянського району Луганської області. Тіло з поля бою змогли дістати лише 1 вересня. Похований у с. Тягун[130].
3378 Україна Кропивницький Кіровоградська область. Військовослужбовець 22-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї ОМБр. 02016-08-3131 серпня 2016 За повідомленням видання «Тиждень» з посиланням на військових, у ніч на 31 серпня під час артилерійського обстрілу поблизу міста Щастя (Луганська область) загинув військовослужбовець 22-го батальйону[131].
За даними Луганської обласної ВЦА, внаслідок обстрілу міста Щастя поранено 28-річну медсестру Щастинської міської лікарні, пошкоджено кілька житлових будинків і храм, один будинок згорів[132].
3379 Україна Шемуровський Владислав Віталійович
(Позивний «Маестро»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-08-2323 серпня 1993, Радивилів Рівненська область. Боєць 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії. Активний учасник Революції Гідності. Брав активну участь в громадянській блокаді Криму у складі «Правого сектора». 02016-08-3131 серпня 2016 Загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання поблизу села Широкине (Волноваський район Донецька область). Похований у Радивилові[133].
3380 Україна Власюк Роман Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-09-3030 вересня 1994, Славута Хмельницька область. Сержант, командир відділення — командир машини розвідувального взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти 30-ї окремої механізованої бригади. Здобув професію електрогазозварювальника у місцевому професійному ліцеї. Призваний до лав ЗСУ 23 квітня 2014 року, в подальшому уклав контракт на продовження військової служби. Залишилися батьки і молодший брат. 02016-08-3131 серпня 2016 Загинув від кульового поранення близько 1:00 у бойовому зіткненні біля села Богданівка (Волноваський район) Донецької області. Похований в с. Цвітоха Славутського району[134].

Вересень

[ред. | ред. код]
3381 Україна Шевченко (Манько) Микола Романович 01983-12-1919 грудня 1983, Зеленче (Теребовлянський район) Тернопільська область. Солдат, номер обслуги артилерійської батареї 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Кілька років був в Італії на заробітках. Мобілізований у 2015 році, служив в зоні АТО 8 місяців до грудня 2015, після демобілізації повернувся додому, а у травні 2016 підписав контракт на подальшу військову службу. Залишилися мати, старша сестра, 11-річний син. 02016-09-022 вересня 2016 Загинув на Луганщині від кульового поранення в голову. Похований в с. Зеленче[135].
3382 Україна Заболотний Микола Петрович 01972-01-2828 січня 1972, Мовчани (Жмеринський район) Вінницька область. Старшина, військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Строкову службу проходив на флоті в Севастополі. Працював на різних посадах у місцевому господарстві. Мобілізований 17 серпня 2015 року. З 1 квітня 2016 перебував у зоні АТО. Залишилися мати, дві старші сестри, цивільна дружина, 19-річна донька та внук, який народився наступного дня після смерті Миколи. 02016-09-022 вересня 2016 Був поранений в зоні АТО, тривалий час лікувався у кардіологічному відділенні Харківського військового госпіталю, помер від серцевої хвороби. Поховання 6 вересня у с. Мовчани[136].
3383 Україна Слободюк Ярослав Євгенович 01963-08-2121 серпня 1963, 53 роки, Забужжя (Сокальський район) Львівська область. Молодший сержант, радіотелефоніст 93-ї окремої механізованої бригади. Підприємець, директор ПП «Лев-С», у липні 2015 року пішов добровольцем на військову службу у ЗСУ. 02016-09-033 вересня 2016 Помер в Харківському військовому госпіталі, зупинилося серце. Похований у с.Забужжя[137].
3 вересня волонтери повідомили, що у військовому клінічному центрі в Харкові померли двоє військових[138].
Україна Лазар Олександр Ілліч 01986-05-1313 травня 1986, Дроздівка Чернігівська область. Майор розвідки ЗСУ (в/ч не уточнено). Закінчив Житомирський військовий інститут імені Сергія Корольова, навчався у військово-дипломатичній академії. З 2009 року проходив службу у військовій частині, що належала до Управління розвідки. В зоні проведення АТО перебував з 2015 року. Залишилися батько, дружина та донька. Нагороджений нагрудними знаками «За зразкову службу», «20 років військової розвідки України» та «Герой Києва» (посмертно).

В пам’ять про Олександра Лазара у травні 2019 року на будівлі Дроздівської загальноосвітньої школи встановлена меморіальна дошка.

02016-09-044 вересня 2016 Помер у військовому госпіталі після повернення із зони АТО від важкої хвороби, яку отримав внаслідок перебування у зоні бойових дій. Похований у Дроздівці[139].
3384 Україна Мединський Олег Костянтинович
(Позивний «Усатий»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-06-066 червня 1968, Іллінка (Біляївський район) Одеська область. Проживав з сім'єю в м. Очаків. Капітан 3 рангу, заступник командира по роботі з особовим складом 73-го морського центру спеціальних операцій, в/ч А1594 (Очаків). Після багаторічної служби у морському спецназі звільнився в запас. 2006 року заснував Військово-патріотичний спортивний клуб «Майський» в Очакові, займався спортивно-патріотичним вихованням молоді, був президентом клубу і тренером з кіокушин-кан карате (чорний пояс, II дан). З початком бойових дій на Сході, поновився на службі, і з 2014 року перебував у зоні АТО. 3 липня 2015 року за бойові заслуги нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Залишилися дружина, троє дітей та двоє онуків. 02015-09-055 вересня 2015 Загинув під час виконання спеціального завдання в районі міста Маріуполь (Донецька область), підірвався на протипіхотній міні. Після прощання в Очакові похований в с. Іллінка[140].
3385 Україна Кравченко Олександр Володимирович 01996-04-022 квітня 1996, Роздольне (Зміївський район) Харківська область. З 2-х років проживав у с. Тесів Острозький район Рівненська область. Солдат, старший навідник 1-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї 1-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 30-ї окремої механізованої бригади. 1998 року родина переїхала на Рівненщину. 2013 року закінчив Первомайський професійний ліцей на Харківщині. Працював у воєнізованій охороні в м. Рівне. 31.05.2016 підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки та старший брат, теж учасник АТО. 02016-09-055 вересня 2016 Був знайдений мертвим поблизу с. Анадоль Волноваського району, обставини не уточнено. Похований у с. Тесів[141].
3386 Україна Дудкевич Петро Феодосійович 01965-06-3030 червня 1965, Сергіївка (Горохівський район) Волинська область. Проживав у с. Горінчово Хустський район Закарпатська область. Військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Працював на екскаваторах та гусеничних тракторах, згодом перейшов до приватного підприємця на пилораму. Мобілізований 14 липня 2015 року. Починав службу у складі 53-ї ОМБр в Сєвєродонецьку, а у серпні 2016 його перевели до Костянтинівки на чергування на блокпостах. Залишилися мати, брат, дружина та троє дітей, — дві доньки і син. 02016-09-066 вересня 2016 Під час несення служби в зоні АТО захворів на запалення легенів з ускладненнями. 31 серпня його поклали до шпиталю, але хвороба прогресувала. Помер о 5:30 ранку 6 вересня[142].
3387 Україна Лініченко Віталій Васильович 01975-03-1212 березня 1975, Київ. Сержант, головний сержант взводу — командир відділення 90-го ОАеМБ 81-ї ОАеМБр. 02016-09-077 вересня 2016 Трагічно загинув в районі м. Костянтинівка. Похований у Києві[143].
