Балога Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віктор Балога)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Іванович Балога
Віктор Іванович Балога

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України від виборчого округу № 69 Україна
Нині на посаді
На посаді з12 листопада 2010

Час на посаді:
15 вересня 2006 — 19 травня 2009
ПрезидентВ. Ющенко
ПопередникРибачук Олег Борисович
НаступникУльянченко Віра Іванівна

Час на посаді:
27 вересня 2005 — 10 жовтня 2006
ПрезидентЮщенко Віктор Андрійович
Прем'єр-міністр  Єхануров Юрій Іванович
ПопередникЖванія Давид Важайович
НаступникШуфрич Нестор Іванович

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 27 вересня 2005
ПрезидентЯнукович Віктор Федорович
ПопередникРізак Іван Михайлович
НаступникГаваші Олег Олодарович

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України від виборчого округу № 71 Україна
Час на посаді:
14 травня 2002 — 8 вересня 2005
ПопередникСуркіс Григорій Михайлович

Час на посаді:
5 травня 1999 — 1 червня 2001
ПрезидентЛ. Кучма
ПопередникУстич Сергій Іванович
НаступникМоскаль Геннадій Геннадійович

Час на посаді:
9 квітня 1998 — 5 травня 1999
ПопередникІльтьо Василь Андрійович
НаступникКулл Йосип Антонінович

Час на посаді:
12 листопада 2010 — 3 грудня 2012
ПрезидентЯнукович Віктор Федорович
Прем'єр-міністр  Азаров Микола Янович
ПопередникБолотських Михайло Васильович
НаступникБолотських Михайло Васильович

Народився15 червня 1963(1963-06-15) (56 років)
Завидово, Мукачівський район, Закарпатська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяЄдиний Центр[1]
БатькоБалога Іван Павлович
МатиБалога Марія Василівна
ДружинаБалога Оксана Анатоліївна
Дітисини — Балога Андрій Вікторович і Павло Вікторович Балога, донька — Софія Вікторівна Балога
БратиБалога Іван Іванович і Балога Павло Іванович
Особистий підписBVI-signature1.png
Нагороди

Орден св. рівноапостольного князя Володимира I ст. (УПЦ МП)

Орден св. рівноапостольного князя Володимира II ст. (УПЦ МП)
Віктор Іванович Балога на сайті Верховної Ради

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бало́га Ві́ктор Іва́нович (нар. 15 червня 1963(19630615), с. Завидово Мукачівського району Закарпатської області) — український політик і державний діяч. Народний депутат України 4-го (2002—2005) і VII скликання (з грудня 2012 по теперішній час). Міністр МНС (2005—2006 та 2010—2012). Глава Секретаріату Президента (2006—2009). Голова Закарпатської обласної державної адміністрації (1999—2001, 2005), мер Мукачева (1998—1999).

Освіта[ред. | ред. код]

Після закінчення восьмирічної школи в селі Завидово у 1978, навчався в середній школі села Загаття Іршавського району, яку закінчив у 1980.

З 1980 по 1984 — студент Львівського торгово-економічного інституту, здобув вищу освіту за спеціальністю «Товарознавство і організація торгівлі продовольчими товарами», товарознавець вищої категорії.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • Липень 1984 — листопад 1985 — строкова військова служба в лавах Радянської Армії, у гарнізоні танкових військ під Чернівцями.
  • Січень 1986 — лютий 1987 — старший товарознавець Берегівського районного споживчого товариства, м. Берегово Закарпатської області,
  • Лютий 1987 — травень 1987 — заступник директора Косинського об'єднання споживчих товариств (ОПТ), с. Косино Берегівського району Закарпатської області;
  • Травень 1987 — жовтень 1992 — старший товарознавець Мукачівської господарсько-товарної бази;
  • Жовтень 1992 — березень 1997 — директор ТОВ «Рей-Промінь», м. Мукачево Закарпатської області;
  • Квітень 1997 — квітень 1998 та січень 2002 — квітень 2002 — голова правління ТзОВ «Барва», Мукачево

Політика[ред. | ред. код]

В 1997 вступив до СДПУ(о). 1998 під час парламентської виборчої кампанії був керівником виборчого штабу партії на Закарпатті, п'яту частину всіх голосів партія тоді отримала в цьому реґіоні.

