Сигма-фактор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сі́гма-фа́ктор (σ-фактор) — білок, необхідний для ініціації транскрипції у прокаріотів[1][2]. Він є обов'язковою частиною білкового комплексу РНК-аолімерази та забезпечує специфічне зв'язування з ділянками промоторів на ДНК. Різні σ-фактори активуються у відповідь на різні клітинні сигнали або умови довкілля. Кожний комплекс РНК-полімерази містить рівно одну субодиницю σ-фактору. Модельна бактерія Escherichia coli має в своєму геномі як мінімум вісім σ-факторів, число σ-факторів змінюється залежно від виду бактерій та архей. Всі σ-фактори позначаються згідно з їхньою молекулярною масою, наприклад, σ70 означає σ-фактор з молекулярною вагою 70 кДа.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Gruber TM, Gross CA (2003). Multiple sigma subunits and the partitioning of bacterial transcription space. Annual Review of Microbiology. 57: 441—66. doi:10.1146/annurev.micro.57.030502.090913. PMID 14527287.
  2. Kang JG, Hahn MY, Ishihama A, Roe JH (July 1997). Identification of sigma factors for growth phase-related promoter selectivity of RNA polymerases from Streptomyces coelicolor A3(2). Nucleic Acids Research. 25 (13): 2566—73. doi:10.1093/nar/25.13.2566. PMC 146787. PMID 9185565.