3388 Україна Данілов Володимир Георгійович
(Позивний «Дикий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-05-3131 травня 1969, Хотів Києво-Святошинський район Київська область. Проживав у м. Богуслав. Старший сержант, командир розвідувального відділення, в.о. командира взводу розвідувальної роти 81-ї окремої аеромобільної бригади. З 17 років почав працювати трактористом в рідному селі. Після армійської служби працював трактористом у Хотіві, водієм маршрутки в Києві, охоронником в приватній фірмі, водієм в Кабінеті Міністрів, охоронцем в Державній Службі Охорони. До 2014 останні 5 років працював трактористом в ТОВ «Богуславка Агро». Член УНСО. На фронт пішов добровольцем, 29 жовтня 2014 року підписав контракт до закінчення особливого періоду. Починав службу в 54-му ОРБ, потім його рота була переведена до 81-ї бригади. Учасник боїв за Донецький аеропорт, де був поранений. З весни 2016 тримав оборону в промзоні Авдіївки. Залишилися мати, сестра, 17-річний син і 13-річна донька від попередніх шлюбів, дружина та троє дітей. Дружина Володимира — волонтер БФ «Надія», в подальшому — військовослужбовець ЗСУ. 02016-09-077 вересня 2016 Фронтові поранення та контузії призвели до серцевого захворювання. 1 вересня, перебуваючи в зоні АТО, Володимир потрапив до реанімації. Помер від розриву аорти в клініці Амосова у Києві, за кілька днів до призначеної операції. Похований в Богуславі[144].
3389 Україна Матросов Вадим Петрович
(Позивний «Боцман»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989 1989, Коханівка (Ананьївський район) Одеська область. Мешкав в смт Любашівка. Солдат, старший розвідник розвідвзводу розвідувально-диверсійної роти 46-го окремого батальйону спецпризначення «Донбас Україна» 10-ї ОГШБр. Мобілізований влітку 2015 року, згодом уклав контракт на подальшу військову службу. Неодноразово вивішував український прапор «під носом» у російських бойовиків в «сірій зоні». Залишилися мати, дружина та дві трирічні доньки-близнюки. 02016-09-088 вересня 2016 Загинув ввечері в районі міста Мар'їнка (Донецька область) внаслідок мінно-вибухових травм під час обстрілу з АГС. За іншими відомостями, розвідник підірвався на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в Мар'їнці та від отриманих поранень помер по дорозі в лікарню. Похований 12 вересня у Любашівці[145].
3390 Україна Нетьосов Євген Леонідович 01983-07-3030 липня 1983, Верхівцеве Верхньодніпровський район Дніпропетровська область. Проживав у м. Миколаїв. Сержант, командир бойової машини — командир 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2970 (Бахмут). Мобілізований 17 серпня 2015 року. Залишилася мати та дві сестри. 02016-09-099 вересня 2016 Трагічно загинув поблизу с. Семигір'я (Бахмутський район), за іншими даними — с-ща Травневе (Бахмутський район), внаслідок вогнепального поранення у підборіддя з автомата АКС-74. Похований у Миколаєві[146].
3391 Україна Єпіфанович Олександр Володимирович 01990-06-2121 червня 1990, Олевськ Житомирська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Військовослужбовець військової служби за контрактом. 02016-09-099 вересня 2016 Трагічно загинув поблизу с. Сизе (Станично-Луганський район), внаслідок вогнепального поранення у підборіддя з РПК-74. Похований в Олевську[147].
3392 Україна Бурба Євген Володимирович
(Позивний «Скорпіон»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-11-1616 листопада 1975, Німеччина. Проживав у м. Київ. Солдат, номер обслуги відділення охорони взводу охорони 46-го окремого батальйону спецпризначення «Донбас Україна» 10-ї ОГШБр. Сім'я переїхала до Житомира, а згодом до Києва. Мобілізований у травні 2015 року. Залишились мати та сестра-близнюк. 02016-09-099 вересня 2016 На передових позиціях батальйону, в районі міста Мар'їнка (Донецька область), під час обладнання взводно-опорного пункту внаслідок спрацювання вибухового пристрою загинули четверо військовослужбовців. Двоє загинули на місці, двоє померли в лікарні від поранень[148][149].
3393 Україна Варенич Олег Володимирович
(Позивний «Лєший»)
01984-06-2121 червня 1984, Лунинець Білорусь. Проживав у с. Таверівка Чутівський район Полтавська область. Солдат, старший водій автомобільного взводу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия). Був відряджений до 46-го батальйону «Донбас Україна». Виріс у селі Нова Парафіївка Кегического району Харківської області, куди з батьками переїхав у 1980-х. Навчався у Кегичевському ПТУ на водія. Працював в селі механізатором. В грудні 2009 року одружився, а у 2010 переїхав до села дружини Таверівка, на Полтавщину. Мобілізований 9 липня 2015 року як доброволець. Залишились батьки, молодший брат, дружина та двоє дітей, 5-річна донька і 2-річний син. 02016-09-099 вересня 2016 На передових позиціях батальйону, в районі міста Мар'їнка (Донецька область), під час обладнання взводно-опорного пункту внаслідок спрацювання вибухового пристрою загинули четверо військовослужбовців. Двоє загинули на місці, двоє померли в лікарні від поранень. Похований у селі Нова Парафіївка[148][150].
3394 Україна Зуєв Андрій Олександрович 01994-09-2828 вересня 1994, Київ (Дніпровський район). Солдат, водій-номер обслуги ЗРБ 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия). Був відряджений до 46-го батальйону «Донбас Україна». Закінчив Київський професійний ліцей «Авіант», де здобув спеціальності водія, автомеханіка та електрика. Строкову службу проходив у військовій частині зв'язку в Семиполках, водієм-електриком. Потім 2,5 роки служив за контрактом пожежником у 13-й частині МНС Дніпровського району Києва. Мобілізований 9 липня 2015 року, проходив підготовку в Десні, потім служив у Білій Церкві, з грудня 2015 до травня 2016 займався перегонами техніки, з 28 травня 2016 перебував у зоні АТО. Залишились батьки і брат. 02016-09-1010 вересня 2016 9 вересня на передових позиціях батальйону, в районі міста Мар'їнка (Донецька область), під час обладнання взводно-опорного пункту внаслідок спрацювання вибухового пристрою загинули четверо військовослужбовців. Двоє загинули на місці, двоє померли в лікарні від поранень. Медики мобільного шпиталю 11 годин боролись за життя Андрія, о 2:00 він помер. Похований у с. Черняхівка Яготинського району, поряд із могилою бабусі[148][151].
3395 Україна Двигало Григорій Матвійович 01964-05-1111 травня 1964, 52 роки, Велика Димерка Броварський район Київська область. Прапорщик, військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия). Був відряджений до 46-го батальйону «Донбас Україна». Після 8-го класу школи почав трудову діяльність, працював слюсарем-станочником, майстром з пошиття та ремонту взуття, будівельником. 10 років віддав військовій службі. Любив музику, грав в ансамблі у Великій Димерці. Займався бізнесом, був керівником київських підприємств ТОВ «Завод «ЛугаПласт», ТОВ «Київський магнат». Мобілізований влітку 2015 року, служив на різних посадах, свого часу був командиром гармати. Залишилися син, дві доньки, онуки. 02016-09-1010 вересня 2016 9 вересня на передових позиціях в районі міста Мар'їнка (Донецька область), під час обладнання взводно-опорного пункту внаслідок спрацювання вибухового пристрою загинули четверо військовослужбовців. Григорій підірвався під час знешкодження вибухового пристрою, помер в лікарні від поранень. Похований в смт Велика Димерка[148][152].
3396 Україна Ткаченко Роман Валентинович
(Позивний «Ромашка»)
Чернігів. Стрілець окремої тактичної групи імені капітана Воловика Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Понад рік перебував у найгарячіших точках під Донецьком (Піски, Зеніт). Посмертно народжений Відзнакою «Хрест Корпусу». 02016-09-1010 вересня 2016 В квітні 2016 року потрапив до шпиталю з діагнозом «менінгіт». Помер в лікарні внаслідок тривалої хвороби, набутої на фронті[153].
