RB (білок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
RB
Protein RB1 PDB 1ad6.png
Наявні структури
PDB Пошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи RB1, pRb, RB, retinoblastoma 1, OSRC, PPP1R130, p105-Rb, pp110, Retinoblastoma protein, RB transcriptional corepressor 1
Зовнішні ІД MGI: 97874 HomoloGene: 272 GeneCards: RB1
Шаблон експресії
PBB GE RB1 203132 at.png

PBB GE RB1 211540 s at.png
Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_000321
NM_009029
RefSeq (білок)
NP_000312
NP_000312.2
NP_033055
Локус (UCSC) Хр. 13: 48.3 – 48.6 Mb Хр. 14: 73.18 – 73.33 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людей Див./Ред. для мишей

RB, білок ретинобластоми (англ. RB transcriptional corepressor 1) – білок, який кодується геном супресором пухлин RB1, розташованим у людини на довгому плечі 13-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 928 амінокислот, а молекулярна маса — 106 159[4]. Вперше виявлений під час вивчення спадкової форми раку сітківки у дітей — ретинобластоми, через що і отримав свою назву. Його функцією є стримання клітинного циклу, зокрема проходження через точку контролю G1/S. Проте втрата обидвох робочих копій гена Rb не одразу призводить до надмірної проліферації і виникнення пухлин сітківки та інших тканин, оскільки існують допоміжні механізми зупинки клітинного циклу в тій же фазі[5].

Цей білок за функціями належить до репресорів, регуляторів хроматину. Задіяний у таких біологічних процесах, як взаємодія хазяїн-вірус, регуляція транскрипції, ацетилювання та метилювання хроматину. Білок має сайт для зв'язування з ДНК. Локалізований у ядрі.

Функція[ред.ред. код]

Білок Rb виконує свою функцію шляхом зв'язування та інактивації групи транскрипційних факторів E2F. Ці білки в активному стані приєднуються до специфічних послідовностей у промоторних ділянках широкого спектру генів, продукти яких необхідні для проходження S-фази клітинного циклу, зокрема такі як G1/S-цикліни, S-цикліни, ферменти та інші білки необхідні для реплікації ДНК і подвоєння хромосом. За браку мітогенних стимулів Rb пригнічує активність білків E2F і не пропускає клітину в S-фазу[5].

Коли клітина отримує сигнал, що спонукає її до поділу, в ній накопичуються G1-циклін залежні кінази, які фосфорилюють Rb і переводять його в неактивну форму. В такому разі інгібування знімається із факторів транскрипції E2F, і вони можуть запускати S-фазу[5].

Роль у пухлинах[ред.ред. код]

Ген Rb був виявлений під час вивчення рідкісного спадкового захворювання — ретинобластоми. Для деяких особин, що страждають цією хворобою, характерний візуально аномальний каріотип: у них бракує однієї специфічної смуги на 13-ій хромосомі. Делеція тієї ж ділянки спостерігається у деяких пацієнтів із неспадковою формою захворювання. Ці дані дозволили клонувати ген Rb. Було з'ясовано, що в людей уражених спадковою формою ретинобластоми цей ген делетований або в ньому відбулась мутація, що призвела до втрати функції, в одній із двох копій 13-ої хромосоми в кожній соматичній клітині. Такі клітини є більш схильними до злоякісного переродження, проте воно відбувається тільки в разі інактивації нормальної копії гена Rb[6]. Це може статись шляхом втрати однієї хромосоми із подальшою дуплікацією хромосоми із мутантним або делетованим геном, мітотичної рекомбінації, конверсії генів, делеції або точкової мутації[7]. Такі події трапляються із частотою, що дозволяє незалежне виникнення великої кількості пухлин в обидвох очах[6].

Неспадкова форма ретинобластоми трапляється дуже рідко, оскільки для її виникнення необхідна інактивація обидвох нормальних копій гена Rb. При цьому виникає тільки одна пухлина в одному оці. Функціонального Rb також бракує у кількох інших типах ракових захворювань, зокрема карциномах легень, молочної залози, сечового міхура. Ці злоякісні пухлини виникають внаслідок складнішої серії генетичних змін ніж ретинобластома і з'являються пізніше у житті людини[6]. У багатьох інших типах злоякісних новоутворень сигнальний шлях Rb інактивується через зміни в роботі інших його компонентів[8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Human PubMed Reference:. 
  2. Mouse PubMed Reference:. 
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:9884 (англ.). Процитовано 26 квітня 2018. 
  4. UniProt, P06400 (англ.). Процитовано 26 квітня 2018. 
  5. а б в Alberts et al, 2007, с. 1103—1105
  6. а б в Alberts et al, 2007, с. 1234
  7. Alberts et al, 2007, с. 1236
  8. Alberts et al, 2007, с. 1243

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • McGee T.L., Yandell D.W., Dryja T.P. (1989). Structure and partial genomic sequence of the human retinoblastoma susceptibility gene.. Gene 80: 119 — 128.  PubMed DOI:10.1016/0378-1119(89)90256-4
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004.  PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
  • Lohmann D.R., Brandt B., Hopping W., Passarge E., Horsthemke B. (1994). Spectrum of small length germline mutations in the RB1 gene.. Hum. Mol. Genet. 3: 2187 — 2193.  PubMed DOI:10.1093/hmg/3.12.2187
  • Meyerson M., Harlow E. (1994). Identification of G1 kinase activity for cdk6, a novel cyclin D partner.. Mol. Cell. Biol. 14: 2077 — 2086.  PubMed DOI:10.1128/MCB.14.3.2077
  • Durfee T., Mancini M.A., Jones D., Elledge S.J., Lee W.H. (1994). The amino-terminal region of the retinoblastoma gene product binds a novel nuclear matrix protein that co-localizes to centers for RNA processing.. J. Cell Biol. 127: 609 — 622.  PubMed DOI:10.1083/jcb.127.3.609
  • Kim Y.W., Otterson G.A., Kratzke R.A., Coxon A.B., Kaye F.J. (1994). Differential specificity for binding of retinoblastoma binding protein 2 to RB, p107, and TATA-binding protein.. Mol. Cell. Biol. 14: 7256 — 7264.  PubMed DOI:10.1128/MCB.14.11.7256

Див. також[ред.ред. код]