9 травня 1998 обраний мером Мукачева.

5 травня 1999 — голова Закарпатської обладміністрації[2].

В 2000 розпочав «департизацію» області і вийшов зі складу СДПУ(о). Ця ініціатива була підтримана тодішніми Президентом Кучмою та прем'єр-міністром Ющенком.

Будучи незгідним із відставкою Прем'єр-міністра Ющенка, Балога подав у відставку, і був 1 червня 2001 звільнений з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації[3].

3 квітня 2002 обраний мером Мукачева та одночасно народним депутатом, визначився на користь роботи у Верховній Раді.

З 14 травня 2002 по 8 вересня 2005 — народний депутат України від виборчого округу № 71[4], входив до фракції «Наша Україна», член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій,[5].

Балога та Ющенко на мітингу перед виборами мера Мукачева (16 квітня 2004)

У травні 2004 був одним з основних кандидатів на виборах мера Мукачева, але програв вибори. Через фальсифікації підсумків виборів, вони були визнані недійсними.

У 2004 під час президентської виборчої кампанії був довіреною особою Віктора Ющенка в Закарпатті.

4 лютого 2005 призначений головою Закарпатської обласної державної адміністрації[6].

8 вересня 2005 повноваження народного депутата України Віктора Балоги достроково припинені[7], у зв'язку з особистою заявою про складення ним депутатських повноважень.

27 вересня 2005 звільнений з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації[8] та призначений Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи"[9].

4 серпня 2006 звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.[10] і знов призначений на посаду Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.[11]

15 вересня 2006 призначений Главою Секретаріату Президента України[12]

5 жовтня 2006 звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[13]

В 2007 обраний Головою Політради політичної партії Народний Союз «Наша Україна».

15 лютого 2008 заявив про вихід з президентської партії НСНУ. При цьому підкреслив, що «незалежно від обставин» його участь в політиці буде пов'язана з Президентом України Ющенком — «людиною високих принципів і благородних цілей».

У червні 2008 вступив в партію Єдиний центр. З липня 2008 є членом президії цієї партії.

19 травня 2009 звільнився з посади Глави Секретаріату Президента[14]. Причиною відставки назвав незгоду з рішенням Ющенка вдруге балотуватися на посаду президента.[15]. Балога пояснив своє бажання залишити посаду також і тим, що втратив сенс працювати в умовах, коли ініціативи команди Секретаріату Президента грузнуть у апатії Президента.

З серпня 2010 — один із лідерів партії Єдиний центр.

12 листопада 2010 призначений Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[16].

9 грудня 2010 був звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[17] і призначений на посаду Міністра надзвичайних ситуацій України[18].

Віктор Балога є головою Української частини спільних міжурядових комісій з питань співробітництва[19]:

  • Українсько-чеської змішаної комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва;
  • Міжурядової українсько-ізраїльської комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва;
  • Українсько-словацької змішаної комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва.

З 2010 був депутатом Закарпатської обласної ради та припинив свої повноваження у зв'язку з обранням народним депутатом 28 жовтня 2012 року.

28 жовтня 2012 року обраний народним депутатом 7-го скл. за одномандатним мажоритарним округом № 69, набравши 49,42 % голосів виборців[20][21].

25 грудня 2012 року обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Верховної Ради України 7-го скликання[22].

26 жовтня 2014 року обраний народним депутатом 8-го скликання за одномандатним мажоритарним виборчим округом № 69. Самовисуванець, набрав 63,35 % голосів[23].

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[24]

В липні 2019 брав участь у виборах до Верховної ради, переміг на одномандатному окрузі №69 на Закарпатті, на 800 голосів обійшовши Едгара Токара (Слуга народу). 27 липня на всіх 133 дільницях округу було вирішено провести перерахунок результатів[25].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Не має жодної державної нагороди.

Родина[ред. | ред. код]

Батько — Іван Павлович Балога, мати — Марія Василівна Балога (одружилися 7 жовтня 1962).

Брати: Балога Іван Іванович (1966) — голова Закарпатської обласної ради (з 23 листопада 2010) і голова Закарпатської обласної організації партії «Єдиний центр» (з літа 2008)[28] і Балога Павло Іванович (1977) — народний депутат України 7 скликання[29], до цього часу — генеральний директор ТОВ «Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій», депутат Закарпатської обласної ради[28].