3397 Україна Снітко Олександр Петрович
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
01971 1971, Гранітне Малинський район Житомирська область. Молодший сержант, військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади, в/ч пп В4050. Мобілізований у першій половині 2014 року. Після року служби повернувся додому, а 26 лютого 2016 року підписав контракт. Розлучений, залишилася донька 2003 р. н. 02016-09-1010 вересня 2016 Загинув близько 12:00 внаслідок нещасного випадку під час несення служби поблизу міста Соледар (Донецька область). Похований в смт Гранітне[154].
3398 Україна Сидельников Олексій Анатолійович Ківшарівка (Куп'янська міська рада) Харківська область. Розвідник 53-ї окремої мотопіхотної бригади. 02016-09-1010 вересня 2016 За повідомленням у соцмережах, загинув у зоні АТО. Місце й обставини не уточнено. Похований в смт Ковшарівка[155].
3399 Україна Сметанін Юрій Сергійович 01979-09-2424 вересня 1979, Нікополь Дніпропетровська область. Мешкав у м. Генічеськ Херсонська область. Капітан, заступник командира роти із забезпечення механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Шкільні роки пройшли в Генічеську. 1996 року вступив до Одеського інституту Сухопутних військ. Кадровий військовий. У 28-й бригаді служив з 2012 року, проживав в смт Чорноморське за місцем служби. Залишилася мати в Генічеську та дружина, з якою Юрій познайомився в Красногорівці на Донбасі. 02016-09-1212 вересня 2016 Близько 16:00 поблизу сіл Нижньотепле та Артема (Станично-Луганський район) Луганської області у перестрілці двоє військовослужбовців загинули, п'ятеро дістали поранення. Попередньо в штабі АТО повідомили про напад ДРГ. Згодом з'ясувалося, що через конфлікт 41-річний військовослужбовець з автомату розстріляв своїх співслужбовців і втік, його затримали неподалік місця трагедії. Після прощання в Генічеську Юрія поховали в с. Гайове (Генічеський район)[156][157].
3400 Україна Андросович Олександр Григорович 01975-12-055 грудня 1975, Листвин (Овруцький район) Житомирська область. Солдат, військовослужбовець 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Мобілізований 15 липня 2015 року. Залишилося троє синів (16, 14 і 11 років). 02016-09-1212 вересня 2016 Близько 16:00 поблизу сіл Нижньотепле та Артема (Станично-Луганський район) Луганської області у перестрілці двоє військовослужбовців загинули, п'ятеро дістали поранення. Попередньо в штабі АТО повідомили про напад ДРГ. Згодом з'ясувалося, що через конфлікт 41-річний військовослужбовець з автомату розстріляв своїх співслужбовців і втік, його затримали неподалік місця трагедії[156][158].
3401 Україна Самойлович Максим Олександрович
(Позивний «Сом»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980 1980, Кам'янське Дніпропетровська область. Молодший сержант, військовослужбовець 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56-ї ОМПБр. Працював у ПАТ «ДніпроАзот» в залізничному цеху. Мобілізований 28 липня 2015 року. Залишилася дружина та дві доньки (7 і 14 років). 02016-09-1212 вересня 2016 Загинув близько 23:00 на маріупольському напрямку, поблизу села Чермалик (Донецька область) під час обстрілу з САУ 2С1 «Гвоздика». Від розриву снаряду 122 мм був смертельно поранений осколком у спину. Похований на Алеї Слави військового кладовища Соцміста в Кам'янському[159].
3402 Україна Гулькевич Олександр Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-04-077 квітня 1974, Малин Житомирська область. Молодший сержант, стрілець роти вогневої підтримки 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот» 53-ї ОМБр. Працював на підприємстві з виготовлення пам'ятників в с. Слобідка (Малинський район). Мобілізований в серпні 2015 року. Артилерист, обслуговував ЗУ-23. Розлучений. Залишилися мати, син та брат, який служить у 95-й аеромобільній бригаді. 02016-09-1313 вересня 2016 Загинув о 22:10 на блокпості поблизу смт Зайцеве (Бахмутський район Донецька область), внаслідок артилерійського обстрілу зі 152-мм гармат 2А36 «Гіацинт-Б». Похований в Малині[160].
3403 Україна Ткаченко Ігор Валентинович 01994 1994, Олександрія Кіровоградська область. Військовослужбовець Національної гвардії України, в/ч 3057. Воював з 2014 року в складі батальйону спецпризначення «Донбас», був поранений під час боїв за Широкине, нагороджений медаллю «Захиснику вітчизни». У квітні 2016 підписав контракт на службу в Нацгвардії. Залишилися мати, дружина та маленька донька. 02016-09-1414 вересня 2016 Помер в ніч на 14 вересня в розташуванні військової частини 3057 у місті Маріуполь (Донецька область). За попередніми висновками судмедексперта, у бійця стався інсульт[161].
3404 Україна Триволенко Владислав Володимирович
(Позивний «Вільний»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-2727 серпня 1994, Червоний Кут (Жашківський район) Черкаська область. Мешкав у місті Біла Церква Київська область. Старший солдат, сапер 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. 2013 року закінчив Білоцерківський професійний ліцей за фахом слюсар з контрольно-вимірювальної апаратури та автоматики (електроніка). Працював на меблевих фабриках та у ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ». З 23 лютого 2015 року проходив військову службу за контрактом у 81 бригаді. Залишилися батьки. 02016-09-1616 вересня 2016 Вдень у промзоні міста Авдіївка (Донецька область) Владислав знешкоджував міну, але наступив на інший саморобний вибуховий пристрій, встановлений терористами. Узявши весь удар на себе, врятував життя своїм побратимам. Помер у вечері в лікарні Авдіївки від мінно-вибухової травми, що несумісна з життям. Похований 20 вересня в с. Червоний Кут[162][163].
3405 Україна Дзиба Сергій Вікторович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
01969-10-011 жовтня 1969, Житомир. Підполковник, заступник командира по роботі з особовим складом 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. У 1989 році був зарахований на військову службу за контрактом. 1996 року закінчив курси молодих офіцерів Харківського вищого військового училища НГУ й отримав звання молодшого лейтенанта Гвардії. З грудня 2012 року служив у десантних військах. На фронті від початку бойових дій, пройшов всі бої зі своїм 13-м ОДШБ 95-ї бригади. Був поранений біля с. Спартак в районі Донецького аеропорту. Влітку 2015 призначений заступником командира бригади. Залишилась дружина та дві доньки. 02016-09-1717 вересня 2016 Помер близько 17:00, не витримало серце. Похований у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі[164].
3406 Україна Мокієнко Олександр Михайлович 01973-02-2525 лютого 1973, Покров (колишнє Орджонікідзе) Дніпропетровська область. Солдат 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку Центрального ОТО НГУ, в/ч 3011 (Кривий Ріг). Працював на ПП «Лоцман» у Дніпрі. Пішов добровольцем до лав НГУ в липні 2015 року. Залишилась дружина та діти. 02016-09-1919 вересня 2016 Помер у медсанчастині смт Велика Новосілка (Донецька область). Похований у Покрові[165].
3407 Україна Вітченко Єгор Юрійович 01988-06-2424 червня 1988, Вовчанськ Харківська область. Військовослужбовець батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Харків». Одружений. 02016-09-2222 вересня 2016 18 вересня повернувся із зони АТО, де ніс службу в місті Мар'їнка (Донецька область). В ніч на 22 вересня помер у Харкові від інфаркту. Похований у м. Вовчанськ[166].
3408 Україна Уханський Степан Федорович 01972-03-022 березня 1972, Тисів (Болехівська міська рада) Івано-Франківська область. Військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия). Свого часу служив у спецпідрозділі МВС «Беркут», працював в охоронній службі. Неодружений, залишилися батьки. 02016-09-2323 вересня 2016 Загинув у Мар'їнському районі Донецької області, обставини не уточнено. Похований в с. Тисів[167].
3409 Україна Жабіцький Ілля Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-04-3030 квітня 1991, Магадан РРФСР. З однорічного віку проживав у м. Вінниця. Старший солдат, кулеметник снайперського взводу 53-ї окремої мотопіхотної бригади. Коли Іллі було 11 місяців, він разом із матір'ю повернувся в Україну, до Вінниці. Вступив до Вінницького будівельного технікуму, згодом навчався у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ. Займався дзюдо. 2011 року розпочав військову службу за контрактом. Після перепідготовки в Старичах 11 лютого 2016 вирушив в зону АТО, останні три місяці перебував у першій лінії оборони. Залишилася мати, в якої Ілля був єдиним сином. 02016-09-2323 вересня 2016 Загинув близько 19:00 під час мінометного обстрілу смт Зайцеве (Бахмутський район Донецька область), на позиції «Зайцеве — Жованка» у передмісті Горлівки. Похований на Алеї Героїв міського кладовища Вінниці[168].
3410 Україна Гук Андрій Мирославович 43 роки, Стрий Львівська область. Старшина, сапер 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). Виріс у сім'ї військового. Служив у Самборі з 7 серпня 2014 року, а з 10 жовтня 2014 перебував у зоні бойових дій. Залишилася дружина. 02016-09-2525 вересня 2016 23 лютого 2015 року, під час бойового чергування поблизу смт Станиця Луганська (Луганська область), підірвався на міні та зазнав вкрай важкого поранення голови. Пережив чотири операції в Харківському та Київському військових шпиталях, перебував у комі. Рік і вісім місяців боровся за життя, але помер у лікарні[169].
3411 Україна Пономарьов Олександр Олександрович
(Позивний «Сан Санич»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-04-2323 квітня 1974, Костянтинівка Донецька область. Сержант, головний сержант взводу 54-ї окремої механізованої бригади. У 1989—1993 роках навчався у Горлівському автодорожньому технікумі Донецького національного технічного університету. Строкову службу проходив у в\ч 2262 НГУ в Чугуєві. Багато років пропрацював на підприємстві «Український бекон». Мобілізований у березні 2015 року, служив головним сержантом – командиром відділення взводу охорони в Костянтинівському військкоматі. Після демобілізації підписав контракт на службу в 54-й ОМБр, сам попросився на передову, куди був відправлений у травні 2016 року. 02016-09-2626 вересня 2016 28 серпня 2016 року, під час бойового чергування на «Світлодарській дузі» (дебальцівський напрямок), дістав важке поранення внаслідок мінометного обстрілу. Майже місяць провів у Харківському госпіталі, але врятувати його життя не вдалося. Похований у Костянтинівці[170].
3412 Україна Вахненко Валерій Анатолійович
(Позивний «Патрон»)
01957-02-1919 лютого 1957, 59 років, Нова Каховка Херсонська область. Старшина роти 1-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади («Вовки Подолянина» Добровольчого українського корпусу «Правий сектор»). Активний учасник Революції Гідності у складі 17-ї сотні Самооборони Майдану. У Новій Каховці організував загін територіальної самооборони, з початком війни став волонтером. В червні 2015 року добровольцем пішов на фронт у складі 1-ї штурмової роти ДУК ПС, бійці якої 2016 року увійшли до 54-ї ОМБр. В ЗСУ служив за контрактом останні три місяці. 02016-09-2727 вересня 2016 Загинув у ДТП в районі міста Дебальцеве (Донецька область), ще 4 бійців ДУК ПС травмовані. Похований у Новій Каховці[171].
3413 Україна Неумивакін Дмитро Олександрович
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
01977-02-2121 лютого 1977, Північний Кавказ РРФСР. Мешкав у м. Вінниця з 1993 року. Сержант, командир відділення 53-ї окремої механізованої бригади. Проходив строкову службу, згодом вдруге пішов до армії, пройшов відбір до складу миротворчої місії в Іраку, але тоді в нього народився син. З початком російської агресії 2014 року прийшов до військкомату добровольцем. Мобілізований в серпні 2015, після демобілізації підписав контракт. Розлучений, залишилися мати та син[172]. 02016-09-2727 вересня 2016
(жовтень 2017)
27 вересня троє бійців вийшли на бойове завдання з розвідки в районі міста Горлівка і потрапили під обстріл. Одного бійця вдалося одразу евакуювати, другий вийшов до своїх через півтори доби. Вони розповіли, що бачили Дмитра із пораненням, з лівого боку у нього йшла кров, він лише встиг сказати: «Виходьте звідси». Через два місяці в морг м. Дніпро було доставлене тіло. Точна дата смерті невідома, загинув у полоні, на хресті вказано жовтень 2016 без дати. Після проведення ідентифікації за ДНК похований 23 грудня 2016 року на Алеї Слави міського кладовища Вінниці[173].
3414 Україна Півень Руслан Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-01-1616 січня 1991, Острійки Білоцерківський район Київська область. Сержант, снайпер, інструктор 199-го навчального центру ВДВ (Житомир). 2009 року закінчив Техніко-економічний коледж Білоцерківського Національного Аграрного Університету за спеціальністю «компресорщик холодильних установок». Строкову службу проходив у 1129-му зенітно-ракетному полку. Дуже гарно малював, захоплювався татуюванням. Мобілізований у першу хвилю, навесні 2014 року. Пройшов підготовку снайперів і був зарахований до 9-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Учасник боїв за Степанівку та Савур-могилу. Після демобілізації підписав контракт та опинився у Житомирі. Згодом був відправлений в Авдіївку на підсилення до 122-го батальйону 81-ї ОАЕМБр. Залишилися батьки та молодший брат. 02016-09-2828 вересня 2016 Загинув близько 21:00 від кулі снайпера під час обстрілу в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Похований в с. Острійки[174].
3415 Україна Манжола Віктор Іванович 01965-02-2525 лютого 1965, 51 рік, Канівщина (Прилуцький район) Чернігівська область. Мешкав у м. Прилуки. Старший солдат, номер обслуги 30-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований навесні 2015, з 26.05.2015 служив на передовій, по закінченні терміну служби підписав контракт. Залишилася донька-підліток, яка разом із колишньою дружиною проживає в місті Славутич. 02016-09-2929 вересня 2016 Помер від серцевої недостатності під час несення служби в селі Трудівське (Волноваський район Донецька область). Похований у Прилуках на кладовищі «Новий побут», поряд з могилою матері[175].
3416 Україна Бачинський Олександр Сергійович
(Позивний «Пєчкін»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-09-1818 вересня 1979, Красилівка (Ставищенський район) Київська область. Солдат, механік, налагодник бронетехніки 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Олександр був наймолодшим сином з чотирьох дітей у сільській родині. Працював різноробом на фермі у Красилівці. Мобілізований 27 березня 2014 року. Після підготовки на полігоні в Житомирській області воював під Слов'янськом, та в районі Луганська. Залишилися батьки, троє братів, 18-річна донька від першого шлюбу, дружина та четверо дітей (9-річний син і три доньки — 8, 5 і 4 роки). 02016-09-2929 вересня 2016 Отримав важкі поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град» 14 липня 2014 року поблизу села Зеленопілля (Довжанський район) Луганської області (Атака біля Зеленопілля). Осколок потрапив через ліву ключицю в спину, пошкодивши легеню, хребет та спинний мозок. Був паралізований. Лежав в Дніпропетровську, потім в Одесі, пізніше лікувався в першій обласній лікарні Київщини. Переніс безліч операцій. Під час чергової операції серце Олександра зупинилося. Похований на цвинтарі села Красилівка[176].