Дружина — Оксана Анатоліївна Балога.

Сини: Андрій Вікторович Балога (1988) (одружився з Едітою Гелетей [30], племінницею колишнього Міністра оборони України Валерія Гелетея) та Павло Вікторович Балога (1994).

Донька Софія (1999).

Критика[ред. | ред. код]

За словами голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля, Балога з 2009 року володіє австрійським громадянством, яке отримав завдяки купівлі нерухомості на околиці Відня. Москаль представив копію документа, достовірність якого, за його словами, була перевірена через дипломатичні установи.[31] Балога заперечив звинувачення.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://edc.org.ua/
  2. Указ Президента України від 05.05.1999 № 477/99 «Про призначення В. Балоги головою Закарпатської обласної державної адміністрації»
  3. Указ Президента України 01.06.2001 № 393/2001 «Про звільнення В. Балоги з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації»
  4. Інформаційна картка про діяльність народного депутата України IV скликання Балоги В. І. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
  5. Інформація Верховної Ради України про законопроекти, подані суб'єктом права законодавчої ініціативи
  6. Указ Президента України від 04.02.2005 № 173/2005 «Про призначення В. Балоги головою Закарпатської обласної державної адміністрації»
  7. Постанова Верховної Ради України від 08.09.2005 № 2837-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Балоги В. І.»
  8. Указ Президента України від 27.09.2005 № 1349/2005 «Про звільнення В. Балоги з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації»
  9. Указ Президента України від 27.09.2005 № 1350/2005 «Про призначення В. Балоги Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  10. Постанова Верховної Ради України від 04.08.2006 № 87-V Постанова Верховної Ради України від 04.08.2006 № 87-V «Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України»
  11. Постанова Верховної Ради України від 04.08.2006 № 88-V Постанова Верховної Ради України від 04.08.2006 № 87-V «Про формування складу Кабінету Міністрів України»
  12. Указ Президента України від 15.09.2006 № 758/2006 «Про призначення В. Балоги Главою Секретаріату Президента України»
  13. Постанова Верховної Ради України від 05.10.2006 № 201-V «Про звільнення Балоги В. І. з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  14. Указ Президента України від 19.05.2009 № 337/2009 «Про звільнення В. Балоги з посади Глави Секретаріату Президента України»
  15. Балога про Ющенка і Тимошенко: Ви обоє маєте піти. Архів оригіналу за 22 травень 2009. Процитовано 24 травень 2009. 
  16. Указ Президента України від 12.11.2010 № 1021/2010 «Про призначення В. Балоги Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  17. Указ Президента України від 09.12.2010 № 1091/2010 «Про звільнення В. Балоги з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  18. Указ Президента України від 09.12.2010 № 1110/2010 «Про призначення В. Балоги Міністром надзвичайних ситуацій України»
  19. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 № 1084-р «Про затвердження голів Української частини спільних міжурядових комісій з питань співробітництва»
  20. Результати голосування на виборчих дільницях округу № 69. Архів оригіналу за 22 жовтень 2013. Процитовано 21 березень 2013. 
  21. СПИСОК народних депутатів України, обраних на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року // «Голос України». — № 214 (5464). — 2012. — 13 листопада. — С. 4—10. Архівовано з першоджерела 12 липня 2019.
  22. Постанова Верховної Ради України «Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання»
  23. Віктор Балога виграв вибори в Раду в своєму окрузі. ukr.segodnya.ua. Процитовано 2016-04-05. 
  24. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-01-21. Процитовано 2018-01-21. 
  25. Завтра в Україні очікується спека до +34. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-07-27. 
  26. Віктор Балога на аудієнції вручив Папі подарунки від В.Януковича. risu.org.ua (en). Процитовано 2018-01-01. 
  27. Орден 1-го ступеня Преосвященного владики Андрея Бачинського
  28. а б Обласна рада VI скликання (2010—2015)
  29. Інформаційна картка народного депутата України VII скликання на офіційному веб-порталі Верховної Ради України
  30. VIP-весілля 2013: син Порошенка, екс-зять Тимошенко і Марко Девіч тепер не холостяки
  31. ЧасЗакарпатя. 2017. Процитовано 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]