3417 Україна Литовченко В'ячеслав Григорович
(Позивний «ВДВ»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-12-1717 грудня 1971, Полтава. Мешкав у с. Старицьківка Машівський район Полтавська область. Доброволець 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Навчався у професійно-технічному училищі №23 в Полтаві. Армійську службу проходив у Білорусі, там одружився. Після розлучення приїхав із сином на Полтавщину, до села Старицьківка. У травні 2015 року прийшов добровольцем у полтавський 17-й запасний батальйон ДУК ПС, пройшов вишкіл і з лютого 2016 вирушив на фронт. В липні був поранений на шахті «Бутівка», після лікування одразу повернувся на передову. Залишилися батьки, сестра двоє братів та син. Один з братів теж на фронті. 02016-09-3030 вересня 2016 29 жовтня близько 20:00 дістав важке поранення у голову від кулі снайпера в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Довезли до шпиталю, стабілізували, але рана була несумісна з життям. О 1-й годині ночі В'ячеслав помер на операційному столі. Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища Полтави[177].
3418 Україна Мурзаханов Андрій Сергійович 01992-12-3030 грудня 1992, Світанок (Голопристанський район) Херсонська область. Військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований 1 серпня 2015 року. 02016-09-3030 вересня 2016 Загинув у зоні проведення АТО (місце та обставини не уточнені). Похований 6 жовтня у с. Світанок[178].
Прим. В соцмережах повідомляють про нещасний випадок[179].
3419 Україна Щербина Роман Іванович 01977-10-011 жовтня 1977, Зачепилівка Харківська область. Молодший сержант, командир відділення з ремонту бронетанкової техніки взводу техзабезпечення 3-го МБ 53-ї ОМБр. 02016-09-3030 вересня 2016 Помер від травми внаслідок нещасного випадку, що стався близько 13:45 під час обслуговування техніки поблизу с. Біла Гора (Костянтинівський район). Похований в с. Нагірне (Зачепилівський район)[180].
3420 Україна Охрименко Ігор Іванович 01980-05-2626 травня 1980, Звенигородка Черкаська область. Проживав у м. Київ. Солдат, навідник 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Суми). 02016-09-3030 вересня 2016 Загинув під час несення служби в районі с. Кам'янка (Ясинуватський район) Донецької області. Обставини не уточнено. Похований у м. Київ, Лук'янівське військове кладовище[181].

Жовтень

[ред. | ред. код]
3420 Україна Мисла Мирослав Іванович
(Позивний «Мисливець»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01992-07-044 липня 1992, Волохів Яр Чугуївський район Харківська область. Мешкав у м. Харків. Молодший лейтенант, командир взводу окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Родина походить із с. Приборжавське Іршавський район Закарпатська область. 2009 року вступив до Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, на історичний факультет за спеціальністю «Викладач історії України та суспільно-політичних наук», який закінчив 2015 року. В Харкові долучився до націоналістичного руху. Член ВО «Свобода» з 2011 року, один з очільників харківського осередку ВГО «Сокіл» (ідеологічний референт)[182]. Активний учасник Революції Гідності, під час якої був спеціальним кореспондентом радіо «Голос Свободи». З перших днів війни добровольцем вирушив на Схід у складі батальйону МВС особливого призначення «Січ». Забезпечував правопорядок під час проведення парламентських виборів у жовтні 2014 року на Донеччині, зокрема у Слов'янську[183]. Обороняв Піски під Донецьком. З весни 2015 року служив у лавах ЗСУ, в «Карпатській Січі», 93-й ОМБр. Під час місцевих виборів восени 2015 року висувався до Харківської міськради по 3-му округу від ВО «Свобода». Повертаючись із зони АТО, неодноразово проводив зустрічі із школярами та студентами у Києві, Харкові, Тернополі. Хотів оселитися в Тернополі. На початку осені 2016 року закінчив офіцерські курси та отримав офіцерське звання. Залишилася мати. 02016-10-022 жовтня 2016 Загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області від множинних вогнепальних поранень під час мінометного обстрілу. Мирослав на чолі розвідгрупи під час виконання бойового завдання виявив ДРГ противника, після чого група потрапила під масований обстріл. Пораненого командира донесли до бази, але він помер. Похований у селі Волохів Яр[184].
3421 Україна Рупа Віктор Миколайович 01984-07-1717 липня 1984, Хренів (Іваничівський район) Волинська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований восени 2015 року. Залишилась дружина та четверо дітей. 02016-10-033 жовтня 2016
орієнтовно
За попередньою інформацією, причина смерті — необережне поводження зі зброєю. Загинув в Луганській області (тіло доставлене з Сєвєродонецька). Похований у с. Хренів[185].
3422 Україна Барсуков Андрій Юрійович
(Позивні «Єнот» / «Барсік»)
01993-07-2626 липня 1993. Старший лейтенант, командир мінометного взводу 137-го окремого батальйону морської піхоти (Одеса) 36-ї окремої бригади морської піхоти. Залишилася мати. 02016-10-033 жовтня 2016 Загинув внаслідок ДТП. Близько 15:00 у селищі Мангуш під Маріуполем (Донецька область) автомобіль «Ніссан» з військовослужбовцями ВМС ЗСУ зіткнувся з автомобілем «КРАЗ», який рухався по головній дорозі. Андрій помер від травм по дорозі до лікарні, ще троє військових травмовані[186].
3423 Україна Кравченко Сергій Вікторович
(Позивний «Крава»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-05-2828 травня 1984, Гайсин Вінницька область. Доброволець 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Здобув спеціальність машиніста-комбайнера у Теплицькому профтехучилищі. З початком війни воював у складі розвідроти 95-ї аеромобільної бригади, обороняв Донецький аеропорт. Після отриманих поранень, восьми днів у комі і закінчення контракту в ЗСУ повернувся на фронт добровольцем ДУК. Залишилися батьки, брат та донька. 02016-10-033 жовтня 2016 Загинув вночі в районі міста Авдіївка (Донецька область), під час виконання бойового завдання у боэзіткненні з ДРГ противника. Похований на Алеї Слави міського кладовища м. Гайсина[187][188].
3424 Україна Фролов Максим Васильович 01984-02-022 лютого 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Проживав у м. Звенигородка Черкаська область. Командир відділення піхоти 54-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Звенигородську школу-інтернат. 2008 року здобув спеціальність землевпорядника в Шевченківському коледжі. Працював на посаді апаратника у Звенигородському сироробному комбінаті. Мобілізований 18 липня 2015 року до 169-го навчального центру, зарахований до 54 ОМБр. У березні 2016 був поранений, після лікування знову поїхав на передову. Залишилися батьки, дружина та 4-річна донька. 02016-10-044 жовтня 2016 Загинув на опорному пункті «Свобода» в районі міста Дебальцеве (Донецька область), внаслідок підриву вибухового пристрою (необережне поводження зі зброєю або самогубство, проводиться слідство). Похований у м. Звенигородка[189].
3425 Україна Яровець Максим Олександрович
(Позивний «Скіф»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01994-12-1313 грудня 1994, Хмельницький. Лейтенант, командир роти глибинної розвідки 130-го окремого розвідувального батальйону (Рівне). 2016 року закінчив Одеську військову академію. Ще коли вчився, у 19 років писав рапорт з академії, щоб його відправили в зону АТО. Після завершення навчання поїхав на фронт, де перебував з квітня 2016 року. Ніс служби в районі міста Попасна на Луганщині командиром взводу 2-ї розвідувальної роти, в липні призначений командиром РГР, з серпня воював у Донецькій області. Залишилися батьки і сестра. 02016-10-055 жовтня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Повертаючись із завдання о 10:50 підірвався на міні МОН-50, зачепивши «розтяжку». Похований на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове міста Хмельницький[190].
3426 Україна Шевчук Сергій Григорович 01987 1987, мешкав у с. Широка Гребля (Хмільницька міська громада) Вінницька область. Сержант, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч пп В4673. Сирота. Сергія виховувала бабуся. Останнім часом проживав разом із сестрою в с. Широка Гребля. Призваний за мобілізацією. 02016-10-055 жовтня 2016 Вбитий поблизу міста Дружківка (Донецька область). Тіло з ознаками насильницької смерті знайшли біля блок-посту[191].
3427 Україна Ємець Олексій Васильович 1961, Харків. Майор запасу, артилерист, військовослужбовець ЗСУ (93-тя бригада). Мешкав у районі Холодна Гора в Харкові. В минулому — слідчий прокуратури. Звільнився за станом здоров'я (слабке серце). Журналіст, письменник, історик, правозахисник. Досліджував методи і способи ведення інформаційно-психологічної війни проти українського народу з боку РФ, у співавторстві з Олегом Яциною написав з цієї тематики статтю «Як хочуть нас ділити…» (2009), книги «На війні як на війні» [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (2009), "Операція «Варяг» (2009). Ще тоді спрогнозував російську агресію в Криму в своїй публікації «Місце битви — Крим»[192]. На початку березня 2014 року прийшов добровольцем до військкомату, влітку 2014 був мобілізований. 02016-10-055 жовтня 2016
орієнтовно
Загинув в Луганській області, обставини не уточнено. Поховання на Безлюдівському кладовищі № 18 м. Харків[193].
3428 Україна Бондар Денис Володимирович 01978-07-022 липня 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший навідник 2-го протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї 28-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0095. Працював на дільниці № 28 шахти «Родіна» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Мобілізований влітку 2015 року. Залишились мати, молодший брат, дружина та 9-річна донька. 02016-10-055 жовтня 2016 Загинув у районі смт Новоайдар (Луганська область), обставини не уточнено. Похований 12 жовтня у Кривому Розі[194].
3429 Україна Бабенко Валентин Олександрович
(Позивний «Валідол»)
01977-12-1010 грудня 1977, Борбухи Ярмолинецький район Хмельницька область. Заступник командира взводу 1-го батальйону 53-ї окремої мотопіхотної бригади. Мобілізований влітку 2015 року. Служив у Донецькій області: поблизу Мар'їнки, Майорська, Авдіївки, Донецького аеропорту. Залишилася мати, сестри, цивільна дружина. 02016-10-066 жовтня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання, в смт Зайцеве (Бахмутський район Донецька область). Підірвався на «розтяжці» та отримав множинні вогневі осколкові поранення, що несумісні з життям. Похований в селі Шарівка (Ярмолинецький район)[195].
3430 Україна Долгов Андрій Валерійович 01975-04-2121 квітня 1975, Вінниця. Підполковник, офіцер Центру спеціальних операцій «А» СБУ. Займався кікбоксингом. Закінчив Вінницький ДПУ ім. Коцюбинського. В СБУ з 1995, служив у Києві, з 2003 — в Управлінні СБУ у Вінницькій області. 2002 був зарахований до лав спецпідрозділу «Альфа». У 2012 мав відрядження в Ірак, де охороняв Посольство України. Протягом весни — літа 2014 неодноразово виконував оперативно-бойові завдання у районі проведення АТО. Залишилися мати, дружина, донька та син, який також обрав шлях військового. 02016-10-077 жовтня 2016 Трагічно загинув під час виконання обов'язків військової служби, перебуваючи у черговому відрядженні (місце й обставини не уточнено)[196].
3431 Україна Гамсахурдія Давид Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-12-3030 грудня 1989, Сухумі Абхазія Грузія. Мешкав у с. Анталовці та с. Холмок Ужгородський район Закарпатська область. Солдат 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Свого часу родина Давида залишила Сухумі, рятуючись від війни. Приїхавши в Україну, вони оселилися на Закарпатті. Давид був єдиною дитиною у матері. 02016-10-088 жовтня 2016 16 вересня під час мінометного обстрілу дістав важкі поранення на опорному пункті шахти «Бутівка» поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Осколок міни застряг у мозку, перебито хребет та стегнову кістку, втратив багато крові. Не приходячи до тями, переніс п'ять операцій, та був підключений до апарату штучного дихання. У вкрай важкому стані перебував в обласній лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Помер у ніч на 8 жовтня. Похований на Пагорбі Слави ужгородського кладовища «Кальварія»[197].
3432 Україна Зінченко Андрій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-10-2323 жовтня 1974, Київ (Шевченківський район). Солдат 54-ї окремої механізованої бригади. 02016-10-088 жовтня 2016 Загинув під час виконання завдань військової служби, підірвавшись на розтяжці у селі Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області в районі «світлодарській дузі». Похований в м. Києві на Лук'янівському кладовищі[198][199].
3433 Україна Корнєєв Сергій Миколайович 01983-09-1515 вересня 1983, Сімферополь Кримська область. Мешкав у м. Київ (Шевченківський район). Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 53-ї окремої мотопіхотної бригади. 02016-10-088 жовтня 2016 Помер в ЦРЛ м. Бахмут Донецької області від раніше отриманих поранень. Похований в м. Києві на Лук'янівському кладовищі[200].
3434 Україна 24 роки, Розівський район Запорізька область. Військовослужбовець ЗСУ (в/ч не уточнено). Призваний за мобілізацією, ніс службу у військової частині поблизу Маріуполя. 02016-10-1010 жовтня 2016
орієнтовно
Застрелився в зоні проведення АТО (місце не уточнено)[201].
3435 Україна Сизов Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-09-2121 вересня 1980, Астраханка Мелітопольський район Запорізька область. Мешкав у м. Мелітополь Запорізька область. Солдат 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 56-ї ОМПБр. Здобув професію повара у Вищому професійному училищі, потім закінчив Мелітопольський автомоторний технікум за фахом «економіка». Працював електриком на трикотажній фабриці. Мобілізований 23 липня 2015 року. Неодружений, батьків немає. Залишилися дві сестри. 02016-10-1010 жовтня 2016 Загинув об 11.00 біля села Талаківка неподалік Маріуполя (Донецька область), внаслідок осколкового ураження в голову від розриву 82-мм міни. Після прощання у Мелітополі воїна поховали в с. Астраханка, поряд із могилою батька[202].
3436 Україна Неніца Анатолій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-07-2929 липня 1988, Кам'янка (Апостолівський район) Дніпропетровська область. Мешкав у м. Зеленодольськ. Солдат, кулеметник розвідувальної роти 54-го окремого розвідувального батальйону. Працював охоронцем та начальником караула в супермаркеті, потім на супроводі вагонів. Наприкінці зими 2016 року підписав контракт та після двох місяців підготовки у навчальному таборі вирушив на фронт. 19 серпня нагороджений відзнакою батальйону. Залишилися батьки у Кам'янці, дружина та двоє дітей в Зеленодольську, — син і донька, яка народилася за два тижні до смерті батька. 02016-10-1010 жовтня 2016 Загинув близько 10:00 під час виконання бойового завдання поблизу села Широкине (Волноваський район Донецька область) від вибуху 120-мм міни. Похований у Кам'янці[203].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій двоє українських військовослужбовців загинули, 8 дістали поранення, 3 отримали контузію. Таких втрат сили АТО зазнали в Новозванівці на Луганщині, та — головним чином — у Широкиному[204].
Волонтери «Повернись живим» повідомили про двох загиблих та двох поранених внаслідок обстрілу на Луганщині (повідомлення о 12:03 10 жовтня)[205]. Луганська обласна поліція та Луганська обласна ЦВА цю інформацію не підтверджують, за даними поліції 10 жовтня під час обстрілу Новозванівки поранено одного військовослужбовця[206][207].
3437 Україна Тишкун Віталій Олександрович 01991-08-2525 серпня 1991, Бадівка Острозький район Рівненська область. Солдат, кулеметник 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. До війська призваний 31 травня 2016 року. Неодружений, залишилися батьки. 02016-10-1111 жовтня 2016 Загинув під час несення служби в районі міста Волноваха (Донецька область), обставини не уточнено[208].
3438 Україна Попов Олександр Васильович 01973-09-077 вересня 1973, мешкав в с. Урзуф Мангушський район Донецька область. Підполковник поліції, начальник Кальміуського відділення поліції м. Маріуполь. В правоохорониих органах України з 1995 року. Починав з молодшого оперуповноваженого служби з боротьби з економічною злочинністю, потім 14 років пропрацював у кримінальній міліції. З 2012 по 2015 роки очолював кримінальний блок тоді ще Першотравневого райвідділку, а з жовтня 2015 був призначений на посаду начальника Кальміуського відділення. Забезпечував дотримання законності та правопорядку в населених пунктах прифронтової зони сектору «М» Сартана, Старий Крим, Талаківка, Гнутове, Ломакине. Залишилися батьки, дружина та 14-літня донька. 02016-10-1212 жовтня 2016 Помер вдома вночі в результаті інфаркту. Похований з воїнськими почестями в селі Урзуф[209].
3439 Україна Сімонов Олександр Олександрович
(Позивний «Крупний»)
01993-05-1010 травня 1993, Смоліне Маловисківський район Кіровоградська область. Солдат, командир бойової машини — командир 3-го відділення 1-го взводу 4-ї роти 2-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Кіровоградське ВПУ № 4, де здобув спеціальність електрогазозварювальника. Потім навчався у Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства за фахом «автомеханік». Захоплювався футболом, був голкіпером у команді «Шахтар» (Смоліне). В травні 2013 року був призваний на строкову службу, з 26 грудня 2014 продовжив військову службу за контрактом. Залишились батьки і сестра. 02016-10-1414 жовтня 2016 Загинув о 22:10 поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області від чисельних кульових поранень. Разом з двома бійцями пішов на пост № 2, аби з'ясувати причини невиходу на радіозв'язок особового складу. На посту побачили двох військових у стані алкогольного сп'яніння, один з яких на зауваження почав сваритися і відкрив стрільбу з автомату. Сімонов помер на місці, Поліщук — у лікарні. Похований 19 жовтня у Смоліному[210][211].
3440 Україна Поліщук Ігор Миколайович
(Позивний «Панда»)
01973-11-1616 листопада 1973, Полонський район Хмельницька область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го взводу 4-ї роти 2-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. 02016-10-1414 жовтня 2016 Загинув поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області від кульовтго поранення. Разом із Сімоновим Олександром пішов на пост № 2, аби з'ясувати причини невиходу на радіозв'язок особового складу. На посту побачили двох військових у стані алкогольного сп'яніння, один з яких на зауваження почав сваритися і відкрив стрільбу з автомату. В результаті було смертельно поранено двох військовослужбовців, Сімонов помер на місці, Поліщук — у хірургічному відділенні Попаснянської ЦРЛ[210][212].
3441 Україна Павлюк Юрій Леонідович 01961-08-1616 серпня 1961, 55 років, Золочів Львівська область. Військовослужбовець 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку (Золочів) ОК «Захід». Залишилися дружина, дочка та син. 02016-10-1515 жовтня 2016 Загинув (помер) в зоні проведення АТО (місце та обставини смерті не уточнені). Похований у Золочеві[213].
3442 Україна Смирнов Олександр Сергійович 01992 1992, Нововолинськ Волинська область. Молодший сержант, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Нововолинське ВПУ, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів, навчався на юридичному факультеті ЛНУ ім. Івана Франка. У 2013 році пішов служити за контрактом до 51-ї ОМБр. На війні був майже від початку, пройшов бої за Іловайськ, був поранений, потрапив у полон. Після звільнення та лікування повернувся на фронт. Командування планувало після закінчення університету направити Сашка на офіцерські курси. Залишилися мати, сестра та бабуся. 02016-10-1515 жовтня 2016
орієнтовно
Загинув в смт Станиця Луганська (Луганська область), під час виконання службових обов'язків (обставини не уточнено). За іншою версією, загинув від рук 56-річного військовослужбовця, на тілі Олександра три кульових поранення. Похований у Нововолинську, на старому міському кладовищі[214].
3443 Україна 23 роки. Військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади. 02016-10-1616 жовтня 2016 Застрелився із закріпленої зброї (АКСУ) під час несення служби на кордоні з окупованим Росією Кримом, у тимчасовому таборі на території покинутого солезавода в Генічеському районі Херсонської області[215].
3444 Україна Нестеренко Андрій В'ячеславович
(Позивний «Нестер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-10-2525 жовтня 1993, Фастів Київська область. Старший солдат, кулеметник 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр. 2011 року закінчив Фастівський центр профтехосвіти за спеціальністю «електрогазозварник, рихтувальник кузовів». У 2010—2012 роках працював за фахом, на ТДВ «Електронагрівач». У квітні 2013 пішов на строкову армійську службу, після закінчення якої, 13 серпня 2014 , підписав контракт до закінчення особливого періоду та був направлений в зону АТО. Неодружений. 02016-10-1616 жовтня 2016 Між селом Новозванівка та містом Попасна (Луганська область) на міні підірвався військовий автомобіль «ГАЗ-53-12», за кермом якого був Андрій. До ЦРЛ м. Попасна доставлено чотирьох військовослужбовців з мінно-вибуховими травмами. Андрій від отриманих поранень помер у хірургічному відділенні. Похований на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища міста Фастів[216].
3445 Україна Захаров Дмитро Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-10-2929 жовтня 1994, Новопокровка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Мешкав у м. Дніпро. Матрос, навідник СПГ 2-го взводу 2-ї роти десантно-штурмового батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. 2016 року закінчив транспортно-економічний коледж у Дніпрі за спеціальністю «помічник машиніста». Працював охоронцем у ТОВ «Омега», а з весни 2016 року — на «Новій Пошті». Захоплювався грою у футбол. 31 серпня 2016 підписав контракт на військову службу. Після проходження нетривалого навчання, відбув до зони АТО, під Маріуполь, де загинув у другий день свого перебування на фронті. Залишилися батька та молодший брат. 02016-10-1818 жовтня 2016 Загинув близько 11:00 на спостережному посту поблизу сел Лебединське та Водяне Донецької області, в результаті смертельного поранення у голову під час обстрілу позиції ворожою ДРГ з підствольних гранатометів. Дмитро до останнього вів вогонь, намагаючись подавити вогневі точки противника. Під час перезарядження до окопу, де він перебував, прилетів ВОГ. Похований у рідному селі Новопокровка[217].
3446 Україна Колубай Сергій Миколайович 01994-11-2828 листопада 1994, Заміхів Новоушицький район Хмельницька область. Молодший сержант, навідник бойової машини 1-го штурмового батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після 9 класу вступив до Жмеринського вищого професійного училища, яке закінчив 2013 року за спеціальністю «провідник», працював за фахом кілька місяців. У жовтні 2013 пішов в армію на строкову службу і 14 січня 2014 підписав контракт. Пройшов військову підготовку у Львівській області та через кілька місяців у 19-річному віці потрапив на передову, де пройшов бої в «гарячих точках», був поранений. Контракт мав закінчитись через два місяці, хлопець планував повернутися до дому та одружитись. Залишилася мати. 02016-10-2020 жовтня 2016 Загинув поблизу села Новозванівка (Попаснянський район Луганська область). За офіційною версією, Сергій застрелився на бойовому посту. Поряд знайшли гільзу калібру 5,45 мм. Родичі та колишні бойові побратими у цю версію не вірять. Похований у с. Заміхів[218].
3447 Україна Пульний Олександр Прокофійович (Прокопович) 52 роки, Сєвєродонецьк Луганська область. Сержант, військовослужбовець 53-ї окремої мотопіхотної бригади. В серпні 2015 року мобілізований як доброволець. Брав участь у боях в промзоні Авдіївки. Залишилася дружина та дві доньки. 02016-10-2020 жовтня 2016 В травні 2016 під час несення служби в Олександра почалися проблеми зі здоров'ям, лікарі діагностували рак легенів. Півроку чоловік боровся за життя. 20 жовтня помер в Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова. Похований на міському кладовищі Сєвєродонецька[219].
3448 Україна Федоришин Микола Іванович 01981-10-1212 жовтня 1981, Дубове (Тячівський район) Закарпатська область. Мешкав у с. Ракове (Тячівський район). Гранатометник 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Ніс службу за контрактом. Залишилися мати в Дубовому, дружина та троє дітей у с. Ракове. 02016-10-2222 жовтня 2016 12 квітня 2016 року, під час несення наряду біля шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька»), під Донецьком, потрапив під снайперський обстріл, куля розбила скулову кістку й зупинилась у основі черепа. Хірурги клініки ім. Мечникова у м. Дніпро вилучили кулю під час складної двогодинної операції, і через день Микола прийшов до тями. Вже наприкінці квітня повернувся додому, де пробув кілька тижнів, але в нього почалися проблеми з кишечником. Лікувався у Мукачівському шпиталі, проходив реабілітацію у санаторіях, однак 22 жовтня серце воїна зупинилось. Лікарі діагностували гострий панкреонекроз. Похований в с. Дубове[220].
3449 Україна Нічега Микола Леонідович
(Позивний «Ніж»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-03-1616 березня 1993, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, водій-стрілець, розвідник-підривник групи розвідки спецпризначення окремого загону спецпризначення «Азов» в/ч 3057 НГУ. До війни захоплювався парашутним спортом, належав до руху футбольних ультрас. Їздив у Польщу на навчальні курси у приватній військовій компанії. Мріяв стати військовим інструктором міжнародного рівня та навчати українських новобранців. На початку лютого 2015 року прибув до полку «Азов», пройшов базову підготовку, та в подальшому ще багато курсів та навчальних полігонів. На фронті з 17 лютого 2015 року. Спочатку потрапив у розвідку танкового батальйону «Азова», за два місяці перейшов у розвідроту. Залишились батьки та старший брат. 02016-10-2323 жовтня 2016 Загинув увечері під час розмінування міни МОН-50 в районі міста Мар'їнка (Донецька область), в зоні відповідальності оперативно-тактичного угруповання (ОТУ) «Маріуполь». Похований на Алеї Слави криворізького Центрального цвинтаря[221].
3450 Україна Пустовий Сергій Олегович
(Позивний «Стрілок»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-07-1717 липня 1981, Охтирка Сумська область. Молодший сержант, командир 2-го відділення інженерно-саперного взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї ОГШБр. Здобув вищу освіту за фахом програміста. Активний учасник і волонтер Революції Гідності. З початку бойових дій був активним волонтером, допомагав армії, за власний кошт купував потрібні речі та відвозив на передову, у березні 2015 року і сам пішов на фронт добровольцем. 24 серпня 2015 нагороджений почесною відзнакою «Лицарський Хрест родини Мазеп» міжнародної громадської організації «Родина Мазеп»[222]. Залишилися батьки, дружина та син. 02016-10-2323 жовтня 2016 Загинув близько 19:00 під час виконання військового завдання поблизу села Славне (Мар'їнський район) Донецької області. Похований в Охтирці[223].
3451 Україна Хрупчик Іван Васильович 01993-01-2929 січня 1993, Судче Любешівський район Волинська область. Солдат 130-го окремого розвідувального батальйону (Рівне). З 2008 по 2011 рік навчався в Любешівському технічному коледжі Луцького НТУ, де здобув спеціальність тракториста-машиніста, водія. Підписав контракт на військову службу, після трьох місяців «учебки» повернувся додому у відпустку, звідки вже вирушив на Схід. 02016-10-2323 жовтня 2016 Загинув під час виконання службових обов'язків в зоні проведення АТО на Донеччині, обставини не уточнено. Похований в с. Судче[224].
3452 Україна Саєнко Дмитро Олександрович
(Позивний «Череп»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-11-2020 листопада 1981, Дніпро. Боєць роти «Чорний Туман» Української Добровольчої Армії. Закінчив вище професійне училище, де здобув спеціальність «тракторист, водій широкого профілю». З 18 років займався євроремонтами, мріяв стати військовим, як його дідусь. Був мобілізований до ЗСУ 22 квітня 2015 року, після закінчення строку служби повернувся на фронт добровольцем. 02016-10-2323 жовтня 2016 Загинув у промзоні міста Авдіївка (Донецька область), накривши собою гранату та врятувавши життя побратимам. Похований на кладовищі с. Дороге (Дніпровський район)[225].
3453 Україна Алефіренко Сергій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-3030 червня 1992, Моначинівка Куп'янський район Харківська область. Мешкав у Куп'янську. Молодший сержант, старшина 5-ї роти 2-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. 2010 року закінчив вище професійне училище № 34 за фахом «повар-кондитер». Проходив строкову службу в 40-й бригаді тактичної авіації, де й захопився літаками, служив на аеродромі у взводі охорони. Після армії закінчив військовий коледж. На початку 2016 року підписав контракт на військову службу. Після війни хотів вступити до Харківського університету повітряних сил імені Кожедуба. Залишився паралізований батько. 02016-10-2626 жовтня 2016 Близько 21:00 в районі міста Мар'їнка (Донецька область) зазнав осколкових поранень під час обстрілу з АГС, помер дорогою до лікарні від великої крововтрати. Після прощання у Куп'янську похований на кладовищі села Кучерівка (Куп'янський район)[226].
3454 Україна Буренко Дмитро Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989 1989, Мелітополь Запорізька область. Старший матрос, снайпер 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти. Призваний до війська у квітні 2015 року, згодом підписав підписав контракт на військову службу. Неодружений, залишилися мати і молодший брат-військовослужбовець. 02016-10-2727 жовтня 2016 Загинув близько 17:00 поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область) від поранень у голову, отриманих під час мінометного обстрілу. Поховання в Мелітополі[227].
3455 Україна Бабівський Руслан Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-04-2121 квітня 1972, Бровари Київська область. Мешкав у с. Лідівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат, старший гранатометник 54-го окремого розвідувального батальйону, в/ч пп В2803. На Житомирщині мешкав у с. Гуменники (Коростишівський район), в м. Новоград-Волинський, останні 5 років у с. Лідівка. У 2005 році помер батько, а у 2006 мати, тож далі його виховував вітчим. В армії служив зв'язківцем, а потім залишився на понадстрокову. Їздив на заробітки. 11 жовтня 2016 року підписав трирічний контракт на військову службу. Залишилися сестра, син, дві доньки та 4-місячний онук. 02016-10-2828 жовтня 2016 Загинув близько 15:00 в результаті мінометного обстрілу села Широкине (Волноваський район Донецька область). Ще один боєць, Юрій Волков, дістав поранень, від яких помер в лікарні. Прощання з двома захисниками пройшло у будинку офіцерів м. Новоград-Волинський, їх поховали на Алеї Слави Центрального кладовища[228][229].
3456